вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
20 жовтня 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/893/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш Добробут.", м. Ужгород
до відповідача-1 фізичної особи-підприємця Гісем Наталії Володимирівни, м.Ужгород
та до відповідача-2 фізичної особи-підприємця Селехман Ольги Володимирівни, м.Ужгород
про стягнення 84 547,72 грн заборгованості
Представники сторін не викликались
Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш Добробут." звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до фізичної особи-підприємця Гісем Наталії Володимирівни та до фізичної особи-підприємця Селехман Ольги Володимирівни про стягнення заборгованості за надані послуги з управління багатоквартирним будинком з відповідача-1 за період з 28.12.2016 по 13.08.2023 в сумі 74 983,99 грн, з яких: 42 091,29 грн - сума основного боргу; 26 655,62 грн - інфляційні втрати; 5 598,51 грн - 3% річних; 638,57 грн - пеня, та з відповідача-2 за період з 14.08.2023 по травень 2025 року в сумі 9 563,73 грн, з яких: 7 618,72 грн - сума основного боргу; 1 461,76 грн - інфляційні втрати; 343,94 грн - 3% річних; 139,30 грн - пеня, за договором про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою б/н від 28.12.2016.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/893/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.08.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 21.08.2025, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, суд постановив прийняти таку до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо така буде подана) - протягом семи днів з дня отримання відповіді на відзив; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
23.09.2025 за вх.№ 02.3.1-02/8263/25 на адресу суду від відповідачів надійшов спільний відзив на позовну заяву.
03.10.2025 за вх.№ 02.3.1-02/8631/25 через підсистему "Електронний суд" від позивача до суду надійшла відповідь на відзив.
13.10.2025 за вх.№ 02.3.1-02/8888/25 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
06.10.2025 за вх.№ 02.3.1-02/8665/25 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява про розподіл судових витрат.
Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
У частині 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України, зокрема у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Правова позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачами зобов'язань з оплати вартості наданих позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком за договором про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою б/н від 28.12.201, укладеним з Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, внаслідок чого у відповідача-1 виникла заборгованість за період 28.12.2016 - 13.08.2023 у сумі 74 983,99 грн та у відповідача-2 за період з 14.08.2023 по травень 2025 року у сумі 9 563,73 грн разом з нарахованими штрафними санкціями.
Заперечення (відзив) відповідачів.
Відповідачі, згідно з поданим спільним відзивом, заперечують проти позову в повному обсязі з огляду на наступне.
Зазначають, що позивач в порушення умов договору не звертався з пропозицією укласти договір про надання житлово-комунальних послуг, що підтверджується відсутністю доказів ухилення відповідачів від укладення такого договору.
Повідомляють, що жодного разу не бачили ні процесу, ні результату фактичного надання позивачем послуг, крім того на неодноразові звернення мешканців будинків щодо проривання труб та течії в підвальних приміщеннях управитель не реагував відповідним чином, не здійснював їх заміну чи ремонт, а мешканці будинку були вимушені власними силами та засобами здійснювати поточні ремонтні роботи.
Звертають увагу, що позивачем жодного разу не надсилалися на адресу відповідачів претензії чи повідомлення про наявність заборгованості, як і жодним чином позивачем не було повідомлено, що він є управителем будинку по вул. Собранецька, 124 та про наявність будь-яких правовідносин з мешканцями будинку.
Заявлені позивачем вимоги гуртуються не на обставинах фактичного надання послуг за період з січня 2019 року по травень 2024 року, в обсязі та умовах передбачені договором, а виключно на факті наявності укладеного з департаментом міського господарства Ужгородської міської ради договору на надання послуг з управління, встановленого тарифу за 1 м.кв., та наявності у відповідача-1, а потім у відповідача-2 права власності на нежитлове приміщення, що знаходиться у житловому будинку, за яким позивач взяв не себе зобов'язання з обслуговування, при цьому не довівши на підставі первинних документів (платіжних квитанцій на оплату, актів приймання-передачі наданих послуг тощо), що ним надавались послуги у повному обсязі відповідно до встановленого тарифу та умов договору та додатків до нього.
При цьому вважають, що позивач навмисно не надавав відповідачам та іншим споживачам копію укладеного договору, з метою позбавлення права здійснювати контроль за своєчасністю, кількістю та якістю наданих послуг.
Також, враховуючи, що ні відповідач-1, ні відповідач-2 не укладали із позивачем договір, не були обізнані позивачем про наявність договору (хоча це був його прямий обов'язок), не були обізнані про наявність заборгованості, не отримували рахунків на оплату, ні вимог на оплату, вважають, що нарахування санкцій відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) є неправомірним.
Відповідь на відзив.
Позивач не погоджується з твердженнями відповідачів про фактичне ненадання позивачем послуг за договором та спростовує його наступними обставинами.
Щодо надання послуг дератизації та дезінсекції, то позивач вказує на укладенням ним договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Дез-Біо" від 02.01.2018 та з Товариством з обмеженою відповідальністю "Уж-Преміум Сервіс" від 01.08.2023, предметом яких є саме дератизація та дезінсекція приміщень, крім того долучає до матеріалів справи акти здачі-приймання робіт на виконання цим договорів.
Крім того, відповідно до штатних розписів позивача за 2017- 2024 роки, у структурі підприємства постійно передбачена посада майстра по санітарії, наявність якої підтверджує кадрову готовність управителя до оперативного виконання обов'язків у сфері санітарної обробки, що свідчить про системний характер організації послуг, а не разовий підхід, та прямо узгоджується з обов'язками, встановленими договором про управління.
Щодо обслуговування димоходів і вентиляційних каналів зазначає, що у період з 2017 по 2024 роки в структурі позивача постійно передбачалася штатна одиниця "чистильщик димоходів, лежаків та топок", що підтверджується відповідними штатними розписами. Таким чином, виконання робіт з обслуговування димових та вентиляційних каналів, передбачених договором, позивач забезпечував власними силами, у межах системного надання послуг з управління.
Щодо надання послуги з технічного обслуговування мереж електропостачання повідомляє, що у період з 2017 по 2020 роки у структурі позивача була передбачена штатна одиниця слюсаря-електрика з електроустаткування, що підтверджується штатними розписами. Відтак у цей період технічне обслуговування мереж електропостачання забезпечувалося власними силами підприємства.
Крім того, у позивача укладено відповідні договори із залученими виконавцями: договір про надання послуг з оперативного та технічного обслуговування електроустановок від 15.03.2019; договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту електричних мереж та електроустановок від 02.01.2020, додаткова угода від 01.06.2021 на виконання робіт з оперативного реагування та технічного обслуговування електричних мереж та електроустановок. Факт виконання вказаних робіт підтверджується актами, підписаними з: фізичною особою-підприємцем Фучко О.В. щодо періоду обслуговування за договорами та з фізичною особою-підприємцем Вронським С.В - акт № 8 від 31.01.2021.
Щодо доказів надання послуг з технічного обслуговування внутрішньо-будинкових мереж холодного водопостачання та водовідведення, а також зливної каналізації, то позивачем надаються додаткові угоди від 01.11.2021 та 01.06.2021, укладені з фізичною особою-підприємцем Фучко О.В., а також акти виконання робіт за цими договорами, підписаними з фізичною особою-підприємцем Фучко О.В.
Разом з тим, з метою підтвердження добросовісності виконання своїх обов'язків, позивач надає документи, що підтверджують фактичне здійснення діяльності в межах договору за адресою вул. Собранецька, 124, а саме: акти приймання-передачі виконаних ремонтних робіт; договір про надання послуг з вивезення сміття від 03.01.2018 та відповідні акти надання послуг; акти приймання-передачі з фізичною особою-підприємцем Фучко О.В. щодо надання ландшафтних послуг та послуг з обрізки дерев; внутрішні акти позивача щодо виконання робіт у будинку, зокрема з прибирання, санітарного обслуговування, технічного огляду тощо.
Крім того зазначає, що сам факт наявності управителя, здатного організовувати, координувати та контролювати процес надання послуг, реагувати на звернення мешканців, є елементом послуги з управління та не потребує окремого підтвердження у формі актів щодо кожної дрібної дії.
Заперечення на відповідь на відзив.
Відповідачі наголошують, що долучені позивачем кошториси, штатні розписи та податковий розрахунок сум утриманих доходів працівників позивача не підтверджує факт надання ним послуг у обсягах та періодичністю визначених у додатку № 1 до договору.
Щодо долучених позивачем податкових розрахунків та сум утриманого доходу за період з 2017 по 2024 роки, то відповідачі вважають, що вони не стосуються предмету доказування, оскільки предметом спору не є правильність та обчислення нарахування зобов'язань з оплати праці та утримання відповідних сум податків, а тому подані докази не стосуються предмету спору, а також з долучених доказів без додаткових відомостей не можливо встановити скільки нормо-годин штатної одиниці була надана на обслуговування саме у спірному будинку із загальної кількості в 142 будинків, які перебували в управлінні позивача.
Крім того, наявність у позивача штатних одиниць за посадами, які можуть надавати послуги з управління будинком, жодним чином не свідчить саме про факт надання послуг за обсягом та переліком, визначених договором з управління буднику 124 по вул. Собранецька, оскільки позивач за конкурсом був призначений управителем багатоквартирних будників за 142 адресами у місті Ужгород, що випливає із додатку №1 рішення виконкому 23.12.2016 №437, а отже, вказане не може підтверджувати, що послуги надавались саме по спірному будинку, а не по іншім будинкам за 141 адресами.
Відповідачі категорично не погоджуються з твердженням позивача про прийняття ними послуг в повному обсязі через відсутність складених актів-претензій, оскільки останні були позбавлені права здійснювати контроль за наданими послугами та складання акта-претензії саме через пасивну поведінку позивача (бездіяльність), яка полягає в тому, що ним не було виконано пряму вимогу щодо безпосереднього надання споживачу завіреного примірника договору, в якому визначено права та обов'язки сторін, в тому числі право споживачів на контроль за наданням послуг та права складання актів претензій, тим самим позбавивши останніх інформації щодо наявних прав та обов'язків як споживачів.
ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Згідно з договором дарування нежитлового приміщення від 14.08.2023 фізичній особі-підприємцю Гісем Наталії Володимирівні (відповідач-1) з 26.05.2014 належало на праві власності вбудоване торгово-офісне приміщення в будинку 124 по вулиці Собранецькій у м.Ужгород загальною площею 185,8 кв.м.
Відповідно до інформаційної довідки № 436967729 від 25.07.2025 власницею вказаного нежитлового приміщення з 14.08.2023 стала фізична особа-підприємець Селехман Ольга Володимирівна (відповідач-2).
Таким чином вбудоване торгово-офісне приміщення, що знаходиться в будинку 124 по вулиці Собранецькій у місті Ужгород загальною площею 185,8 кв.м з 26.05.2014 по 13.08.2023 належало відповідачу-1, а з 14.08.2023 року належить відповідачу-2.
Рішенням Виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 23.12.2016 № 437, прийнятого за наслідками проведеного конкурсу з призначення управителів багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут." було визначено управителем багатоквартирних будинків у м. Ужгороді, зокрема у багатоквартирних будинках, визначених у додатку 1 до цього рішення, у тому числі у багатоквартирному будинку №124 по вулиці Собранецькій у м. Ужгород, в якому розміщений об'єкт нерухомого майна, який належав відповідачу-1, потім відповідачу-2.
Відповідно до пункту 2 вказаного рішення виконкому Ужгородської міської ради від 23.12.2016 № 437 на Департамент міського господарства Ужгородської міської ради було покладено обов'язок укласти з призначеними управителями договори про надання послуг із управління багатоквартирними будинками строком на 1 рік на умовах, визначених конкурсною документацією.
28.12.2016 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради, як замовником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут.", як виконавцем/управителем укладено договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою (далі - договір), відповідно до пункту 1 якого управитель зобов'язується надавати замовникові послуги з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 124 (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги).
Відповідно до пункту 5 договору сторони погодилися, що надані управителем послуги з управління багатоквартирними будинками щомісяця надаються за рахунок встановленого конкурсною документацією тарифу, зазначеного в додатку 1 до цього Договору.
Відповідно до додатку 1 до договору визначено перелік складових послуги з управління багатоквартирним будинком за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 124, періодичність їх надання та встановлено тариф (вартість) послуги - 1,0287 грн за 1 кв.м загальної площі.
Згідно з пунктом 18 договору, він набирає чинності з дати його підписання і діє до 28.12. грудня 2017 року.
В подальшому, строк дії договору неодноразово продовжувався шляхом укладення додаткових угод про встановлення тарифів на новий календарний рік.
Так, відповідно до додаткового договору №1 від 28.12.2017 сторонами договору викладено в новій редакції пункт 5 договору та додаток 1 до нього, встановивши з 01.01.2018 тариф (вартість) послуги - 1,6749 грн за 1 м.кв. загальної площі.
Додатковою угодою від 31.12.2018 Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут." викладено текст договору в новій редакції, відповідно до пункту 1 якої управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 124, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Управитель надає послуги відповідно до тарифу, структури, періодичності та строків виконання, які зазначаються у додатку 1 до договору, що є його невід'ємною частиною (пункт 2 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2018).
Відповідно до пункту 6 договору у редакції додаткової угоди від 31.12.2018 кожен зі співвласників зобов'язаний оплачувати управителеві надані послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Управитель в свою чергу, як визначено у пункті 7 договору у редакції додаткової угоди від 31.12.2018, має право вимагати від співвласників оплату наданої послуги з управління в порядку, за ціною та у строки, встановлені цим договором.
Згідно з пунктами 10, 11 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2018 ціна послуги з управління багатоквартирним будинком зазначена в додатку 1 до даного договору. Кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території міститься у додатку 3 до цього договору.
Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Цей договір укладається строком на один рік та діє до 31.12.2019. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік (пункти 30, 31 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2018).
Додатком 1 до договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2018 встановлено тариф (вартість) послуги - 2,68 грн за 1 кв.м загальної площі.
Додатковою угодою від 30.10.2019 Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут." погоджено новий кошторис витрат на утримання будинку на 2020 рік, який вводиться в дію з 01.01.2020 та встановлено тариф (вартість) послуги - 3,00 грн за 1 кв.м загальної площі житлового/нежитлового приміщення.
Додатковою угодою №2 від 01.12.2020 Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут." погоджено новий кошторис витрат на утримання будинку на 2021 рік та встановлено тариф (вартість) послуги з 01.01.2021 3,74 грн за 1 кв.м загальної площі житлового/нежитлового приміщення.
Додатковою угодою від 28.12.2021 у зв'язку з реорганізацією Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради внесено зміни в договір в частині сторони замовника, замінивши всюди по тексу Департамент міського господарства Ужгородської міської ради на Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради, а також погоджено новий кошторис витрат на утримання будинку на 2022 рік та встановлено з 01.01.2022 тариф (вартість) послуги - 4,28 грн за 1 кв.м загальної площі житлового/нежитлового приміщення.
Так, за твердженням позивача, відповідач-1 у період з 28.12.2016 по 13.08.2023 та відповідач-2 у період з 14.08.2023 по травень 2025 року не виконували своїх зобов'язань за законом та договором щодо оплати наданих позивачем послуг з управління багатоквартирним будинком, співвласниками майна у якому в зазначені вище періоди були відповідачі, внаслідок чого у відповідачів утворилась заборгованість в загальній сумі 49 710,01 грн, за несвоєчасну сплату якої позивачем нараховано 777,87 грн пені, 5 942,45 грн 3% річних та 28 117,38 грн інфляційних втрат, стягнення яких є предметом даного спору.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 175 Господарського кодексу України (тут і надалі - ГК України в редакції на час існування спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Укладений між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут." договір про надання послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою від 28.12.2016 (з урахуванням змін та доповнень) за своєю правовою природою є договором надання послуг, а тому, виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються ЦК України.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належить, зокрема, послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає:
1) утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно- технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), тримання ліфтів тощо;
2) купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
3) поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно із пунктами 1, 5, 6, 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" багатоквартирний будинок - житловий будинок, в якому розташовано три чи більше квартири. У багатоквартирному будинку можуть також бути розташовані нежитлові приміщення, які є самостійними об'єктами нерухомого майна.
Співвласник багатоквартирного будинку - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.
Управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до пунктів 1, 2, 5 статті 11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" Управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором.
Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
При цьому, пунктами 4, 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" установлено, що до визначення співвласниками багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, форми управління багатоквартирним будинком, але не більше одного року із дня набрання чинності цим Законом, послуги з утримання такого будинку надає суб'єкт господарювання, визначений виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у багатоквартирному будинку до набрання чинності цим Законом.
У разі якщо протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом співвласники багатоквартирного будинку, в якому не створено об'єднання співвласників, не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком, управління таким будинком здійснюється управителем, який призначається на конкурсних засадах виконавчим органом місцевої ради, на території якої розташований багатоквартирний будинок. У разі якщо місцевою радою або її виконавчим органом відповідно до законодавства прийнято рішення про делегування іншому органу - суб'єкту владних повноважень функцій із здійснення управління об'єктами житлово-комунального господарства, забезпечення їх утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг, управитель призначається на конкурсних засадах таким органом.
Як слідує із матеріалів справи, співвласниками багатоквартирного будинку по вулиці Собранецькій, 124 не було прийнято рішення про форму управління багатоквартирним будинком в річний строк з дати набрання чинності Законом України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", у зв'язку з чим Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради на конкурсних засадах визначено позивача як надавача послуг з управління таким багатоквартирним будинком, з яким укладено договір від 28.12.2016.
Таким чином, відповідачі (відповідач-1 з 28.12.2016 по 13.08.2023, відповідач-2 з 14.08.2023 по травень 2025 року) як співвласники нерухомого майна, що знаходиться в такому багатоквартирному будинку по вулиці Собранецькій, 124, були споживачами наданих управителем послуг з управління багатоквартирним будинком та повинні були здійснювати оплату таких послуг за встановленим органом місцевого самоврядування тарифом.
Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач, зокрема, має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, як і визначений пунктом 5 частиною 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов'язок оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
При цьому, суд враховує, що відповідно до статті 27 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком).
Водночас, матеріали справи не містять будь-яких письмових заперечень з боку відповідачів стосовно наданих послуг, акти-претензії, складені у відповідності до норм чинного законодавства та положень пункту 20 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2018, відсутні, що свідчить про прийняття відповідачами наданих послуг.
Доводи відповідачів щодо ненадання управителем жодних послуг з обслуговування будинку спростовуються долученими позивачем до відповіді на відзив доказами, що в сукупності свідчать про надання управителем послуг з управління будинком, прибудинковою територією та об'єктами благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях за адресою м. Ужгород, вул. Собранецька,124.
Відтак, суд доходить висновку, що відповідачі не виконали покладених на них зобов'язань за законом та договором щодо оплати наданих житлово-комунальних послуг, внаслідок чого у них виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги.
Щодо необізнаності відповідачів про те, що позивач є управителем будинку по вул. Собранецька, 124 та про наявність у такого будь-яких правовідносин з мешканцями будинку, суд зазначає, що споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору в силу закону.
Відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов'язку з щомісячної оплати фактично спожитих послуг до укладення відповідного договору.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц та від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16.
Відповідно до вимог статей 316, 317, 322 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог частини 4 статті 319 ЦК України власність зобов'язує. Тягар утримання майна, що йому належить, відповідно до вимог статті 322 ЦК України, покладено на власника.
Відповідно до статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV (редакція вказаної норми була чинна до 01.05.2019) плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи підтверджено, а відповідачами не спростовано, що в період із березня 2017 року по травень 2024 року включно позивачем, як управителем за договором надавались обумовлені договором послуги.
Таким чином, оскільки факт порушення відповідачами зазначених зобов'язань встановлений судом та по суті відповідачами не спростований, заявлена до стягнення заборгованість у відповідача-1 за період 28.12.2016 - 13.08.2023 у сумі 42 091,29 грн та у відповідача-2 за період з 14.08.2023 по травень 2025 року у сумі 7 618,72 грн визнається судом обґрунтованою, розрахованою відповідно до існуючих у відповідні періоди тарифів, підтвердженою належними та допустимими доказами, а відтак підлягає до задоволення.
Щодо вимог про стягнення пені.
У відповідності до частини 1 статті 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Пунктом 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до вимог статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з приписами статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Пунктом 24 договору в редакції додаткової угоди від 31.12.2018 визначено, що за несвоєчасне та/або не в повному обсязі внесення плати за послугу з управління співвласники сплачують управителю пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. При цьому загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Вказаний пункт договору узгоджується з положеннями частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", згідно з якими у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги.
Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.
Водночас, дію вказаної частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" з 18.03.2020 (дата набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)") і до 01.07.2020 було зупинено на підставі згаданого Закону України від 17 березня 2020 року № 533-IX, а відтак, правові підстави для нарахування позивачем пені в період з 18.03.2020 по 01.07.2020 відсутні.
Згідно з поданим позивачем розрахунком, за неналежне виконання зобов'язань відповідачем-1 у період з квітня 2019 року по серпень 2023 та відповідачем-2 у період з серпня 2023 по травень 2024 ним нараховано 638,57 грн та 139,30 грн відповідно пені за несвоєчасну сплату вартості послуг управління багатоквартирним будинком з урахуванням частини 6 статті 232 ГК України (за кожен місяць окремо протягом шести місяців).
З урахуванням наведеного, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку, суд вважає правомірним нарахування відповідачу-1 пені, що розрахована за визначені позивачем періоди за виключенням часу зупинення дії частини 1 статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (з 18.03.2020 по 01.07.2020) в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення в сумі 604,40 грн, а позовну вимогу в цій частині такою, що підлягає до задоволення судом.
У задоволенні вимог про стягнення 34,17 грн пені суд відмовляє, оскільки така у цій частині позивачем нарахована у період зупинення дії Закону, який дає право на її нарахування у відповідному розмірі.
Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, яка заявлена до стягнення з відповідача-2, суд зазначає, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, а відтак вимога про стягнення 139,30 грн підлягає до задоволення.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахуванням позивачем 3 % річних та інфляційних втрат є правом кредитора (позивача), яке він може реалізувати при неналежному виконанні боржником грошового зобов'язанні, що в даному випадку допущено відповідачем та водночас є підставою для настання для останнього відповідних правових наслідків, передбачених частиною 2 статтею 625 ЦК України.
Так, в разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та три проценти річних від простроченої суми.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Так, у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 Велика Палата Верховного Суду, аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України, зробила висновок про те, що зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю.
Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення.
Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
З урахуванням викладеного, суд, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків 3 % річних та інфляційних нарахувань по кожному відповідачу в інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон", доходить висновку, що такі розрахунки є обґрунтованим, правомірними та такими, що підлягають стягненню:
- з відповідача-1 - 5 598,51 3% річних та 26 655,62 грн інфляційних втрат;
- з відповідача-2 - 343,94 грн 3% річних та 1 461,76 грн інфляційних втрат
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі статтею 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, зважаючи на зазначене вище, позовні вимоги як обґрунтовано заявлені, підтверджені належними та допустимими доказами підлягають до часткового задоволення.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Разом з тим, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачів 7 639,00 грн витрат на правничу допомогу.
Згідно зі статтею 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За приписами частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Відтак, до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 14.11.2023, укладений між Адвокатським об'єднанням "Греца і Партнери" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут.", ордер на надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут." адвокатом Порада Сергієм Володимировичем серії АО № 1183757 від 07.07.2025, переведеного на посаду адвоката в АО "Греца і Партнери" з 26.06.2025 відповідно до наказу керуючого партнера Ярослава Греци № 2-К від 25.06.2025.
Також, на підтвердження обсягу наданої правничої допомоги суду надано детальний опис робіт, виконаних адвокатом, та здійсненим ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут.".
Відповідно до пункту 1.1 договору про надання правової допомоги виконавець зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним договором, а клієнт зобов'язується прийняти (отримати) та оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного договору.
Згідно з пунктом 5.1 договору про надання правової допомоги за послуги згідно цього договору клієнт сплачує виконавцю гонорар за наступними тарифами:
- 1800 грн за одну годину роботи старшого партнера Об'єднання;
- 1500 грн за одну годину роботи партнера Об'єднання;
- 1200 грн за одну годину роботи адвоката Об'єднання".
Згідно з пунктом 5.3 договору надані послуги оформлюються актами виконаних робіт, що готуються виконавцем або щомісячно протягом дії цього договору, або по факту виконання конкретного замовлення (послуги) чи участі в конкретній судовій справі. Такі акти клієнт негайно зобов'язаний підписувати та направляти на адресу виконавця.
Згідно з пунктом 5.4 договору послуги вважаються прийнятими клієнтом без зауважень та у повному обсязі у разі надання (надіслання) клієнту підписаного виконавцем акту наданих послуг, якщо клієнт не надав письмових обґрунтованих заперечень про факт, обсяг та якість наданих послуг протягом 3 робочих днів з моменту отримання відповідного акту.
Відповідно до пункту 6.1 договору оплата виконуваних виконавцем робіт (наданих послуг) здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з моменту отримання рахунку виконавця.
З метою дотримання умов договору до матеріалів справи долучено акти виконаних робіт, копії виставлених рахунків, а також платіжні інструкції, що підтверджують оплату наданих адвокатом послуг.
Так, як вбачається з актів та детального опису робіт, адвокатом надано наступні послуги:
1. Підготовка позовної заяви ТОВ "Наш-Добробут." про стягнення заборгованості з ФОП Гісем Н.В., ФОП Селехман О.В. за надані послуги з управління багатоквартирним будинком №124 по вулиці Собранецька у місті Ужгород (з урахуванням підготовки обґрунтованого розрахунку та оформлення позовної заяви для подання до суду засобами електронного кабінету) вартістю 3 000,00 грн.
2. Поштові витрати: відправка позовної заяви з додатками відповідачам вартістю 339 грн.
3. Підготовка, оформлення для подання й подання відповіді на відзив № 907/893/25 вартістю 3600,00 грн.
4. Поштові витрати: відправка відповідачам відповіді на відзив № 907/893/25 вартістю 100 грн.
5. Підготовка заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом справи № 907/893/25 в суді першої інстанції вартістю 600 грн.
Аналіз наданих адвокатом доказів надання правничої допомоги у даній справі свідчить про прийняття їх клієнтом без зауважень.
Так, з огляду на долучення до матеріалів справи вище перелічених доказів в підтвердження надання адвокатом правничої допомоги клієнту (позивачу), судом встановлено, що позивачем при поданні заяви про розподіл судових витрат дотримані вимоги, визначені частиною 8 статті 129 ГПК України.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
За змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", пункти 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, а також доведеності понесених витрат.
Здійснивши детальний та ретельний аналіз кожної складової наданих адвокатом послуг, перелік яких наведений у детальному описі, суд встановив, така послуга як: підготовка заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката у зв'язку із розглядом справи № 907/893/25 в суді першої інстанції не підлягає відшкодуванню за рахунок відповідачів з огляду на наступне.
Обов'язку суду щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу передує подання стороною відповідної заяви.
Разом з тим процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21, від 31.05.2022 у справі № 917/304/21 та від 19.01.2024 у справі №910/2053/20.
Отже, в силу приписів наведених вище положень законодавства, суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією, спрямованою на реалізацію стороною свого права, лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
З огляду на викладене, подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Отже, вказана заява є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Відтак, з огляду на вказані положення статей 123, 129 ГПК України, оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, суд доходить висновку що доведеною та обґрунтованою сумою понесених витрат на правничу допомогу при розгляді справи № 907/893/25 є 7 039,00 грн.
Відтак, виходячи зпропорційності розміру задоволених позовних вимог, суд доходить висновку про стягнення з відповідача-1 на користь позивача 6 242,19 грн та з відповідача-2 796,81 грн витрат на професійну правничу допомогу
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 238, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Гісем Наталії Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут." (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Загорська, буд. 23/30, код ЄДРПОУ 36357996) 74 949,82 грн (сімдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок дев'ять гривень 82 коп.) заборгованості, з яких 42 091,29 грн (сорок дві тисячі дев'яносто одну гривню 29 коп.) основного боргу, 604,40 грн (шістсот чотири гривні 40 коп.) пені, 5 598,51 грн (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто вісім гривень 51 коп.) 3% річних, 26 655,62 грн (двадцять шість тисяч шістсот п'ятдесят п'ять гривень 62 коп.) інфляційних втрат, а також 2 147,32 грн (дві тисячі сто сорок сім гривень 32 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору та 6 242,19 грн (шість тисяч двісті сорок дві гривні 19 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у справі № 907/893/25.
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Селехман Ольги Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Наш-Добробут." (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Загорська, буд. 23/30, код ЄДРПОУ 36357996) 9 563,72 грн (дев'ять тисяч п'ятсот шістдесят три гривні 72 коп.) заборгованості, з яких 7 618,72 грн (сім тисяч шістсот вісімнадцять гривень 72 коп.) основного боргу, 139,30 грн (сто тридцять дев'ять гривень 30 коп.) пені, 343,94 грн (триста сорок три гривні 94 коп.) 3 % річних, 1 461,76 грн (одну тисячу чотириста шістдесят одну гривню 76 коп.) інфляційних втрат, а також 274,11 грн (двісті сімдесят чотири гривні 11 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору та 796,81 грн (сімсот дев'яносто шість гривень 81 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді першої інстанції у справі № 907/893/25.
4. В решті вимог позову - відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 08.12.2025.
Суддя Д. Є. Мірошниченко