Справа № 128/2981/25
05 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Шевчук Л.П.,
при секретарі судового засідання Нога Д.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, -
Представник позивачки ОСОБА_1 - адвокат Царапора О.П. звернувся до суду із вказаним позовом.
Позовна заява обгрунтована наступним.
Сторони у справі перебували у зареєстрованому шлюбі з 18.04.2007 по 06.09.2010, який розірвано рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 06.09.2010 у справі №2-1593/2010. Під час шлюбу у них народилася дитина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина проживає із позивачкою та перебуває на її утриманні. Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 19.08.2024 (справа №128/2984/24) з відповідача було стягнуто аліменти на утримання дочки в розмірі 4000 грн. щомісячно до досягнення дочкою повноліття. Відповідно до довідки №362 від 27.06.2025 ОСОБА_3 навчається у Національному університеті «Львівська політехніка» на 1 курсі денної форми навчання за освітнім ступенем Бакалавр Інституту економіки і менеджменту за освітньою програмою «Економіка бізнесу» на договірній основі, стипендію не отримує, термін навчання 4 роки, з 30.09.2024 по червень 2028. Відповідно до умов договору загальна вартість платної освітньої послуги становить 125600 грн., а вартість освітньої послуги за 2024/2025 навчальний рік становить 31400 грн. Відповідно до квитанцій від 01.10.2024 та від 25.02.2025 позивачкою сплачено кошти за навчання дочки в загальній сумі 31400 грн. Окрім того, навчальний заклад територіально знаходиться віддалено від місця її проживання, що тягне за собою також витрати позивачки на наймання житла для дитини, вартість якої становить 3000 грн. на місяць, а також половина вартості комунальних послуг. З огляду на це, у позивачки існують труднощі у повноцінному забезпеченні дитини, до того ж на її утриманні ще двоє дітей від попередніх шлюбів. Відповідач молода, фізично розвинена людина працездатного віку, має високі доходи від роботи, має на утриманні двох дітей від іншого шлюбу. Сплачував аліменти на утримання неповнолітньої дочки до липня 2025 року. На даний час відповідач матеріальної допомоги на утримання дочки не надає, що ставить позивача у скрутне матеріальне становище. ІНФОРМАЦІЯ_2 дочці ОСОБА_3 виповнилося 18 років, внаслідок чого позивачка звертається до суду із даним позовом. Таким чином, беручи до уваги, що ОСОБА_3 досягла повноліття, на даний час є студенткою денної форми навчання, внаслідок чого не має змоги працювати, а відповідач перебуває у працездатному віці, тому має змогу утримувати свою повнолітню дочку, яка продовжує навчання до закінчення нею навчання, оскільки вона перебуває у скрутному матеріальному становищі.
З огляду на викладене просив стягнути із відповідача на користь позивачки аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 6000,00 грн. щомісячно, до 30.06.2028, тобто до закінчення навчання, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9689,60 грн., а на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн., від сплати якого позивачка звільнення відповідно до Закону України «Про судовий збір».
Позивачка та її представник клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження не подавали.
Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження відповідачем не подано.
Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Царапора О.П. в судове засідання не з'явилися, представник позивачки подав заяву, в якій позов підтримав за викладених в позовній заяві обставин, просив позов задовольнити. Також справу просив розглянути у його відсутність та відсутність позивачки, не заперечував щодо ухвалення заочного рішення суду в разі неявки відповідач в судове засідання.
Суд вважає можливим розглянути справу за відсутності позивача відповідно до ст. 211 ч.3 ЦПК України, враховуючи що він скористався своїми процесуальними правами.
Заяв та клопотань не надходило.
Ухвалою суду від 04.08.2025 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час, дату та місце його проведення, відзиву на позов не подав, про причини неявки не повідомив.
Також, суд вважає необхідним зазначити, що судове засідання, яке було призначено на 15.10.2025 було відкладено за заявою відповідача, який бажав скористатися правовою допомого та укласти угоду із адвокатом, проте, станом на час розгляду справи доказів укладення такої угоди суду не надав.
Згідно з п. п. 1, 2, 3, 4 ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з викладеним, суд ухвалив провести заочний розгляд даної цивільної справи у відсутності відповідача на підставі наявних у справі доказів відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні у матеріалах справи заяви по суті, докази, оцінивши їх в сукупності, судом установлені такі фактичні обставини та відповідні їм спірні правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка як на підставу своїх позовних вимог вказала на наявне у неї право на отримання аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, вважає, що дані аліменти мають стягуватись у твердій грошовій сумі, а тому просить стягнути із відповідача аліменти в розмірі 6000 грн. на утримання дочки, щомісячно, на період її навчання.
Предметом позову є матеріально-правова вимога позивачки до відповідача про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Підставою позову є неоспорюване батьківство відповідача та невиконання ним вимог закону щодо надання необхідних коштів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання.
Судом встановлено, що відповідно до копії свідоцтва про народження ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7)
Відповідно до копії рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06.09.2010 у справі №2-1593/2010 було розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 12).
Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 29.09.2010 (справа №201593/2010) роз'яснено рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 06.09.2010 наступним чином: «При реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС позивачку надалі іменувати прізвищем « ОСОБА_2 » (а.с. 13).
Згідно копії рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 19.09.2024 у справі №128/2984/24 стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 4000 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття (а.с. 14-16).
З копій свідоцтв про народження вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є матір'ю дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8), та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 9).
Відповідно до копій витягів з реєстру Вороновицької теритоіральної громади №2023/008539372 від 20.10.2023 (а.с. 10) та №2025/009859181 від 21.07.2025 (а.с. 11) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 .
З довідки Відділу охорони здоров'я та соціального захисту населення Вороновицької селищної ради Вінницького району Вінницької області №484/01.15/25 від 21.07.2025 (а.с. 27) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 .
Згідно копії Договору №3627-12к від 30.09.2024 про надання платної освітньої послуги для підготовки фахівців, що укладений між Національним університетом «Львівська політехніка» та ОСОБА_1 для здобувача вищої освіти ОСОБА_3 , предметом договору є фінансові зобов'язання замовника щодо оплати освітньої послуги, що надається здобувачу університетом за договором про навчання в НУ «Львівська політехніка» №3627-12к від 30.09.2024, а саме підготовка здобувача університетом за рахунок коштів замовника за денною формою навчання, за освітньою програмою - Економіка бізнесу, за спеціальністю Економіка для здобуття ступня освіти Бакалавр. Загальна вартість платної освітньої послуги за весь терміна навчання без урахування інфляції становить 125600,00 грн.; вартість освітньої послуги за 2024/2025 навчальний рік становить 31400,00 грн. (а.с. 18).
З довідки №362 від 27.06.2025, що видана Національним університетом «Львівська політехніка», вбачається, що ОСОБА_3 є студенткою першого курсу денної форми навчання за освітнім рівнем Бакалавр Інституту економіки і менеджменту, навчання за кошти фізичної особи. Навчання закінчує в червні 2028 року (а.с. 17).
Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №03414 від 01.10.2024 ОСОБА_1 сплачено 15700,00 грн. за навчання ОСОБА_3 , відповідно до договору №3627-12к від 30.09.2024 (а.с. 19).
Згідно копії платіжної інструкції №0.0.42162201101 від 25.02.2025 платник ОСОБА_3 сплатила на користь Національного університету «Львівська політехніка» кошти в сумі 15700,00 грн. на навчання (а.с. 20).
Відповідно до договору найму від 26.08.2024 ОСОБА_3 винаймає одну кімнату у трикімнатній квартирі АДРЕСА_2 строком до 01.08.2025 зі сплатою 3000 грн. на місяць та сплатою половини вартості комунальних платежів (а.с. 21).
Вказаний спір регулюється положеннями Сімейного кодексу України, які регулюють спірні правовідносини.
Згідно зі ст. 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п. 20 Постанови від 15.05.2006 р. №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов'язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є дочкою відповідача ОСОБА_2 , досягла повноліття, однак не досягла 23 років, навчається на 1 курсі денної форми навчання у Національному університеті «Львівська політехніка», не працює, а тому потребує утримання не лише від матері, але й від батька.
Отже, суд прийшов до висновку про наявність обов'язку відповідача піклуватися та матеріально забезпечувати свою повнолітню дочку ОСОБА_3 , тобто сплачувати аліменти на її утримання на період навчання.
Разом з тим, на думку суду, заявлений розмір аліментів в сумі 6000,00 грн. щомісячно, який зазначила позивачка, є дещо завищеним, оскільки суду не надано доказів, що відповідач має достатню фінансову спроможність сплачувати аліменти в заявленому позивачкою розмірі, а також враховуючи, що на утриманні відповідача перебуває двоє дітей від іншого шлюбу, про що зазначає позивачка у своєму позові.
Відповідно до ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Згідно зі ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Визначаючи розмір аліментів, суд вважає, що необхідно взяти до уваги матеріальне становище платника аліментів, а також те, що утримання дитини на належному рівні законодавцем покладається у рівному обсязі на обох батьків, а також те, що дитина, яка продовжує навчання, безсумнівно потребує, принаймні, мінімальних витрат на власне утримання.
При встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд враховує всі джерела, що утворюють її дохід, обов'язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати.
Тому, виходячи із засад розумності і справедливості, а також найкращого забезпечення інтересів дитини, беручи до уваги її потребу в матеріальній допомозі з боку батька, реальні і розумні потреби щодо належного утримання повнолітньої дочки, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та слід стягувати щомісячно із відповідача на користь позивачки на утримання повнолітньої дочки сторін, яка продовжує навчання, аліменти в розмірі 5000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з позовом, тобто з 30.07.2025 на період навчання дочки ОСОБА_3 у Національному університеті «Львівська політехніка», але не більше ніж до досягнення нею 23-х років, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_6 включно.
Положеннями ст. 199 СК України чітко визначено, що аліменти на повнолітню особу, яка потребує матеріальної допомоги, стягуються виключно у зв'язку із навчанням, право на які припиняється у разі припинення навчання. Якщо навчання припиняється після досягнення особою двадцяти трьох років, то право на аліменти припиняється із досягненням цією особою двадцяти трьох років.
Суд звертає увагу сторін по справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивачки понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суд доходить наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. При цьому пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу віднесені саме до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом з тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат враховується: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом статей 137,141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), співмірними, необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини наведеної, зокрема, у пункті 95 рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», пункті 80 рішення від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», пункті 88 рішення від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України» заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. При цьому, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини (рішення від 23 січня 2014 року у справі «East|West Aliance Limited» проти України», заява № 19336/04), обґрунтованим слід вважати розмір витрат, що є співмірним до складності справи, виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та часом, витраченим на виконання таких робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а також з ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
З огляду на правову позицію Верховного Суду, наведену у додатковій постанові від 05 вересня 2019 року у справі №826/841/17 (провадження №К/9901/5157/19), суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої постановлено рішення, всі її витрати на правничу допомогу, якщо, керуючись принципом справедливості як одним з основних елементів верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість та кількість підготовлених документів, витрачений адвокатом час тощо, є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Як слідує з матеріалів справи, позивачем в підтвердження своїх витрат надано Договір №1 про надання правничої допомоги 16.07.2025, укладений між адвокатом, ФОП Царапорою О.П. та ОСОБА_1 (а.с. 23-24).
Відповідно до умов договору сторонами узгоджені вартість послуг - гонорар, порядок оплати та приймання-передачі послуг.
За змістом договору вартість послуг - гонорар становить 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, за одну годину участі особи, яка надає правову допомогу у справі в судовому засіданні, поза судовим засіданням та під час ознайомлення х матеріалами справи в суді.
На а.с. 25 міститься Акт №1 приймання-передачі наданих послуг від 29.07.2025, відповідно до якого вартість послуг професійної правничої допомоги становить 9689,60 грн.
Відповідно до розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги адвокатом витрачено: на вчинення окремих процесуальних поза судовим засіданням (згідно матеріалів справи): надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань у справі 08.07.2025 та 28.07.2025 - 2 год. 45 хв.; підготовка позовної заяви - 5 год. 15 хв., а всього витрачено часу 8 годин, вартість чого, відповідно до умов договору становить 9689,60 грн. (а.с. 26).
Відповідно до копії квитанції до прибуткового касового ордера №1/07/25 від 29.07.2025 прийнято від ОСОБА_1 відповідно до договору про надання правової допомоги №1 від 16.07.2025 кошти в сумі 9689,60 грн. (а.с. 30).
При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Оцінюючи надані стороною позивача докази, зважаючи на результати розгляду справи та ухвалене судом рішення про часткове задоволення позову суд вважає, що існують підстави для розподілу між сторонами витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем.
При цьому, суд зважає, що предметом позову є стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, розглядалася в порядку спрощеного позовного провадження, в даній категорії спірних правовідносин наявна усталена судова практика, обсяг досліджених доказів є невеликим, а тому враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, з урахуванням результатів розгляду справи, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат, на переконання суду, є об'єктивним, співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою у ній.
Враховуючи те, що позивач на момент звернення до суду був звільнений від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а також положення ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1 211, 20 гривень.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Керуючись ст.ст. 141, 180, 181 ч.3, 182, 183, 191 СК України, ст.ст. 1, 10, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 280 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання - задовольнити частково.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, в твердій грошовій сумі в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи з 30.07.2025 і до закінчення дочкою ОСОБА_3 навчання, але не більше ніж до досягнення нею 23 років.
Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 40 копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень 00 копійок.
Допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць з 30.07.2025 по 30.08.2025.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку він може подати протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Сторони по справі:
Позивачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканка АДРЕСА_1 ;
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована адреса місця проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя Л.П. Шевчук