01 грудня 2025 року
м. Київ
cправа № 911/918/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О. М. - головуючий, Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення та виклику сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»
про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу
у справі № 911/918/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»
про стягнення 2 175 725,33 грн,
У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» про стягнення 2 175 725,33 грн, з яких: 1 557 834,25 грн пеня та 617 891,08 грн штраф.
Господарський суд Київської області рішенням від 22.05.2025 у справі №911/918/25, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025, позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 1 206 045,66 грн пені, 617 891,08 грн штрафу та 27 359,05 грн судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі № 911/918/25, в частині відмови у стягненні частини пені у розмірі 351 788,59 грн, у якій просило скасувати судові рішення в цій частині та ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» задовольнити у повному обсязі.
За касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» ухвалою Верховного Суду від 07.10.2025 відкрито касаційне провадження у справі, призначено її до розгляду на 06.11.2025 о 10:30 год. у приміщенні Касаційного господарського суду, надано учасникам справи строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 17.10.2025.
Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» 15.10.2025 надало відзив на касаційну скаргу, у якому просило у її задоволенні відмовити. Також просило здійснити розподіл судових витрат, що сторона понесла у зв'язку з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції. Вказало, що очікуваний розмір витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач очікує понести під час касаційного розгляду спору становить 33 000 грн, докази на підтвердження яких будуть подані до суду протягом п'яти днів з моменту ухвалення рішення касаційним судом.
10 листопада 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» через систему «Електронний суд» звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з заявою, у якій просило ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ТОВ «НОРМА ПЛЮС» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн.
До заяви відповідач додав докази на підтвердження факту понесення ним в суді касаційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру, а саме:
- копію акта наданих послуг б/н від 06.11.2025;
- копію ордера серії АІ №1669454 виданого 31.07.2024 на надання адвокатом Пустовіт Ю.Ю. правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» у Касаційному господарському суді на підставі договору №13/23 від 13.12.2023;
- копію платіжної інструкції № 5720 від 07.11.2025, що підтверджує проведення ТОВ «НОРМА ПЛЮС» оплати за надання правової допомоги адвокату Пустовіт Ю.Ю. в розмірі 33 000,00 грн.
Верховний Суд зазначає про те, що зазначена заява та додані до неї докази були подані відповідачем 09.11.2025 року, тобто у строк, встановлений частиною восьмою статті 129 Господарського процесуального кодексу України (у межах п'яти днів після ухвалення Верховним Судом постанови від 06.11.2025 року у цій справі).
Ухвалою Верховного Суду від 12.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «НОРМА ПЛЮС» про відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, призначено до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Позивач через систему «Електронний суд» подав до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заперечення на заяву відповідача у яких просив залишити її без розгляду, а у разі розгляду цієї заяви, залишити її без задоволення.
Заперечення позивача обґрунтовані таким:
- до закінчення судових дебатів відповідачем не була подана заява про покладення на позивача витрат на професійну правничу допомогу, відповідно відповідач пропустив строк на подання доказів на підтвердження понесення таких витрат, що є підставою для залишення цієї заяви без розгляду;
- остаточним рішенням у цій справі є рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025, яким частково задоволені вимоги позивача, тобто рішення ухвалене на користь позивача, а тому відшкодування витрат відповідача за рахунок позивача не узгоджується з пунктом 12 частини 3 статті 2 ГПК України;
- відповідачем не надано детального опису робіт виконаних адвокатом;
- заявлений до відшкодування розмір витрат на правничу допомогу є надмірним, оскільки наданий відповідачем відзив на касаційну скаргу не містить змін до правової позиції відповідача, здебільшого повторює аргументи, які вже викладалися ним у судах першої та апеляційної інстанцій;
- обґрунтований розмір витрат відповідача на правничу допомогу на стадії касаційного провадження складає не більше 7500,00 грн, а враховуючи, що рішенням першої інстанції позовні вимоги залишені без задоволення в частині, що становить 16% від заявленої до стягнення з відповідача суми, то на відповідача можуть бути покладені витрати в розмірі, що не перевищує 1 200,00 грн;
- також вважає, що при вирішенні питання про відшкодування відповідачеві витрат на правничу допомогу, має бути враховано майновий стан позивача, а також його значення для функціонування ринку природного газу.
Розглянувши заяву відповідача, дослідивши наведені позивачем підстави для зменшення заявленого до розподілу розміру витрат на правову допомогу, суд вважає, що ця заява підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії/ бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.
При цьому обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою та дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такі висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, який для нього є першою заявою у суді касаційної інстанції по суті справи, у розділі 6 «Щодо витрат на правничу допомогу» зазначив, що загальна попередня сума витрат на правову допомогу складає 33 000,00 грн. Фактична сума витрат на правничу допомогу буде уточнена за результатами розгляду справи з урахуванням обсягу додатково виконаної роботи та фактичної тривалості участі адвоката у судовому засіданні. Документальні підтвердження надання професійної правничої допомоги, пов'язаної з розглядом цієї справи у суді касаційної інстанції, а також детальний розрахунок фактичних витрат буде подано до суду протягом п'яти днів з моменту ухвалення рішення касаційним судом.
Отже, стороною відповідача була виконана вимога законодавства щодо подання відповідної заяви про намір понести судові витрати, докази на підтвердження понесених витрат відбулося в межах строків встановлених частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, що спростовує наведені позивачем у запереченнях на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення доводи щодо наявності підстав для залишення заяви відповідача без розгляду.
У заяві про розподіл витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції відповідач визначив до відшкодування витрати на правничу допомогу у розмірі 33 000 грн.
Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді касаційної інстанції, Верховний Суд встановив, що 23.12.2023 між ТОВ «НОРМА ПЛЮС» (Клієнт) та адвокатом Юлією Пустовіт (Адвокат) було укладено договір на надання правової (професійної правничої) допомоги № 13/23.
За змістом п. 1.1. цього Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе зобов'язання надавати послуги з правової допомоги - захисту, надання іншої правової допомоги та представництва інтересів Клієнта, зокрема (п.1.1.3) в усіх та будь-яких судах Держави Україна усіх юрисдикцій та інстанцій включаючи Верховний Суд (Касаційний господарський суд).
Правова допомога надається за попереднім зверненням Клієнта до Адвоката з усним або письмовим запитом (п.2.1 Договору).
Розмір винагороди адвоката, гонорар успіху, витрати на підготовку у справі при заключенні даної угоди встановлюється, виходячи з обсягу фактично наданих послуг. Вартість послуг за даним договором визначається згідно з додатковою угодою до цього договору (п.5.2 Договору).
Згідно з пунктом 8.1 цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до його припинення на підставі взаємної угоди Адвоката та Клієнта, про що складається відповідна додаткова угода до цього Договору.
Додатковою угодою № 11 від 02.06.2025 до договору №13/23 про надання правової допомоги від 23.12.2023 сторони дійшли згоди встановити вартість послуг відповідно до розрахунку, зазначеному в цій додатковій угоді, на рівні 3 000 грн/1 год.
Згідно з пунктом 1.1 цієї додаткової угоди розрахунок оплати за складання документу розраховується у співвідношенні: 1 аркуш А4, розміром шрифту 14, Times New Roman дорівнює вартості 1 години роботи та становить 3 000 грн 00 коп.
06.11.2025 між Клієнтом та Адвокатом підписано акт надання послуг по справі № 911/918/25 до договору про надання правничої допомоги № 13/23 від 13.12.2023.
Згідно з актом, Адвокатом надані та належним чином оформлені, а Клієнтом прийняті послуги, зазначені в договорі про надання правничої допомоги №13/23 від 13.12.2023 та Додатковій угоді № 11 від 02.06.2025, а саме:
- з 07.10.2025 по 15.10.2025 - підготовка та подача до Касаційного господарського суду відзиву на касаційну скаргу ТОВ «Оператор газотранспортної системи» у справі № 911/918/25 (часткове оскарження), тривалість 10 год., вартість 30 000,00 грн;
- 06.11.2025 - участь представника у судовому засіданні по справі №911/918/25 у Касаційному господарському суді, тривалістю 1 год., вартість 3 000,00 грн.
Сторонами погоджено, що загальна вартість наданих послуг склала 33 000,00 грн. Клієнт претензій по об'єму, якості та термінам наданих послуг не має.
Оцінюючи надані відповідачем на підтвердження понесених витрат документи, а також наведені позивачем заперечення, Верховний Суд зазначає, що вони не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 04.10.2021 від № 640/8316/20, від 21.10.2021 у справі №420/4820/19 тощо).
Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Верховний Суд зазначає про те, що матеріалами справи підтверджується факт надання адвокатом Пустовіт Ю.Ю. відповідачеві у цій справі послуг з підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу позивача на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.09.2025 у справі №911/918/25, в частині відмови у стягненні частини пені у розмірі 351 788,59 грн.
Верховний Суд враховує те, що зазначений відзив на касаційну скаргу з доданими до нього документами був поданий адвокатом Пустовіт Ю.Ю. та надійшов до Верховного Суду 15.10.2025 року, тобто у встановлені судом в ухвалі від 07.10.2025 року у цій справі строки, був долучений до матеріалів справи. Зміст відзиву викладений на 12-ти аркушах та містить викладення власної позиції щодо визначення дати початку прострочення виконання відповідачем зобов'язань за договором з якою пов'язується виникнення у позивача права на нарахування пені та штрафу.
Разом з тим Верховний Суд не вбачає підстав для покладення на позивача повністю витрат відповідача на оплату виконаних його адвокатом робіт.
Поданий відповідачем відзив на касаційну скаргу не містить аналізу доводів позивача, викладених у касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження у справі. Заперечення відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу позивача, зводяться до викладення власної позиції у справі та повністю дублюють доводи, які були ним викладені у відзиві на апеляційну скаргу у цій справі. Адвокат Пустовіт Ю.Ю., надавала відповідачеві правничу допомогу у судах першої та апеляційної інстанцій, була обізнана з усіма деталями справи, з правовими питаннями та судовою практикою у подібних спорах, з огляду на що вимоги відповідача в частині стягнення сум витрат за ці послуги (підготовки та подачі відзиву на касаційну скаргу) є надмірними.
З огляду на викладене заявлений відповідачем до стягнення з позивача в порядку розподілу витрат на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції розмір судових витрат у сумі 33 000,00 грн за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу не відповідає критеріям співмірності (є неспівмірним зі складністю справи та обсягом і складністю виконаних адвокатом робіт), обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру.
У той же час Верховний Суд не може погодитися з наведеними позивачем у запереченнях проти заяви відповідача про розподіл витрат на правничу допомогу доводами щодо необґрунтованого включення до акту приймання послуг витрат на участь адвоката у судовому засіданні суду касаційної інстанції в розмірі 3000 грн.
Велика Палата Верховного суду у додатковій постанові від 18.01.2024 у справі № 9901/459/21 зазначила, що стягнення витрат на правничу допомогу, до складу якої включено витрати на участь адвоката у судовому засіданні, є виправданим, оскільки участь у судовому засіданні не є формальною присутністю в ньому, а супроводжується підготовкою адвоката до цього засідання, витрачанням часу на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікуванням та безпосередню участю в судовому засіданні.
Отже, учасник справи самостійно приймає рішення про участь його представника (адвоката) безпосередньо у судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду, чи в режимі відеоконференції, чи взагалі може відмовитися від участі у судовому засіданні у суді касаційної інстанції.
Адвокат Пустовіт Ю.Ю. була присутня у судовому засіданні 06.11.2025 у приміщенні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду при розгляді справи № 911/918/25 та давала пояснення, що підтверджується протоколом судового засідання та визнається позивачем. Відповідно понесені у зв'язку з цим витрати відповідача у визначеному ним розмірі за участь адвоката у судовому засіданні суду касаційної інстанції, підлягають відшкодуванню за рахунок позивача.
З огляду на викладене, Верховний Суд, керуючись критеріями, визначеними частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вважає обґрунтованою вимогу відповідача про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи лише частково у розмірі 18 000,00 грн, який є доведеним, відповідає критеріям розумності та співмірності, є обґрунтованим та співмірним зі складністю справи та обсягом наданих відповідачеві адвокатом послуг з професійної правничої допомоги.
Інші, наведені позивачем у запереченнях до заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, доводи не беруться судом до уваги та не можуть бути підставою для позбавлення відповідача права отримати відшкодування понесених ним витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що пов'язані з касаційним оскарженням позивачем постановлених у справі рішень судів попередніх інстанцій.
Наведені позивачем заперечення засновані на власному помилковому тлумаченні норм, що регулюють порядок та підстави для відшкодування витрат на правничу допомогу.
Відшкодування витрат на правничу допомогу здійснюється за заявою сторони у справі у кожній судовій інстанції окремо, і залежить від результатів розгляду справи у відповідній інстанції, зокрема, у цій справі від задоволення / не задоволення касаційної скарги позивача, а не від результатів вирішення спору судом першої інстанції.
Щодо доводів позивача про те, що відповідачем не надано детального опису робіт виконаних адвокатом, то, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт спростовується змістом поданої відповідачем заяви про відшкодування судових витрат та актом наданих послуг, які такий детальний опис робіт містять. При цьому процесуальне законодавство не визначає обов'язку учасника справи викладати детальний опис робіт саме в окремому документі.
Подібні висновки викладені у додатковій постанові Верховного Суду від 23.10.2024 у справі № 910/14564/23.
Щодо доводів позивача, що при вирішенні питання про відшкодування відповідачеві витрат на правничу допомогу, має бути враховано його майновий стан, а також його значення для функціонування ринку природного газу, то вони є безпідставними. Позивач, звертаючись з касаційною скаргою у справі № 911/918/25, усвідомлював правові наслідки, такого звернення, зокрема щодо необхідності відшкодувати іншій стороні судові витрати, у разі не задоволення його касаційної скарги.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Враховуючи викладене Верховний Суд вважає, що заявлені відповідачем вимоги про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з касаційним розглядом цієї справи, відповідно до правил розподілу, визначених у пункті 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають частковому задоволенню: у розмірі 18 000,00 грн, які підлягають стягненню з позивача.
Керуючись статтями 126, 129, 234, 235, 244, 315 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/918/25 щодо відшкодування судових витрат задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, пр. Любомира Гузара, 44, ЄДРПОУ 42795490) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРМА ПЛЮС» (08170, Київська обл., Фастівський р-н, с.Віта-Поштова, вул.Набережна, 33, ЄДРПОУ 32917708) витрати на професійну правничу допомогу в суді касаційної інстанції в розмірі 18 000,00 грн (вісімнадцять тисяч грн 00 коп.).
3. Видачу відповідного наказу у справі № 911/918/25 доручити Господарському суду Київської області.
4. Додаткова постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та не підлягає оскарженню.
Головуючий О. Баранець
Судді Н. Губенко
О. Кролевець