вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
08 грудня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/1126/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,
Розглянувши матеріали справи
за позовом Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області, с. Клішківці Дністровського району Чернівецької області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області
про стягнення 343 602,50 грн
секретар судового засідання - Піпар А.Ю.
учасники справи не викликались
Клішковецька сільська рада Дністровського району Чернівецької області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» 343 602,50 грн за оплачений та неотриманий товар, посилаючись на невиконання відповідачем зобов'язань за договорами про закупівлю №СК5/125 від 05.04.2024 та №СК5/341 від 31.10.2024, договорами №СК5/292 від 17.09.2024 та №СК5/293 від 17.09.2024.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №907/1126/25 визначено головуючого суддю Лучка Р.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01 жовтня 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06 жовтня 2025 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, постановив розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи, а також встановив учасникам справи процесуальні строки для подання заяв по суті спору, заяв із обґрунтуванням заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Відповідач не скористався наданим йому правом заперечити проти позовних вимог та надати суду відзив на позов, його представник в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у встановленому законом порядку шляхом надіслання ухвали від 06.10.2025 до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 06.10.2025 року.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Відповідно до ч. 2 ст. 14 ГПК України учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відтак, відповідно до положень ч. ч. 8, 9 ст. 165, ч. 1 ст. 251 ГПК України у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з передачі товару (бензину А-95 та дизельного палива) за Договорами про закупівлю №СК5/125 від 05.04.2024 та №СК5/341 від 31.10.2024, Договорами №СК5/292 від 17.09.2024 та №СК5/293 від 17.09.2024 та на підставі отриманих скретч-карток (талонів) на відпуск товару на АЗС, у зв'язку з чим станом на 24.09.2025 (дата оформлення позовної заяви) у нього виникла заборгованість в розмірі вартості оплаченого та непереданого товару на суму 343 602,50 грн з вимогами про стягнення якої подано цей позов до Господарського суду.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відзив на позов відповідачем не подано.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
05 квітня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», як Постачальником та Клішковецькою сільською радою Дністровського району Чернівецької області, як Покупцем, укладено Договір про закупівлю № СК5/125 (надалі - Договір №СК5/125), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар Бензин А-95 (талони) 09130000-9 «Нафта і дистиляти» за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1) до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти Товар і сплатити його вартість.
Згідно з підписаною сторонами Специфікацією (Додаток №1 до Договору №СК5/125) визначено асортимент товару (Бензин А-95), кількість товару - 4650 літрів, його ціну та загальну вартість в розмірі 244 125,00 грн (з ПДВ).
За умовами п. 1.2. Договору №СК5/125 Постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати цілодобову передачу Товару Покупцю шляхом заправки автотранспорту Покупця з використанням талонів. В такому випадку відпуск товару здійснюється у мережі автозаправних станцій (АЗС).
Пунктами 5.1.-5.3. Договору №СК5/125 визначено термін поставки: до 31.12.2024; місце поставки: с. Клішківці Дністровського району Чернівецької області, вулиця Головна, 66; впродовж 3-х робочих днів з моменту отримання заявки від Покупця Постачальник надає Покупцю талони на отримання товару та щоденно через власні (орендовані) автозаправні станції забезпечує заправку бензином А-95.
Відповідно до п. 3.1. Договору №СК5/125 його ціна становить 244 125,00 грн (з ПДВ).
Розрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюються відповідно до видаткової накладної та рахунку-фактури наданого Постачальником шляхом безготівкової оплати вартості Товару згідно Специфікації протягом 10 (десяти) календарних днів після його отримання. Передача талонів Продавцем Покупцю здійснюється за видатковою накладною.
Право власності на Товар переходить до Покупця в момент передачі видаткової накладної та талонів (п.п. 4.1.-4.3. Договору №СК5/125).
Згідно з п. 10.1. Договору №СК5/125 він набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору №СК5/125 Постачальником, згідно з видатковими накладними №0005/0000654 від 08.04.2024, №0005/0000654 від 08.04.2024 передано, а Покупцем прийнято зазначений в накладних товар (бензин А-95, загальним обсягом 4650 літрів) на суму 244 125,00 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених видаткових накладних та не заперечено відповідачем у справі.
Наданими суду платіжними інструкціями №1 від 09.04.2024 (на суму 29 925,00 грн), №69 від 09.04.2024 (на суму 122 062,50 грн), №70 від 09.04.2024 (на суму 92 137,50 грн) підтверджується оплата Покупцем отриманого від Постачальника за Договором №СК5/125 товару в загальній сумі 244 125,00 грн.
За твердженням позивача, відповідачем не в повній мірі виконано зобов'язання з передачі отриманого за Договором про закупівлю №СК5/125 від 05.04.2024 товару (бензину А-95) за отриманими скретч-картками на відпуск товару на АЗС в межах строку дії скретч-карток, у зв'язку з чим, з урахуванням часткового отримання Клішковецькою сільською радою Дністровського району Чернівецької області товару відповідно до отриманих від ТОВ «Волинь НП» скретч-карток обсягом 1645 літрів на суму 86 362,50 грн, станом на 24.09.2025 (дата оформлення позовної заяви) у Постачальника виникла заборгованість в розмірі вартості оплаченого та непереданого товару (3005 літрів бензину А-95 відповідно до наданих суду реєстрів невикористаних скретч-карток та їх копій) на суму 157 762,50 грн, стягнення якої є предметом судового розгляду у цій справі.
Також судом встановлено, що 17 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», як Постачальником та Клішковецькою сільською радою Дністровського району Чернівецької області, як Замовником, укладено Договір № СК5/292 (надалі - Договір №СК5/292), за умовами п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Замовнику у власність паливо рідинне та гас, оливи мастильні (код ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти») - дизельне паливо в кількості 1740 літрів, вартістю 89 610,00 грн, надалі - Товар, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Пунктом 1.3. Договору №СК5/292 визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року.
За умовами п. 2.1. Договору №СК5/292 товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Пунктом 3.1. Договору №СК5/292 визначено, що ціна цього договору становить 89 610,00 грн (з ПДВ).
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача Замовнику товару за цим Договором здійснюється Учасником на АЗС шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника скретч-картки (п.п. 5.1., 5.2.1. Договору №СК5/292).
Відповідно до п. 4.2. Договору №СК5/292 оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Учасника в дань виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літра товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки.
Згідно з п.п. 10.1., 10.2. Договору №СК5/292 він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення їх печатками і діє до 31.12.2024 року.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору №СК5/292 Постачальником, згідно з видатковою накладною №0005/0001672 від 17.09.2024 передано, а Покупцем прийнято зазначений в накладній товар (дизельне паливо у формі скретч-карток на його відпуск на АЗС загальним обсягом 1740 літрів) на суму 89 610,00 грн, що підтверджується долученою до позовної заяви копією зазначеної видаткової накладної та не заперечено відповідачем у справі.
Наданою суду платіжною інструкцією №2 від 18.09.2024 підтверджується оплата Замовником отриманого від Постачальника за Договором №СК5/292 товару в сумі 89 610,00 грн.
За твердженням позивача, відповідачем не виконано зобов'язання з передачі отриманого за Договором № СК5/292 від 17.09.2024 товару (дизельного паливо) за отриманими скретч-картками на відпуск товару на АЗС в межах строку дії скретч-карток, у зв'язку з чим, станом на 24.09.2025 (дата оформлення позовної заяви) у Постачальника виникла заборгованість в розмірі вартості оплаченого та непереданого товару (1740 літрів дизельного палива відповідно до наданих суду реєстрів невикористаних скретч-карток та їх копій) на суму 89 610,00 грн, стягнення якої є предметом судового розгляду у цій справі.
Окрім того, 17 вересня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», як Постачальником та Клішковецькою сільською радою Дністровського району Чернівецької області, як Замовником, укладено Договір № СК5/293 (надалі - Договір №СК5/293), за умовами п. 1.1. якого Постачальник приймає на себе зобов'язання передати Замовнику у власність паливо рідинне та гас, оливи мастильні (код ДК 021:2015:09130000-9: Нафта і дистиляти») - дизельне паливо в кількості 1060 літрів, вартістю 54 590,00 грн, надалі - Товар, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується сплатити і прийняти вказаний Товар.
Пунктом 1.3. Договору №СК5/293 визначено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 року.
За умовами п. 2.1. Договору №СК5/293 товар вважається переданим Постачальником і прийнятим Покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору.
Пунктом 3.1. Договору №СК5/293 визначено, що ціна цього договору становить 54 590,00 грн (з ПДВ).
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки). Передача Замовнику товару за цим Договором здійснюється Учасником на АЗС шляхом заправки автомобілів Замовника при пред'явленні довіреними особами Замовника скретч-картки (п.п. 5.1., 5.2.1. Договору №СК5/293).
Відповідно до п. 4.2. Договору №СК5/293 оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Учасника в дань виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літра товару вказується у рахунку-фактурі та накладній і дійсна тільки протягом дня їх виписки.
Згідно з п.п. 10.1., 10.2. Договору №СК5/293 він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами, скріплення їх печатками і діє до 31.12.2024 року.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору №СК5/293 Постачальником, згідно з видатковою накладною №0005/0001673 від 17.09.2024 передано, а Покупцем прийнято зазначений в накладній товар (дизельне паливо у формі скретч-карток на його відпуск на АЗС загальним обсягом 1060 літрів) на суму 54 590,00 грн, що підтверджується долученою до позовної заяви копією зазначеної видаткової накладної та не заперечено відповідачем у справі.
Наданою суду платіжною інструкцією №184 від 18.09.2024 підтверджується оплата Замовником отриманого від Постачальника за Договором №СК5/293 товару в сумі 54 590,00 грн.
За твердженням позивача, відповідачем не в повній мірі виконано зобов'язання з передачі отриманого за Договором №СК5/293 від 17.09.2024 товару (дизельного палива) за отриманими скретч-картками на відпуск товару на АЗС в межах строку дії скретч-карток, у зв'язку з чим, з урахуванням часткового отримання Клішковецькою сільською радою Дністровського району Чернівецької області товару відповідно до отриманих від ТОВ «Волинь НП» скретч-карток обсягом 80 літрів на суму 4120,00 грн, станом на 24.09.2025 (дата оформлення позовної заяви) у Постачальника виникла заборгованість в розмірі вартості оплаченого та непереданого товару (980 літрів дизельного палива відповідно до наданих суду реєстрів невикористаних скретч-карток та їх копій) на суму 50 470,00 грн, стягнення якої є предметом судового розгляду у цій справі.
Також судом встановлено, що 31 жовтня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Волинь НП», як Постачальником та Клішковецькою сільською радою Дністровського району Чернівецької області, як Покупцем, укладено Договір про закупівлю № СК5/341 (надалі - Договір №СК5/341), за умовами п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується поставляти Покупцеві товар Бензин А-95 (талони) 09130000-9 «Нафта і дистиляти» за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1) до Договору, що є його невід'ємною частиною, а Покупець, в свою чергу, зобов'язується прийняти Товар і сплатити його вартість.
Згідно з підписаною сторонами Специфікацією (Додаток №1 до Договору №СК5/341) визначено асортимент товару (Бензин А-95), кількість товару - 1000 літрів, його ціну та загальну вартість в розмірі 52 000,00 грн (з ПДВ).
За умовами п. 1.2. Договору №СК5/341 Постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати цілодобову передачу Товару Покупцю шляхом заправки автотранспорту Покупця з використанням талонів. В такому випадку відпуск товару здійснюється у мережі автозаправних станцій (АЗС).
Пунктами 5.1.-5.3. Договору №СК5/341 визначено термін поставки: до 31.12.2024; місце поставки: с. Клішківці Дністровського району Чернівецької області, вулиця Головна, 66; впродовж 3-х робочих днів з моменту отримання заявки від Покупця Постачальник надає Покупцю талони на отримання товару та щоденно через власні (орендовані) автозаправні станції забезпечує заправку бензином А-95.
Відповідно до п. 3.1. Договору №СК5/341 його ціна становить 52 000,00 грн (з ПДВ).
Розрахунки між Покупцем та Постачальником здійснюються відповідно до видаткової накладної та рахунку-фактури наданого Постачальником шляхом безготівкової оплати вартості Товару згідно Специфікації протягом 10 (десяти) календарних днів після його отримання. Передача талонів Продавцем Покупцю здійснюється за видатковою накладною.
Право власності на Товар переходить до Покупця в момент передачі видаткової накладної та талонів (п.п. 4.1.-4.3. Договору №СК5/341).
Згідно з п. 10.1. Договору №СК5/341 він набуває чинності з моменту його укладення і діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Судом встановлено, що на виконання умов укладеного Договору №СК5/341 Постачальником, згідно з видатковими накладними №0005/0001959 від 01.11.2024, №0005/0001960 від 01.11.2024 передано, а Покупцем прийнято зазначений в накладних товар (бензин А-95, загальним обсягом 1000 літрів) на суму 52 000,00 грн, що підтверджується долученими до позовної заяви копіями зазначених видаткових накладних та не заперечено відповідачем у справі.
Наданими суду платіжними інструкціями №73 від 04.11.2024 (на суму 26 000,00 грн), №74 від 04.11.2024 (на суму 26 000,00 грн) підтверджується оплата Покупцем отриманого від Постачальника за Договором №СК5/341 товару в загальній сумі 52 000,00 грн.
За твердженням позивача, відповідачем не в повній мірі виконано зобов'язання з передачі отриманого за Договором про закупівлю №СК5/341 від 31.10.2024 товару (бензину А-95) за отриманими скретч-картками на відпуск товару на АЗС в межах строку дії скретч-карток, у зв'язку з чим, з урахуванням часткового отримання Клішковецькою сільською радою Дністровського району Чернівецької області товару відповідно до отриманих від ТОВ «Волинь НП» скретч-карток обсягом 120 літрів на суму 6240,00 грн, станом на 24.09.2025 (дата оформлення позовної заяви) у Постачальника виникла заборгованість в розмірі вартості оплаченого та непереданого товару (880 літрів бензину А-95 відповідно до наданих суду реєстрів невикористаних скретч-карток та їх копій) на суму 45 760,00 грн, стягнення якої є предметом судового розгляду у цій справі.
За положеннями ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України (тут і надалі - ГК України в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Аналогічні за змістом норми містяться і в ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з врахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є змішаним правочином з елементами договорів поставки та зберігання.
В силу ст. 712 ЦК України, ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Загальними положеннями про купівлю-продаж визначено обов'язок Продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
За встановленими у справі обставинами відповідачем, як Постачальником за Договорами №СК5/125 та №СК5/341 передано, а позивачем, як Покупцем прийнято визначений умовами Договору товар (бензин А-95 в кількості 4650 літрів та 1000 літрів відповідно) в асортименті, кількості та за ціною, що визначені у п.п. 1.1. даних Договорів, Специфікацій (Додатків №1) до Договорів №СК5/125 та №СК5/341 на загальну суму 296 125,00 грн.
Наведена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними №0005/0000654 від 08.04.2024, №0005/0000654 від 08.04.2024, №0005/0001959 від 01.11.2024, №0005/0001960 від 01.11.2024, а відтак, в силу приписів п. 4.3. Договорів №СК5/125 та №СК5/341 з моменту підписання сторонами таких видаткових накладних та отримання талонів право власності на товар (бензин А-95 в кількості 4650 літрів та 1000 літрів відповідно) перейшло від Постачальника (відповідача) до Покупця (позивача), яким, в свою чергу, відповідно до платіжних інструкцій №1 від 09.04.2024, №69 від 09.04.2024, №70 від 09.04.2024, №73 від 04.11.2024, №74 від 04.11.2024 здійснено повну оплату вартості отриманого від Постачальника за Договором №СК5/125 та №СК5/341 товару в загальній сумі 296 125,00 грн.
Таким чином, суд констатує, що зобов'язання між сторонами Договорів №СК5/125 та №СК5/341 в частині обов'язку відповідача, як Постачальника передати у власність позивача, як Покупця визначений Договором товар припинилося відповідно до ст. 599 ЦК України його виконанням, проведеним належним чином, відповідно до умов укладеного сторонами Договору, а відтак, невідповідними є аргументи позивача про стягнення спірної у цій справі суми як попередньої оплати за пальне.
Позатим, згідно із частиною першою статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них, а також виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову. З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
В постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (провадження № 14-473цс18) та від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) викладено правову позицію щодо застосування принципу «суд знає закон» згідно з якою зазначено, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо безоплатного користування земельною ділянкою та відшкодування коштів, пов'язаних з її використанням без належного оформлення правовстановлюючих документів на неї.
При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17).
Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).
Велика Палата Верховного Суду у зазначених вище судових рішеннях зазначає, що саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.
Відповідно до ч. 1 ст. 667 ЦК України якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення.
Таким чином, з урахуванням положень п. 4.3. Договорів №СК5/125 та №СК5/341 з моменту отримання Покупцем товару у власність від Постачальника (який пов'язується з підписанням видаткових накладних та отримання скретч-карток на відпуск товару) зобов'язання між сторонами трансформувалися у правовідносини зі зберігання товару, який вважається переданим на зберігання Постачальнику з моменту підписання видаткової накладної.
З урахуванням наведеного, до застосування у спірних правовідносинах підлягають приписи Глави 66 ЦК України, якими врегульовано правовідносини зі зберігання майна та правові наслідки неповернення майна зі зберігання поклажодавцю.
Як визначено у ч. 3 ст. 294 ГК України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. При цьому, в силу ч.1 такої статті, товарним складом визнається організація, що здійснює зберігання товарів та надає пов'язані із зберіганням послуги на засадах підприємницької діяльності.
В силу ч. 4 ст. 294 ГК України до регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Згідно ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Відповідно до ч. 1 ст. 938 ЦК України зберігач зобов'язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Частиною 2 цієї статті визначено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов'язаний зберігати річ до пред'явлення поклажодавцем вимоги про її повернення
Поклажодавець зобов'язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання (ст. 948 ЦК України); зберігач зобов'язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі (ч. 1 ст.942 ЦК України).
Частиною 1 статті 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ч. 1 ст. 953 ЦК України).
За змістом приписів п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України у разі втрати (нестачі) речі завдані поклажодавцеві збитки відшкодовуються зберігачем у розмірі її вартості.
Суд враховує, що для відшкодування збитків підлягають доведенню такі елементи:
1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.
2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо).
3. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
При цьому, визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення.
Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 ЦК України).
При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач на виконання умов укладених між сторонами Договорів №СК5/125 та №СК5/341 та відповідно до видаткових накладних №0005/0000654 від 08.04.2024, №0005/0000654 від 08.04.2024, №0005/0001959 від 01.11.2024, №0005/0001960 від 01.11.2024 отримав на зберігання товар (бензин А-95) на загальну суму 296 125,00 грн, доказів повного повернення якого зі зберігання та/або наявності у ТОВ «Волинь НП» належного позивачу товару (3885 літрів бензину А-95) на час розгляду справи, суду не надано, а відтак, слід дійти висновку про порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо повернення зі зберігання позивачу у встановленому в законі та визначеному у Договорах №СК5/125 та №СК5/341 порядку (на підставі та в обмін на облікові картки-талони, видані відповідачем позивачу, які є товарно-розпорядчим документом на товар) належного Клішковецькій сільській раді Дністровського району Чернівецької області майна, у зв'язку з чим, з урахуванням часткового отримання позивачем товару на підставі отриманих від ТОВ «Волинь НП» скретч-карток на суму 92 602,50 грн, - на час розгляду справи розмір збитків позивача, завданих втратою переданого на зберігання відповідачу майна (п. 1 ч. 1 ст. 951 ЦК України) становить 203 522,50 грн.
За таких обставин, розмір завданих відповідачем позивачу збитків становить 203 522,50 грн, який відповідачем не спростовано, як і не надано доказів наявності у ТОВ «Волинь НП» належного позивачу бензину А-95 на зберіганні на час розгляду справи в суді та/або інших обставин, що об'єктивно б унеможливлювали своєчасне виконання обов'язку Постачальника повернути позивачу зі зберігання товар на підставі виданих скретч-карток, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача заявленої до стягнення суми як збитків підлягають до задоволення як заявлені обґрунтовано та правомірно.
Оцінюючи заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача попередньої оплати за Договорами №СК5/292 та № СК5/293, суд враховує, що вони містять відмінні від Договорів №СК5/125 та №СК5/341 умови щодо набуття Покупцем права власності на товар, який пов'язується саме з безпосережнім його отриманням на АЗС, у зв'язку з чим, до застосування у цій частині підлягають приписи ст. 693 ЦК України.
Так відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).
Відповідачем у справі не надав суду жодного доказу фактичної поставки оплаченого позивачем відповідно до платіжних інструкцій №2 від 18.09.2024 та №184 від 18.09.2024 товару за Договорами №СК5/292 та № СК5/293 в повному обсязі (1740 та 980 літрів дизельного палива відповідно), у зв'язку з чим до задоволення як правомірно заявлені підлягають вимоги про стягнення з ТОВ «Волинь НП» 140 080,00 грн попередньої оплати за Договорами №СК5/292 та № СК5/293.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).
З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до задоволення судом з урахуванням зміни правової кваліфікації частини пред'явленої до стягнення суми.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача у справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Волинь НП» (89421, с. Сторожниця Ужгородського району Закарпатської області, вул. Молодіжна, буд. 9, код ЄДРПОУ 44858321) на користь Клішковецької сільської ради Дністровського району Чернівецької області (60014, с. Клішківці Дністровського району Чернівецької області, вул. Головна, буд. 66, код ЄДРПОУ 04416832) 203 522,50 грн (двісті три тисячі п'ятсот двадцять дві гривні 50 копійок) збитків, 140 080,00 грн (сто сорок тисяч вісімдесят гривень 00 копійок) попередньої оплати та 5154,04 грн (п'ять тисяч сто п'ятдесят чотири гривні 04 копійки) в повернення сплаченого судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного Господарського суду.
Повне судове рішення складено та підписано 08 грудня 2025 року.
Суддя Лучко Р.М.