65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2758/25
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачно та корисно» (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 45210803)
До відповідача: Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради (65006, м. Одеса, вул. Воробйова Академіка, буд. 9, код ЄДРПОУ 38644773)
про стягнення
Суддя Рога Н.В.
Секретар с/з Чолак Ю.В.
Представники сторін:
Від позивача: Кулинич К.С. - на підставі ордеру серія ВН №1543791 від 14.07.2025р.;
Від відповідача: Івлева Ю.С. - на підставі довіреності №02-09/25 від 02.09.2025р.
В судовому засіданні брали участь:
Від позивача: Кулинич К.С. - на підставі ордеру серія ВН №1543791 від 14.07.2025р.;
Від відповідача: не з'явився.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Смачно та корисно» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального некомерційного підприємства (далі - КНП) «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради про стягнення 3% річних у розмірі 198 452 грн 67 коп. та інфляційних втрат у розмірі 814 581 грн 08 коп.
Ухвалою суду від 18.07.2025р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2758/25, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 19.08.2025р. Ухвалою суду від 19.08.2025р. відкладено підготовче засідання на 02.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 02.09.2025р. відкладено судове засідання на 11.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 11.09.2025р. закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 30.09.2025р. Протокольною ухвалою суду від 30.09.2025р. оголошено перерву у судовому засіданні на 11.11.2025р. Протокольною ухвалою суду від 11.11.2025р. оголошено перерву у судовому засіданні на 21.11.2025р. Ухвалою суду від 24.11.2025р. повідомлено сторін про призначення судового засідання на 27.11.2025р.
Суд вважає за необхідне також зауважити, що ч. 4 ст.11 ГПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Закон України Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Згідно пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово у своїх рішеннях указував на необхідність дотримання судами держав - учасниць Конвенції принципу розгляду справи судами впродовж розумного строку. Практика ЄСПЛ із цього питання є різноманітною й залежною від багатьох критеріїв, серед яких складність прави, поведінка заявника, судових та інших державних органів, важливість предмета розгляду та ступінь ризику терміну розгляду для заявника тощо (пункт 124 рішення у справі «Kudla v. Poland» заява № 30210/96, пункт 30 рішення у справі «Vernillo v. France» заява №11889/85, пункт 45 рішення у справі «Frydlender v. France» заява №30979/96, пункт 43 рішення у справі «Wierciszewska v. Poland» заява №41431/98, пункт 23 рішення в справі «Capuano v. Italy» заява №9381/81 та ін.).
Зокрема, у пункті 45 рішення у справі Frydlender v. France (заява № 30979/96) ЄСПЛ зробив висновок, згідно з яким «Договірні держави повинні організувати свої правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати кожному право на остаточне рішення протягом розумного строку при визначенні його цивільних прав та обов'язків.
У ГПК України своєчасність розгляду справи означає дотримання встановлених процесуальним законом строків або дотримання «розумного строку», під яким розуміється встановлений судом строк, який передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Таким чином, у процесуальному законодавстві поняття «розумний строк» та «своєчасний розгляд» застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття «розумний строк» вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи.
При цьому, вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття «розумний строк».
Враховуючи викладене, матеріали справи, суд вважає, що у даному випадку справу було розглянуто у розумні строки.
Позивач - ТОВ «Смачно та корисно», позовну заяву підтримує, наполягає на її задоволенні з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач - КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 14.08.2025р.
Позивач по справі зазначає, що 01.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ХАРЧУВАННЯ ПЛЮС» (далі - ТОВ «ХАРЧУВАННЯ ПЛЮС», Виконавець) та КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради (Замовник) було укладено Договір № 02/23 про закупівлю послуги з організації лікувального харчування.
Відповідно до п. 1.1 Договору№ 02/23 («Предмет Договору»), Виконавець зобов'язується у 2023 році надати Замовнику Послуги з організації лікувального харчування, а Замовник оплатити такі послуги відповідно до актів приймання-передачі послуг, наданих Виконавцем.
Позивач повідомив, що в додатковій угоді №3 від 28.08.2023 р. до Договору № 02/23 визначено, що «...у зв'язку з реорганізацією Виконавця (ТОВ «ХАРЧУВАННЯ ПЛЮС») шляхом виділу нового товариства - ТОВ «СМАЧНО ТА КОРИСНО», яке є правонаступником Виконавця, сторони дійшли до згоди у Договорі №02/23 про закупівлю послуг з надання лікувального харчування хворим від 01.02.2023 р. здійснити заміну сторони «ВИКОНАВЕЦЬ», та внесено відповідно зміни до Преамбули Договору, Специфікації до Договору та розділу XIII «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін».
Надалі, в повному обсязі виконавцем по Договору стало ТОВ «СМАЧНО ТА КОРИСНО».
Позивач зазначає, що в провадженні Господарського суду Одеської області знаходилася справа № 916/2800/24 за позовом ТОВ «СМАЧНО ТА КОРИСНО» до КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ТОВ «ХАРЧУВАННЯ ПЛЮС» про стягнення заборгованості в загальній сумі 4 800 735,61 грн.
Рішенням Господарського суду Одеської області 02 грудня 2024 р. по справі №916/2800/24, яке набрало законної сили згідно з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 р., позовну заяву ТОВ «СМАЧНО ТА КОРИСНО» було задоволено та стягнуто з КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради заборгованість у розмірі 4 745 289,00 грн., інфляційні втрати в сумі 55 446,61 грн., витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 608,82 грн.
Позивач відмітив, що 23.04.2025р. був виданий наказ про примусове виконання судового рішення по справі № 916/2800/24.
Крім того, позивач повідомив, що 30.06.2025 р. відповідачем на його рахунок було перераховано платіжною інструкцією №2686 2 000 000,00 грн., із зазначенням призначення платежу: «часткове погашення заборгованості за кейтерингові послуги. Згідно судового рішення №916/2800 від 02.12.2024 року. Процедури держ.закупівлі не передбачено».
Таким чином, на твердження позивача, станом на дату подання позовної заяви, відповідачем рішення суду від 02.12.2024 р. у справі № 916/2800/24 виконано частково, залишок заборгованості за надані послуги становить 2 745 289 грн. (4 745 289,00 грн. - 2 000 000,00 грн.).
Як зазначає позивач, невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у випадку Договору про закупівлю послуги з організації лікувального харчування № 02/23 від 01.02.2023 р. (несплата відповідачем всієї вартості отриманих послуг, а також сплата з порушенням строків, що визначені п. 4.2. Договору), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання.
Також, позивач відмітив, що позовних вимог щодо стягнення 3% річних від простроченої суми зобов'язання, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ву справі № 916/2800/24 не заявлялося, а інфляційне збільшення суми боргу було підраховано лише по квітень 2024 р.
На підставі наведеного вище, посилаючись на норми ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував 3% річних у розмірі 198 452 грн 67 коп. та інфляційні втрати у розмірі 814 581 грн 08 коп., які просить стягнути з відповідача.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що зазначений позивачем розмір 3% річних є надмірним, що у випадку задоволення позову призведе лише до безпідставного збагачення позивача.
Відповідач звертає увагу суду, що відповідно до п. 1.1. Статуту КНП "«Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради останнє є неприбутковим закладом охорони здоров'я, унітарним комунальним підприємством, що діє на основі комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області. Власник - Одеська обласна рада.
Згідно з пунктом 5.6. Статуту КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради джерела фінансування Підприємства є кошти обласного бюджету Одеської області.
Таким чином, КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради є бюджетною організацією та фінансується з місцевого бюджету. Тому вчасне виконання зобов'язань за Договором, особливо фінансових, залежить не тільки від КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, а й від вчасного фінансування.
На твердження відповідача, належне функціонування КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради є гарантією держави щодо отримання населенням області якісної третинної високоспеціалізованої психіатричної, психосоматичної, наркологічної, неврологічної допомоги.
Особливого значення діяльність КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради набула після початку повномасштабного вторгнення Російської Федерації та наразі в умовах воєнного стану надається допомога не тільки цивільному населенню, а також і військовим, які потребують окремого індивідуального підходу.
Разом з тим, відповідач повідомив суд, що рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2800/24 було повністю виконано наступними платіжними переказами: Платіжна інструкція №2686 на суму 2 000 000,00 грн. від 30.06.2025 р.; Платіжна інструкція №P79C0JE8OE на суму 112 921,80 грн. від 09.07.2025 р.; Платіжна інструкція №P79C0J95Т0 на суму 347 839,13 грн. від 09.07.2025 р.; Платіжна інструкція №P79C0J9Е44 на суму 291 180,05 грн. від 09.07.2025 р.; Платіжна інструкція №44694 на суму 142 065,21 грн. від 09.07.2025 р.; Платіжна інструкція № P7GC0V8749 на суму 509 118,61 грн. від 16.07.2025 р.; Платіжна інструкція №P7LC0HVEZN на суму 1 741 423,07 грн. від 21.07.2025 р.
На підставі зазначеного вище, на думку відповідача, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, у суду наявні правові підстави для зменшення розміру 3% річних з 198 452 грн 67 коп. до 19 845 грн 27 коп.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.
01 лютого 2023 року між ТОВ «ХАРЧУВАННЯ ПЛЮС» (Виконавець) та КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради (Замовник) було укладено Договір №02/23 про закупівлю послуги з організації лікувального харчування, відповідно до п. 1.1 якого Виконавець зобов'язується у 2023 році надати Замовнику Послуги з організації лікувального харчування, а Замовник оплатити такі послуги відповідно до актів приймання-передачі послуг, наданих Виконавцем.
Додатковою угодою №03 від 28.08.2023 р. до Договору № 02/23, у зв'язку з реорганізацією Виконавця шляхом виділу нового товариства - ТОВ «СМАЧНО ТА КОРИСНО», яке є правонаступником Виконавця, сторони дійшли до згоди у Договорі №02/23 про закупівлю послуг з надання лікувального харчування хворим від 01.02.2023 р. здійснити заміну сторони «ВИКОНАВЕЦЬ», та внести зміни до Преамбули Договору, Специфікації до Договору та розділу XIII «Місцезнаходження та банківські реквізити сторін.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 02.12.2024р. по справі №916/2800/24 позов ТОВ «СМАЧНО ТА КОРИСНО» до КНП “Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради, за участю третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю “Харчування плюс», про стягнення заборгованості в загальній сумі 4 800 735,61 грн., задоволено, стягнуто з КНП “Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради на користь ТОВ «СМАЧНО ТА КОРИСНО» заборгованість у розмірі 4 745 289 грн., інфляційні втрати в сумі 55 446 грн 61 коп., витрати по сплаті судового збору в розмірі 57 608 грн 82 коп.
Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.04.2025р. по справі №916/2800/24 апеляційну скаргу КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 у справі №916/2800/24 залишено без змін.
Господарський суд зазначає, що законодавчі вимоги щодо застосування преюдиції у господарському процесі передбачені ч. 5 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018р. по справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець завершене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Вказану правову позицію викладено у постанові від 03.07.2018р. Великої палати Верховного Суду по справі №917/1345/17.
При цьому суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдінг» проти України» та від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).
Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зауважувала, що у кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог, але, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав. Виконання такого обов'язку пов'язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально ( постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2021 у справі № 9901/172/20, від 01.07.2021 у справі № 9901/381/20, від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18, від 01.02.2022 у справі № 750/3192/14, від 22.09.2022 у справі № 462/5368/16-ц, від 04.07.2023 у справі № 233/4365/18, від 12.07.2023 у справі № 757/31372/18-ц, постанова Верховного Суду від 19.04.2024р. у справі №916/520/22).
Предметом спору у даній справі є стягнення 3% річних у розмірі 198 452 грн 67 коп. та інфляційних втрат у розмірі 814 581 грн 08 коп. у зв'язку з частковим виконанням рішення Господарського суду Одеської області від 02.12.2024р. по справі №916/2800/24.
У позовній заяві позивач повідомив суд, що станом на дату подачі позовної заяви (14.07.2025р.) відповідачем на виконання рішення суду було перераховано 2 000 000 грн. згідно з платіжною інструкцією №2686 від 30.06.2025р., з призначення платежу: «часткове погашення заборгованості за кейтерингові послуги. Згідно судового рішення № 916/2800 від 02.12.2024 року. Процедури держ.закупівлі не передбачено».
Суд зазначає, що наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством. У цьому разі, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що ст. 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредитору (такий висновок міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц, № 646/14523/15- ц, у постановах Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17 та у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Разом з тим, відповідно до п. 7.1. Договору №02\23 у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену Законами України та цим Договором.
Перевірив наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, розмір яких становить 814 581 грн 08 коп. та 3% річних у розмірі 198 452 грн 67 коп., судом встановлено що він є правильним, обгрунтованим.
Щодо наданих відповідачем платіжної інструкції №P79C0JE8OE на суму 112 921,80 грн. від 09.07.2025 р., платіжної інструкції №P79C0J95Т0 на суму 347 839,13 грн. від 09.07.2025 р. платіжної інструкції №P79C0J9Е44 на суму 291 180,05 грн. від 09.07.2025 р., платіжної інструкції №44694 на суму 142 065,21 грн. від 09.07.2025 р., платіжної інструкції № P7GC0V8749 на суму 509 118,61 грн. від 16.07.2025 р., платіжної інструкції №P7LC0HVEZN на суму 1 741 423.07 грн. від 21.07.2025 р., як підтвердження виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі №916/2800/24 у повному обсязі, господарський суд зазначає, що нарахування позивачем 3% річних здійснені до 03.07.2025р., а інфляційних втрат до 30.06.2025р., отже, нарахування не охоплюють період після сплати заборгованості.
Водночас, суд не приймає доводи відповідача щодо можливості зменшення 3% річних з 198 452 грн 67 коп. до 19 845 грн 27 коп. та вважає за необхідне зауважити, що позивачем заявлено до стягнення 3% річних, що є законодавчо встановленим мінімальним розміром відповідальності боржника за прострочене зобов'язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду України у постанові від 02.07.2025р. у справі №903/602/24 зазначила, що розмір процентів річних, який становить 3% - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, і не підлягає зменшенню судом.
Підсумовуючи вищенаведене, господарський суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 198 452 грн 67 коп. та інфляційних втрат у розмірі 814 581 грн 08 коп.
Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі “Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі “Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно ст. ст. 123, 129 ГПК України.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123,129, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд
1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачно та корисно» до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради про стягнення 3% річних у розмірі 198 452 грн 67 коп. та інфляційних втрат у розмірі 814 581 грн 08 коп. - задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради (65006, м. Одеса, вул. Воробйова Академіка, буд. 9, код ЄДРПОУ 38644773) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Смачно та корисно» (65091, м. Одеса, вул. Комітетська, буд. 4/6, код ЄДРПОУ 45210803) 3% річних у розмірі 198 452 грн 67 коп., інфляційні втрати у розмірі 814 581 грн 08 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 156 грн 41 коп.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 08 грудня 2025 р.
Суддя Н.В. Рога