Єдиний унікальний номер 142/710/25
Номер провадження 2/142/469/25
іменем України
08 грудня 2025 року с-ще Піщанка
Піщанський районний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді Нестерука В.В.,
за участю секретаря судового засідання Яворської О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, -
08 вересня 2025 року до Піщанського районного суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, в якій позивач просить суд змінити спосіб стягуваних з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 , аліментів та стягнути з нього на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, в розмірі 1/4 частини доходів відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, стягнути із ОСОБА_2 на її користь судові витрати - витрати на оплату правничої допомоги в сумі дві тисячі гривень, розгляд даного позову провести без її участі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно рішення Піщанського районного суду 08 листопада 2018 року в цивільній справі №142/914/18 з ОСОБА_2 стягуються на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дочки, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1500 грн. щомісячно, починаючи з 10 вересня 2018 року. Згідно даного рішення ОСОБА_2 виплачує їй аліменти в розмірі, який станом на 2025 рік менше від 50% прожиткового мінімуму встановленого для дитини віком від 6 до 18 років - 3196 грн. Вказує, що дане рішення суду надає можливість відповідачу сплачувати мінімальний розмір аліментів незалежно від розміру отримуваних доходів, що покладає на неї основний тягар по утриманню дитини, адже цих коштів не вистачає на належне його забезпечення. Зазначає, що в даний час дочка досягла 11 річного віку, а в цьому віці витрати на утримання дітей суттєво збільшуються, зокрема збільшуються витрати на одяг, харчування, забезпечення розвитку та дозвілля, тощо. За таких обставин позивач вважає, що слід змінити спосіб стягнення аліментів з твердої грошової суми на частку заробітку (доходу) відповідача, а розмір аліментів на утримання дочки має складати 1/4 частину доходів відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму, встановленого для дітей відповідного віку, оскільки на її пропозицію добровільно сплачувати аліменти в більшому розмірі відповідач відмовився.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 вересня 2025 року, зазначену справу було передано на розгляд судді Нестеруку В.В.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, враховуючи, що відповідачем у позовній заяві вказана фізична особа, яка не є суб'єктом підприємницької діяльності, судом 08 вересня 2025 року було направлено запит до Піщанської селищної ради Вінницької області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідача ОСОБА_2
17 вересня 2025 року на електронну адресу суду від Піщанської селищної ради Вінницької області надійшла відповідь на запит суду за вих. № 1669 від 15 вересня 2025 року, відповідно до якої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року в даній справі було відкрито провадження та вирішено розглядати справу у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено по цивільній справі судове засідання на 10 годину 00 хвилин 16 жовтня 2025 року.
16 жовтня 2025 року судове засідання в даній цивільній справі було відкладено на 11 годину 00 хвилин 17 листопада 2025 року у зв'язку з неявкою відповідача.
17 листопада 2025 року у зв'язку з неявкою усіх сторін по справі судове засідання було відкладено на 09 годину 30 хвилин 08 грудня 2025 року.
Позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лукавський І.А. в судове засідання 08 листопада 2025 року не з'явились, проте в позовній заяві позивач просила розгляд справи здійснювати без її участі. Також від позивача на адресу суду надійшла заява, відповідно до якої вона не заперечує проти заочного розгляду справи та підтримує позовні вимоги.
Відповідач ОСОБА_2 в жодне судове засідання по даній цивільній справі не з'явився, про дату, час та місце проведення судових засідань, призначених на 16 жовтня 2025 року, на 17 листопада 2025 року та на 08 грудня 2025 року був повідомлений належним чином, що підтверджується підписом про отримання судових повісток в рекомендованих повідомленнях про вручення поштових відправлень №0610282246611, № R067022438660, № R067042082268. Будь-яких заяв чи клопотань, а також відзиву на позовну заяву від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
В частині 1 ст. 280 ЦПК України передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При цьому суд враховує норми ч. ч. 6-8 ст . 128 ЦПК України, аналіз положень яких вказує, що судова повістка разом із розпискою направляється рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо в учасника справи відсутня офіційна електронна адреса або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку, та при цьому днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку або ж день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Враховуючи, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився в судове засідання без повідомлення причин неявки два рази, відзив на позовну заяву не подав, суд, за згодою позивача, вважає за можливе проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, на підставі наявних у справі доказів, відповідно до положень ч. 1 ст. 280, ч. 4 ст. 223 ЦПК України.
Суд, дослідивши матеріали даної цивільної справи, вивчивши правові норми, що регулюють дані правовідносини, приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Під час судового розгляду на підставі наданих доказів судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в смт. Піщанка Піщанського району Вінницької області народилася ОСОБА_3 , батьками якої зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Піщанського районного управління юстиції у Вінницькій області (а.с.7)
Відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2018 року, з урахуванням ухвали Піщанського районного суду Вінницької області від 12 серпня 2025 року, якою було виправлено описки в резолютивній частині вказаного рішення суду, з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , проживаючого в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , було стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 500 гривень щомісячно, починаючи з 10 вересня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття (а.с.9-10, 11)
Як слідує із довідки Піщанської селищної ради Вінницької області № 751 від 11 червня 2025 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрвоана та проживає по АДРЕСА_3 , спільно з нею за вказаною адресою зареєстрована та проживає її дочка - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6)
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батьків та права на їх повноцінне життя та всебічний розвиток.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини, яка ратифікована постановою Верховної Ради №789-ХІІ від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 року, визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтями 150, 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Як передбачено статтею 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Отже, зміна способу стягнення аліментів (ч. 3 ст. 181 СК України) і зміна визначеного раніше розміру аліментів (ст. 192 ч. 1 СК України) є різними правовими інститутами. Водночас, ці інститути тісно пов'язані між собою. Зазвичай зміна способу стягнення аліментів може тягнути і зміну розміру (збільшення, зменшення) раніше обумовлених чи присуджених аліментів, зміна способу стягнення аліментів може слугувати засобом, методом зміни розміру стягуваних аліментів.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
У зв'язку з покращенням матеріального становища платника аліментів одержувач аліментів може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення їх розміру. При цьому, на відміну від зміни розміру аліментів (ст. 192 СК України), визначених за рішенням суду, законом не визначено переліку підстав для зміни способу стягнення аліментів.
Право вимагати заміни способу присудження аліментів може обумовлюватися мінливістю життєвих обставин, зазначених ст.182 - 184 СК України.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 2 ст. статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Змінюючи спосіб стягнення аліментів з платника суд має визначити їх розмір за правилами, встановленими ст. 182 СК України, тобто з урахуванням стану здоров'я та матеріального становища дитини, стану здоров'я та матеріального становища платника аліментів, наявності у платника аліментів інших дітей і інших утриманців, наявності рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведених стягувачем аліментів витрат платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інших обставини, що мають істотне значення.
При цьому суд повинен враховувати встановлені ч. 2 ст. 182 СК України гарантії прав дитини, а саме: розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми закону належить виключно суду (постанова Верховного Суду України № 6-143цс13 від 05 лютого 2014 року).
Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не лише норми ст. 192 СК України, але й низка інших норм, які регулюють обов'язок батьків утримувати своїх дітей, зокрема: ст. 181 «Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину», ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі».
Таким чином, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Відповідно до частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Обов'язок утримувати дитину це моральне і найважливіше правове зобов'язання батьків, яке виникає з моменту народження дітей і зберігається до досягнення ними повноліття.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Ті обставини, що з віком потреби дитини зростають, що в свою чергу, тягне постійне зростання витрат, зокрема, з боку матері, з якою проживають діти, на їхнє утримання, забезпечення освіти, гармонійного розвитку, медичного догляду та відпочинку дитини є загальновідомими та не потребують доказування.
Із урахуванням цього, доведеним є факт, що потреба в коштах для утримання і розвитку дитини істотно зросла, тому виникли підстави для вимоги до платника аліментів про збільшення їх розміру шляхом зміни способу їх стягнення.
Суд наголошує, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження по догляду та вихованню дитини, у зв'язку з чим, певним чином, з'являється дисбаланс між зусиллями, які мають прикладати обоє батьків для розвитку дітей таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.
В обгрунтування заперечень проти позовних вимог відповідачем жодних доказів суду не надано.
Як встановлено судом та не за перечувалося під час судового розгляду, відповідач сплачує аліменти на утримання дитини в твердій грошовій сумі в розмірі 1500,00 гривень, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.
Обґрунтовуючи вимоги про зміну розміру стягнення аліментів з твердої грошової суми, визначеної рішенням суду у розмірі 1500 гривень, але не менше 50 % прожиткового мініміму для дитини відповідного віку, на 1/4 частки доходів платника аліментів, позивач зазначила, що визначений судом розмір аліментів не забезпечує нормального розвитку дитини та її належного матеріального утримання, яке зросло з її віком та новими потребами, і тому позивач вважає, що для забезпечення потреб дитини доцільним є змінити розмір аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.
Таким чином, діюче законодавство надає позивачу право обирати спосіб стягнення аліментів на утримання дитини, а при необхідності - змінювати його. Позивач скористалася своїм правом та визначила спосіб стягнення аліментів шляхом їх присудження у частці від доходу батька. Крім того, закон не встановлює обов'язку доведення мотивів, на підставі яких позивач бажає скористатися такою можливістю.
Відповідно до частини першої та другої статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що прожитковий мінімум на одну особу з розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років становить 3196 грн.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 07.12.2006 у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) (Заява № 31111/04) вказав на те, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (п. 54).
Беручи до уваги, що з моменту присудження аліментів в твердій грошовій сумі дитина сторін підросла і витрати на її утримання зросли, враховуючи, що спільна дитина сторін проживає разом із матір'ю, відтак саме на неї лягає основний тягар по її утриманню та вихованню, а також те, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів із твердої грошової суми на частку від доходу відповідача підлягають задоволенню, а спосіб стягнення аліментів визначений в рішенні Піщанського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2018 року підлягає зміні з твердої грошової суми на частку від заробітку відповідача.
Визначаючи аліменти в частці від заробітку суд враховує те, що відповідач є особою працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, оскільки зворотнього під час судового розгляду доведено не було, доказів незадовільного майнового стану, а також розміру щомісячного доходу, наявності в нього на утриманні інших дітей тощо відповідач суду не недав, а тому приходить до висновку про наявність підстав для зміни способу стягнення аліментів з твердої грошової суми в розмірі 1500 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на 1/4 частку від заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Така зміна способу стягнення аліментів не порушить прав платника аліментів та відповідатиме інтересам як стягувача, якій законом надано право вирішувати питання щодо способу стягнення аліментів, так і інтересам спільної дитини, а визначений розмір аліментів є необхідним для забезпечення життєдіяльності неповнолітньої дитини сторін та збереження того рівня життя, який діти мають тоді, коли утримуються обома батьками та отримують надійне стабільне матеріальне утримання як з боку матері, так і з боку батька, у сім'ї, є розумним, співмірним, не суперечить нормам матеріального права, та відповідатиме засадам справедливості та добросовісності.
Сплата аліментів при визначеному новому способі проводиться з дня набрання рішення законної сили (п.23постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм сімейного кодексу при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд бере до уваги норми ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, яка визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
А тому, враховуючи, що позовні вимоги задоволені судом повністю, враховуючи, що позивач звільнена від сплати судового збору при зверненні до суду із вказаними позовними вимогами, з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір в розмірі, що складає 1211 грн 20 коп.
Окрім того, позивач просить суд стягнути з відповідача на її користь витрати понесенні нею за надання правничої допомоги допомоги в сумі 2000 гривень, на підтвердження чого надає квитанцію № 45 від 07 серпня 2025 року про отримання адвокатом Лукавським І. А. гонорару за надання юридичної допомоги в розмірі 2000 гривень (а.с. 15) та договір про надання правової допомоги у цивільній справі № 23 від 07 серпня 2025 року, укладений сміж адвокатом Лукавським І. А. та ОСОБА_1 (а.с.12-14)
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відповідно до договору про надання правової допомоги у цивільній справі № 23 від 07 серпня 2025 року, укладеного між адвокатом Лукавським І. А. та ОСОБА_1 , гонорар адвоката складає 2000 гривень.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
Згідно ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Отже, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо"
Таким чином, враховуючи, що позивачем надано належні та допустимі доказів, які свідчать про дійсну домовленість сторін про адвокатський гонорар та його розмір, з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 2, 4, 10, 11, 12, 13, 76-81, 133, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України,ст.ст.141, 150, 157, 180-184, 192 СК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів, задовольнити.
Змінити спосіб стягуваних з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , відповідно до рішення Піщанського районного суду Вінницької області від 08 листопада 2018 року, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з твердої грошової суми в розмірі 1500 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, на частку від заробітку (доходу) батька дитини.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання даним рішенням суду законної сили і до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в розмірі 1211 гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , витрати на правничу допомогу в розмірі 2000 гривень.
Копію рішення направити учасникам справи.
Відповідачу, який не з'явився в судове засідання копію заочного рішення направити в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , яка зареєстрована в АДРЕСА_3 , РНОКППНОМЕР_3 ;
відповідач: ОСОБА_2 , який зареєстрований в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Суддя: