65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"27" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3876/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Барбанягра К.Е., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4А)
до відповідача-1: Фермерського господарства "СК Нива плюс" (код ЄДРПОУ 39894499, 75520, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Плавське, вул. Романенко, буд.71)
відповідача-2: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
про стягнення 4825368,03 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Владислав Таран
від відповідача-1: не з'явився
від відповідача-2: не з'явився
Позивач Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача-1 Фермерського господарства "СК Нива плюс" та відповідача-2 фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення 4825368,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем-1 умов генерального договору на здійснення кредитних операцій №01/153-2/13/219 від 28.12.2020 в частині погашення заборгованості за кредитом, за належне виконання якого поручився відповідач-2.
Ухвалою суду від 06.10.2025 позовну заяву Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 05.11.2025 закрито підготовче провадження у справі №916/3876/25; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 27.11.2025.
У судове засідання 27.11.2025 з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Щодо повідомлення відповідачів про розгляд даної справи судом.
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.
Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.
З опублікуванням такого оголошення учасник справи вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи наведене, оскільки відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Єдиного державного демографічного реєстру місцезнаходження відповідачів знаходиться на тимчасово окупованій території, то про розгляд даної справи останні повідомлялись шляхом публікації оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України.
За наведеного суд констатує, що відповідачі є належним чином повідомлені про розгляд даної справи господарським судом.
Відзиви на позовну заяву від відповідачів не надходили.
Таким чином, відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 27.11.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 28.12.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - кредитор) та Фермерським господарством "СК Нива плюс" (далі - позичальник) було укладено генеральний договір на здійснення кредитних операцій № 01/153-2/13/219 (далі - генеральний договір).
Відповідно до розділу "Визначення термінів" генерального договору визначено:
- "генеральний договір" - цей генеральний договір на здійснення кредитних операцій разом з умовами, договорами, всіма змінами, додатками та додатковими угодами/договорами до них, умови, договори, всі зміни, додатки та додаткові угоди/договори до цього генерального договору на здійснення кредитних операцій є його невід'ємними частинами;
- "дефолт" - обставини невиконання або неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань (обов'язків) за генеральним договором, обставини, які свідчать про те, що зобов'язання позичальника за генеральним договором не будуть виконані, а також інші обставини, визначені статтею 9 Генерального договору та/або умовами як обставини дефолту;
- "договори (договір)" - всі та окремі додаткові договори до генерального договору, якими зініціюється здійснення кредитних операцій у межах генерального договору та в яких обумовлюється спеціальні умови здійснення таких операцій. Договори є невід'ємною частиною генерального договору. Достатнім доказом того, що відповідний договір є невід'ємною частиною генерального договору та підпорядковується всім його положенням, є відповідне посилання в договорі на генеральний договір. Договір може містити положення, які змінюють умови генерального договору та/або умов, якщо про це прямо зазначено в договорі;
- "загальний ліміт" - максимальний розмір основної заборгованості позичальника за всіма кредитними операціями, що можуть здійснюватися за генеральним договором;
- "кредитні операції (види кредитних операцій)" - кредитування та документарні операції, факторингове фінансування;
- "кредитування" - надання кредитором позичальнику коштів (далі - "кредит") у тимчасове користування на умовах строковості, платності та повернення у формі та на умовах, передбачених генеральним договором, умовами та відповідними договорами, у вигляді кредиту з відновлювальним або невідновлювальним лімітом або овердрафт;
- "ліміти" - загальний ліміт, субліміт та/або ліміт кредитної операції.
За умовами п. 1.1. генерального договору, кредитор зобов'язується здійснювати на користь позичальника кредитні операції у межах загального ліміту, передбаченого пунктом 1.2 генерального договору, в порядку, визначеному статтею 2 генерального договору, а позичальник зобов'язаний виконати усі зобов'язання, що витікають зі змісту кредитної операції, генерального договору, умов та договорів, і здійснити повне погашення заборгованості у строки, передбачені генеральним договором та/або договором, але не пізніше останнього дня строку дії ліміту кредитної операції.
Відповідно до п. 1.2. генерального договору, загальний ліміт становить 2000000,00 грн.
Згідно з п. 1.3. генерального договору, останній день строку дії загального ліміту - 28 грудня 2025 року або інша дата, визначена відповідно до статті 9 генерального договору. Останній день строку дії ліміту кредитної операції не може виходити за межі останнього дня строку дії загального ліміту.
За умовами п. 1.4. генерального договору, в межах загального ліміту сторони можуть здійснювати наступні кредитні операції:
1.4.1. Фінансування поточної діяльності (кредитна лінія):
Валюта кредитної операціїгривня, долари США, євро
Процентна ставка та цільове призначення12,5% річних. Цільове призначення: поповнення обігових коштів та ведення фінансово-господарської діяльності (в тому числі сплата податків) за винятком придбання основних засобів та витрат, що збільшують вартість основних засобів позичальника, внесків до статутного фонду позичальника, благодійних внесків, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, надання кредитів, погашення інших кредитів (якщо інше не передбачено умовами договору).
КомісіїКомісія за надання кредиту - 0,99 % від ліміту кредитної операції
Форма видачіКредити з відновлювальним та/або невідновлювальним лімітом
1.4.2. Фінансування поточної діяльності (овердрафт):
Валюта кредитної операціїгривня
Процентна ставка та цільове призначення14,45% річних. Цільове призначення: поповнення обігових коштів, фінансування ведення фінансово-господарської діяльності та поточних та/або непередбачуваних витрат. За рахунок ліміту овердрафту не можуть здійснюватися операції з примусового стягнення коштів з поточного рахунку.
КомісіїКомісія за встановлення ліміту овердрафту - 1,0 % від ліміту кредитної операції
Форма видачіовердрафт
1.4.3. Фінансування інвестиційної діяльності:
Валюта кредитної операціїгривня, долари США, євро
Процентна ставка та цільове призначення13,6% річних. Цільове призначення: фінансування витрат, пов'язаних з інвестиційною діяльністю позичальника, зокрема придбання об'єктів основних засобів
КомісіїКомісія за надання кредиту - 0,99 % від ліміту кредитної операції
Форма видачіКредит з невідновлювальним лімітом
Відповідно до п. 2.1. генерального договору, кредитні операції, передбачені пунктом 1.4 генерального договору, здійснюються на умовах, визначених генеральним договором та умовами на підставі укладеного між кредитором та позичальником відповідного договору, яким визначаються особливості здійснення кредитної операції. Кількість договорів, укладених в межах генерального договору, не обмежується.
За умовами п. 2.4. генерального договору, позичальник, який має намір ініціювати укладання договору щодо здійснення кредитної операції повинен надати кредитору: анкету-заяву (письмове клопотання) на проведення кредитної операції за формою, визначеною кредитором; документи щодо повноважень посадових осіб позичальника, що підписуватимуть договір та інші документи щодо кредитної операції; документи, що підтверджують зміни у правовому, фінансовому статусі позичальника порівняно зі станом, що існував на дату укладення генерального договору, або письмове підтвердження відсутності таких змін; документи та інформацію щодо правового статусу, фінансового стану позичальника, додаткового забезпечення тощо, відповідно до вимог кредитора.
Згідно з п 2.5., договір може бути укладений після виконання таких попередніх умов: подання позичальником документів відповідно до пункту 2.4 генерального договору, які за формою та змістом задовольняють кредитора; наявність поточного рахунку позичальника, відкритого в установі кредитора; належне виконання позичальником умов генерального договору; відсутність обставин дефолту; настання обставин, визначених пунктом 2.9 генерального договору.
Відповідно до п. 2.6. генерального договору, кредитні операції (у тому числі надання кредитних коштів/встановлення овердрафту) за укладеними договорами здійснюються кредитором лише при дотриманні таких обов'язкових умов: надання позичальником відповідної заяви про здійснення кредитної операції у письмовому вигляді (за вимогою та формою кредитора); сплата позичальником комісій, передбачених договором; укладання та належне виконання договорів забезпечення та набрання чинності договорами страхування (полісами) на користь кредитора, як вигодонабувача, відповідно до статті 4 генерального договору; наявність достатньої суми невикористаного позичальником ліміту кредитної операції за договором та для надання кредиту (окрім овердрафту) - також наявність невикористаного загального ліміту; наявність поточного рахунку позичальника, відкритого в установі кредитора; відсутність обставин дефолту; належне виконання позичальником умов договору та генерального договору, зокрема, виконання визначених Умовами додаткових вимог для проведення кредитних операцій відповідного виду.
Згідно п. 3.1. генерального договору, зазначені в пункті 1.4. генерального договору розміри процентних ставок та комісій є чинними на дату укладання генерального договору та діють до 31.12.2020. У випадку здійснення кредитних операцій після настання цього терміну, розміри процентних ставок та комісій визначаються відповідним договором. При укладанні договору сторони можуть домовитися про інший розмір процентної ставки або комісії, ніж передбачені генеральним договором. В такому випадку зміни до генерального договору не вносяться, а до кредитної операції застосовується розмір процентної ставки/комісії, визначений договором. Тип процентних ставок за генеральним договором - фіксована, якщо договором не передбачено інше.
За умовами п. 3.2. генерального договору, при здійсненні кредитних операцій позичальник сплачує проценти та комісії в порядку, визначеному умовами/договором, на рахунки, що зазначаються в генеральному договорі/договорах, або на інші рахунки, повідомлені кредитором позичальнику.
Відповідно до п. 4.1. генерального договору, виконання зобов'язань позичальника, що виникають (в тому числі виникнуть у майбутньому) за генеральним договором та/або договорами, забезпечується, зокрема, порукою відповідно до договору поруки, що повинен бути укладений після укладення генерального договору та договору, але до здійснення кредитної операції за договором, між кредитором і поручителем з метою забезпечення зобов'язань за договором.
Згідно з п. 5.1. генерального договору позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості в порядку, визначеному генеральним договором та договорами, не пізніше відповідного останнього дня строку дії ліміту кредитної операції, та виконати зобов'язання щодо сплати комісії за обслуговування загального ліміту - відповідно до пункту 3.3 генерального договору.
Пунктом 12.1 генерального договору передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених генеральним договором, сторони несуть відповідальність згідно з законодавством України та положеннями генерального договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані генеральним договором, застосовуються відповідні норми законодавства України.
Відповідно до п. 13.1, цей генеральний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за генеральним договором. При підписанні документів щодо виконання, зміни, припинення генерального договору, в тому числі при підписанні договорів та змін до них, сторони визнають обов'язковим скріплення підписів позичальника/уповноважених осіб печаткою відповідної сторони.
Генеральний договір підписаний між сторонами без будь-яких заперечень, підписи скріплені печатками.
Додатком № 1 до генерального договору передбачені умови проведення кредитних операцій (далі - умови).
Відповідно до п. 2.1 розд. 1 умов, кредитор надає позичальнику кредит в межах ліміту кредитної операції, а позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти, комісії, пеню, штраф та інші платежі, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором (кредитним договором) та генеральним договором. Після підписання кредитного договору кредит надається, якщо така видача не призводить до перевищення ліміту кредитної операції та здійснюється в межах невикористаного загального ліміту.
Згідно з п. 2.2. розд. 1 умов, передбачений договором ліміт кредитної операції визначає максимальний розмір грошових коштів кредиту, що можуть бути надані кредитором позичальнику в порядку та на умовах договору.
Пунктом 2.3. розд. 1 умов визначено, що ліміт кредитної операції може бути відновлювальним або невідновлювальним та визначається договором:
- відновлювальний ліміт - форма видачі кредиту частинами (траншами) в межах ліміту кредитної операції за договором, при якій у разі часткового або повного погашення основної заборгованості позичальник може повторно отримати кредит в межах ліміту кредитної операції протягом строку дії ліміту кредитної операції та на умовах договору;
- невідновлювальний ліміт - форма видачі кредиту частинами (траншами) або однією сумою, при якій після отримання позичальником повної суми кредитних коштів і досягнення ліміту кредитної операції подальша видача кредитних коштів припиняється, незалежно від фактичної суми основної заборгованості позичальника протягом строку дії ліміту кредитної операції.
Відповідно до п. 3.1 розд. 1 умов, за користування кредитом/на суму заборгованості за кредитом позичальник зобов'язаний cплачyвати проценти, які розраховуються на основі визначеної договором процентної ставки, в порядку, передбаченому статтею 5 цього розділу умов.
Згідно з п. 3.2. розд. 1 умов, нарахування процентів за користування кредитом/на суму заборгованості за кредитом здійснюється кредитором щоденно або не рідше одного разу на місяць, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти нараховуються на залишок основної заборгованості позичальника (в т.ч. простроченої) протягом всього строку користування кредитом/наявності заборгованості за кредитом. При розрахунку процентів враховується день надання кредиту (траншу) та не враховується день повного погашення основної заборгованості позичальника.
За умовами п. 3.6. розд. 1 умов, при простроченні погашення кредиту проценти, встановлені договором, нараховуються на весь строк наявності заборгованості за кредитом на суму фактичної основної заборгованості позичальника, в тому числі протягом строку такого прострочення, та підлягають сплаті додатково до сум, передбачених графіком.
Пунктом 4.1. розд. 1 умов передбачено, що після виконання позичальником обов'язкових умов, зазначених в пункті 2.6 генерального договору, на підставі письмової заяви позичальника про отримання кредиту (траншу) за формою, встановленою кредитором, та яка повинна бути подана не пізніше кінцевого терміну надання кредиту, визначеного договором, кредитор надає позичальнику кредит або його частину (транш) у безготівковій формі, шляхом переказу грошових коштів з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника, відкритий у кредитора, для подальшого використання згідно з цільовим призначенням.
Відповідно до п.п. 5.1.-5.2. розд. 1 умов, позичальник зобов'язаний здійснювати погашення основної заборгованості та сплату процентів шляхом переказу грошових коштів на рахунок(ки), призначений(ні) для погашення основної заборгованості позичальника та нарахованих процентів, зазначений(ні) у договорі, в сумах та строки, визначені договором та графіком. Позичальник зобов'язаний здійснювати погашення основної заборгованості та сплату процентів в порядку, визначеному договором. При цьому можуть бути використані схеми погашення.
28.12.2020 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" (далі - кредитор) та ОСОБА_1 (далі - поручитель) було укладено договір поруки №145671/89811/328351.
Відповідно до п. 1.1. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором солідарно з позичальником за виконання забезпечених зобов'язань, у тому числі тих, що виникнуть у майбутньому, які випливають з умов основного договору. Порукою за цим договором забезпечується виконання забезпечених зобов'язань у повному обсязі, включаючи, але не обмежуючись, сплата основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків та сплата нарахованих відповідно до ст. 625 ЦК України сум тощо.
Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором за виконання забезпечених зобов'язань у тому ж обсязі, що і позичальник, в порядку та строки, визначені основним договором, у тому числі при виникненні підстав для дострокового повного/часткового виконання забезпечених зобов'язань.
За умовами п. 1.3. договору поруки, без додаткового отримання попередньої згоди поручителя (у тому числі без додаткового повідомлення поручителя та без укладання додаткових угод до договору), підписанням цього договору поручитель надає свою згоду на поширення поруки на будь-які зміни до основного договору, внаслідок яких може бути збільшено розмір його відповідальності перед кредитором, в тому числі внаслідок:
- збільшення розміру будь-якого з забезпечених зобов'язань (наприклад, збільшення розміру кредиту, в т.ч. на суму нарахованих та несплачених процентів (капіталізація процентів), збільшення розміру процентів) або продовження строку виконання будь-якого з забезпечених зобов'язань;
- доповнення основного договору новими зобов'язаннями позичальника щодо сплати будь-яких платежів на користь кредитора;
- зміни будь-яким чином методу (способу) нарахування процентів за кредитними операціями;
- доповнення основного договору будь-якими зобов'язаннями позичальника, невиконання яких може призвести до направлення вимоги про дострокове погашення забезпечених зобов'язань.
Відповідно до п. 2.1. договору поруки, у випадку повного або часткового невиконання (неналежного виконання) позичальником всіх або окремих забезпечених зобов'язань кредитор набуває права вимагати від поручителя виконання ним як солідарним боржником забезпечених зобов'язань та сплати заборгованості за забезпеченими зобов'язаннями, а поручитель - зобов'язаний виконати вимоги кредитора щодо виконання забезпечених зобов'язань та сплатити заборгованість за забезпеченими зобов'язаннями.
За умовами п. 2.2. договору поруки, поручитель зобов'язується здійснити виконання забезпечених зобов'язань протягом 5 робочих днів з дати отримання відповідної вимоги від кредитора та в обсязі, зазначеному в такій вимозі (далі - вимога). Єдиною підставою для визначення кредитором у вимозі розміру забезпечених зобов'язань, що підлягають виконанню поручителем, є дані аналітичного обліку та рахунки, що ведуться установою кредитора для визначення грошових зобов'язань позичальника перед кредитором за основним договором. Вимога кредитора є єдиним та достатнім доказом настання підстав для виконання поручителем забезпечених зобов'язань в розмірі, визначеному кредитором у вимозі. Кредитор має право направляти вимоги поручителю будь-яку кількість разів до повного виконання забезпечених зобов'язань.
Розділом 3 договору поруки передбачено, що поручитель засвідчує і гарантує, що: поручитель має необхідний обсяг дієздатності та правоздатності для укладення та виконання цього договору, умови цього договору не суперечать жодним положенням договорів, укладених поручителем з іншими особами, або положенням інших правочинів, дія яких поширюється на поручителя; поручитель належним чином і в повному обсязі ознайомлений з положеннями основного договору та договорів, що забезпечують його виконання, цілком розуміє їх зміст, і будь-яке посилання в тексті цього договору на основний договір чи окремі його положення є достатньою підставою вважати, що ці положення застосовуються рівною мірою до виконання прав і обов'язків сторін за цим договором; поручитель володіє всією необхідною інформацією про позичальника, його правовий статус та фінансовий стан, у т.ч. щодо його спроможності здійснювати виконання забезпечених зобов'язань, а також має всі можливості для самостійного, без участі кредитора, отримання інформації щодо стану виконання позичальником забезпечених зобов'язань.
Поручитель до укладення цього договору ознайомився та свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких поручитель виходив при укладанні цього договору, поручитель приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання поручителем цього договору. У разі зміни курсу гривні до іноземних валют, всі пов'язані із цим ризики несе поручитель. Поручитель усвідомлює, що зміна курсів гривні до іноземної валюти може привести до збитків та погіршення фінансового стану поручителя та/або позичальника, і як солідарний боржник приймає на себе ризики настання таких збитків та погіршення фінансового стану.
За умовами п.п. 5.1.-5.2. договору поруки, у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань, встановлених цим договором, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства України та положень цього договору. До регулювання правовідносин, які не врегульовані цим договором, застосовуються відповідні норми чинного законодавства України. Якщо інше не встановлено чинним законодавством України, поручитель несе відповідальність за невиконання цього договору, у т.ч. за завдані кредитору таким невиконанням збитки, всім своїм майном та коштами, на які відповідно до законодавства України може бути звернене стягнення.
Відповідно до п. 6.1. договору поруки, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і скріплення печаткою кредитора.
Згідно з п. 6.2. договору поруки, строк поруки, що встановлена договором, за кожним забезпеченим зобов'язанням становить 5 років від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідного забезпеченого зобов'язання. Порука для відповідного забезпеченого зобов'язання не припиняється після закінчення цього строку у разі, якщо кредитор у межах цього строку пред'явив вимогу до поручителя. Сторони погодили, що строк поруки для забезпечених зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, обчислюється окремо по кожній його частині починаючи від дня закінчення строку/настання терміну виконання відповідної частини такого забезпеченого зобов'язання.
Договір поруки підписано між сторонами без будь-яких зауважень.
07.02.2022 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Фермерським господарством "СК Нива плюс" було укладено додаткову угоду до генерального договору, в якій сторони дійшли згоду викласти п. 1.2. генерального договору у новій редакції: "1.2. Загальний ліміт становить 8000000,00 грн.".
Також у вказаній додатковій угоді сторони дійшли згоди доповнити генеральний договір підпунктом 4.1.1.2. та виклали п. 8.1. договору у новій редакції.
07.02.2022 між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк" та Фермерським господарством "СК Нива плюс" було укладено кредитний договір № 011/89811/01376767 до генерального договору (далі кредитний договір), умовами якого передбачено:
- ліміт кредитної операції - 4000000,00 грн. (п.1.1.);
- вид ліміту кредитної операції, особливості використання ліміту - відновлювальний ліміт з видачею кредитних коштів частинами (траншами) (п.1.2.);
- цільове призначення - кредит надається позичальнику на поповнення обігових коштів то ведення фінансово-господарської діяльності (п. 1.3.);
- процентна ставка - проценти за користування кредитом розраховуються на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 13,5% річних. Нарахування процентів за користування кредитом здійснюється кредитором не рідше одного разу в місяць. У випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 13,5% річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту (як відповідальність за порушення грошового зобов'язання згідно ст. 625 Цивільного кодексу України) (п. 1.4.);
- останній день строку дії ліміту кредитної операції (далі - кінцевий термін погашення кредиту) - 06.08.2023, або інший останній день погашення заборгованості за договором, визначений відповідно до умов генерального договору кредитної операції (п.1.5.);
- кінцевий термін надання кредиту - 07.05.2023 (п.1.6.);
- порядок погашення основної заборгованості та сплати процентів - позичальник зобов'язаний здійснювати погашення основної заборгованості та сплату процентів за схемою зниження ліміту відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 розділу 1 умов, відповідно до графіку зниження ліміту (додаток 1 до договору). Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів у валюті кредиту щомісячно, кожного 07 числа (далі - дата платежу) та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі, відповідно до умов договору та до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 розділу 1 умов, за такі періоди:
* в першому місяці користування кредитом/наявності заборгованості за кредитом - за період з дня надання кредиту (траншу) по календарний день, що передує даті платежу поточного місяця;
* в наступних місяцях користування кредитом/наявності заборгованості за кредитом - за період з дати платежу попереднього календарного місяця (включно) по календарний день, що передує даті платежу поточного місяця;
* в останній місяць користування кредитом/наявності заборгованості за кредитом - за період з дати платежу попереднього календарного місяця (включно) по календарний день, що передує дню погашення заборгованості за кредитом в повному обсязі (п. 1.9.).
- зобов'язання позичальника за договором забезпечуються порукою відповідно до договору поруки, що повинен бути укладений після укладення договору, але до дня здійснення кредитної операції за договором, між кредитором і поручителем(-ями) - ОСОБА_2 , з метою забезпечення зобов'язань за договором (п. 1.10.2).
- сторони домовились, що надання кредитних коштів на умовах цього договору, в межах ліміту кредитної операції, визначеного підпунктом 1.1. цього договору, здійснюється за умови, що сукупна заборгованість позичальника перед кредитором не повинна перевищувати 5600000,00 грн. Сукупна заборгованість пов'язаних боржників перед кредитором за овердрафтами, операціями з векселями, кредитами з цільовим призначенням на поповнення обігових коштів та ведення поточної фінансово-господарської діяльності (в т.ч. сплату податків) за винятком придбання основних засобів та витрат, що збільшують вартість основних засобів пов'язаних боржників, внесків до статутного фонду пов'язаних боржників, благодійних внесків, виплати дивідендів, надання/повернення фінансової допомоги, не повинна перевищувати 5600000,00 грн. Під терміном "Сукупна заборгованість пов'язаних боржників" сторони розуміють загальну суму фактичної заборгованості за кредитами (окрім овердрафту, договорів про операції з векселями) разом з розмірами поточного ліміту овердрафту за всіма кредитними договорами/договорами про надання овердрафту, ліміту активних операцій за всіма договорами про операції з векселями, що укладені між кредитором та всіма й кожним пов'язаним боржником, в т.ч. що будуть укладені в майбутньому після укладання цього договору (п. 1.10.3.).
Відповідно до п. 2 кредитного договору, на взаємовідносини сторін за договором поширюються положення генерального договору. Сторони зобов'язуються дотримуватись умов генерального договору, зокрема, тих положень Умов, що регламентують умови надання кредитів. Після підписання кредитного договору кредит надається, якщо така видача не призводить до перевищення ліміту кредитної операції та здійснюється в межах невикористаного загального ліміту, зазначеного в п. 1.2. генерального договору.
Згідно з п. 6 кредитного договору, цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, скріплення печатками сторін та діє до повного виконання ними прийнятих зобов'язань за договором. При підписанні документів щодо виконання, зміни, припинення договору сторони визнають обов'язковим скріплення підписів позичальника/ уповноважених осіб печаткою відповідної сторони.
Кредитний договір підписано між сторонами без будь-яких заперечень.
Додатком № 1 до кредитного договору передбачений графік зниження ліміту.
До матеріалів справи позивачем також долучено заяви на видачу кредитних коштів та опитувальник.
Як слідує з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання в частині надання кредиту виконав у повному обсязі.
До матеріалів справи позивачем долучено виписки по рахунку відповідача-1.
21.02.2024 позивач звернувся до відповідача-1 з листом про надання інформації про наміри, терміни, варіанти, шляхи та джерела погашення заборгованості за кредитним договором.
28.07.2025 позивач звернувся до відповідача-2 з вимогою, в якій вимагав виконати порушені зобов'язання та погасити заборгованість за кредитним договором в розмірі 4170658,49 грн. та заборгованість за відсотками у розмірі 656242,11 грн. не пізніше 5 робочих днів з дати отримання цієї вимоги.
В порушення умов договору та приписів законодавства, відповідач-1 не повернув кредитні кошти згідно з погодженим сторонами графіком та у строки, визначені договором, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", банком є юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків. Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно зі ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 2 ст. 345 ГК України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ч. 1 ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.
Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Господарський суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №904/2073/19, відповідно до якої договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Тобто, кредитний договір є окремим видом цивільно-правових договорів, який визначає взаємні зобов'язання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з метою одержання останнім кредиту. Кредитний договір є консенсуальним, оплатним та двостороннім. Предметом кредитного договору є грошові кошти (кредит) в будь-якій валюті. Кредитний договір вважається укладеним з моменту досягнення згоди за всіма істотними умовами договору. Правовідносини з надання кредиту за своєю правовою природою є договірними правовідносинами, регулюються самостійно сторонами шляхом укладення договору. На кожну із сторін, яка підписує договір, покладається обов'язок узгодження всіх спірних питань, які виникають під час укладення договору, до моменту його підписання, та самостійного аналізу можливих негативних наслідків при підписанні такого договору, а також кожна сторона не позбавлена права відмовитись від підписання договору, якщо його умови чи частина суперечить інтересам сторони або нормам чинного законодавства.
Відповідач-1 заперечень щодо викладених у договорі умов не висловлював, питання про зміну умов договору не порушував. Сторони погодили умови договору та встановили відповідні зобов'язання з урахуванням загальних принципів цивільного законодавства. Згідно з положеннями статті 526 ЦК України, статей 193, 198 ГК України (який діяв станом на час виникнення спірних правовідносин), зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України), а через приписи статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Під час розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та відповідачем-1 на підставі кредитного договору виникли зобов'язальні правовідносини, згідно з якими позивач надав кредит в межах відновлюваного ліміту кредитної операції, а відповідач-1 зобов'язався здійснити повне погашення заборгованості у межах строку кредиту відповідно до умов договору.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачем на виконання умов кредитного договору перераховано кредитні кошти.
Разом з тим, відповідач-1, всупереч умов договору та приписів чинного законодавства, не повернув позивачу кредитні кошти у встановлений договором строк, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість за кредитом в загальній сумі 4825368,03 грн. (4170658,49 грн. основний борг та 654658,49 грн. заборгованість за відсотками).
Відповідач-1 здійсненого позивачем розрахунку заявленої до стягнення заборгованості не спростував, доказів на підтвердження сплати боргу суду не надав.
На підставі викладеного, суд визнає вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитом правомірними, обґрунтованими належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідача-2, суд зазначає наступне.
Згідно ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно ст.553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
У ст.554 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов'язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
З огляду на викладене, враховуючи положення наведеного вище договору поруки, суд зазначає про наявність у відповідача-2 зобов'язань щодо виконання зобов'язання Фермерського господарства "СК Нива плюс" в частині погашення заборгованості за кредитним договором №011/89811/01376767 від 07.02.2022.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v.Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v.Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року) (рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України").
За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позову судовий збір покладається на відповідачів.
У п. 4.1. постанови від 21.02.2013 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що у разі коли позов немайнового характеру задоволено повністю стосовно двох і більше відповідачів, або якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну. Солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено.
З врахуванням викладеного, витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідачів порівну.
При цьому суд звертає увагу на наступне.
За змістом ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено 1 вимогу майнового характеру в загальній сумі 4825368,03 грн., тобто за подання цієї позовної заяви повинно бути сплачено судовий збір у загальному розмірі 72380,52 грн.
Разом з цим, позовна заява подана через підсистему Електронний суд, у зв'язку з чим при розрахунку судового збору застосовано понижуючий коефіцієнт 0,8. З урахуванням вказаного, сума судового збору, що підлягає сплаті за подання позовної заяви, становить 57904,42 грн. (72380,52 х 0,8).
При цьому, при зверненні з позовом до суду через систему Електронний суд позивач сплатив судовий збір в розмірі 57922,93 грн., замість 57904,42 грн. Таким чином, позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 18,51 грн.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було, тому наразі судом не вирішується питання щодо повернення позивачу надмірно сплаченого судового збору в розмірі 18,51 грн.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути солідарно з Фермерського господарства "СК Нива плюс" (код ЄДРПОУ 39894499, 75520, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Плавське, вул. Романенко, буд.71) та фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а) - 4825368 (чотири мільйони вісімсот двадцять п'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 03 коп. заборгованості за кредитним договором №011/89811/01376767 від 07.02.2022.
3. Стягнути з Фермерського господарства "СК Нива плюс" (код ЄДРПОУ 39894499, 75520, Херсонська обл., Генічеський р-н, с. Плавське, вул. Романенко, буд.71) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а) - 28952 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 21 коп. судового збору.
4. Стягнути з фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" (код ЄДРПОУ 14305909, 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4-а) - 28952 (двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві) грн. 21 коп. судового збору.
5. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.1, 2ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 05 грудня 2025 р.