08 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 554/8216/25
провадження № 61-14951ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_1 ,від імені якого діє адвокат Фабро Євгеній Альбертович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,
У червні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: зменшити розмір аліментів, встановлений рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2023 року у справі № 554/4450/23 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини доходу до 1/10 частини доходу; стягувати аліменти шляхом перерахування їх на цільовий банківський рахунок, відкритий в установі банку на ім'я ОСОБА_3 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 липня2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 08 листопада 2023 року (справа № 554/4450/23) на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 до 1/6 частини всіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, вирішено стягувати аліменти шляхом перерахування їх на цільовий банківський рахунок, відкритий в установі банку на ім'я ОСОБА_3 , починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 17 липня 2025 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави 726,72 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 14 липня 2025 року та додаткове рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 17 липня 2025 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
28 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Судуз касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від18 листопада 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
03 грудня 2025 року ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фабро Є. А., звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційні скарги та додані до них матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно із статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним.
Застосування передбаченого законодавством вартісного порогу для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.
Обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством вартісного порогу для скарг, що подаються на розгляд суду касаційної інстанції, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.
Рекомендація № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 7 лютого 1995 року підкреслює необхідність вживати заходів щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають, передусім, подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей. При розгляді можливих заходів щодо судів третьої інстанції державам слід мати на увазі, що справи вже пройшли слухання в двох інших судах.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах (справах незначної складності) та справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності й визначеності у цивільних правовідносинах.
Конституційний Суд України у Рішенні від 22 листопада 2023 року № 10-р(ІІ)/2023 дійшов висновку, що припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, який встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, є зрозумілим за змістом та передбачним за наслідками застосування. Зазначений припис ЦПК України також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності. Пункт 2 частини третьої статті 389 Кодексу містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Предметом касаційного оскарження є судове рішення, ухвалене у справі про зміну розміру аліментів.
Справа, на судове рішення у якій подані касаційні скарги, відноситься до категорії малозначних в силу вимог процесуального закону, які відповідають критеріям правової визначеності та передбачуваності.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки законне, обґрунтоване, а головне справедливе рішення суду першої інстанції було безпідставно скасовано апеляційним судом із численними порушеннями норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів враховує мотиви судового рішення і доводи касаційної скарги, які значною мірою стосуються оцінки доказів у конкретній справі (визначення розміру аліментів з врахуванням матеріального становища батьків і балансу між потребами дитини), та вважає, що з огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи та надання обґрунтованої правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, відсутні правові підстави для допуску до касаційного перегляду судового рішення у цій справі.
Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи та переоцінки доказів, яким було надано належну оцінку судами попередніх інстанцій.
Незгода позивача з оскаржуваним судовим рішенням не свідчить про те,
що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи.
З огляду на вищевказане, Верховним Судом не встановлено обставин, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Фабро Є. А., подав касаційні скарги на судове рішення, що згідно з приписами ЦПК України не підлягає касаційному оскарженню, не довів наявності винятків, передбачених підпунктами а) - г) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, у відкритті касаційного провадження у справі належить відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргамиОСОБА_1 та ОСОБА_1 ,від імені якого діє адвокат Фабро Євгеній Альбертович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 18 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник