20 жовтня 2025 року м. Миколаїв Справа № 915/573/25
Господарський суд Миколаївської області у складі:
судді Л.М. Ільєвої
при секретарі судового засідання І.С. Степановій
за участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Гросдорф» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу (вх. № 14334/25 від 10.10.2025) у справі № 915/573/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирко Трейд" про стягнення заборгованості в загальній сумі 1945863,94 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" про стягнення заборгованості за договором поставки від 03.03.2023 № 12 в загальній сумі 2487640,96 грн., у т.ч. основного боргу - 1911998,00 грн., пені - 27972,60 грн., інфляційних втрат - 433901,22 грн. та 3% річних - 113769,14 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що згідно з умовами договору поставки від 03.03.2023 № 12ним здійснювались платежі в рахунок оплати за придбаний товар, разом з тим відповідачем жодних поставок не зроблено та кошти не повернуто, відповідно позивачем за несвоєчасну поставку товарів нараховані відповідні штрафні санкції.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.04.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" (вх. № 5483/25 від 10.04.2025) залишено без руху, оскільки заявником в порушення вимог ч. 3 ст. 162 ГПК України вказано невірну назву відповідача, а також не надано доказів щодо отримання рахунку, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог.
21.04.2025 р. від позивача до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про усунення недоліків (вх. № 5988/25), до якої заявником надано виправлену позовну заяву та докази підтвердження отримання на електронну пошту рахунку на оплату.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.04.2025 р. вказану позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/573/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 28.05.2025 р. о 09:40.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.05.2025 р. у справі № 915/573/25 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та підготовче засідання відкладено на 07.07.2025 р. об 11:30 з огляду на неявку відповідача у підготовче засідання.
03.06.2025 р. від представника позивача - Коломієць А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про зменшення позовних вимог (вх. № 8432/25), згідно з якою позивач зменшив розмір позовних вимог у зв'язку зі зміною розрахунку штрафних санкцій та сум за ст. 625 ЦК України. Відтак, згідно з вказаною заявою позивачем визначено розмір нарахованих позивачем інфляційних збитків у сумі 28679,97 грн., розмір нарахованих 3% річних - в сумі 5185,97 грн.; виключив з сум нарахованих санкцій розрахунок неустойки (пені) в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за рахунком на оплату № 14 від 07.06.2024 р., при цьому заявник надав відкоригований додаток № 1 "Розрахунок інфляційних збитків та 3% річних за порушення грошового зобов'язання". Відтак, позивачем остаточно заявлено до стягнення суму основного боргу 1911998,00 грн., інфляційні збитки у розмірі 28679,97 грн. та 3% річних у розмірі 5185,97 грн.
Також 03.06.2025 р. від представника позивача - Коломієць А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшло клопотання про долучення доказів (вх. № 8435/25), згідно з яким позивач просить долучити до матеріалів справи копії специфікації № 13 від 18.04.2024 р. до договору поставки № 12 від 03.03.2023 р., роздруківку статусу відстеження (трекінг) АТ "Укрпошта" відправлення 1800500084324, яким на адресу відповідача було надіслано листа № 26/02-1 від 26.02.2025 р. щодо повернення коштів та проведення взаємозаліку розрахунків та роздруківку статусу відстеження (трекінг) АТ "Укрпошта" відправлення 1800500085487, яким на адресу відповідача було надіслано претензію про повернення коштів за оплачений непоставлений товар № 07/03/2025-1 від 07.03.2025 р.
Під час підготовчого засідання 07.07.2025 р. судом розглянуто заяву представника позивача про зменшення розміру позовних вимог (вх. № 8432/25від 03.06.2025) та встановлено її відповідність вимогам ст. 46 ГПК України, у зв'язку з чим судом постановлено протокольну ухвалу про прийняття вказаної заяви.
Так, у підготовчому засіданні господарського суду 07 липня 2025 року по справі № 915/573/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 28 липня 2025 року о 11 год. 30 хв. в порядку ч. 5 ст. 183 ГПК України, про що ухвалою суду від 07.07.2025 в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 28.07.2025 р. у справі № 915/573/25 закрито підготовче провадження, та справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні суду на 08.09.2025 р. о 16:00.
У судовому засіданні господарського суду 08 вересня 2025 року по справі №915/573/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 01 жовтня 2025 року о 15 год. 00 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 08.09.2025 р. повідомлено відповідача в порядку ст. 120 ГПК України.
У судовому засіданні господарського суду 01 жовтня 2025 року по справі №915/573/25 за участю представника позивача судом було протокольно оголошено перерву до 08 жовтня 2025 року о 12 год. 30 хв. в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України, про що ухвалою суду від 01.10.2025 р. в порядку ст. 120 ГПК України повідомлено відповідача.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.10.2025 у справі № 915/573/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" задоволено, а саме стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирко Трейд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" основну заборгованість в розмірі 1911998,00 грн., інфляційні втрати в розмірі 28679,97 грн., 3% річних в розмірі 5185,97 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 23350,37 грн.
10.10.2025 р. від представника позивача - Коломієць А.І. до господарського суду через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС надійшла заява про відшкодування витрат на правову допомогу шляхом прийняття додаткового рішення (вх. № 14334/25), в якій позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 263586,39 грн. з посиланням на ст. 129 ГПК України.
В обґрунтуванні вказаної заяви позивач зазначає, що разом з першою заявою по суті спору (позовною заявою, датованою від 07.04.2025 р.) було подано до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, що складають 74000,00 гривень та гонорар успіху у розмірі 10% від суми задоволених вимог та вказано, що перелік наданих послуг є примірним та може бути змінений в зв'язку з процесом розгляду спору, в залежності від кількості судових засідань, дослідження процесуальних документів та витраченого адвокатом часу.
Разом з цим, позивач зазначає, що в судовому засіданні до закінчення судових дебатів представником позивача було зроблено заяву про надання доказів розміру витрат на правову допомогу в порядку ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Як стверджує позивач, у зв'язку з наданням правової допомоги та поданням позовної заяви про стягнення коштів за непоставлений оплачений товар за договором поставки № 12 від 03.03.2023 р. від ТОВ «Гросдорф» до ТОВ «Мирко Трейд» та представництвом інтересів клієнта в судових органах України першої інстанції, між позивачем (клієнт) та самозайнятою особою-адвокатом Коломієць Анастасією Іванівною (адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 0104/25-1 від 01.04.2025 р. та додаткову угода № 1 від 01.04.2025 р. до вказаного договору.
Відповідно до додаткової угоди № 1 від 01.04.2025 р., сторони узгодили наступне: погоджена вартість однієї години роботи адвоката становить 2 000,00 грн., вартість участі в судовому засіданні становить 3 500,00 грн. Сторони погодили, що додатково розмір гонорару («гонорар успіху») виконавця у випадку позитивного прийняття рішення на користь замовника (задоволення повністю/ або частково вимог замовника) визначається на рівні 10 % від розміру задоволених вимог.
Як вказує заявник, після ухвалення Господарським судом Миколаївської області Рішення у справі № 915/573/25, керуючись вартістю послуг адвоката, що визначена додатковою угодою №1 до договору, адвокатом було підготовано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги по справі № 915/573/25 (далі - детальний опис), котрим визначається остаточна вартість правової допомоги наданої адвокатом клієнту. Однак, після закінчення розгляду справи, з огляду на співрозмірність наданої адвокатом правової допомоги та часом витраченим на надання послуг, їх обсягом, що не могло в повній мірі бути передбачено на стадії подання позовної заяви, було погоджено зменшити вартість правової допомоги адвоката до 69000,00 грн.
За ствердженнями позивача, понесені судові витрати (витрати на правову/правничу допомогу) підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 0104/25-1 від 01.04.2025 р. та додатковою угодою № 1 від 01.04.2025 р. до вказаного договору, детальним описом виконаних робіт (наданих послуг) та актом приймання-передачі наданих послуг № 1.
Відтак, позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правову допомогу в розмірі 263586,39 грн.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Згідно ч. 3 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України у випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Так, з наведених положень ГПК України випливає, що вирішення питання про судові витрати здійснюється шляхом ухвалення судом додаткового рішення.
Відповідно до ч. 2-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 10.10.2025 р. у справі № 915/573/25 вказану заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Гросдорф» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу (вх. № 14334/25 від 10.10.2025) прийнято до провадження, та розгляд заяви призначено в судовому засіданні на 20.10.2025 р. о 16:40.
В засідання суду, призначене на 20.10.2025 року, представники сторін не з'явились, про розгляд заяви повідомлені належним чином.
Наразі судом враховано, що позивачем в заяві про ухвалення додаткового рішення (вх. №14334/25 від 10.10.2025 р.) висловлено прохання про розгляд вказаної заяви за відсутності явки представника позивача в судове засідання на підставі наявних матеріалів справи.
Так, за приписами ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Отже, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду вищевказаної заяви позивача, у зв'язку з чим суд вважає за можливе розглянути таку заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Гросдорф» за відсутності представників сторін.
Дослідивши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Гросдорф» та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Частина 1 ст. 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
З матеріалів справи вбачається, що в описовій частині позовної заяви заявником наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми cудових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи. У вказаному розрахунку вказано, що попередньо зазначені судові витрати будуть складатися витрати на правову допомогу у розмірі орієнтовно 74000,00 грн. та додатково «гонорар успіху» у розмірі 10% від суми задоволених вимог позивача, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 37314,61 грн.
Під час розгляду справи в судовому засіданні 08.09.2025 року представник позивача повідомив, що позивачем окремо будуть подані докази щодо розміру витрат на правову допомогу в порядку ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Частина 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України).
Наразі слід зазначити, що під час ухвалення Господарським судом Миколаївської області рішення від 08.10.2025 р. у справі № 915/573/25 про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросдорф" було вирішено питання щодо розподілу судових витрат в частині сплаченого судового збору, питання розподілу судових витрат на професійну правову допомогу не вирішувалось.
Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
В ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
При цьому у позовній заяві позивачем було вказано, що докази витрат на правничу допомогу будуть подані суду відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
З огляду на вищевикладене та враховуючи, що під час ухвалення господарським судом рішення по даній справі питання стосовно розподілу судових витрат в частині витрат на професійну правничу допомогу не вирішувалось, при цьому позивачем надано докази на підтвердження розміру понесених таких судових витрат відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, господарський суд вважає, що є підстави для ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно положень ч.ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.04.2025 між самозайнятою особою - адвокатом Коломієць А.І. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія Гросдорф» (клієнт) укладено договір про надання правничої допомоги №0104/25-1 від 01.04.2025 р., відповідно до п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а клієнт зобов'язаний сплатити винагороду (гонорар) та витрати, необхідні для виконання його доручень, у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.
Згідно з п. 1.2. договору адвокат відповідно до узгоджених сторонами доручень:
- надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, органах прокуратури, МВС та СБУ, державної виконавчої служби, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі при оскарженні дій та бездіяльності службових та посадових осіб.
- представляє інтереси клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, скаржнику, кредитору, у тому числі з правом пред'явлення позову, зміни підстав або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред'явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред'явлення його до виконання; з правом підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали, постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державне мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта.
- представляє інтереси клієнта в судах, в органах прокуратури, МВС та СБУ під час досудового та судового слідства, кримінального провадження, у справах про адміністративні правопорушення, подає заяви, клопотання, пояснення, докази та вчиняє інші дії щодо захисту прав та інтересів клієнта, для цього адвокату надається право складати, підписувати, подавати (тощо) заяви, документи, скарги (тощо) від імені клієнта.
Пунктом 2.2.3. договору передбачено, що клієнт зобов'язаний оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень, а також винагороду (гонорар) за надання правничої допомоги у порядку та строки обумовлені сторонами у договорі.
Відповідно до п.3.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до « 31» грудня 2025 року, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Згідно з п. 4.1. договору гонорар є формою винагороди адвоката за надання правничої допомоги клієнту.
Відповідно до п. 4.2. договору за правову допомогу, передбачену в п. 1.2. договору клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар). Розмір винагороди адвоката при наданні правничої допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються сторонами в додатках/ додаткових угодах до цього договору.
Пунктом 4.2. договору визначено, що фактичні витрати щодо виконання адвокатом зобов'язань за договором, не включаються в розмір гонорару та оплачуються клієнтом окремо, шляхом перерахування коштів в національній валюті України на розрахунковий рахунок адвоката.
В подальшому, 01.04.2025 між самозайнятою особою - адвокатом Коломієць А.І. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія Гросдорф» (клієнт) було укладено додаткову угоду №1 від 01.04.2025 до договору, відповідно до умов п. 1 якої сторонами було узгоджено наступне:
1.1. погоджена вартість однієї години роботи адвоката становить 2000,00 грн., вартість участі в судовому засіданні становить 3500,00 грн.
1.2. сторони погодили, що додатково розмір гонорару («гонорар успіху») виконавця у випадку позитивного прийняття рішення на користь замовника (задоволення повністю/ або частково вимог замовника) визначається на рівні 10% від розміру задоволених вимог.
1.3. гонорар підлягає сплаті після набрання законної сили рішенням суду першої інстанції, у строк 3 (три) робочих дні.
Договір з додатковою угодою підписано сторонами та скріплено печатками сторін. До суду не подано доказів розірвання договору або визнання його недійсним.
Відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) від 08.10.2025 р. виконаних адвокатом для надання правничої допомоги по справі №915/573/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія Гросдорф» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мирко Трейд», згідно якого адвокатом надано клієнту в рамках судової справи №915/573/25 послуги за договором на загальну суму 69000,00 грн., а саме:
- зустріч з клієнтом для з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів - 4000,00 грн. за 02 год. роботи;
- пошук та аналіз судової практики застосування законодавства, формування доказової - 4000,00 грн. за 02 год. роботи;
- визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, складання стратегії представництва інтересів клієнта, узгодження правової позиції з клієнтом - 4000,00 грн. за 02 год. роботи;
- процесуально-правовий супровід, належне процесуально-правове розроблення, підготовка тексу позовної заяви, наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/ посилань, здійснення розрахунків інфляційних збитків та 3 % річних - 20000,00 грн. за 10 год. роботи;
- подання позовної заяви до суду першої інстанції, контроль за рухом справи до моменту відкриття провадження - 4000,00 грн. за 02 год. роботи;
- подання клопотань по справі (про долучення доказів) - 4000,00 грн. за 02 год. роботи;
- підготовка до участі в судових засіданнях - 4000,00 грн. за 02 год. роботи;
- участь у судових засіданнях (28.05.2025 р.; 07.07.2025 р.; 28.07.2025 р.; 08.09.2025 р.; 01.10.2025 р.; 08.10.2025 р.) - 21000,00 грн., з розрахунку 3500,00 грн. за засідання;
- надання додаткових консультацій клієнту щодо справи - 4000,00 грн. за 02 год. роботи.
Також у п. 2 детального опису визначено, що оскільки рішенням Господарського суду Миколаївської області по справі № 915/573/25 позов задоволено повністю, гонорар успіху адвоката складає 194586,39 грн.
Водночас, 08.10.2025 між адвокатом Коломієць А.І. (адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія Гросдорф» (клієнт) складено та підписано акт приймання передачі наданих послуг №1 від 08.10.2025 р., відповідно до якого адвокатом було надано послуги за договором про надання правничої допомоги №0104/25-1 від 01.04.2025 р. на загальну суму 263586,39 грн., зокрема:
1) зустріч з клієнтом для з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів - 4000,00 грн.;
2) пошук та аналіз судової практики застосування законодавства, формування доказової бази - 4000,00 грн.;
3) визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, складання стратегії представництва інтересів клієнта, узгодження правової позиції з клієнтом - 4000,00 грн.;
4) процесуально-правовий супровід, належне процесуально-правове розроблення, підготовка тексу позовної заяви, наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/ посилань, здійснення розрахунків інфляційних збитків та 3 % річних - 20000,00 грн.
5) подання позовної заяви до суду першої інстанції, контроль за рухом справи до моменту відкриття провадження - 4000,00 грн.;
6) подання клопотань по справі (про долучення доказів) - 4000,00 грн.;
7) підготовка до участі в судових засіданнях - 4000,00 грн.
8) участь у судових засіданнях (28.05.2025 р.; 07.07.2025 р.; 28.07.2025 р.; 08.09.2025 р.; 01.10.2025 р.; 08.10.2025 р.) - 21000,00 грн.
9) надання додаткових консультацій клієнту щодо справи - 4000,00 грн.;
10) гонорар успіху у розмірі 10% від розміру задоволених позовних вимог - 194586,39 грн.
Відповідно до п. 2 акту послуги, які надані адвокатом за договором та додатковою угодою №1 до нього, повністю відповідають вимогам договору та додаткової угоди №1, в повному обсязі виконані адвокатом. зауважень та претензій сторони одна до одної не мають, в тому числі щодо якості наданих послуг, ціни, обсягу тощо.
Між тим в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
Виходячи зі змісту наведених положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.
Разом з тим у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України(а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат, понесених нею на правову допомогу повністю або частково - керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України(а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами.
Сукупний аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання критеріїв визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу (статті 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), дає підстави дійти висновку, що вирішення питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу по суті (розміру суми витрат, які підлягають відшкодуванню) є обов'язком суду, зокрема, шляхом надання оцінки доказам поданим стороною із застосуванням критеріїв визначених у статті 126 та частинах 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Такий обов'язок у кожному конкретному випадку реалізовується на засадах змагальності та рівності сторін, шляхом надання сторонам можливості надати свої міркування/заперечення. За наслідками оцінки обставин справи і наведених учасниками справи щодо цього питання обґрунтувань та дослідження поданих стороною доказів за правиламистатті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд і ухвалює рішення в цій частині.
В пунктах 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19 зазначено, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Також відповідно до усталеної практики Верховного Судусуд, вирішуючи питання про судові витрати та своєчасність подання доказів понесених додаткових витрат на професійну правничу допомогу, повинен враховувати, що:
- не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат, а тому, вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та від 16.11.2022 у справі №922/1964/21);
- при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20, постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц);
- суд зобов'язаний оцінити розмір адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №775/9215/15ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір(позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі №909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.11.2023 у справі №914/2355/21 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином у вирішенні заяви сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд керуючись принципами пропорційності та справедливості, закріпленими у статтях 2 та 15 Господарського процесуального кодексу України має обов'язок дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Подані стороною докази на підтвердження її витрат підлягають оцінці як з точки зору відповідності цих дій вимогам законодавства (вимогам статей 123, 124, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України), так і їх спрямованості на забезпечення права сторони (на користь якої ухвалене судове рішення) на відшкодування судових витрат.
Із урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову суд може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Разом з тим слід зазначити, що наявні в матеріалах справи копії договору про надання правничої допомоги №0104/25-1 від 01.04.2025 р., додаткової годи №1 від 01.04.2025 р., акту приймання передачі наданих послуг №1 від 08.10.2025 р. не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у заявленому розмірі, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Наразі, дослідивши надані ТОВ «Агрохімічна компанія «Гросдорф» докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, перевіривши фактичний обсяг наданих адвокатом послуг, суд при вирішенні питання щодо відшкодування витрат ТОВ «Агрохімічна компанія «Гросдорф» на правову допомогу у справі № 915/573/25 в розмірі 69000,00 грн., керуючись правилами, встановленими у частині 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку не покладати на відповідача всі витрати позивача на надані послуги за договором про надання правничої допомоги №0104/25-1 від 01.04.2025 р., виходячи з наступного.
Постановою Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №918/535/23 сформульовано правову позицію, відповідно до якої такі дії як надання консультацій щодо обґрунтованості, процедури та перспективи розгляду касаційної скарги з урахуванням судової практики та правових висновків, підготовки відзиву (ознайомлення, визначення предмета та підстав відзиву, доказів на обґрунтування відзиву) є складовою процесу підготовки відзиву на касаційну скаргу.
Верховний Суд неодноразово вказував, що послуга з аналізу актуальної судової практики та підготовка правової позиції у справі охоплюється послугою з підготовки відзиву на касаційну скаргу (див., зокрема постанову Великої Палата Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, додаткову постанову Верховного Суду від 20.05.2024 у справі № 910/14588/21).
Крім того, подання процесуальних документів до суду не може бути віднесено до жодного з видів правничої допомоги, які передбачені у статтях 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», такі дії не потребують спеціальних професійних навиків, а тому витрати на здійснення вказаних видів робіт не можуть бути відшкодовані як витрати на професійну правничу допомогу (див. ухвалу Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі №9901/264/19 (адміністративне провадження №П/9901/264/19)).
В свою чергу включення до складу витрат на правничу допомогу витрат в сумі 4000,00 грн. за подання позовної заяви до суду першої інстанції і контроль за рухом справи до моменту відкриття провадження подання позовної заяви до суду першої інстанції (п. 5 акту), подання клопотань по справі (п. 6 акту) суд вважає необґрунтованим, оскільки вказані дії технічного характеру не можуть бути віднесені до жодного з видів правничої допомоги. Також, на думку суду, необґрунтованим є включення до складу витрат на правничу допомогу витрат в сумі 4000,00 грн. за підготовку до участі в судових засіданнях (п. 7 акту), оскільки незрозуміло в чому саме полягає правова допомога у підготовці до участі в судових засідання, адже витрати на правову допомогу у вигляді участі адвоката в судових засіданнях окремо відображені в акті (п. 8).
Щодо витрат позивача на зустріч з клієнтом для з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів, пошук та аналіз судової практики, визначення правової позиції (п. 1-3 акту), надання додаткових консультацій клієнту (п. 9 акту) суд зазначає, що відповідно до правової позиції, що викладена у постанові Верховного Суду №925/1287/24 від 06.08.2025 послуги щодо зустрічі з клієнтом, вивчення правової проблеми, матеріалів господарської справи, консультування, вивчення матеріалів, складання правової позиції, підготовка відзиву та доповнень до відзиву є єдиним комплексом юридичних послуг з формування правової позиції клієнта, що знаходить своє вираження у відзиві та доповненні до відзиву.
З огляду на вказане, суд вважає необґрунтованим включення до складу витрат на правову допомогу дій, зазначених в п. 1-3, 5-7, 9 акту наданих послуг, а саме: зустріч з клієнтом для з'ясування обставин справи, правовий аналіз наданих клієнтом документів (4000,00 грн.); пошук та аналіз судової практики застосування законодавства, формування доказової бази (4000,00 грн.); визначення правової позиції та судових перспектив вирішення питання клієнта, складання стратегії представництва інтересів клієнта, узгодження правової позиції з клієнтом (4000,00 грн.); подання позовної заяви до суду першої інстанції, контроль за рухом справи до моменту відкриття провадження (4000,00 грн.), подання клопотань по справі (4000,00 грн.), підготовка до участі в судових засіданнях (4000,00 грн.), надання додаткових консультацій щодо справи (4000,00 грн.). При цьому суд зауважує, що такі дії як вивчення та аналіз документів, вивчення та аналіз чинного законодавства України, якими врегульовані спірні правовідносини, опрацювання стратегії захисту інтересів клієнта, підготовка до участі в судових засіданнях - є складовими процесу підготовки позовної заяви і охоплюються діями, вказаними в п. 4 акту, а саме: процесуально-правовий супровід, належне процесуально-правове розроблення, підготовка тексу позовної заяви, наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/посилань, здійснення розрахунків інфляційних збитків та 3% річних. Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 06.03.2024 у справі №918/535/23.
Водночас суд вважає цілком обґрунтованими віднесення до складу судових витрат на правову допомогу витрати в сумі 20000,00 грн. за процесуально-правовий супровід, належне процесуально-правове розроблення і підготовку позовної заяви, наповнення її правовим змістом, належним обґрунтуванням правомірності доводів/ посилань, здійснення розрахунків інфляційних збитків та 3 % річних (п. 4 акту), а також витрати в сумі 21000,00 грн. за участь адвоката у судових засіданнях (28.05.2025 р.; 07.07.2025 р.; 28.07.2025 р.; 08.09.2025 р.; 01.10.2025 р.; 08.10.2025 р.).
В свою чергу з урахуванням критеріїв обґрунтованості, пропорційності та розумності, суд вважає, що вище встановлений необхідно неминучий розмір витрат на правову допомогу у даній справі в сумі 41000,00 грн. може вважатись розумним та співмірним у заявленому спорі.
Щодо стягнення з позивача в якості витрат на правову допомогу додаткового гонорару - гонорару успіху в розмірі 10% від стягнутої за рішенням суду суми 1945863,94 грн., що становить 194586,39 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Чинне законодавство хоча і не містить визначення такого виду гонорару як "гонорар успіху", проте господарський суд враховує те, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 в справі №904/4507/18 фактично дійшла висновку про можливість існування "гонорару успіху" як форми оплати винагороди адвокату, визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом такого виду винагороди як "гонорар успіху" у договорі про надання правової допомоги, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці Європейського суду з прав людини.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ЄСПЛ застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява №19336/04, § 268)).
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява №31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Відтак, клієнт і адвокат, користуючись принципом свободи договору, можуть визначити додаткові витрати між собою у вигляді гонорару успіху, проте вказане вкотре не підпадає під пряме визначення адвокатських послуг, а відповідно не може переносить на іншу сторону (не сторону такого договору).
З правового аналізу наведеного вище випливає, що для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Аналогічна правова позиція викладена постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.12.2023 у справі №904/3745/22, від 20.12.2023 року у справі №910/5483/22.
При цьому суд зауважує, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17).
Одночасно така додаткова винагорода адвокату за досягнення позитивного рішення у справі як "гонорар успіху", за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а є платою за сам результат (позитивне рішення), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг, так як і не є професійною правничою допомогою в розумінні пункту 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не є послугою адвоката та не відноситься до судових витрат.
Відтак, у даному випадку господарський суд, зважаючи на положення статті 126 ГПК України, дослідивши докази, надані заявником на підтвердження понесених судових витрат, практику ЄСПЛ та Верховного Суду, дійшов висновку, що «гонорар успіху» не був необхідним у зв'язку з розглядом даної справи в місцевому господарському суді.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат позивача в якості відшкодування «гонорару успіху», який сплачує заявник на користь адвоката в межах їх домовленості за умовами договору, стороною якого не є відповідач.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Гросдорф» про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирко Трейд" витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи № 915/573/25, підлягає частковому задоволенню, а саме в сумі 41000,00 грн., в іншій частині - у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 129, 221, 232, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохімічна компанія «Гросдорф» про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу (вх. № 14334/25 від 10.10.2025) у справі № 915/573/25 задовольнити частково.
2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю "Мирко Трейд" (54010, м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1В/3; e-mail: mirkotrade2016@gmail.com; код ЄДРПОУ 40337026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" (02021, м. Київ, вул. Вербицького, 30А, офіс 3; e-mail: 322549@ukr.net; код ЄДРПОУ 37412312) витрати на професійну правову допомогу в сумі 41000/сорок одна тисяча/грн. 00 коп.
3. В задоволенні решти частини вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімічна компанія "Гросдорф" в заяві щодо стягнення витрат на професійну правову допомогу відмовити.
Додаткове рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складання повного судового рішення.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 04.12.2025 року, з урахуванням умов воєнного стану та навантаженості.
Суддя Л.М. Ільєва