65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"05" грудня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3867/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Погребна К.Ф. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи №916/3867/25
за позовом: Приватного підприємства “КЛІНКЕР» (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38594115)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» (73027, м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 23, код ЄДРПОУ 33172257)
про стягнення 155 653,15грн.
Приватне підприємство “КЛІНКЕР» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» про стягнення 155 653,15грн.
Ухвалою від 26.09.2025р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Приватного підприємства “КЛІНКЕР» було залишено без руху.
29.09.2025р. до господарського суду надійшла заява (вх. №30270/25) Приватного підприємства “КЛІНКЕР» про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.10.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3867/24. Справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Згідно ч.5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).
Пунктом 5.8 розділу І Положення про ЄСІТС передбачено, що офіційна електронна адреса - це сервіс Електронного кабінету ЄСІТС, адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів.
Таким чином, у розумінні Положення офіційною електронною адресою є адреса електронної пошти, вказана користувачем в Електронному кабінеті ЄСІТС, або адреса електронної пошти, вказана в одному з державних реєстрів. Подібна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28.06.2022 у справі №761/21436/20.
У пункті 5.6. Положення про ЄСІТС визначено, що користувач ЄСІТС - особа, що пройшла процедуру реєстрації в підсистемі "Електронний кабінет" (Електронний кабінет ЄСІТС), пройшла автентифікацію та якій надано доступ до підсистем ЄСІТС відповідно до її повноважень.
Особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (пункт 17 розділу ІІІ Положення про ЄСІТС).
Згідно з п. 37 наведеного розділу підсистема "Електронний суд" забезпечує можливість автоматичного надсилання матеріалів справ в електронному вигляді до електронних кабінетів учасників справи та їхніх повірених. До електронних кабінетів користувачів надсилаються у передбачених законодавством випадках документи у справах, які внесені до автоматизованої системи діловодства судів (АСДС) та до автоматизованих систем діловодства, що функціонують в інших органах та установах у системі правосуддя. Документи у справах надсилаються до електронних кабінетів користувачів у випадку, коли вони внесені до відповідних автоматизованих систем у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим підписом підписувача (підписувачів), чи у вигляді електронної копії паперового документа, засвідченої кваліфікованим електронним підписом відповідального працівника суду, іншого органу чи установи правосуддя.
Таким чином, особи, які зареєстровані в ЄСІТС, мають змогу знайомитися з матеріалами справи в електронному вигляді, оскільки всі внесені до автоматизованої системи діловодства судів документи та повідомлення по справі надсилаються до Електронних кабінетів користувачів в автоматичному порядку.
Відповідно до відомостей, наявних у матеріалах справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» є користувачем ЄСІТС, зареєстрований в “Електронному суді» та має власний “кабінет» в “Електронному суді».
Так, згідно Довідки суду про доставку електронного документа вих. № 916/3867/25/57770/25 від 09.10.2025 “Документ в електронному вигляді "Ст.176 Ухвала про відкриття провадження у справі (спрощене)" від 06.10.2025 по справі № 916/3867/25 (суддя Погребна К.Ф.) було надіслано одержувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» в його електронний кабінет, та документ доставлено до електронного кабінету 07.10.25р о 18:04.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи.
Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учассуд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи суд встановив наступне.
Як вказує позивач, 01.07.2024р. між Приватним підприємством “Клінкер» (Кредитор), Приватною фірмою “Оптіма» (Первісний боржник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Парілайн» (Новий боржник) було укладено Договір переведення боргу.
Відповідно до умов п. 1. зазначеного Договору про переведення боргу первісний боржник визнає та підтверджує, що має перед Кредитором заборгованість у сумі 392 708 (триста дев'яносто дві тисячі сімсот вісім)гривень 26 копійок (далі - Борг). Вказаний Борг виник внаслідок невиконання Первісним боржником своїх зобов'язань по оплаті товару (цементу) за Договором поставки № 1707/1 від 17 липня 2020 року.
Згідно з п. 2. Договору первісний боржник переводить Борг на Нового боржника в повному обсязі.
Відповідно до п. 3., 4. Договору кредитор не заперечує щодо переведення Боргу на Нового боржника. Борг вважається переведеним на Нового боржника, а в останнього виникає зобов'язання перед Кредитором по сплаті Боргу з дати підписання даного Договору.
За приписами п. 5. Договору новий боржник зобов'язується погасити Борг перед Кредитором до 01 березня 2026 року. Борг буде погашатись Новим боржником щомісячними платежами у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. Щомісячний платіж за даним Договором має бути здійснений Новим боржником не пізніше останнього дня календарного місяця, в якому такий платіж має бути сплачений. Погашення Боргу буде здійснюватися у безготівковій формі шляхом перерахування Новим боржником коштів на розрахунковий рахунок Кредитора, який вказаний у даному Договорі.
Згідно з п. 6. Договору новий боржник має право погасити Борг достроково, а також погашати Борг у більшому розмірі щомісячного платежу, який визначений у пункті 5 даного Договору.
Пунктом 11. Договору встановлено, що у випадку несвоєчасного виконання Новим боржником грошових зобов'язань за даним Договором Кредитор має право вимагати від Нового боржника сплати пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день такого прострочення, збитків від інфляції та 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Відповідно до п. 15. Договору даний договір набирає сили з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань.
Позивач зазначає, що зазначений борг у розмірі 392 708,26 грн, який був переведений на відповідача за Договором від 01.07.2024 року, виник у Первісного боржника внаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за Договором поставки № 1707/1 від 17 липня 2020 року по оплаті товару (цементу), який був поставлений ПП “Клінкер» в адресу ПФ “Оптіма» у січні, лютому 2022 року.
За посиланнями позивача, Новий боржник в порушення умов Договору переведення боргу від 01.07.2024 року свої зобов'язання по погашенню боргу не виконує, у зв'язку з чим 07.02.2025 року ним було подано до Господарського суду Одеської області позовну заяву про стягнення коштів з ТОВ «Парілайн», а саме заборгованості за період липень 2024р. - січень2025р. та штрафних санкцій.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 19.05.2025 року по справі №916/445/25 позов Приватного підприємства «Клінкер» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парілайн» про стягнення коштів було задоволено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ «Парілайн» на користь ПП «Клінкер» заборгованість в розмірі 140 000 грн., пеню у сумі 12 900грн., 3% річних у сумі 1 058грн. 19 коп. та інфляційних витрат у сумі 4 816 грн. 45 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422грн. 40 коп. Вказане рішення суду набрало законної сили 10.06.2025р. та у зв'язку з невиконанням відповідачем в добровільному порядку рішення суду приватним виконавцем було стягнуто в примусовому порядку з банківського рахунку ТОВ «Парілайн» кошти у сумі 117 597,02грн. При цьому, як зазначає позивач на сьогоднішній день рішення суду в повному обсязі не виконано.
Як вказує позивач, відповідач продовжує не виконувати свої зобов'язання за Договором переведення боргу від 01.07.2024р. та станом на 22.09.2025 року у останнього наявна заборгованість за період лютий 2025 року - серпень 2025 року (7 місяців), з урахуванням щомісячного обов'язкового платежу у сумі 20 000грн. в розмірі 140 000грн.
Крім того, в зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором переведення боргу від 01.07.2024р., позивачем відповідно до умов договору та положень ст. 625 ЦК України нараховано відповідачу пеню в сумі 12 900грн., 3% річних в розмірі 1 692,87грн. та інфляційні витрати в сумі 1 692,87грн.
Отже, посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов'язань за Договором переведення боргу від 01.07.2024р., Приватне підприємство “КЛІНКЕР» звернулося до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом за захистом свого порушеного права.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:
В силу положень ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 ЦК України установлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.ч.1,2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 636 ЦК України, договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як вбачається із матеріалів справи між Приватним підприємством “Клінкер», Приватною фірмою “Оптіма» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Парілайн» було укладено Договір переведення боргу у розмірі - 392 708,26 грн, який виник у Первісного боржника унаслідок невиконання ним своїх зобов'язань за Договором поставки № 1707/1 від 17 липня 2020 року по оплаті товару (цементу), який був поставлений ПП “Клінкер» в адресу ПФ “Оптіма» у січні, лютому 2022 року.
За приписами ст. 520 ЦК України боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
За приписами ст.520 ЦК України, боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 3., 4. Договору кредитор не заперечує щодо переведення Боргу на Нового боржника. Борг вважається переведеним на Нового боржника, а в останнього виникає зобов'язання перед Кредитором по сплаті Боргу з дати підписання даного Договору.
Положеннями ст.521 ЦК України передбачено, що форма правочину щодо заміни боржника у зобов'язанні визначається відповідно до положень ст.513 цього Кодексу.
Відповідно до ст.513 ЦК України, правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Так, відповідно до Договору про переведення боргу від 01.07.2024, сторони дійшли згоди про заміну боржника у зобов'язанні, яким, за наслідком укладення вказаного договору, став відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю “Парілайн»).
Враховуючи наведене вище, Приватного підприємства “КЛІНКЕР» набуло право грошової вимоги до Товариство з обмеженою відповідальністю “Парілайн».
За приписами п. 5. Договору новий боржник зобов'язується погасити Борг перед Кредитором до 01 березня 2026 року. Борг буде погашатись Новим боржником щомісячними платежами у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень 00 копійок. Щомісячний платіж за даним Договором має бути здійснений Новим боржником не пізніше останнього дня календарного місяця, в якому такий платіж має бути сплачений. Погашення Боргу буде здійснюватися у безготівковій формі шляхом перерахування Новим боржником коштів на розрахунковий рахунок Кредитора, який вказаний у даному Договорі.
Судом встановлено, що відповідач у порушення взятих на себе зобов'язань за договором переведення боргу та з 01.07.2024 року свої зобов'язання перед позивачем по сплаті боргу належним чином не виконав, у зв'язку із чим станом на 22.09.2025р. заборгованість відповідача за період лютий 2025р. - серпень 2025р., з урахуванням передбаченого п. 5 Договору щомісячного обов'язкового платежу у сумі 20 000грн. складає 140 000 грн. Доказів протилежного відповідачем до суду не надано.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов'язань за умовами Договору переведення боргу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами за час розгляду справи, у зв'язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 140 000 грн. є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх грошових зобов'язань перед позивачем за договором переведення боргу від 01.07.2024р. що зумовило нарахування останнім пеню в сумі 12 900грн., 3% річних в розмірі 1 060,28грн. та інфляційних витрат в сумі 1 692,87грн.
Так, у відповідності положень ст. 546 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).
Згідно ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання
При цьому, відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст.1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред'явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов'язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.
Відповідальність за невиконання грошового зобов'язання за договором погоджена сторонами у пункті 11. Договору відповідно до якого у випадку несвоєчасного виконання Новим боржником грошових зобов'язань за даним Договором Кредитор має право вимагати від Нового боржника сплати пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожний день такого прострочення, збитків від інфляції та 3% річних від простроченої суми за кожен день прострочення.
Проаналізувавши здійснені позивачем розрахунки пені, 3% та інфляційних витрат заявлених до стягнення суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» пені в сумі 12 900грн., трьох відсотків річних в сумі 1 060,28грн. та інфляційних витрат в сумі 1 692,87грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства “КЛІНКЕР» є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов Приватного підприємства “КЛІНКЕР» (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38594115) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» (73027, м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 23, код ЄДРПОУ 33172257) - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ПАРІЛАЙН» (73027, м. Херсон, Миколаївське шосе, буд. 23, код ЄДРПОУ 33172257) на користь Приватного підприємства “КЛІНКЕР» (73027, м. Херсон, вул. Стрітенська, буд. 6, код ЄДРПОУ 38594115) основний борг в сумі 140 000 (сто сорок тисяч)грн., пеню в розмірі 12 900 (дванадцять тисяч дев'ятсот)грн., 3% річних в сумі 1 060 (одна тисяча шістдесят)грн. 28коп. інфляційні витрати в розмірі 1 692 (одна тисяча шістсот дев'яносто дві)грн. 87коп. та судовий збір в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві)грн. 40коп.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 05 грудня 2025 р.
Суддя К.Ф. Погребна