вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
08.12.2025 м. Ужгород Справа № 907/1053/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
розглянувши заяву Господарського Товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводу «Флекстронікс ТзОВ» від 24.11.2025
про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу
у справі №907/1053/25
за позовом Господарського Товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводу «Флекстронікс ТзОВ», м. Мукачево Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Джос Палет Сервіс», с. Коритняни Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 282 551,21 грн
секретар судового засідання: Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Господарське Товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю Завод «Флекстронікс ТзОВ» звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джос Палет Сервіс» 199 948,43 грн боргу, 52 138,15 грн пені, 5858,72 грн - 3 % річних та 24 605,90 грн інфляційних втрат, посилаючись на неналежне виконання відповідачем договору №01/05/17-КП купівлі-продажу піддонів від 01 травня 2017 року.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 19 листопада 2025 року в справі № 907/1053/25 позов задоволено частково.
Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 19 листопада 2025 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.
25 листопада 2025 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 24.11.2025 у якій заявник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом справи пропорційно до заявлених позовних вимог у розмірі 9996,00 грн та приєднати до матеріалів справи докази понесення відповідних витрат.
Ухвалою суду від 28 листопада 2025 року розгляд заяви Господарського Товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводу «Флекстронікс ТзОВ» про розподыл судових витрат на професійну правничу допомогу призначено в судовому засіданні 08.12.2025 о 09:30 год. без повідомлення (виклику) учасників справи та встановлено учасникам справи строк до 05.12.2025 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви позивача у справі № 907/1053/25.
Сторони у справі не скористалися правом подати письмові пояснення та/або заперечення щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, хоча про розгляд заяви були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 28.11.2025 до електронного кабінету позивача та на офіційну юридичну адресу відповідача (89435, с. Коритняни Ужгородського району Закарпатської області, вул. Духновича, буд. 10).
Представники сторін у судове засідання для ухвалення додаткового рішення не викликались.
Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, суд зважає на наступне.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).
Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Судом встановлено, що в позовній заяві позивачем заявлено про наявність витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в орієнтовному розмірі 15 000,00 грн та зазначено, що докази їх понесення будуть подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі.
Приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України вирішення судом питання про розподілу судових витрат після прийняття рішення у справі пов'язується з поданням учасником справи доказів їх понесення до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів.
Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі №917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20, від 02.02.2024 у справі №910/9714/22.
З урахування наведеного, позивачем в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви від 24.11.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу надано суду копію детального опису робіт (послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги від 24.11.2025, договору про надання правової допомоги від 30.10.2020 з додатковою угодою від 10.11.2022, рахунку №005834 від 13.10.2025, акта виконаних робіт №005834 від 13.10.2025 до договору б/н від 30.10.2020, платіжної інструкції №7356 від 13.10.2025, статуту адвокатського об'єднання «Греца і партнери», відповідно до яких загальна вартість наданих адвокатом та оплачених позивачем послуг по даній справі становить 9996,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п'ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).
Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:
1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);
2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);
3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).
Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Відповідно до п. 1.1. укладеного 30.10.2020 між Господарським Товариством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводом «Флекстронікс ТзОВ», як Клієнтом та Адвокатським об'єднанням «Греца і Партнери», як Об'єднанням/Виконавцем Договору про надання правової допомоги (надалі - Договір від 30.10.2020) Виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а Клієнт зобов'язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.
Згідно з пунктом 4.1. Договору від 30.10.2020 (в редакції Додаткової угоди від 10.11.2022 - п. 5.1. Договору) за послуги згідно цього Договору Клієнт сплачує Виконавцю гонорар в наступних розмірах: еквівалент 50 доларів США за одну годину роботи старшого партнера Об'єднання; еквівалент 40 доларів США за одну годину роботи партнера Об'єднання; еквівалент 30 доларів США за одну годину роботи адвоката Об'єднання; еквівалент 20 доларів США за одну годину роботи юриста/помічника адвоката Об'єднання.
Оплата за послуги здійснюється у національній валюті України - гривні, за курсом Міжбанку, а у разі, якщо він не визначений - за офіційним курсом НБУ на день виставлення рахунку (п. 4.2 Договору від 30.10.2020 в редакції Додаткової угоди від 10.11.2022 - п. 5.2. Договору).
Надані послуги оформляються актами виконаних робіт, що готуються Виконавцем або щомісячно протягом дії цього договору, або по факту виконання конкретного замовлення (послуги) чи участі в конкретній судовій справі. Такі акти Клієнт негайно зобов'язаний підписувати, та направляти на адресу Виконавця (п. 4.4. Договору від 30.10.2020 в редакції Додаткової угоди від 10.11.2022 - п. 5.4. Договору).
За змістом п.п. 6.1., 6.2. Договору від 30.10.2020 оплата виконуваних Виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється Клієнтом на протязі трьох робочих днів з моменту отримання рахунку Виконавця. Грошові розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковому порядку, шляхом перерахування Клієнтом відповідних грошових сум зі свого поточного рахунку на поточний рахунок Виконавця у банківській установі, або готівкою.
Згідно з наданим суду детальним описом робіт (послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги у зв'язку з розглядом в суді справи №907/1053/25 від 24.11.2025, до складу правової (правничої) допомоги позивачу включено: підготовка та подання суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Джос Палет Сервіс»» за договором купівлі-продажу піддонів №01/05/17-КП від 01.05.2017, тривалістю 6 год, вартістю 9996,00 грн.
Наданим позивачем Актом виконаних робіт №005834 від 13.10., визначено, що вартість послуг Виконавця, які підлягають сплаті за надані юридичні послуги з «підготовки та подання суду позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «Джос Палет Сервіс»» за договором купівлі-продажу піддонів №01/05/17-КП від 01.05.2017» становить 9996,00 грн, виходячи зі ставки гонорару 1666,00 грн за годину роботи Виконавця та затрачених останнім шести годин на виконання відповідних робіт на користь Клієнта.
Відповідно до платіжної інструкції №7356 від 13.11.2025 підтверджується оплата позивачем вартості наданих Адвокатським об'єднанням послуг на підставі виставленого останнім рахунку №005834 від 13.10.2025 року.
Вказані докази у сукупності суд вважає достатніми для підтвердження факту надання позивачу професійної правничої допомоги у справі № 907/1053/25 Адвокатським об'єднанням «Греца і Партнери» та її вартості для Господарського Товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводу «Флекстронікс ТзОВ».
Водночас, відповідачем заперечень щодо заявлених витрат на професійну правничу допомогу та/або клопотань про зменшення судових витрат суду не надано, а з поданих суду доказів не вбачається ознак невідповідності та/або неспівмірності заявлених позивачем до розподілу витрат на професійну правничу допомогу в аспекті розгляду справи № 907/1053/25 Господарським судом Закарпатської області.
Резюмуючи викладене, дослідивши зазначені докази та аргументи позивача, надавши оцінку співмірності суми витрат зі складністю справи, відповідність цієї суми критеріям реальності, розумності розміру витрат, суд визнає вимоги позивача про включення до складу судових витрат на професійну правничу допомогу 9996,00 грн, сплачених Господарським Товариством у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводу «Флекстронікс ТзОВ» на користь Адвокатського об'єднання «Греца і Партнери», - правомірними, належним чином підставними та доведеними, а їх розмір є співмірним як зі складністю справи №907/1053/25 та ціною позову в даній справі, так і з обсягом наданої адвокатом позивачу правничої допомоги та часом, витраченим адвокатом на її надання
За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки, за наслідками розгляду спору в даній справі 907/521/24 прийнято рішення про часткове задоволення позовних вимог, витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 9996,00 грн покладаються судом на сторони у справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а відтак, заява Господарського Товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводу «Флекстронікс ТзОВ» від 24.11.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача 9996,00 грн витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню судом.
Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Господарського Товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводу «Флекстронікс ТзОВ» від 24.11.2025 про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, - задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джос Палет Сервіс» (89435, с. Коритняни Ужгородського району Закарпатської області, вул. Духновича, буд. 10, код ЄДРПОУ 40760581) на користь Господарського Товариства у формі товариства з обмеженою відповідальністю Заводу «Флекстронікс ТзОВ» (89600, м. Мукачево Закарпатської області, вул. Берегівська-Бічна, буд. 4, код ЄДРПОУ 32221224) 8480,08 грн (вісім тисяч чотириста вісімдесят гривень 08 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. У решті вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 08 грудня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.