адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
08.12.2025 Справа № 917/1796/25
Суддя Мацко О.С. , розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура», 04073, м. Київ, вул. Куренівська, 16-а, код ЄДРПОУ 44721189,
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Тоталбут», 39354, Полтавська обл., Полтавський р-н, с. Нехвороща, вул. Центральна, 28, код ЄДРПОУ 41719513,
про стягнення 181 763,67 грн
Без виклику представників сторін
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором №978/25-cб поставки в частині своєчасної оплати поставленого товару.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов, у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк, не скористався.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 23.09.2025 р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (без проведення судового засідання). Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог статей 167, 184 Господарського процесуального кодексу України. Суд встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог статті 166 Господарського процесуального кодексу України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.
Ухвала суду від 23.09.2025р. отримана відповідачем 23.09.2025р, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача (а.с.27). Отже, суд належним чином повідомив відповідача про розгляд справи.
Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
З огляду на те, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням приписів частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України сторони суду не надали.
Згідно з частиною 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Під час розгляду справи суд дослідив письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).
Обставини справи, встановлені судом:
23.07.2025р. між сторонами було укладено договір поставки №978/25-сб, за умовами якого постачальник (позивач) зобов'зується передавати у власність покупця, а покупець - приймати та оплачувати товар на умовах і порядку, визначених цим договором, в асортименті, кількості і за цінами, вказаними в рахунку-фактурі і видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1.1). Покупець здійснює оплату за товар не пізніше 5 банківських днів з моменту отрмання товару. Сторони можуть погодити інший порядок оплати в додатках до договору (п.3.3 договору). Сторонами було погоджено Специфікацію товарів, що постачаються покупцеві, та вказано, що товар оплачується на умовах 50% попередньої оплати за товар на поточний рахунок постачальника. Покупець здійснює остаточну доплату за отриманий товар в розмірі 50% протягом 10 банківських днів з дня отримання товару (арк..справи 18).
З матеріалів справи вбачається, що згідно платіжної інструкції №3389 від 23.07.2025р., покупцем було сплачено на користь продавця (відповідача) 160 000,00 грн,призначення платежу: «Часткова оплата за товар згідно рахунку-фактури №91900 від 23.07.2025р. у сумі 133333,33 грн, ПДВ 20%...». За видатковою накладною №Днеп-011108 від 24.07.2025р. позивач поставив, а відповідач отримав товар на підставі вказаного договору на суму 302 660,28 грн (з ПДВ) (згідно специфікації); також за видатковою накладною №Днеп-011111 від 24.07.2025р. отримано товар на суму 4 005,96 грн (з ПДВ). Вказані накладні - арк..справи 8,9- оформлені відповідно до вимог, що ставляться до первинних бухгалтерських документів, підписані сторонами, скріплені печатками. Відповідачем факт поставки товару за накладними не оспорюється.
Втім, як вказано у позові, у встановлений договором (та специфікацією - стосовно поставки за видатковою накладною №Днеп-011108) строк відповідач не провів повної оплати товару, який був ним отриманий.
Так, розд.5 договору сторони погодили відповідальність сторін у разі порушення покупцем строків оплати у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення; крім цього- за прострочку оплати більше ніж 30 календарних днів- штраф у розмірі 20% від суми прострочки. На цій підставі, а також на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, позивач нарахував та заявив до стягнення, крім суми основного боргу - 142 660,28 грн, пеню у розмірі 5 088,87 грн та 3% річних - 492,47 грн за прострочення оплати товару по видатковій накладній №Днеп-011108 від 24.07.2025р. (нарахування проведені з 08.08.2025р. по 18.09.2025р.), а також 4 005,96 грн основного боргу, 166,71 грн пені, 3% річних - 16,13 грн за прострочення оплати за товар, отриманий за видатковою накладною «Днеп-011111 від 24.07.2025р. (нарахування проведені з 01.08.2025р. по 18.09.2025р.).
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам господарський суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Згідно пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Пунктом 1 частини першої статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 662 Цивільного кодексу України, зазначено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Водночас статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі оплата неустойки.
Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Щодо порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу.
Відповідно, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності (відповідну правову позицію викладено в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 910/12876/19).
Згідно зі статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно із частиною 2 статті 19 Господарського процесуального кодексу України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, суд дійшов висновку, що він є арифметично правильним.
Згідно з частинами 2-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу, пені, річних та штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладається на відповідача. За подання даної позовної заяви сплаті підлягало 2422,40 грн судового збору (з урахуванням коефіцієнту 0.8, оскільки позовна заява подана в системі Електронний суд). Саме ця сума відшкодовується позивачу за рахунок відповідача. Надмірно сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачу в разі подання ним відповідної заяви (ст..7 ЗУ «Про судовий збір»).
Керуючись статтями 129, 232 - 233, 238-240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Тоталбуд» (Полтавська обл.., Полтавський район, с.Нехвороща, вул..Центральна,28, код ЄДРПОУ 41719513) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоарматура» (04073, м.Київ, вул..Куренівська,16-а, ЄДРПОУ 44721189) 146 666,24 грн основного боргу, 5 255,58 грн пені, 508,60 грн річних, 29 333,25 грн штрафу, 2422,40 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08.12.2025р.
Суддя О.С.Мацко