08грудня 2025 року
м. Київ
справа №367/7869/24
провадження № 61-14838ск25
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕВЕРЕСТ-10» до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного чужого володіння,
У серпні 2024 року Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕВЕРЕСТ-10» (далі - ОСББ «ЕВЕРЕСТ-10») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного чужого володіння.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2025 року,з урахуванням ухвали Ірпінського міського суду Київської області 18 серпня 2025 року про виправлення описки, призначено будівельно-технічну експертизу. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
Ухвалу мотивовано тим, що для вирішення спірних питань у цій справі необхідні спеціальні знання.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 12 травня 2025 року скасовано, направлено справу до суду першої інстанції для визначення повноважного складу суду для продовження розгляду.
Апеляційний суд вказав, що ухвала про призначення експертизи не ґрунтується на нормах процесуального права, оскільки постановлена складом суду, повноважність якого щодо розгляду справи не підтверджено.
25 листопада 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасуватипостанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року та закрити провадження у справі.
Касаційна скарга мотивована непідвідомчістю цієї справи місцевому загальному суду, що позбавляє можливості вчинення процесуальних дій, пов'язаних з рухом і розглядом такої справи, оскільки якщо справа не підлягає розгляду в загальному суді взагалі, то не можуть і вчинятись будь-які окремі процесуальні дії, пов'язані з таким розглядом. Спірні відносини пов'язані із здійсненням відповідачем спеціального статусу як фізичної особи-підприємця, а тому спір відноситься до компетенції господарського суду, що виключає розгляд справи в порядку цивільного судочинства і є підставою для закриття провадження у справі.
Касаційну скаргу подано з пропуском строку на касаційне оскарження.
ОСОБА_1 порушено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення з посиланням на те, що строк пропущено з поважних причин, оскільки копію повного тексту оскаржуваної постанови він отримав 24 жовтня 2025 року, але відсутність живлення стало об'єктивною перешкодою для звернення з касаційною скаргою в установлений строк.
Врахувавши наведенізаявником обставини, колегія суддів дійшла висновку, що причини пропуску процесуального строку слід визнати поважними. Клопотання ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а строк на касаційне оскарження - поновленню на підставі частини другої статті 390 Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно з частиною першою статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
У частині першій статті 36 ЦПК України зазначено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо: 1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу; 2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі; 3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; 4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи; 5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Порядок вирішення заявленого відводу та самовідводу визначений у статті 40 ЦПК України, відповідно до якої питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що до вирішення суддею заяви про відвід цей суддя не може вчиняти будь-яких інших процесуальних дій, пов'язаних із подальшим процесуальним рухом справи. За результатами розгляду заяви, поданої у строки, встановлені частиною третьою статті 39 ЦПК України, суд може постановити ухвалу або про її задоволення, або про відмову у задоволенні. У разі подання такої заяви з порушенням процесуальних строків, або повторно з підстав, заявлених раніше, вона має бути залишена без розгляду.
При цьому відповідно до вимог частини одинадцятої статті 40 ЦПК України за результатами вирішення заяви про відвід суд постановляє ухвалу.
Апеляційним судом встановлено, що 24 березня 2025 року від ОСОБА_1 надійшла заява про відвід судді Ірпінського міського суду Київської області Кухленка Д. С. від розгляду вказаної справи. Свою заяву відповідач обґрунтовував тим, що під час слухання вказаної справи з боку суду вчинено дії, які свідчать про упередженність головуючого судді Кухленка Д. С.
Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 27 березня 2025 року заяву ОСОБА_1 про відвід судді Кухленка Д. С. у цій цивільній справі визнано необґрунтованою та передано до цивільної канцелярії Ірпінського міського суду Київської області з метою визначення судді для розгляду питання про відвід, відповідно до положень статті 33 ЦПК України.
Ірпінський міський суд Київської області, до вирішення питання про обґрунтованість заявленого відводу іншим суддею, ухвалою від 12 травня 2025 року призначив у справі експертизу та зупинив провадження у справі.
Судом апеляційної інстанції констатовано відсутність в матеріалах справи та в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвали суду першої інстанції про вирішення питання про відвід судді.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини безсторонність (неупередженість) суду в сенсі пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та серед інших аспектів його склад достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах «Фей проти Австрії»
(Fey v. Austria), «Веттштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland).
Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі «Кіпріану проти Кіпру» (Kyprianou v. Cyprus).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. the United Kingdom). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, «має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється», адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі «Де Куббер проти Бельгії» (De Cubber v. Belgium).
Отже, у цій справі судом не було забезпечено достатніх гарантій для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності, а суд, до вирішення заяви про відвід судді в установленому законом порядку, не може відповідати вимогам «незалежного та неупередженого суду, встановленого законом» і, як наслідок, не міг приймати в подальшому судове рішення, оскільки не є повноважним складом суду в контексті статті 6 Конвенції та усталеної практики ЄСПЛ.
До аналогічних висновків Верховний Суд дійшов у постановах від 27 травня 2020 року у справі № 2-18/11, від 08 липня 2020 року у справі № 495/11830/18, від 25 липня 2022 року у справі № 160/7060/21, від 04 березня 2025 року
у справі № 320/14498/24.
Із урахуванням викладеного, скасовуючи ухвалу міського судупро призначення експертизи та передаючи справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, апеляційний суд обґрунтовано кваліфікував відповідне процесуальне порушення, як розгляд справи неповноважним складом суду.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
За результатами оцінки доводів касаційної скарги та змісту оскарженого судового рішення, яким розгляд справи не закінчено, не виявлено порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Правильність застосування судом апеляційної інстанції норм статей 36, 39, 40 ЦПК України не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції і продовжено розгляд справи по суті, є необґрунтованою.
Керуючисьчастиною другою статті 390, частинами першою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарженняпостанови Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 09 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕВЕРЕСТ-10» до ОСОБА_1 про витребування майна з незаконного чужого володіння.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.
Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
Судді: Ю. В. Черняк
Г. В. Коломієць
Д. Д. Луспеник