65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4829/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Рога Н.В., розглянув заяву (вх.№4-75/25 від 03.12.2025р.) Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА УКРАЇНА» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, код ЄДРПОУ 36138418) про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №916/4829/25
Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «АДАМА УКРАЇНА» звернулось до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить накласти арешт на майно - транспортний засіб МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ЛІК-С» (67668, Одеська обл., Одеський р-н, село Великий Дальник, вул. Соборна, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 43278241).
В обгрунтування заяви ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» зазначає, що рішенням Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 року у справі 916/5706/24 позов ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКО - ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "АГРОСТАР" (далі - ТОВ «СВП «АГРОСТАР») 6 209 962,91 грн основного боргу, 221 542,53 грн пені, 219 435,10 грн 26 % річних, 314 036,94 грн процентів за користування товарним кредитом, 770 837,59 грн різниці в ціні товару, 100 987,70 грн витрат по сплаті судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 року у справі 916/5706/24 стягнуто з ТОВ «СВП «АГРОСТАР» 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Заявник повідомив, що ухвалою Господарського суду Одеської області від 06.05.2025 року у справі 916/5706/24, яка була залишена без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.07.2025 року, було відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 09.04.2025 року у справі 916/5706/24 до 06.11.2025 року в частині стягнення наступних категорій сум: 6 209 962,91 грн - суми основного боргу, 221 542,53 грн - пені, 219 435,10 грн - 26 % річних, 314 036,94 грн - процентів за користування товарним кредитом, 770 837,59 грн - різниці в ціні товару.
Також, рішенням Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 року у справі 916/5540/24 позов ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» задоволено частково, стягнуто з ТОВ СВП «АГРОСТАР» 3 144 068,78 грн основного боргу, 67 601,66 грн пені, 125 762,75 грн штрафу, 40 099,54 грн 3 % річних, 612 028,27 грн різниці в ціні товару, 60 845,38 грн витрат зі сплати судового збору.
Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 08.05.2025 року у справі 916/5540/24 стягнуто з ТОВ СВП «АГРОСТАР» 5000 грн витрат на правничу допомогу.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 року у справі 916/5540/24, яка була частково змінена постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.09.2025 року, було відстрочено виконання рішення Господарського суду Одеської області від 24.04.2025 року до 19.11.2025 року в частині стягнення наступних категорій сум: 3 144 068,78 грн основного боргу, 67 601,66 грн пені, 125 762,75 грн штрафу, 40 099,54 грн 3 % річних, 612 028,27 грн різниці в ціні товару.
Таким чином, як зазначає заявник, згідно судових рішень у справах №916/5706/24 та №916/5540/24 встановлено заборгованість ТОВ СВП «АГРОСТАР» перед ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» на загальну суму 11 725 376,07 грн.
Станом на момент звернення до суду із вказаною заявою судові рішення у вказаних справах набрали законної сили (14.05.2025 року та 27.05.2025 року відповідно), на їх виконання були видані судові накази, які були пред'явлені до виконання.
На твердження заявника, 07.11.2025 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шипковим Єгором Олексійовичем було відкрито виконавче провадження 7942350 щодо виконання наказу Господарського суду Одеської області №916/5706/24 від 26.08.2025 року, в межах якого приватним виконавцем було вчинені дії щодо виявлення майна боржника - ТОВ СВП «АГРОСТАР», зокрема, скеровано запит до Міністерства внутрішніх справ України та отримано відповідь №300048432 від 07.11.2025р. щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів. Згідно вказаної відповіді за боржником налічувалось 4 (чотири) транспортних засобів:
- Марка ТЗ: МАЗ, Модель ТЗ: 555102, Категорія ТЗ: ВАНТАЖНИЙ, Рік виробництва ТЗ: 2006, VIN: НОМЕР_2 , Номер шасі: НОМЕР_2 , Номерний знак: НОМЕР_1 , Колір ТЗ: БІЛИЙ;
- Марка ТЗ: RENAULT, Модель ТЗ: DUSTER, Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ, Рік виробництва ТЗ: 2017, VIN: НОМЕР_3 , Номер кузова: НОМЕР_3 Номерний знак: НОМЕР_4 , Колір ТЗ: БІЛИЙ ;
- Марка ТЗ: CHEVROLET, Модель ТЗ: NIVA, Категорія ТЗ: ЛЕГКОВИЙ, Рік виробництва ТЗ: 2011, VIN: НОМЕР_5 , Номер кузова: НОМЕР_5 , Номерний знак: НОМЕР_6 , Колір ТЗ: СІРИЙ ;
- Марка ТЗ: МАЗ, Модель ТЗ: 8571-020, Категорія ТЗ: ПРИЧІП, Рік виробництва ТЗ: 2004, VIN: НОМЕР_7 , Номер шасі: НОМЕР_7 , Номерний знак: НОМЕР_8 , Колір ТЗ: СІРИЙ.
Заявник повідомив, що на виявлене майно, зокрема, на транспортні засоби, було накладено арешт (постанова від 17.11.2025 року). Також було оголошено майно в розшук.
Однак, 27.11.2025 року до приватного виконавця звернулось ТОВ «ЛІК-С» з проханням зняти арешт та припинити розшук майна, а саме транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , так як його власником є він, а не ТОВ СВП «АГРОСТАР», та в якості доказів долучив копію свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_9 , виданого ТСЦ 5150 05.11.2025 року.
ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» вважає, що правочин відчуження майна, а саме транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який вчинений ТОВ СВП «АГРОСТАР» та ТОВ «ЛІК-С», містить ознаки фраудаторності, а відтак підлягає визнанню судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Вказаний правочин, щодо якого заявник має намір подати позовну заяву, наряду з іншими фактичними обставинами, які будуть озвучені в межах судового розгляду, в своїй сукупності, на думку заявника, свідчать про недобросовісну поведінку ТОВ СВП «АГРОСТАР» та вчинення дій, єдиною метою яких є ухилення від виконання судових рішень у справах №916/5706/24 та №916/5540/24.
Заявник звертає увагу суду й на той факт, що відчуженню ТОВ СВП «АГРОСТАР» рухомого майна (транспортний засіб МАЗ) передувало також відчуження нерухомого майна. Так, 03.11.2025 року ТОВ СВП «АГРОСТАР» продало нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 122, 9 кв.м, що складається з літ. "А" нежитлова будівля, площею 95,1 кв.м.; літ. "а" підвал, площею 27,8 кв.м.; літ. "Б" навіс; літ. "В" - вбиральня (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 351925051250) - Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕХПРОМАГРО» (код ЄДРПОУ 46119585).
Вказане нерухоме майно знаходиться за адресою місцезнаходження ТОВ СВП «АГРОСТАР» - Одеська обл., Татарбунарський р., с/рада Струмківська, комплекс будівель та споруд №1, тобто фактично ТОВ СВП «АГРОСТАР» здійснило продаж свого головного офісу.
Також, заявник зауважує, що такий продаж відбувся за 3 (три) дні до завершення періоду відстрочення виконання судового рішення у справі №916/5706/24.
ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» також зазначило, що станом на момент відкриття виконавчого провадження (07.11.2025 року) та на дату подання цієї заяви про забезпечення позову (01.12.2025 року) на банківських рахунках ТОВ СВП «АГРОСТАР» відсутні грошові кошти, в межах виконавчого провадження було стягнуто всього 209,96 грн, надходження і, відповідно, стягнення грошових коштів не відбувалось.
Відтак, враховуючи усе вищенаведене, заявник вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно - транспортний засіб МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ЛІК-С» (код ЄДРПОУ 43278241, місцезнаходження: 67668, Одеська обл., Одеський р-н, село Великий Дальник, вул. Соборна, будинок 2 А) є адекватними та обґрунтованими заходами забезпечення позову, які відповідають меті їх застосування та перебувають у безпосередньому зв'язку з предметом позову, а також є співмірними з заявленими позивачем вимогами.
ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» зазначив, що має намір звернутися до суду з позовом до ТОВ СВП «АГРОСТАР» та ТОВ «ЛІК-С» про визнання правочину щодо відчуження транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 недійсним.
Також заявник зазначив, що заява про забезпечення позову не містить пропозицій заявника щодо зустрічного забезпечення.
Розглянув матеріали справи, заяву ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.
Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача проти несумлінних дій відповідача (який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його), що гарантує реальне виконання позитивно прийнятого рішення.
Загальною підставою для вжиття заходів забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать або дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду.
Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, вжиття заходів забезпечення позову є правом, а не обов'язком суду.
У відповідності до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Виходячи з загальних положень законодавства, суд вважає за необхідне зауважити, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Вирішуючи питання стосовно необхідності у забезпеченні позову, суд виходить з того, що адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з розміром грошових коштів, на які вимагається накладення арешту, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі №925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі №910/17599/23, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22, від 29.06.2023р. у справі № 925/1316/22.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (у тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024р. у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024р. у справі № 910/17599/23, від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 13.12.2023 р. у справі № 921/290/23.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22 та постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 14.08.2023р. у справі №904/1329/23, від 11.07.2023р. у справі №917/322/23, від 28.07.2023р. у справі №911/2797/22.
Разом з тим, метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 р. у справі №910/15328/23, від 01.05.2023р. у справі №914/257/23, від 06.03.2023р. у справі №916/2239/22.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд враховує, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, навпаки, - ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020р. у справі №753/22860/17 та постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023р. у справі №905/448/22, постанові Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23.
Так, у даному випадку, заявник просить накласти арешт на майно - транспортний засіб МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який належить ТОВ «ЛІК-С» (код ЄДРПОУ 43278241, місцезнаходження: 67668, Одеська обл., Одеський р-н, село Великий Дальник, вул. Соборна, будинок 2 А).
Необхідність накладення арешту на майно ТОВ «ЛІК-С» обгрунтована заявником тим, що між ТОВ СВП «АГРОСТАР» та ТОВ «ЛІК-С» було укладено правочин щодо відчуження вищенаведеного транспортного засобу.
Однак, згідно судових рішень у справах №916/5706/24 та №916/5540/24 у ТОВ СВП «АГРОСТАР» перед ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» існує заборгованість на загальну суму 11 725 376 грн 07 коп.
На думку ТОВ «АДАМА УКРАЇНА», дії ТОВ СВП «АГРОСТАР» щодо відчуження свого майна, містять ознаки фраудаторності, а відтак підлягають визнанню судом недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину.
Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07.2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому, обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
У п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004р. № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004 зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.
Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003р. № 3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і має дослідити подані на обґрунтування заяви докази, та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.10.2023р. у справі №922/1583/23, від 28.07.2021р. у справі №914/2072/20.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі № 910/15328/23, від 17.12.2018р. у справі № 914/970/18, від 10.11.2020р. у справі № 910/1200/20.
Водночас, як неодноразово зазначалось у постановах Верховного Суду, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024р. у справі №910/15328/23, від 16.11.2023р. у справі №921/333/23, від 13.07.2022р. у справі №904/4710/21.
Разом з тим, адекватність заходу щодо забезпечення позову, який застосовує господарський суд, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається.
Аналогічна позиція міститься у постановах Верховного Суду від 23.03.2020р. у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020р. у справі №902/1051/19.
Господарський суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.12.2023р. у справі №921/290/23, від 29.06.2023р. у справі №925/1316/22, від 24.05.2023р. у справі №906/1162/22.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.04.2024р. у справі №754/5683/22 дійшла висновку про те, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Більше того, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду за наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою ним в ухвалі від 20.08.2018р. у справі N 917/1390/17.
Оскільки ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» має намір звернутися до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому, в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду. Така правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018р. у справі №910/1040/18, від 20.01.2025р. у справі №910/8275/24, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018р. у справі №912/1616/18, від 26.09.2019р. у справі №917/751/19, від 15.01.2020р. у справі №915/1912/19, від 11.02.2021р. у справі №915/1185/20, від 30.10.2023р. у справі №922/1583/23.
Згідно заяви, ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» має намір звернутись до суду з позовом про визнання недійним правочину відчуження транспортного засобу, вчиненого між ТОВ СВП «АГРОСТАР» та ТОВ «ЛІК-С», за яким відбулось відчуження рухомого майна - транспортного засобу МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , на користь ТОВ «ЛІК-С», та відновлення становища, яке існувало до порушення шляхом повернення рухомого майна у власність ТОВ СВП «АГРОСТАР».
Такий предмет спору відповідає способу захисту, передбаченому п. 2 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України (визнання правочину недійсним).
Господарський суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно допускається виключно щодо майна, яке належить відповідачу у справі. Накладення арешту на майно третьої особи, яка не є стороною у справі, є неправомірним та порушує принципи цивільного судочинства. Надалі залучення власника майна до участі у справі як третьої особи не легітимізує накладення арешту на його майно, оскільки третя особа не є стороною у справі.
Аналогічна позиція міститься у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 30.07.2025 року у справі №752/22157/20.
Як вбачається із тексту заяви про забезпечення позову, ТОВ «ЛІК-С», який є власником спірного транспортного засобу, буде визначений ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» у позовній заяві як відповідач.
На переконання суду, забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, відповідає таким процесуальним заходам забезпечення позову, що передбачені п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України.
За таких обставин, заява ТОВ «АДАМА УКРАЇНА» про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №916/4829/25 підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Частиною першою ст.2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч.5, 6 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
За приписами ч.1 ст.144 ГПК України ухвала підлягає негайному виконанню. Частиною 8 ст.140 ГПК України встановлено, що оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також, не перешкоджає подальшому розгляду справи
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Керуючись ст. ст. 136,137, 140, 234 ГПК України, суд
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «АДАМА УКРАЇНА» про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №916/4829/25 шляхом накладення арешту на майно - транспортний засіб МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 , який належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІК-С» - задовольнити.
2. На період розгляду справи накласти арешт на майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛІК-С» (67668, Одеська обл., Одеський р-н, село Великий Дальник, вул. Соборна, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 43278241), а саме: транспортний засіб МАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , VIN/номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_2 .
За даною ухвалою стягувачем є: Товариство з обмеженою відповідальністю «АДАМА УКРАЇНА» (04050, м. Київ, вул. Миколи Пимоненка, буд. 13, офіс 4А/41, код ЄДРПОУ 36138418)
За даною ухвалою боржником є: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІК-С» (67668, Одеська обл., Одеський р-н, село Великий Дальник, вул. Соборна, буд. 2 А, код ЄДРПОУ 43278241)
Ухвала підлягає виконанню відповідно до вимог Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала може бути пред'явлена до примусового виконання у строк, передбачений ст.12 Закону України "Про виконавче провадження".
Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).
Суддя Рога Наталія Василівна