19 листопада 2025 року
м. Київ
справа № 379/527/23
провадження № 61-4265св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Сердюка В. В.,
Ситнік О. М.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року у складі судді Музиченко О. О. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у складі суддів Яворського М. А., Кашперської Т. Ц., Фінагєєва В. О.в частині залишення позову без розгляду
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів.
Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12 липня
2023 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для витребування доказів. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, залишено без розгляду.
Залишаючи позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду, суд першої інстанції, враховуючи належне повідомлення позивача про всі судові засідання в цій справі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зважаючи на неявку останньої у чотири судові засідання (23 травня
2023 року, 07 червня 2023 року, 27 червня 2023 року та 12 липня 2023 року) поспіль та неподання нею заяви про розгляд справи за її відсутності, вважав за необхідне на підставі частини п'ятої статті 223 ЦПК України та пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України залишити цей позов без розгляду. Крім того, суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення процесуального строку для витребування доказів у зв'язку із тим, що суд не встановив поважних причин пропуску процесуального строку, встановленого законом.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов висновку про те, що будучи належно повідомленою та не з'явившись двічі поспіль в судове засідання, позивач очевидно та поза всяким розумним сумнівом мала передбачати наслідки таких процесуальних дій. Також апеляційний суд не вбачав правових підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині вирішення питання про поновлення процесуального строку для витребування доказів.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
25 березня 2024 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 12 липня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.
У касаційній скарзі заявник просить суд касаційної інстанції скасувати ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Таращанського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року щодо залишення позову без розгляду, витребувано справу із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 в частині оскарження ухвали Таращанського районного суду Київської області
від 12 липня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду
від 21 лютого 2024 року щодо відмови у поновленні строку для витребування доказів.
17 вересня 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 21 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення суду.
Ухвалою Верховного Суду від 07 жовтня 2025 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників у складі колегії з п'яти суддів.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження судового рішення позивач зазначив порушення судами норм процесуального права.
Позивач зазначила, що 10 травня 2023 року надіслала на електронну адресу Таращанського районного суду Київської області клопотання про розгляд справи за її відсутності, натомість суди дійшли помилкових висновків про подачу позивачем такого клопотання лише щодо одного судового засідання, призначеного на 10 травня 2023 року. На думку позивача клопотання про розгляд справи за її відсутності виключало можливість застосування судом поняття «повторна неявка» у розумінні положень пункту третього частини першої статті 257 ЦПК України. Аналогічне клопотання про розгляд справи, призначений на 07 червня 2023 року за відсутності позивача, остання направила до суду 06 червня 2023 року разом із клопотанням про витребування доказів. У судове засідання, призначене на 27 червня 2023 року, позивач не з'явилась, надавши клопотання про відкладення розгляду справи, яке суд задовольнив, тим самим визнав причини неявки позивача у судове засідання поважними. 06 липня 2023 року позивач повторно звернулась до суду із клопотанням про витребування доказів та поновлення строку для звернення з таким клопотанням, зазначивши при цьому причину неможливості бути присутньою в судовому засіданні, яке призначено
на 12 липня 2023 року, у зв'язку із перебуванням в іншому місці та з проханням розглянути клопотання за її відсутності. Натомість, суд першої інстанції помилково зазначив про те, що позивач не повідомила причини своєї неявки в судове засідання, призначене на 12 липня 2023 року. Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд вдався до вирішення клопотання про витребування доказів, а отже можна зробити висновок, що суд розпочав розгляд справи за відсутності позивача. Висновок судів про те, що позивач просила розглянути без її участі лише клопотання, а не справу в цілому, є також помилковим.
У справі були наявні відзив на позов, відповідь на відзив, заслухані доводи представника відповідача, а також розглянуто клопотання позивача про поновлення строку на звернення до суду із заявою про витребування доказів. За таких обставин, суд першої інстанції мав можливість розглянути справу по суті, на що не звернув увагу апеляційний суд та не надав правової оцінки доводам апеляційної скарги в цій частині. Суди не навели мотивів неможливості розгляду справи без особистої участі позивача, не навели обґрунтування того, що її неявка дійсно перешкоджала встановленню об'єктивних обставин та вирішенню спору, не врахували перебування справи на розгляді тривалий час.
Просила звернути увагу на те, що з п'яти призначених судових засідань, клопотань про розгляд справи за її відсутності не надала лише у два, натомість просила ці два судові засідання відкласти.
Таким чином позивач вважає підстави для застосування судами положень, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, відсутніми, а висновки суду щодо залишення позову без розгляду - передчасними.
Позиція інших учасників справи
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений в ухвалі про відкриття касаційного провадження.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Касаційне провадження у справі відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.
У частинах третій-шостій статті 128 ЦПК України передбачено, що судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур'єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі (частина п'ята статті 130 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їх представники. У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка у підготовче засідання чи в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
Водночас позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого поспіль підготовчого засідання чи судового засідання, в яке він не з'явився.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позов без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Тобто законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони, а тому саме позивач має продемонструвати свій процесуальний інтерес у якнайшвидшому розгляді справи, а отже, зобов'язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі.
Отже, під час вирішення питання про залишення позову без розгляду правове значення має виключно належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Залишаючи без розгляду позов, суди дійшли висновку про те, що позивач, будучи належно повідомленою та не з'явившись двічі поспіль в судове засідання, очевидно та поза всяким розумним сумнівом діяла на власний розсуд та за своєї розсудливості і обачливості мала передбачати наслідки таких процесуальних дій.
Верховний Суд не може в повній мірі погодитись з такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що у квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів на утримання дітей та просила збільшити розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 на підставі рішення Таращанського районного суду Київської області від 03 лютого 2020 року на її користь на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 5 000 грн до 30 000 грн.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 18 квітня
2023 року позов ОСОБА_1 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 10 травня 2023 року.
08 травня 2023 року позивач направила на адресу Таращанського районного суду Київської області клопотання, в якому просила розглянути справу, призначену на 10 травня 2023 року, за її відсутності, очікуючи, що її справа буде розглянута судом по суті.
Відповідно до протоколу судового засідання від 10 травня 2023 року судове засідання було відкладено за клопотанням представника відповідача у зв'язку із наданням відзиву на 23 травня 2023 року.
22 травня 2023 року на адресу Таращанського районного суду Київської області надійшло клопотання від ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач просила відкласти розгляд справи, який призначено на 23 травня 2023 року у зв'язку із неотриманням нею відзиву на позов.
Відповідно до протоколу судового засідання від 23 травня 2023 року клопотання ОСОБА_1 про відкладення судового засідання задоволено, судовий розгляд відкладено на 07 червня 2023 року, позивачу роз'яснений порядок ознайомлення з матеріалами справи, в тому числі з відзивом на позов.
31 травня 2023 року позивач, попередньо зареєструвавшись в підсистемі «Електронний Суд», звернулась до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді. 06 червня 2023 року позивачем подана до суду відповідь на відзив з додатковими доказами та клопотання про витребування доказів, яке вона просила розглянути за її відсутності.
Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 07 червня
2023 року клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів залишено без задоволення. Як вбачається зі змісту вказаного клопотання підставою для залишення без розгляду клопотання було те, що воно подане з порушенням строку, визначеного частиною другою статті 83 ЦПК України та не містило обґрунтування неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від позивача.
Згідно з протоколом судового засідання від 07 червня 2023 року, суд першої інстанції, розглянувши клопотання про витребування доказів, відклав розгляд справи на 27 червня 2023 року у зв'язку з неявкою позивача, неповідомленням нею про причини своєї неявки в судове засідання та відсутністю заяви про розгляд справи за її відсутності.
26 червня 2023 року на адресу суду надійшло клопотання від ОСОБА_1 , відповідно до якого позивач просила відкласти розгляд справи, яку призначено на 27 червня 2023 року, у зв'язку з її зайнятістю, як представника, в розгляді іншої справи.
Відповідно до протоколу судового засідання від 27 червня 2023 року суд задовольнив клопотання позивача про відкладення розгляду справи й призначив наступне судове засідання на 12 липня 2023 року.
11 липня 2023 року позивач повторно звернулась до суду з клопотанням про витребування доказів (яке є аналогічним клопотанню, поданому 06 червня 2023 року), в якому просила поновити строк на звернення до суду з таким клопотанням та обґрунтувала причини пропуску строку на його подання. У цьому ж клопотанні, позивач просила розглянути його за її відсутності.
Відповідно до протоколу судового засідання від 12 липня 2023 року позивач у судове засідання не з'явилась, суд одночасно вирішив питання щодо витребування доказів, в задоволенні якого відмовив та залишив без розгляду позов позивача на підставі пункту третього частини першої
статті 257 ЦПК України.
Отже, як свідчать матеріали справи, позивач протягом усього розгляду справи займала активну процесуальну позицію, подаючи заяви, клопотання та додаткові пояснення (відповідь на відзив), а тому не може вважатись такою, що ухилилась від участі в судовому процесі. У кожному випадку, коли позивач подавала заяви про відкладення розгляду справи, розгляд клопотання про витребування доказів за її відсутності та про розгляд справи за її відсутності на конкретну дату, вона обґрунтовано очікувала, що суд розгляне ці заяви відповідно до їх змісту.
У день, коли суд залишив позов без розгляду, позивач не була обізнана про результат розгляду її клопотання про витребування доказів та поновлення строку на звернення до суду із такою заявою. Позивач правомірно очікувала, що її заява про витребування доказів буде задоволена, враховуючи ту обставину, що нею були усунуті недоліки, з яких суд залишив без задоволення аналогічну заяву про витребування доказів, подану раніше, шляхом подання клопотання про поновлення строку на звернення до суду із заявою про витребування доказів. Отже, у позивача були обґрунтовані підстави вважати, що розгляд справи, призначений на 12 липня 2023 року, після розгляду заяви про витребування доказів буде відкладено, а тому причини її неявки у зазначене судове засідання не можуть бути розцінені як неповажні.
Натомість суд, розпочавши розгляд справи по суті за відсутності позивача та розглянувши заяву про витребування доказів, у задоволенні якої відмовив, спираючись винятково на результати розгляду вказаної заяви, дійшов висновку про залишення позову без розгляду через повторну неявку позивача. Такий підхід є процесуально неправильним, оскільки фактично наслідком у вигляді залишення позову без розгляду стала не процесуальна поведінка позивача, а результат розгляду її заяви, про який вона не могла знати, що виключає можливість стверджувати про те, що позивач, не з'явилась двічі поспіль в судове засідання. За таких умов висновок судів першої та апеляційної інстанцій є передчасним і необґрунтованим, оскільки позивач не була повідомлена про результати розгляду заяви, добросовісно очікувала на її задоволення та не ставила за мету ухилятися від участі у розгляді справи, відомості щодо її неявки в судове засідання двічі поспіль в матеріалах справи відсутні.
Отже, посилання судів першої та апеляційної інстанцій на те, що позивач не проявила належну увагу в захисті своїх інтересів та не вжила необхідних заходів, щоб ознайомитися із подіями судового процесу, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.
Також Верховний Суд звертає увагу на ту обставину, що датою постановлення оскаржуваної ухвали Таращанського районного суду Київської області, яка міститься в матеріалах справи, зазначено «12 червня 2023 року», тоді як згідно матеріалів справи, зокрема протоколу судового засідання та технічного запису засідання від 12 липня 2023 року, фактичною датою розгляду справи та постановлення вказаної ухвали є 12 липня 2023 року. Відомості про виправлення описки у зазначенні дати, в разі наявності такої, в матеріалах справи відсутні.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Тому ухвалені в справі судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки справа направляється для продовження розгляду до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 12 липня
2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року скасувати в частині залишення без розгляду позову, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
В. В. Сердюк
О. М. Ситнік