8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"08" грудня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/3473/17 (922/3384/25)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Усатого В.О.
без повідомлення (виклику) учасників справи
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, оф. 4, код ЄДРПОУ 34015968) в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни (65045, м. Одеса, вул. Новоселівського, буд. 92, оф. 12, РНОКПП НОМЕР_1 )
до 1. ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), 2. ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), 3. ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )
про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення коштів в межах справи про банкрутство Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс"
Постановою Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 визнано Іноземне підприємство "Омбілік Інвестментс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражну керуючу Дарієнко О.В., яку зобов'язано в строк до 20.09.2023 виконати ліквідаційну процедуру.
18.09.2025 до Господарського суду Харківської області від ліквідатора Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни надійшла заява до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , в якій остання просить суд:
1. Покласти субсидіарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів в межах справи № 922/3473/17 про банкрутство Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс» (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, оф. 4; код ЄДРПОУ 34015968) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ); ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ) та на ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_3 );
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ); ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_3 ) на користь Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс» (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, оф. 4; код ЄДРПОУ 34015968) 922 285 (дев'ятсот двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) гривень 13 копійок;
3. Видати накази.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду позовна заява в межах справи про банкрутство передана на розгляд судді Усатому В.О.
Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), у межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника, у тому числі спори про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України. Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення. Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження. Позивач має право в позовній заяві заявити мотивоване клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку загального позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.
З огляду на вищевикладені положення ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, а також враховуючи правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 20.10.2022 у справі № 911/3554/17 (911/401/21), згідно з якими заява про покладення субсидіарної відповідальності на особу винну у доведенні до банкрутства боржника розглядається за правилами ГПК України у межах справи про банкрутство в порядку визначеному ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства, суд дійшов висновку що дана заява, подана ліквідатором Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" арбітражною керуючою Дарієнко О.В., підлягає розгляду в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами позовного провадження.
Ухвалою суду від 29.09.2025 прийнято позовну заяву Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" в особі ліквідатора, арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 до розгляду в межах справи №922/3473/17 про банкрутство Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс". Відкрито провадження у справі №922/3473/17 (922/3384/25). Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачам строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду відзивів на позовну заяву разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачам строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання до суду заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами разом із доказами надіслання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 250 ГПК України. Встановлено позивачу строк 5 днів з дня отримання відзивів для подання до суду відповіді на відзив разом із доказами надсилання (надання) її відповідачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Встановлено відповідачам строк 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень на відповідь на відзив разом із доказами надсилання (надання) їх позивачу згідно зі ст. 251 ГПК України. Роз'яснено учасникам справи, що у випадку неподання відповідачем відзиву та/або заяви із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, а також у разі неподання позивачем відповіді на відзив, а відповідачем - заперечень на відповідь на відзив протягом строків, встановлених цією ухвалою, розгляд справи буде відбуватися за наявними у ній матеріалами після спливу зазначених строків, але в межах строків, встановлених ст. 248 ГПК України. Повідомлено учасникам справи, що заяви по суті справи, а також заяви з процесуальних питань, клопотання, пояснення, додаткові письмові докази, висновки експертів можуть бути ними подані або в електронному вигляді виключно через особистий кабінет в підсистемі Електронний суд ЄСІТС, або в паперовому вигляді -звичайною поштою на офіційну поштову адресу суду.
14.10.2025 до суду від відповідача2 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23787), в якому останній просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Відзив з додатком долучено судом до матеріалів справи.
14.10.2025 до суду від відповідача3 надійшов відзив на позовну заяву (вх.№23888),в якому останній просить суд відмовити у задоволені позовних вимог в повному обсязі.
Відзив з додатком долучено судом до матеріалів справи.
17.10.2025 до суду від позивача надійшла заява (вх.№24165) про долучення до матеріалів справи №92/3473/17 (922/3384/25) відповіді на відзиви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на заяву ліквідатора ІП "Омбілік Інвестментс" про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями ІП "Омбілік Інвестментс" на винних осіб.
Відповідь на відзив з додатком долучена судом до матеріалів справи.
Суд звертає увагу на те, що на адресу Господарського суду Харківської області відповідач1 відзив на позовну заяву Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни не надав, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами.
Відповідно до частини 1 статті 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Зокрема, частиною 5 статті 252 ГПК України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У даному випадку клопотань про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи до суду не надходило.
Згідно з частиною 8 статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина 1 статті 248 ГПК України).
Судом надано можливість учасникам справи для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано під час розгляду справи обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
За висновками суду в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Враховуючи, що суддя Усатий В.О в період з 20.11.2025 по 03.12.2025 включно перебував у відрядженні, з 04.12.2025 по 05.12.2025 включно у відпустці, а 06.12.2025 - 07.12.2025 вихідні дні, рішення у даній справі ухвалюється у перший робочий день судді, а саме 08.12.2025.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову з огляду на наступне.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.10.2017 порушено провадження у справі про банкрутство ІП "Омбілік Інвестментс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів та процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Гапоненка Р.І., якому встановлено оплату послуг арбітражного керуючого за виконання повноважень розпорядника майна ІП "Омбілік Інвестментс" у розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень, джерелами сплати грошової винагороди розпоряднику майна є авансування боржником, що вноситься на депозитний рахунок нотаріусу.
Ухвалою суду від 13.03.2018 в попередньому засіданні затверджено реєстр вимог кредиторів ІП "Омбілік Інвестментс" на загальну суму 4669184,93 грн, з якої: конкурсні вимоги - основний борг - гр. ОСОБА_3 - 2808684,93 грн (четверта черга) та 3200,00 грн (перша черга); окремо внесено вимоги, як такі, що забезпечені заставою (іпотекою) майна ОСОБА_3 - 1353300,00 грн. Окремо внесено до реєстру вимог кредиторів відомості про майно боржника, що є предметом застави (іпотеки). Визнано вимоги кредиторів, що не були заявлені у місячний строк з моменту публікації оголошення, які рахуються за даними бухгалтерського обліку боржника такими, що не є конкурсними, а саме вимоги: ГУ Державної казначейської служби України у м. Києві на суму 240000,00 грн (шоста черга); УДКСУ у Дзержинському р-ні м. Харкова в розмірі 264000,00 грн (шоста черга); призначено підсумкове засідання суду.
Ухвалою суду від 21.03.2019 відсторонено Гапоненка Р.І. від виконання ним обов'язків розпорядника майна ІП "Омбілік Інвестментс"; призначено розпорядником майна ІП "Омбілік Інвестментс" арбітражного керуючого Томашука М.С.
02.04.2019 до суду надійшло клопотання Гапоненка Р.І. про затвердження звітів та видачу судового наказу, в якому арбітражний керуючий просив суд затвердити звіт розпорядника майна у справі № 922/3473/17 за період з 23.10.2017 по 21.03.2019; звіт про виплату та нарахування грошової винагороди розпорядника майна ІП "Омбілік Інвестментс" за період від 23.10.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 126355,80 грн; затвердити звіт про витрачені кошти в процедурі розпорядження майном ІП "Омбілік Інвестментс" за період від 23.10.2017 по 31.12.2018 на загальну суму 23525,85 грн; видати судовий наказ про стягнення з БОРЖНИКА - ІНОЗЕМНОГО ПІДПРИЄМТСВА "ОМБІЛІК ІНВЕСТМЕНТС" грошових коштів у розмірі 148881,65 грн в якості оплати винагороди та витрат розпорядника майна.
Ухвалою суду від 30.07.2019 (суддя Міньковський С.В.) затверджено звіт розпорядника майна Гапоненка Р.І. про нарахування та виплату грошової винагороди у справі № 922/3473/17 на загальну суму 51888,06 грн, яка підлягає оплаті за рахунок боржника ІП "Омбілік Інвестментс". В решті вимог відмовлено. У задоволенні звіту арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. про виплату та стягнення витрат на суму 23525,85 грн та видачу судового наказу відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 17.10.2019 (суддя Міньковський С.В.) провадження у справі про банкрутство Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" закрито; скасовано мораторій, що був введений ухвалою суду від 23.10.2017.
Не погоджуючись з ухвалами Господарського суду Харківської області від 30.07.2019 та 17.10.2019, арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 апеляційну скаргу Гапоненка Р.І. задоволено частково. Ухвалу господарського суду Харківської області від 30.07.2019 у справі № 922/3473/17 змінено, виклавши п.п. 2, 3 резолютивної частини рішення в такій редакції: "Затвердити звіт розпорядника майна про нарахування та виплату грошової винагороди у справі № 922/3473/17 в загальній сумі 106682,96 грн, яка підлягає оплаті за рахунок боржника ІП "Омбілік Інвестментс" (код ЄДРПОУ 34015968, м. Харків, вул. Чернишевська, 65, оф. 4). В решті вимог відмовити". Стягнуто з ІНОЗЕМНОГО ПІДПРИЄМТСВА "ОМБІЛІК ІНВЕСТМЕНТС" на користь Гапоненка Р.І. 106682,96 грн, з яких: 98245,41 грн виплата та нарахування грошової винагороди розпорядника майна боржника за період з 23.10.2017 по 07.12.2018; 5286,00 грн відшкодування витрат судового збору; 3151,55 грн відшкодування витрат на відрядження та 960,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги. Доручено господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Також, постановою Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 апеляційну скаргу Гапоненка Р.І. задоволено, ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі № 922/3473/17 скасовано, справу передано на розгляд господарського суду Харківської області, стягнуто з ІНОЗЕМНОГО ПІДПРИЄМТСВА "ОМБІЛІК ІНВЕСТМЕНТС" на користь Гапоненка Р.І. 1921,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, доручено господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.
Розпорядженням керівника апарату суду № 1/2020 від 02.01.2020 у зв'язку з недопустимістю повторної участі в розгляді справи судді Міньковського С.В., відповідно до п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, було призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи №922/3473/17.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено суддю Усатого В.О.
02.01.2020 Господарським судом Харківської області на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 видано наказ про стягнення з ІНОЗЕМНОГО ПІДПРИЄМТСВА "ОМБІЛІК ІНВЕСТМЕНТС" на користь Гапоненка Р.І. 106682,96 грн, з яких: 98245,41 грн виплата та нарахування грошової винагороди розпорядника майна боржника за період з 23.10.2017 по 07.12.2018; 5286,00 грн відшкодування витрат судового збору, 3151,55 грн відшкодування витрат на відрядження та 960,50 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Також, 02.01.2020 Господарським судом Харківської області на виконання постанови Східного апеляційного господарського суду від 12.12.2019 видано наказ про стягнення з ІНОЗЕМНОГО ПІДПРИЄМТСВА "ОМБІЛІК ІНВЕСТМЕНТС" на користь Гапоненка Р.І. 1921,00 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги.
Ухвалою суду від 11.03.2021, зокрема, задоволено заяви арбітражного керуючого Томашука М.С. про припинення повноважень як розпорядника майна боржника; відсторонено арбітражного керуючого Томашука М.С. від виконання повноважень розпорядника майна ІП "Омбілік Інвестментс"; призначено розпорядником майна ІП "Омбілік Інвестментс" арбітражну керуючу Дарієнко О.В.
Ухвалою суду від 14.09.2021 задоволено заяву розпорядника майна про заміну сторін (вх. № 4618 від 26.07.2021). Замінено кредиторів у справі про банкрутство ІП "Омбілік Інвестментс" - Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві та Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському (колишньому - Дзержинському) районі м. Харкова на Державну судову адміністрацію України. Зобов'язано розпорядника майна врахувати відповідну заміну кредитора в реєстрі вимог кредиторів.
Постановою Господарського суду Харківської області від 20.09.2022 визнано іноземне підприємство "Омбілік Інвестментс" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців, призначено ліквідатором арбітражну керуючу Дарієнко О.В.
18.09.2025 до Господарського суду Харківської області від ліквідатора Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни надійшла заява до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_2 , 3. ОСОБА_3 , в якій остання просить суд:
1. Покласти субсидіарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів в межах справи № 922/3473/17 про банкрутство Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс» (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, оф. 4; код ЄДРПОУ 34015968) на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ); ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ) та на ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_3 );
2. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_4 ); ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ; АДРЕСА_2 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 ; ІНФОРМАЦІЯ_3 ; АДРЕСА_3 ) на користь Іноземного підприємства «Омбілік Інвестментс» (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, оф. 4; код ЄДРПОУ 34015968) 922 285 (дев'ятсот двадцять дві тисячі двісті вісімдесят п'ять) гривень 13 копійок;
3. Видати накази.
Зазначена заява, як вбачається з її змісту, подана з посиланням на те, що у банкрута відсутнє майно для погашення кредиторських вимог, що є однією з передумов для подання до суду заяви про притягнення третіх осіб до субсидіарної відповідальності; у ліквідатора банкрута відсутні первинні фінансові документи для проведення належного та повного аналізу фінансово-господарської діяльності; тягар доказування щодо відсутності вини учасників банкрута лежить на учасниках, які мали вплив на юридичну долю та економічну діяльність банкрута (до порушення провадження у справі про банкрутство).
Загальні умови та підстави для притягнення до субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство визначені Господарським кодексом України, чинного на час виникнення спірних правовідносин (далі - ГК України), Цивільним кодексом України (далі - ЦК України), Кодексом України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).
Згідно з частиною першою статті 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб'єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема, фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.
Водночас, умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб'єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб'єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом (частина третя статті 215 ГК України).
Відповідно до абзацу першого частини другої статті 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор (а згідно зі змінами, внесеними Законом від 20.03.2023 № 2971-IX, також і кредитор) має право заявити вимоги до третіх осіб, які за законодавством несуть субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями боржника у зв'язку з доведенням його до банкрутства; розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Абзацом другим частини другої статті 61 КУзПБ передбачено, що в разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов'язаннями.
Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані лише для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Кодексом.
Суд звертає увагу на висновки Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21):
- у справі про банкрутство субсидіарна відповідальність має деліктну природу та узгоджується із частиною першою статті 1166 ЦК України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто недостатність майна юридичної особи, яка перебуває в судовій процедурі ліквідації, за умови доведення боржника до банкрутства, поповнюється за рахунок задоволення права вимоги про відшкодування шкоди до осіб, дії / бездіяльність яких кваліфікуються судом як доведення до банкрутства. Потерпілою особою в такому випадку є банкрут, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру;
- елементами складу правопорушення як умови для застосування субсидіарної відповідальності є об'єкт та суб'єкт правопорушення, а також об'єктивна та суб'єктивна сторони правопорушення;
- щодо об'єкта правопорушення, то ним є ті майнові права боржника та кредиторів, вимоги яких визнані у справі про банкрутство, що порушені у зв'язку з доведенням боржника до банкрутства, та відновлення яких відбувається відшкодуванням шкоди у межах покладення субсидіарної відповідальності за правилами частини другої статті 61 КУзПБ;
- суб'єкт (суб'єкти) правопорушення визначені законом, зокрема, ними є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов'язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника;
- об'єктивну сторону правопорушення становлять дії / бездіяльність відповідних суб'єктів, прийняття ними рішень, надання вказівок на вчинення дій або на утримання від них, що призвели до відсутності у боржника майнових активів для задоволення вимог кредиторів або до відсутності інформації про такі активи, що виключає можливість дослідження активу та його оцінки, тобто які окремо або у своїй сукупності спричинили неплатоспроможності боржника та, відповідно, вказують (свідчать) про доведення конкретними особами боржника до банкрутства;
- щодо змісту правопорушення з доведення до банкрутства, то окрім вже визначеного слід виходити зі змісту, визначеного частиною третьою статті 215 ГК України. Водночас, такий зміст не обмежується вичерпним переліком дій /бездіяльності суб'єктів правопорушення, а їх характер саме як протиправний оцінюється за відповідними правовими та економічними показниками. Зокрема, доведення до банкрутства можуть спричинити дії з відчуження майна за заниженими цінами, придбання майна за завищеними цінами, надання послуг за цінами, нижчими за ринкові, здійснення невиправдано ризикових чи невигідних операцій тощо. Неправомірні дії чи бездіяльність, завдання ними шкоди боржнику та виявлення її розміру можуть не збігатися у часі. Наприклад, окремі неправомірні дії чи бездіяльність або сукупність таких дій чи бездіяльності можуть мати наслідком втрату ліквідності юридичною особою в майбутньому (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) (пункт 66), від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18 (провадження № 12-185гс19, пункт 7.56)). Тобто зміст відповідного делікту становлять умисні і цілеспрямовані дії / бездіяльність, результатом яких є банкрутство юридичної особи та шкода, завдана приватним і суспільним інтересам. За змістом частини другої статті 61 КУзПБ вказані умисні дії/бездіяльність та їх результат узагальнено іменуються доведенням до банкрутства, що і дає назву цьому делікту.
При цьому винні особи хоча і не є стороною боргових зобов'язань, але їх поведінка перебуває в причинно-наслідковому зв'язку зі шкодою у вигляді непогашених вимог кредиторів;
- щодо суб'єктивної сторони правопорушення, то її становить ставлення особи до вчинюваних нею дій чи бездіяльності (вини суб'єкта правопорушення);
- однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою;
- сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами статті 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності;
- право ліквідатора подати заяву про покладення субсидіарної відповідальності виникає не раніше ніж після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі.
Суд також зазначає, що законодавцем не конкретизовано, які саме дії чи бездіяльність складають об'єктивну сторону такого правопорушення. Тому при вирішенні питання щодо кола обставин, які мають бути доведені суб'єктом звернення (ліквідатором) та, відповідно, підлягають встановленню судом для покладення субсидіарної відповідальності, мають прийматися до уваги також положення частини першої статті 215 ГК України та підстави для порушення справи про банкрутство, з огляду на які такими діями можуть бути, зокрема:
1) вчинення суб'єктами відповідальності будь-яких дій, направлених на набуття майна, за відсутності активів для розрахунку за набуте майно чи збільшення кредиторської заборгованості боржника без наміру її погашення;
2) прийняття суб'єктами відповідальності рішення про виведення активів боржника, внаслідок чого настала неплатоспроможність боржника по його інших зобов'язаннях;
3) прийняття суб'єктами відповідальності рішення, вказівок на вчинення майнових дій чи бездіяльності боржника щодо захисту власних майнових інтересів юридичної особи боржника на користь інших юридичних осіб, що мало наслідком настання неплатоспроможності боржника тощо. Аналогічні за змістом висновки щодо кола обставин (перелік яких не є вичерпним), які мають братися до уваги під час розгляду питання застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство сформовано у постановах Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/21232/16, від 30.01.2018 у справі № 923/862/15, від 05.02.2019 у справі № 923/1432/15 та від 10.03.2020 у справі № 902/318/16, від 01.10.2020 у справі № 914/3120/15, від 12.11.2020 у справі № 916/1105/16, а також у постанові від 19.08.2021 у справі № 25/62/09.
Згідно з цими правилами суб'єктом субсидіарної відповідальності може бути особа, яка отримала істотну (відносно масштабу діяльності боржника) вигоду у вигляді збільшення активів, яка не могла б утворитися у випадку відповідності дій засновників та керівника боржника закону, в т.ч. принципу добросовісності.
Тобто, до суб'єктів субсидіарної відповідальності слід віднести осіб, які отримали істотний актив боржника на підставі актів, рішень, правочинів тощо, прийнятих засновниками чи керівником боржника на шкоду інтересам останнього та його кредиторів, які можуть виражатися, зокрема у:
- прийнятті ключових ділових рішень з порушенням принципів добросовісності та розумності, в тому числі узгодження, укладення або схвалення правочинів на завідомо невигідних умовах або з особами завідомо нездатними виконати свої зобов'язання ("фірмами одноденками" тощо);
- наданні вказівок з приводу вчинення явно збиткових операцій;
- призначенні на керівні посади осіб, результат діяльності яких явно не відповідає інтересам юридичної особи;
- створенні і підтриманні такої системи управління боржником, яка націлена на систематичне отримання вигоди третьою особою на шкоду боржнику і його кредиторам;
- використанні документообігу, який не відображає реальних господарських операцій;
- отриманні такими особами істотних переваг з такої системи організації підприємницької діяльності, яка спрямована на перерозподіл (в тому числі за допомогою недостовірного документообігу), сукупного доходу, отримуваного від здійснення даної діяльності особами, об'єднаними спільним інтересом (наприклад, єдиним виробничим циклом), на користь ряду цих осіб з одночасним акумулюванням на стороні боржника основного боргового навантаження; використанні і розпорядженні майном боржника, як своїм особистим, нехтуючи інтересами кредиторів;
- вчинення інших юридичних дій, що не відповідають принципу добросовісності в комерційній (діловій) практиці тощо. Наведений перелік прикладів не є вичерпним.
Наведена позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08.06.2023 у справі № 910/17743/18.
Для визначення статусу особи як відповідача по субсидіарній відповідальності за зобов'язаннями боржника ліквідатор має проаналізувати, а суд під час розгляду заяви про притягнення до субсидіарної відповідальності та з'ясуванні наявності підстав для покладення на цих осіб субсидіарної відповідальності дослідити сукупність правочинів та інших юридичних дій, здійснених під впливом осіб, а також їх бездіяльність, що сприяли виникненню кризової ситуації, її розвитку і переходу в стадію банкрутства боржника.
Статтею 61 КУзПБ закріплено правову презумпцію субсидіарної відповідальності осіб, що притягуються до неї, складовими якої є недостатність майна ліквідаційної маси для задоволення вимог кредиторів та наявність ознак доведення боржника до банкрутства.
Однак, зазначена презумпція є спростовною, оскільки передбачає можливість цих осіб довести відсутність своєї вини у банкрутстві боржника та уникнути відповідальності
Спростовуючи названу презумпцію, особа, яка притягується до відповідальності, має право довести свою добросовісність, підтвердивши, зокрема, оплатне придбання активу боржника на умовах, на яких за порівняних обставин зазвичай укладаються аналогічні правочини та довівши, що вчинені за її участі (впливу) операції приносять дохід, відображені у відповідності з їх дійсним економічним змістом, а отримана боржником вигода обумовлена розумними економічними чинниками.
У цьому разі відсутність в осіб, які притягуються до субсидіарної відповідальності зацікавленості в наданні документів, що відображають реальний стан справ і дійсний господарський оборот, не повинна знижувати правову захищеність кредиторів під час необґрунтованого порушення їх прав. Тому, якщо ліквідатор із посиланням на ті чи інші докази належно обґрунтував наявність підстав для притягнення особи до субсидіарної відповідальності та неможливість погашення вимог кредиторів внаслідок її дій (бездіяльності), на неї переходить тягар спростування цих тверджень ліквідатора, з урахуванням чого вона має довести, чому письмові документи та інші докази ліквідатора не можуть бути прийняті на підтвердження його доводів, надавши свої докази і пояснення щодо того, як насправді здійснювалася господарська діяльність.
Отже, якщо дії особи, які мали вплив на економічну (юридичну) долю боржника викликають об'єктивні сумніви в тому, що вона керувалася інтересами боржника, на неї переходить тягар доведення того, що результати зазначених дій стали наслідком звичайного господарського обороту, а не викликані використанням нею своїх можливостей, що стосуються визначення дій боржника, як таких, що вчиненні на шкоду інтересам боржника та його кредиторів. У такому разі небажання особи, яка притягується до субсидіарної відповідальності, надати суду докази має кваліфікуватися згідно із частиною другою статті 74 ГПК України виключно як відмова від спростування фактів, на наявність яких аргументовано з посиланням на конкретні документи вказує процесуальний опонент. В силу статті 13 ГПК України особа, що бере участь у справі, яка не вчинила відповідних процесуальних дій, несе ризик настання наслідків такої своєї поведінки. Наведені висновки викладені в постанові Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 915/1624/16, на неврахуванні якої наполягає скаржник у цій справі.
Однією з обов'язкових передумов субсидіарної відповідальності є її розмір, що визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 наголошує, що саме наявність цієї негативної різниці (перевищення суми кредиторських вимог над вартістю ліквідаційної маси) і обумовлює підстави для покладення субсидіарної відповідальності.
Якщо є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, однак, за відсутності зазначеної різниці (недостатності майна боржника для задоволення вимог кредиторів) немає підстав для стягнення відповідних сум з винних осіб у межах покладення субсидіарної відповідальності, то у ліквідатора немає підстав порушувати відповідний спір у справі про банкрутство.
У цьому висновку суд виходить з того, що в умовах, коли є підтвердженим доказами у справі факт доведення до банкрутства боржника, але його майна/ активів у складі ліквідаційної маси виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
Отже, навіть за виявлених арбітражним керуючим фактів доведення боржника до банкрутства достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство за правилами частини другої ст. 61 КУзПБ.
Ураховуючи, що ліквідаційна маса (її вартість) є одним із визначальних показників для обчислення розміру субсидіарної відповідальності, суд з огляду на регламентований КУзПБ порядок та етапи формування ліквідаційної маси, зміни, яких вона зазнає під час ліквідаційної процедури, зазначає, що передумови для покладення субсидіарної відповідальності встановлюються насамперед на підставі фінансово-економічних показників боржника, порядок аналізу, дослідження та оцінки яких прямо визначений КУзПБ.
Цей порядок передбачає, що:
- арбітражний керуючий зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, та становища на ринках боржника і подавати результати такого аналізу до господарського суду разом з документами, що підтверджують відповідну інформацію (п. 3 частина друга ст. 12 КУзПБ);
- господарський суд в ухвалі про відкриття провадження у справі може зобов'язати боржника провести аудит; якщо боржник не має для цього коштів, господарський суд може призначити проведення аудиту за рахунок кредитора (кредиторів) за його (їхньою) згодою (частина десята ст. 39 цього Кодексу);
- розпорядник майна зобов'язаний проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника, становища на ринках боржника; виявляти (за наявності) ознаки фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства (частина третя ст. 44 КУзПБ);
- ліквідатор з дня свого призначення проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута, аналізує фінансовий стан банкрута, формує ліквідаційну масу (а відповідно до змін, внесених Законом України № 3249-IX від 13.07.2023, також складає висновок про наявність або відсутність ознак доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій під час провадження у справі про банкрутство за результатом його проведення).
Суд також зазначає, що аналіз фінансового стану банкрута має відповідати вимогам Методичних рекомендацій щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджених наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 № 14 (далі - Методичні рекомендації), оскільки ці рекомендації розроблено з метою визначення однозначних підходів під час аналізу фінансово-господарського стану підприємств щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства; своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для вжиття заходів щодо запобігання банкрутству підприємств, а також виявлення резервів підвищення ефективності виробництва та відновлення платоспроможності підприємств шляхом їх санації.
Звідси, керуючись наведеними положеннями КУзПБ щодо обов'язків арбітражного керуючого під час проведення процедури банкрутства та щодо етапів, умов та підстав для здійснення оцінки фінансово-господарського стану боржника, суд доходить висновку, що відповідні дії арбітражного керуючого (розпорядника майна, ліквідатора) є передумовами у дослідженні та виявленні підстав для порушення питання про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство.
Тобто відповідна діяльність з виявлення передумов для субсидіарної відповідальності розпочинається з введенням процедури розпорядження майном боржника у справі про банкрутство. Тому відповідний звіт/ висновок арбітражного керуючого, яким зафіксоване правопорушення (з доведення до банкрутства) та який складений з урахуванням вимог Методичних рекомендацій, є доказом та підставою для вимог про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, а отже, складовою доказової бази (джерелом) на підтвердження об'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, висновок щодо передумов для субсидіарної відповідальності формується у звіті ліквідатора за результатами здійснення ним аналізу фінансового стану банкрута, а згідно зі змінами, внесеними Законом від 13.07.2023 № 3249-IX, складеному відповідно до Методичних рекомендацій висновку за результатами здійснення аналізу фінансового стану банкрута (про наявність чи відсутність ознак доведення до банкрутства; абз. 5 частина перша ст. 61 КУзПБ).
За змістом частини другої ст. 61 КУзПБ законодавець визначив розмір субсидіарної відповідальності як різницю між двома показниками (сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою), яка свідчить про недостатність майна боржника для задоволення вимог кредиторів у справі про банкрутство.
Щодо суми вимог кредиторів, то на стадії ліквідації цей показник, як правило, є остаточним та визначається на підставі ухвали, постановленої за результатами попереднього засідання, в якій, зокрема, зазначаються розмір та перелік усіх визнаних судом вимог кредиторів, що вносяться розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів (частина друга ст. 47 КУзПБ).
Водночас, допускається корегування зазначеного показника в процедурі ліквідації за рахунок визнаних судом вимог поточного кредитора (частини третя та п'ята ст. 59 та частина четверта ст. 60 КУзПБ), а також вимог кредиторів, які заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, та були розглянуті судом в процедурі ліквідації (частина четверта ст. 45 цього Кодексу).
Що ж до такого показника, як ліквідаційна маса, то суд зазначає про наступне.
Законодавець визначив у положеннях КУзПБ об'єктивні обставини та процеси, за яких ліквідаційна маса боржника змінюється з початку її формування і до отримання коштів від продажу відповідних активів у її складі.
Так, розмір (вартість) ліквідаційної маси в ході процедури ліквідації боржника зазнає змін, враховуючи, що:
- балансова вартість ліквідаційної маси, що визначається за результатами інвентаризації (п. 5 частина друга ст. 12, частина перша ст. 61 КУзПБ), оціночна вартість (частина перша ст. 63 КУзПБ) та вартість її реалізації/продажу (розділ V КУзПБ) (можуть), як правило, відрізняються;
- склад ліквідаційної маси (відповідно, і її розмір) під час здійснення ліквідатором відповідних повноважень і обов'язків у ліквідаційній процедурі може змінюватись за рахунок включення до нього: грошових сум (майна), повернених третіми особами на вимогу ліквідатора щодо сум дебіторської заборгованості, за наслідками визнання недійсними правочинів (договорів) боржника та вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що перебуває у третіх осіб (частина друга ст. 42, частина першаст. 61 КУзПБ); сум, стягнених ліквідатором із суб'єктів субсидіарної відповідальності (абз. 3 частина друга ст. 61 КУзПБ).
Що ж до розміру ліквідаційної маси з метою визначення розміру субсидіарної відповідальності, то, враховуючи правову природу цієї відповідальності, її розмір має визначатися за правилами встановлення розміру шкоди, заподіяної майну потерпілого незаконними діями, у деліктних правовідносинах: як різниця між сумою вимог до боржника згідно з реєстром вимог кредиторів та сумою коштів, отриманою за фактом продажу майна в процедурі ліквідації, поверненою третіми особами на вимогу ліквідатора.
Наведеного висновку дотримується Верховний Суд у постанові від 12.09.2024 у справі № 904/367/22 з урахуванням правової позиції Великої Палати Верховного Суду, сформульованої в постанові від 28.09.2021 у справі № 761/45721/16-ц, відповідно до якої за правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена частиною другою ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані банкруту (ст. 22 ЦК України).
Отже, буквальне прочитання абзаців 1 та 2 частини другоїст. 61 КУзПБ ("розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою", "у разі недостатності майна боржника") є підставою для висновку, що розмір субсидіарної відповідальності, який дає право ініціювати спір про покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство та підлягає стягненню із суб'єктів такої відповідальності, визначається в той момент, коли ліквідатор за результатами здійснення судових проваджень у процедурі банкрутства боржника остаточно визначив вартість ліквідаційної маси в грошовому еквіваленті за фактом продажу в процедурі ліквідації включених до її складу активів, повернув грошові суми (майно) від третіх осіб та здійснив за рахунок отриманих від продажу коштів розрахунок із визнаними у справі кредиторами, тощо.
Тож сума вимог кредиторів, яка підлягає погашенню за правилами ст. 64 КУзПБ, однак, залишилась непогашеною в процедурі банкрутства за правилами цієї статті через недостатність майна банкрута, і є розміром субсидіарної відповідальності.
ПРАВО ЛІКВІДАТОРА ПОДАТИ ЗАЯВУ ПРО ПОКЛАДЕННЯ СУБСИДІАРНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ВИНИКАЄ НЕ РАНІШЕ НІЖ ПІСЛЯ ВЖИТТЯ ВИЧЕРПНИХ ЗАХОДІВ ЩОДО ПОВЕРНЕННЯ ДО ЛІКВІДАЦІЙНОЇ МАСИ БАНКРУТА ЙОГО МАЙНА, що перебуває у третіх осіб, після завершення реалізації об'єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі. Аналогічний порядок покладення субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника втілено в актуальній правовій позиції, сформульованій Верховним Судом у постановах від 10.06.2020 у справі № 911/3513/16, від 17.06.2020 у справі № 923/590/18, від 14.07.2020 у справі № 904/6379/16, від 24.02.2021 у справі № 902/1129/15 (902/579/20) та від 07.11.2023 у справі № 908/3468/13, від 12.09.2024 у справі № 904/367/22.
Суд зазначає, що такий підхід у покладенні субсидіарної відповідальності за зобов'язаннями боржника у справі про банкрутство узгоджується як з повноваженнями ліквідатора, порядком проведення відповідних дій у ліквідаційній процедурі, так і з правами суб'єктів субсидіарної відповідальності відповідати за зобов'язаннями боржника у межах об'єктивного розміру цієї відповідальності, що відповідає правовій природі субсидіарної відповідальності саме як додаткової.
Наведений підхід у покладенні субсидіарної відповідальності та у визначенні ліквідаційної маси для обчислення розміру такої відповідальності є правильним та зумовлює висновок, згідно з яким передчасне звернення з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство - до здійснення задоволення вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих за наслідками реалізації всіх виявлених у боржника активів та повернення грошових коштів (майна) від третіх осіб, з встановленням факту недостатності майна, виключає розгляд, дослідження, оцінку та встановлення осіб, винних у правопорушенні з доведення боржника до банкрутства, тобто виключає визначення суб'єктів та суб'єктивної сторони відповідного правопорушення.
Отже, до завершення погашення визнаних у справі вимог кредиторів за рахунок коштів, отриманих від продажу включених до складу ліквідаційної маси активів боржника, коштів (майна), повернутих ліквідатором від третіх осіб, зі встановленням за результатами погашення недостатності майна боржника для задоволення таких вимог заява ліквідатора/кредитора з вимогами про покладення субсидіарної відповідальності та стягнення з винних осіб суми субсидіарної відповідальності не може бути подана, а в разі її подання відповідні вимоги не підлягають задоволенню судом. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 19.06.2024 у справі № 906/1155/20 (906/1113/21).
Судом встановлено, що в межах справи про банкрутство Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" №922/3473/17, 20.10.2023 до суду від ліквідатора надійшла заява (вх. № 28632) про зобов'язання ПрАТ "Турбогаз" повернути майно до складу ліквідаційної маси банкрута, в якій арбітражна керуюча Дарієнко О.В. просила суд зобов'язати Приватне акціонерне товариство "Турбогаз" (61003, м. Харків, провулок Троїцький, буд. 6/4, код ЄДРПОУ код ЄДРПОУ 00158787) повернути до складу ліквідаційної маси Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, оф. 4, код ЄДРПОУ 34015968) грошові кошти у розмірі 39258785,79 грн, що еквівалентно 1073771,00 доларів США за курсом Національного Банку України станом на 19.10.2023.
Розглянувши заяву ліквідатора про зобов'язання ПрАТ "Турбогаз" повернути майно до складу ліквідаційної маси банкрута (вх. № 28632 від 20.10.2023), судом було встановлено, що 09.02.2011 між Відкритим акціонерним товариством "Турбогаз" (нова організаційно-правова форма - Приватне акціонерне товариство "Турбогаз" (далі - ПрАТ "Турбогаз", постачальник) та Man Oil Group AG, Швейцарія (нова назва - Avra GreenTech AG) (покупець) було укладено договір №75/02/11 поставки продукції (далі - договір № 75/02/11).
12.08.2016 між Man Oil Group AG, Швейцарія та ІП "Омбілік Інвестментс" укладено договір факторингу, згідно з яким Man Oil Group AG відступило ІП "Омбілік Інвестментс" своє право грошової вимоги до ПрАТ "Турбогаз" за договором №75/02/11 поставки продукції від 09.02.2011 (далі - договір поставки), укладеним між Man Oil Group AG, Швейцарія (як покупцем) та ПрАТ "Турбогаз", Україна, (як постачальником), у повному обсязі, у тому числі але не виключно, в частині погашення заборгованості за основним зобов'язанням, що складає 1073771,00 доларів США, штрафних санкцій та збитків за прострочення виконання зобов'язань за вказаним договором, а також відшкодування судових та інших витрат по одержанню заборгованості у повному обсязі, а також будь-які інші сплати, або передачу майна (товару) в натурі, які повинен здійснити ПрАТ "Турбогаз" на виконання або у зв'язку з виконанням вищевказаного договору.
Як зазначала ліквідатор, у 2017 році ІП "Омбілік Інвестментс" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ПрАТ "Турбогаз" у справі № 922/1537/17 про розірвання договору та стягнення 29049478,50 грн.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у справі №922/1537/17 за позовом Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" до Публічного акціонерного товариства "Турбогаз" про розірвання договору №75/02/11 поставки продукції від 09.02.2011 та стягнення з відповідача на свою користь суми попередньої оплати (авансу) у розмірі 29049478,50 грн, що еквівалента 1073771,00 доларів США, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення Господарського суду Харківської області від 03.07.2017 у справі №922/1537/17 залишено без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 04.09.2017 та Верховного Суду від 27.02.2018.
Як зазначала ліквідатор, із урахуванням висновків, викладених у вищевказаних постановах Харківського апеляційного господарського суду та Верховного Суду, а також з метою здійснення необхідних дій задля того, щоб строк виконання зобов'язань за договором настав, а саме пред'явлення вимоги від Man Oil Group AG до ПрАТ "Турбогаз" щодо повернення грошових коштів, отриманих за спірним договором, за актом прийому-передачі вимоги по договору факторингу ІП "Омбілік Інвестментс" повернуло Man Oil Group AG право грошової вимоги до ПрАТ "Турбогаз" за договором поставки продукції № 75/02/11.
Як стверджувала ліквідатор, у квітні 2018 року Man Oil Group AG звернулося до ПрАТ "Турбогаз" з вимогою про повернення коштів у сумі 1073771,00 доларів США, які ПрАТ "Турбогаз" отримав за договором поставки продукції № 75/02/11.
У подальшому, 02.05.2018 за актом прийому-передачі вимоги по договору факторингу 12.08.2016 Arva Greentech AG. (колишня назва Man Oil Group AG), Швейцарія передало, а ІП "Омбілік Інвестментс" отримало право грошової вимоги до ПрАТ "Турбогаз" за договором поставки продукції № 75/02/11 у сумі 1073771,00 доларів США.
З матеріалів справи судом було встановлено, що 07.05.2018 між ІП "Омбілік Інвестментс" та ОСОБА_5 був укладений договір відступлення прав вимоги за договором поставки продукції № 75/02/11 у сумі 1073771,00 доларів США.
Арбітражний керуючий Гапоненко Р.І. у межах справи № 922/3473/17 про банкрутство ІП "Омбілік Інвестментс" звернувся з заявою про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 07.05.2018, укладеного між ІП "Омбілік Інвестментс" та ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 09.07.2019 заяву арбітражного керуючого Гапоненка Р.І. задоволено; визнано недійсним договір відступлення права вимоги, укладений 07.05.2018 між керівником ІП "Омбілік Інвестментс" ОСОБА_2 та фізичною особою ОСОБА_5 .
З огляду на зазначене, ліквідатор зазначала, що майновий актив у вигляді права грошової вимоги до ПрАТ "Турбогаз" у розмірі 1073771,00 доларів США є власністю ІП "Омбілік Інвестментс".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 року відмовлено в задоволенні заяви ліквідатора про зобов'язання ПрАТ «Турбогаз» повернути майно до складу ліквідаційної маси банкрута (вх. № 28632 від 20.10.2023).
Суд зауважив на тому, що заява про зобов'язання повернути майно до складу ліквідаційної маси банкрута не передбачає стягнення боргу у виконавчому провадженні, а тому такий спосіб захисту не є ефективним.
Виходячи з обставин цієї справи належним та ефективним способом захисту у даному випадку є звернення ліквідатора з позовною заявою про стягнення дебіторської заборгованості у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, коли у разі задоволенні позову наслідком є видача виконавчого документа та стягнення заборгованості у порядку примусового виконання судового рішення.
Не погодившись із висновками цього судового рішення ліквідатором ІП «Омбілік Інвестментс» було підготовлено та подано до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.08.2024 року апеляційну скаргу ІП «Омбілік Інвестментс» в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Дарієнко О.В. на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 року у справі № 922/3473/17 - повернуто заявнику.
Суд зазначає, що на дату розгляду даної позовної заяви, ліквідатор не зверталась з позовною заявою про стягнення дебіторської заборгованості у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, як то зазначено судом в ухвалі Господарського суду Харківської області від 04.06.2024 року у справі №922/3473/17, крім того, зазначені обставини не заперечуються з боку ліквідатора.
Таким чином, майновий актив у вигляді права грошової вимоги до ПрАТ "Турбогаз" у сумі 1073771,00 доларів США на цей час є власністю ІП "Омбілік Інвестментс".
Суд зазначає, що факт наявності у ІП "Омбілік Інвестментс", права грошової вимоги (дебіторської заборгованості) до ПрАТ "Турбогаз" у сумі 1073771,00 доларів США, вказує на те, що процес формування ліквідаційної маси боржника не завершено.
У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зауважує, що висновок ліквідатора боржника арбітражної керуючої Дарієнко О.В про відсутність у ІП "Омбілік Інвестментс" будь-яких активів, які підлягають включенню до ліквідаційної маси банкрута, є передчасним.
Враховуючи викладене, оскільки ліквідатором не вжито всієї повноти заходів, спрямованих на повернення майна боржника у ліквідаційну масу боржника, суд дійшов висновку, що наведену заяву до суду подано передчасно, оскільки таку заяву (про покладення субсидіарної відповідальності) ліквідатор банкрута може подати не раніше ніж після завершення всіх заходів, спрямованих на розшук майна, повернення майна боржника від третіх осіб, реалізації об'єктів ліквідаційної маси та розрахунків з кредиторами на підставі вчинення такої реалізації у ліквідаційній процедурі при наявності обставин недостатності активів боржника для повного погашення кредиторської заборгованості банкрута.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна заява ліквідатора ІП "Омбілік Інвестментс" арбітражної керуючої Дарієнко О.В про покладення субсидіарної відповідальності є такою, що подана передчасно та задоволенню не підлягає.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України, відповідно до якої витрати зі сплати судового збору у даному разі покладаються на позивача.
Керуючись статтями 7, 8 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-241 ГПК України, суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Позивач: Іноземного підприємства "Омбілік Інвестментс" (61002, м. Харків, вул. Чернишевська, буд. 65, оф. 4, код ЄДРПОУ 34015968) в особі ліквідатора - арбітражної керуючої Дарієнко Ольги Валентинівни (65045, м. Одеса, вул. Новоселівського, буд. 92, оф. 12, РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач1: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач2: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач3: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Повне рішення складено та підписано 08.12.2025.
Суддя В.О. Усатий