12 листопада 2025 року
м. Київ
cправа № 910/680/20
Верховний Суд у складі суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду: Кібенко О. Р. (головуючий, доповідач), Бакуліної С. В., Баранця О. М., Вронської Г. О., Губенко Н. М., Кондратової І. Д., Кролевець О.А., Мамалуя О. О., Студенця В. І.,
перевіривши наявність підстав для прийняття до розгляду палатою для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду
справи № 910/680/20
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до: 1) ОСОБА_1 ,
2) ОСОБА_2 ,
3) ОСОБА_3 ,
4) ОСОБА_4 ,
5) ОСОБА_5 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Публічне акціонерне товариство "Комерційний банк "Євробанк",
про стягнення шкоди в сумі 25 113 069,66 грн
за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2024 року (суддя Ломака В. С.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року (колегія суддів: Сулім В. В., Коротун О. М., Майданевич А. Г.)
1. Короткий зміст позовних вимог.
17 січня 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про солідарне стягнення шкоди у розмірі 25 113 069,66 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття відповідачами, як членами кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк", невиправдано ризикового рішення щодо кредитування Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніон Трейдінг Груп" без будь-якого забезпечення, та з огляду на неповернення позичальником кредиту зазначеному банку та його кредиторам була заподіяна шкода в розмірі 25 113 069,66 грн, обов'язок з відшкодування якою відповідно до частини п'ятої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на момент пред'явлення позову) покладений на відповідачів.
2. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду, мотиви їх ухвалення.
Господарський суд міста Києва рішенням від 01 травня 2024 року, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року, позов задовольнив частково: стягнув солідарно з відповідачів на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб заподіяну Публічному акціонерному товариству "Комерційний банк "Євробанк" шкоду в розмірі 14 883 361,58 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовив.
Зазначені судові рішення судів мотивовані, зокрема, таким:
- спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, є деліктними, виникли у квітні 2015 року - з моменту прийняття кредитним комітетом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" (далі - Банк) рішення від 09 квітня 2015 року № 447 щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", з огляду на що ці правовідносини у частинах, що визначають коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності, підстави та розмір відповідальності, регулюються статтею 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статтею 58 Закону "Про банки і банківську діяльність" у редакціях, що були чинними станом на 2015 рік;
- рішення кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" від 09 квітня 2015 року № 447 було прийняте у межах повноважень та компетенції кредитного комітету, до складу якого входили відповідачі у цій справі, які належали до управлінського персоналу банку, діяли як пов'язані з банком особи та на момент голосування та одноголосного прийняття рішення входили до переліку осіб, на яких може бути покладена заявлена у позові відповідальність у вигляді відшкодування шкоди в порядку частини п'ятої статті 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у солідарному порядку;
- рішення кредитного комітету Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Євробанк" від 09 квітня 2015 року № 447 було прийняте з недотриманням кредитним комітетом Банку у складі відповідачів основних принципів кредитування, без реального забезпечення повернення такого кредиту, матеріали справи не містять доказів прийняття кредитним комітетом рішення на підставі належним чином підготовлених матеріалів, з урахуванням аналізу кредитоспроможності позичальника, що повинні були бути підготовлені відповідною кредитною адміністрацією (структурними підрозділами) банку, відповідних кредитних заявок та доказів періодичного проведення банком оцінки фінансового стану боржника, внаслідок чого Банк був позбавлений можливості задовольнити свої грошові вимоги до позичальника за рахунок нерухомості, яка, до того ж, у подальшому була відчужена позичальником, а відповідачі не спростували тверджень позивача та не надали жодних доказів, які б свідчили про економічну обґрунтованість прийнятого ними рішення;
- фактичними обставинами справи підтверджується наявність прямого причинно-наслідкового зв'язку між рішенням відповідачів та збитками, нанесеними як самому Банку, так і його кредиторам, оскільки прийняте відповідачами рішення щодо кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп", оформлене протоколом від 09 квітня 2015 року № 447, мало вплив на змогу Банку розрахуватися зі всіма кредиторськими вимогами, а неможливість Банку розрахуватися із всіма кредиторськими вимогами фактично стала підставою для прийняття Національним банком України рішення про віднесення Банку до категорії неплатоспроможних;
- відповідачі не довели відсутність своєї вини та не підтвердили належними доказами обґрунтовану необхідність та доцільність прийняття ними рішення про кредитування ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" на значну суму без відповідного забезпечення;
- реалізація Фондом права на стягнення заборгованості виходить за межі предмета доказування у спорі про завдання шкоди банку на момент завдання такої шкоди та не впливає на наявність у відповідачів обов'язку відшкодувати шкоду чи обсяг їх відповідальності; право вимоги про стягнення саме кредиторської заборгованості (а не збитків) станом на січень 2020 року вже перейшло до іншої особи;
- будь-які порушення з боку регулятора (призначеного ним куратора як представника НБУ), неналежне виконання куратором банку своїх посадових обов'язків не є підставою для звільнення від відповідальності посадових осіб банку, адже саме вони, а не регулятор, ухвалювали відповідні рішення і несли відповідальність за роботу банку;
- позивач безпідставно нарахував проценти у сумі 10 229 708,08 грн на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України після закінчення строку кредитування, а обґрунтованою є заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 15 037 332,91 грн (у тому числі 12 999 999,67 грн - заборгованість за кредитом; 2 037 333,24 грн - заборгованість за процентами); дійсний розмір збитків, що підлягає задоволенню, становить 14 883 361,58 грн (15 037 332,91 грн (загальний розмір заборгованості за кредитом)- 153 971,33 грн (сума продажу прав вимоги за договором);
- позов у цій справі був поданий Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в межах позовної давності (17 січня 2020 року), оскільки можливість виявлення недостатності майна виникла у Фонду 19 січня 2017 року - з моменту затвердження рішенням виконавчої дирекції Фонду від 19 січня 2017 року № 163 ліквідаційної маси, з огляду на що перебіг три річної позовної давності розпочався 20 січня 2017 року та закінчився 20 січня 2020 року.
3. Короткий зміст вимог касаційних скарг.
3.1. Відповідач-3 - ОСОБА_3 не погодився із зазначеними рішенням та постановою, ухваленими судами попередніх інстанцій, та звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.
3.2. Позивач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року, в якій просить їх скасувати в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
4. Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги.
4.1. Відповідач-3 як на підстави касаційного оскарження зазначених судових рішень послався на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 та пункти 1 ,3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням відповідача-3 суд апеляційної інстанції при ухваленні рішення та постанови в оскаржуваній частині:
- неправильно застосував статтю 52 Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", статтю 58 Закону "Про банки та банківську діяльність", статті 256, 257, 258, 261, частину четверту статті 267, статтю 1048 Цивільного кодексу України;
- не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 травня 2024 року у справі №910/15260/18, щодо необхідності оцінки дій керівників банку в такій категорій справ зa правилом ділового рішення (business judgment rule);
- не дослідив надані відповідачами розрахунки відсутності заборгованості за кредитом на момент запровадження тимчасової адміністрації (пункт 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України);
- необґрунтовано відхилив клопотання про витребування у Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредіт Інвестмент груп" копії кредитних заявок щодо видачі кредитних коштів ТОВ "Юніон Трейдінг Груп" за договором кредитної лінії № ЮЛ-58/2015-КЛ від 10 квітня 2015 року (пункт 3 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України).
Крім того, скаржник послався на відсутність висновків Верховного Суду
- щодо можливості кваліфікацій кредитної операції банку як ризикової та притягнення керівників до відповідальності за умови, що на момент запровадження тимчасової адміністрації погашення відбувалось відповідно до умов кредитного договору та прострочена заборгованість за кредитом була нульова;
- щодо початку обчислення перебігу позовної давності у справах за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
4.2. Позивач як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень послався на пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. За твердженням позивача суди попередніх інстанцій при ухваленні рішення та постанови в оскаржуваній ним частині не врахували висновки Верховного Суду, викладені у:
- постанові від 11 листопада 2021 року у справі № 910/7511/20, стосовно визначення розміру шкоди, зокрема, упущеної вигоди;
- постанові від 18 березня 2024 року у справі № 910/12955/20 (пункти 319 - 326), стосовно порядку обрахунку розміру шкоди у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до пов'язаних осіб неплатоспроможних банків (як в цій справі, коли шкоду завдано "окремими діями відповідачів", а не доведенням банку до неплатоспроможності) шляхом визначення різниці між балансовою вартістю активу та ціною його продажу в процедурі ліквідації, тобто фактичною вартістю активу;
- помилково застосували висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №910/4518/16 щодо визначення розміру кредитної заборгованості, які, на переконання скаржника, не можуть застосовуватись до деліктних правовідносин, в тому числі за аналогією, оскільки деліктні правовідносини, які були предметом дослідження в цій справі, не регулюються статтями 1048, 1050, 1054 або 625 Цивільного кодексу України (відповідно, і вся наведена судами практика щодо кредитних правовідносин не стосується суті справи), натомість спірні правовідносини регулюються положеннями статті 22, частини четвертої статті 92 та статті 1166 Цивільного кодексу України.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відзиви на зазначені касаційні скарги до Верховного Суду не надійшли.
6. Рух справи в суді касаційної інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалами від 07 квітня 2025 року відкрив касаційне провадження у справі № 910/680/20 за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року, призначив розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 30 квітня 2025 року.
Верховний Суд ухвалами від 30 квітня 2025 року, від 07 травня 2025 року, від 18 червня 2025 року та від 25 червня 2025 року оголошував перерви у судовому засіданні. Згідно з останньою ухвалою перерва в судовому засіданні з розгляду цієї справи була оголошена до 16 липня 2025 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Кібенко О. Р., Бакуліна С. В., Баранець О. М. ухвалою від 16 липня 2025 року передав справу № 910/680/20 за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року на розгляд палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Корпоративної палати).
7. Підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
Згідно з ухвалою Верховного Суду від 16 липня 2025 року зазначена справа № 910/680/20 була передана на розгляд Корпоративної палати з підстав необхідності відступу від висновків, які містяться у постанові Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20 щодо початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, поданими до припинення банку, про стягнення з пов'язаних з банком осіб (керівників банку) шкоди, заподіяної окремими діями (рішеннями щодо укладення кредитних договорів) таких осіб.
За висновком колегії суддів, викладеним в ухвалі від 16 липня 2025 року у цій справі № 910/680/20, Верховний Суд застосовує різні підходи для вирішення зазначеного питання, а саме:
- у справі № 910/4149/21 (постанова від 05 лютого 2024 року) Верховний Суд дійшов висновку про те, що позовна давність починає перебіг з дати затвердження ліквідаційного балансу та звіту ліквідатора;
- у справі № 910/686/20 (постанова від 19 червня 2025 року) Верховний Суд вважав, що позовна давність починає перебіг з дня затвердження останнього з двох документів: реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку, а
- у справі № 910/12955/20 (постанова від 18 березня 2024 року) Верховний Суд застосував підхід, відповідно до якого датою, коли позивач (банк, від імені якого діє Фонд як ліквідатор) міг би визначити суму збитків і, відповідно, датою початку перебігу позовної давності, є дата вчинення правочину з продажу банком прав вимоги за кредитними договорами під час ліквідаційної процедури.
Колегія суддів дійшла висновку про те, що передача справи № 910/680/20 на розгляд Корпоративної палати є необхідною для забезпечення єдності судової практики у спорах про стягнення збитків з посадових та інших пов'язаних осіб банку, що є відносно новою категорією справ, по якій судова практика лише формується, а з урахуванням особливостей цієї категорії справ правильними є висновки щодо визначення позовної давності, які містяться саме у постанові Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 910/12955/20.
8. Підстави повернення справи на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду.
Перевіривши доводи, наведені колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 16 липня 2025 року у справі № 910/680/20 про передачу справи на розгляд Корпоративної палати, Корпоративна палата дійшла висновку про відсутність підстав для прийняття цієї справи до свого розгляду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати.
Згідно з частиною четвертою статті 303 Господарського процесуального кодексу України про передачу справи на розгляд палати, об'єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій - четвертій статті 302 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п'ятій або шостій статті 302 цього Кодексу.
Отже, умовами (підставами) для передачі справи на розгляд палати, до якої входить колегія, яка розглядає справу в касаційному порядку, як і підставою для здійснення розгляду справи палатою, є: (1) наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї ж палати або у складі такої палати; (2) такий висновок має бути зроблений у подібних правовідносинах.
Колегія суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 16 липня 2025 року у цій справі № 910/680/20 про передачу справи на розгляд Корпоративної палати зазначила про необхідність відступу від висновку щодо щодо початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, поданими до припинення банку, про стягнення з пов'язаних з банком осіб (керівників банку) шкоди, заподіяної окремими діями (рішеннями щодо укладення кредитних договорів) таких осіб, викладеного у постанові Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20.
Однак, Корпоративна палата не погоджується з доводами колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеними в ухвалі від 16 липня 2025 року у цій справі, з огляду на таке.
Аналіз змісту постанови Верховного Суду у складі суддів Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21, про необхідність відступу від висновків в якій зазначила колегія суддів в ухвалі від 16 липня 2025 року у цій справі, свідчить про те, що у цій постанові Верховний Суд не формував правових висновків щодо застосування положень Цивільного кодексу України про застосування загальної позовної давності та положень Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема частини сьомої статті 52 цього Закону, щодо застосування спеціальної позовної давності, і цей факт (відсутність зазначених висновків) також був встановлений Верховним Судом у пункті 234 постанови Корпоративної палати від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21. Отже, постанова Верховного Суду у складі суддів Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 не містить висновків щодо початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що виключає необхідність передачі справи № 910/680/20 на розгляд Корпоративної палати з підстави необхідності відступу від висновку Верховного Суду щодо початку перебігу позовної давності, викладеного у постанові від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21, який у цій постанові відсутній.
Разом з цим Корпоративна палата зазначає про те, що висновки Верховного Суду щодо питання визначення моменту, з якого починається перебіг позовної давності у спорах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вже були сформовані Корпоративною палатою та викладені у постанові від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21. Корпоративна палата у зазначеній постанові, врахувавши постанову Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, дійшла висновку про те, що перебіг позовної давності розпочинається з дня затвердження останнього з двох документів, а саме: із затвердженого реєстру акцептованих вимог кредиторів або акта формування ліквідаційної маси банку шляхом відповідних розрахунків.
Зазначені висновки Верховного Суду, викладені у постанові Корпоративної палати від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21, були застосовані Верховним Судом і у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20, правовідносини в якій за змістом та суб'єктним складом є аналогічним до правовідносин у цій справі № 910/680/20.
Відповідно до висновку об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 19 квітня 2021 року у справі № 910/11131/19, в цілях застосування норм права в подібних правовідносинах виходити з того, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів.
Однак, посилаючись на необхідність відступу лише від висновків колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладених у постанові від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20, колегія суддів Касаційного господарського в ухвалі від 16 липня 2025 року у цій справі № 910/680/20 не зазначає про необхідність відступлення від висновків Корпоративної палати, викладених у постанові від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21.
Корпоративна палата не бере до уваги посилання колегії суддів на існування різної практики Верховного Суду щодо питання визначення початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», оскільки єдність судової практики з цього питання була забезпечена шляхом ухвалення Корпоративною палатою зазначеної вище постанови від 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21.
У контексті наведеного Корпоративна палата зазначає також про те, що посилання колегії суддів в ухвалі від 16 липня 2025 року про передачу цієї справи № 910/680/20 на розгляд Корпоративної палати на постанову колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 березня 2024 року у справі № 910/12955/20 є недоречним, безпідставним та необґрунтованим, враховуючи те, що постанова Корпоративної палати 04 червня 2024 року у справі № 916/3724/21 з остаточними висновками із зазначеного вище питання, які мають перевагу над висновками колегії суддів, була ухвалена після ухвалення колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постанови від 18 березня 2024 року у справі № 910/12955/20.
Отже, висновки Верховного Суду щодо питання визначення початку перебігу позовної давності у справах за позовами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення шкоди в порядку статті 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб вже є сформованими та забезпечують єдність правових позицій з цього питання.
З огляду на викладене відсутні підстави для передачі справи № 910/680/20 на розгляд Корпоративної палати для відступу від висновків Верховного Суду щодо початку перебігу позовної давності, викладених у постанові Корпоративної палати від 05 лютого 2024 року у cправі № 910/4149/21 та у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19 червня 2025 року у справі № 910/686/20.
З огляду на викладене Корпоративна палата дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених частиною першою статті 302 Господарського процесуального кодексу України, для передачі справи на розгляд Корпоративної палати з підстав, наведених колегією суддів Касаційного господарського суду в ухвалі від 16 липня 2025 року у цій справі № 910/680/20.
Враховуючи наведене вище справа № 910/680/20 за касаційними скаргами ОСОБА_3 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року підлягає поверненню відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Керуючись статтями 234, 235, 301, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Суд
1. Справу № 910/680/25 з касаційними скаргами ОСОБА_3 та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду міста Києва від 01 травня 2024 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27 лютого 2025 року повернути відповідній колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
2 Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
О. Баранець
Г. Вронська
Н. Губенко
І. Кондратова
О. Кролевець
О. Мамалуй
В. Студенець
Відповідно до частини третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України ця ухвала оформлена суддею О. Баранцем