8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
про залишення позовної заяви без руху
"08" грудня 2025 р. м ХарківСправа № 922/4296/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Сальнікової Г.І.
розглянувши матеріали
позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство "ім. Орджонікідзе" (64662, Харківська обл., Лозівський р-н., с. Катеринівка)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс" (64602, Харківська обл., Лозівський р-н, м. Лозова, вул. Маріупольська, буд. 22)
про визнання права власності та витребування земельних ділянок.
На розгляд Господарського суду Харківської області подано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство "ім. Орджонікідзе" до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс", згідно вимог якої просить суд:
1. Визнати право колективної власності Товариства з обмеженою відповідальністю Колективне сільськогосподарське підприємство "ім. Орджонікідзе" на земельні ділянки:
кадастровий номер 6323981500:01:000:0563 загальною площею 1,8600 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0552 загальною площею 1,8600 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0555 загальною площею 1,8600 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0558 загальною площею 1,8600 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0559 загальною площею 1,8600 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0560 загальною площею 0,7429 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0545 загальною площею 1,8600 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0553 загальною площею 1,3950 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0551 загальною площею 0,2500 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0561 загальною площею 0,2902 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0550 загальною площею 0,4000 га;
кадастровий номер 6311000000:01:005:0018 загальною площею 1,0726 га;
кадастровий номер 6323981500:17:000:0144 загальною площею 24,7631 га;
кадастровий номер 6323981500:17:000:0147 загальною площею 19,1568 га, що знаходяться на території Лозівської міської громади, Лозівського району, Харківської області.
2. Витребувати з незаконного володіння Лозівської міської об'єднаної територіальної громади земельні ділянки колективної власності:
кадастровий номер 6323981500:01:000:0424 загальною площею 31,3615 га;
кадастровий номер 6323981500:02:000:0481 загальною площею 18,7735 га;
кадастровий номер 6323981500:03:000:0556 загальною площею 10,0946 га;
кадастровий номер 6323981500:02:000:0483 загальною площею 7,8284 га;
кадастровий номер 6323981500:16:000:0001 загальною площею 37,1946 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0465 загальною площею 2,8663 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0469 загальною площею 2,1845 га;
кадастровий номер 6323981500:15:000:0002 загальною площею 6,51 га;
кадастровий номер 6323981500:17:000:0042 загальною площею 7,8987 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0457 загальною площею 12, 1185 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0464 загальною площею 8,6826 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0466 загальною площею 9,7807 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0461 загальною площею 3,5985 га;
кадастровий номер 6323981500:01:000:0462 загальною площею 0.9834 га;
кадастровий номер 6323981500:20:000:0007 загальною площею 3,6859 га;
кадастровий номер 6323981500:05:000:0005 загальною площею 18.7857 га;
кадастровий номер 6323981500:05:000:0006 загальною площею 16 га;
кадастровий номер 6323981500:05:000:0007 загальною площею 16 га;
кадастровий номер 6323981500:05:000:0008 загальною площею 16 га;
кадастровий номер 6323981500:05:000:0009 загальною площею 16 га;
кадастровий номер 6323981500:05:000:0010 загальною площею 13.9924 га;
кадастровий номер 6323981500:05:000:0011 загальною площею 13 га, що знаходяться на території Лозівської міської громади, Лозівського району, Харківської області.
3. Судові витрати покласти на відповідача.
Дослідивши матеріали позовної заяви, господарський суд зазначає, що позовну заяву слід залишити без руху з огляду на наступне.
Вимогами пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Натомість позивачем не зазначено у позовній заяві відомостей про наявність або відсутність у відповідача - ТОВ "Лозівський агропромтехсервіс" електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, що є недоліком позовної заяви, в розумінні пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України, який підлягає усуненню шляхом подання до суду таких відомостей.
Крім того, вимогами пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Натомість матеріали позовної заяви не містять зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, зокрема, пункт 5 додатку до позову, що є недоліком позовної заяви, який підлягає усуненню шляхом подання суду таких відомостей. При цьому у разі подання до суду нових доказів в обґрунтування позовних вимог на виконання вимог пункту 8 частини 3 статті 162 ГПК України необхідно надати суду відповідні відомості.
Також, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно з вимогами частини 2 статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Пунктом 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" унормовано, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 163 ГПК України ціна позову визначається, зокрема, у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна.
Верховний Суд у постанові від 25.08.2020 у справі №910/13737/19 виснував, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.
Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №907/9/17).
Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру (висновки Верховного Суду від 04.04.2021 у справі №905/1818/19).
Предметом позову є позовні вимоги про визнання права колективної власності на 14 земельних ділянок та витребування 22 земельних ділянок з незаконного володіння. Тобто позовні вимоги мають грошове вираження, а тому судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового характеру.
Однак суд позбавлений можливості визначити ставку судового збору по вимогам про визнання права власності та витребування земельних ділянок, оскільки позивачем до позовної заяви не додано жодних доказів.
Відтак, позивачу необхідно надати суду докази вартості спірного майна (окремо по кожній земельній ділянці) станом на день подання позову, визначити ціну позову та, відповідно, сплатити судовий збір у встановлених законодавством порядку та розмірі з поданням до суду доказів такої сплати.
Водночас з позовної заяви убачається, що позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення, яке мотивоване складним фінансовим становищем підприємства.
Розглянувши вказане вище клопотання, суд зазначає наступне.
Питання відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати врегульоване статтею 8 Закону України "Про судовий збір", норма якої є спеціальною.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведеною вище правовою нормою Закону України "Про судовий збір" встановлено чіткий і вичерпний перелік умов для відстрочення, розстрочення сплати судового збору або звільнення від його сплати, а також суб'єктних та предметних критеріїв, за наявності яких, з огляду на майновий стан сторони, суд може, зокрема, відстрочити сплату судового збору.
Особа, яка звертається до суду, має право подати відповідне клопотання, у якому навести обставини щодо її майнового стану, за наявності підстав, з якими закон пов'язує можливість реалізації судом повноважень зменшити тягар судових витрат стосовно сплати судового збору. Такі обставини мають бути підтверджені належними, допустимими, достатніми та достовірними доказами.
Вказана норма закріплює дискреційне право, а не обов'язок суду відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. При цьому його реалізація не може призводити до порушення принципу процесуального рівноправ'я сторін та знаходиться в безпосередній залежності від доведеності за допомогою належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів обставин того, що скрутне майнове становище особи не дозволяє їй сплатити судовий збір у встановленому чинним законодавством розмірі.
Суд враховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного та чітко визначеного переліку доказів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. Водночас у кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів у сукупності щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Також, із системного аналізу змісту норм цієї статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю, що узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 року у справі №0940/2276/18.
Таким чином, суд констатує, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, що узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Враховуючи положення статті 129 Конституції України та статті 5 Закону України "Про судовий збір" господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі і у питанні звільнення від сплати судового збору, про що також вказує численна практика Європейського суду з прав людини.
Відповідно до практики ЄСПЛ, обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти (рішення суду від 10.07.1998 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін."). При цьому, Суд в якості "законної мети" визнає, зокрема, фінансування функціонування органів судової влади (рішення суду від 12.06.2007 року у справі "Станков проти Болгарії", заява №68490/01, п. 57).
Окрім того, ЄСПЛ зазначив, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001, № 28249/95, § 60).
Варто відмітити, що статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Конституцією України визначено основні засади судочинства і до них, зокрема, належать законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ст. 129 Конституції України).
Приписами статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" унормовано, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних та інших ознак.
Таким чином, вибіркове, позбавлене правових та фактичних підстав надання господарським судом суб'єктивних переваг одним учасникам процесу перед іншими шляхом відстрочення сплати судового збору призведене до порушення окреслених вище засад судочинства, сприятиме виникненню сумнівів у відповідача щодо об'єктивності та неупередженості суду при дотриманні судом норм матеріального та процесуального права, а також нівелюється важливість врахування правової позиції Верховного Суду, що є неприпустимим.
Враховуючи зазначене, господарський суд не вбачає наявності безумовних обставин, які б відповідали зазначеним вище критеріям, узгоджувались з наведеними законодавчими приписами в контексті визначених законодавцем умов та підстав для відстрочення сплати судового збору, що зумовило б вчинення такої процесуальної дії.
Наведена правова позиція знайшла своєї змістовне відображення у численних ухвалах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі № 914/2483/22, від 13.02.2023 у справі №910/6998/21, від 07.10.2022 у справі № 914/288/22, від 26.07.2022 у справі №910/9328/21, від 31.07.2022 у справі №910/11257/21.
Отже, підстави для задоволення клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору з огляду на наведені вище законодавчі приписи та правову позицію Верховного Суду відсутні, що не може вважатися обмеженням доступу до суду у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
За таких обставин, подана позовна заява не відповідає вимогам статті 164 ГПК України, оскільки відсутні докази сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі, що є недоліком позовної заяви, який підлягає усуненню.
Окрім того, відповідно до частини 1 статті 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Частиною 1 статті 172 ГПК України унормовано, що позивач зобов'язаний до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копії та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення.
Однак з матеріалів позовної заяви убачається, що позивачем не подано доказів направлення позовної заяви разом із доданими до неї документами на адресу відповідача, що є недоліком позовної заяви у розмінні вимог частини 1 статті 164, частини 1 статті 172 ГПК України, який підлягає усуненню шляхом подання до суду таких доказів.
Разом з тим, відповідно до частини 1 статті 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Згідно з частиною 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Згідно частини 2, 4 статті 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з частиною 1 статті 81 ГПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Згідно з частиною 2 статті 164 ГПК України позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в ст. 4 цього кодексу.
Відповідно до частини 3 статті 45 ГПК України відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
Як вбачається з позовної заяви, позивачем в якості відповідача визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс" (код ЄДРПОУ 30794719). Однак позовних вимог до вказаної особи прохальна частина позовної заяви не містить, як і не містить зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності). Поряд з цим, позивачем в описовій частині позовної заяви також зазначено, що відповідачем є Лозівська міська рада Харківської області (код ЄДРПОУ 06716633).
Отже, з метою усунення вказаного недоліку позовної заяви позивачу необхідно викласти позовні вимоги до відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс" у прохальній частині позовної заяви та навести обґрунтування позовних вимог саме до визначеного відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівський агропромтехсервіс"; надати обґрунтування щодо Лозівської міської ради Харківської області, яка згадується у позовній заяві в якості відповідача в контексті предмета та підстав позовних вимог; подати усі докази, що підтверджують вказані у позові обставини; зазначити докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою.
Відповідно до статті 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись статтями 162, 164, 172, 174, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Колективне сільськогосподарське підприємство "ім. Орджонікідзе" про відстрочення сплати судового збору - відмовити.
2. Позовну заяву залишити без руху.
3. Встановити позивачу строк для усунення зазначених у цій ухвалі недоліків - у п'ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
4. Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява вважається неподаною і підлягає поверненню позивачу зі всіма доданими до неї документами на підставі статті 174 ГПК України.
5. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://court.gov.ua/.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Ухвалу підписано 08.12.2025 р.
Суддя Г.І. Сальнікова