03.12.2025 року м. Дніпро Справа № 908/192/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Гончаров В.І.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарагд»
на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025
(суддя Дроздова С.С., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 29.05.2025)
у справі
за позовом: Концерну “Міські теплові мережі», м. Запоріжжя
до: Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарагд», м. Запоріжжя
про стягнення 806 396 грн. 97 коп.
1. Короткий зміст позовних вимог.
Концерн “Міські теплові мережі» звернувся до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарагд» 806 396 грн 97 коп. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 76203701 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 - 31.01.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані несплатою Відповідачем за поставлену теплову енергію до належного йому на праві власності нежитлового приміщення № 20 першого поверху (літ.А-4), № 2,II підвалу (літ. А-4) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний буд. 50, у вказаний період .
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 у справі № 908/192/25 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарагд» на користь Концерну “Міські теплові мережі» 806 396 грн. 97 коп. заборгованості за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії № 76203701 від 01.11.2021 за період з 01.11.2021 - 31.01.2024, 9 676 грн. 76 коп. судового збору.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю “Смарагд» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В обґрунтування апеляційної скарги, Скаржник посилається на те, що між сторонами існує чинний договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 600484 від 01.12.2006, який станом на 16.06.2025 не розірвано і не припинено у встановленому законом порядку, при цьому Позивач не надав до матеріалів справи належних доказів укладення чи акцептування нового індивідуального договору саме ТОВ "Смарагд", ознайомлення або погодження умов цього договору Відповідачем.
За доводами Апелянта, суд першої інстанції не дослідив зміст вказаного договору. Посилання суду на публічний характер договору є безпідставним, оскільки матеріали справи не містять доказів його оприлюднення, а також виникають сумніви щодо автентичності документа через розбіжності в датах. Таким чином, на думку Скаржника, висновки суду про наявність договірних зобов'язань на підставі недослідженого договору є передчасними.
Скаржник вказує, що Позивач не долучив до матеріалів справи індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії № 76203701 від 01.11.2021, на який він посилається як на підставу виникнення заборгованості, тому посилання суду першої інстанції на зазначений договір як на правову підставу для задоволення позовних вимог є передчасним, необґрунтованим та таким, що суперечить вимогам процесуального закону щодо оцінки доказів.
Також Скаржник зауважує, що об'єкт Відповідача обладнаний окремим комерційним приладом обліку, наявність якого підтверджена Позивачем. Згідно з актом перевірки від 07.04.2021, прилад обліку знято, а запірна арматура перекрита та опломбована - тепло фізично не постачалося, що свідчить про відсутність надання послуг та унеможливлює виникнення зобов'язань щодо оплати.
Стосовно доказів, то на думку Апелянта, надані Позивачем розрахунки не містять прямих доказів фактичного надання теплової енергії Відповідачу, у них відсутні дані, що можуть підтвердити зняття показань з приладів обліку, акти прийому-передачі послуг, первинні облікові документи або інші докази реального надання послуги. Рішення Запорізької міської ради є загальними нормативно-організаційними актами, вони не містять конкретної інформації про виконання теплопостачання саме до об'єкта Відповідача, тому не є належним доказом фактичного постачання теплової енергії конкретному споживачу.
При цьому Скаржник стверджує, що у матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують факт надсилання Відповідачу відповідної кореспонденції або її отримання. Надані документи лише свідчать про відправлення кореспонденції і не можуть бути розцінені як належний доказ передачі конкретних документів, пов'язаних з розрахунками за спожиті послуги. Крім того, документи, додані до позову, не містять актів зняття показань з вузлів комерційного обліку теплової енергії, що унеможливлює встановлення обсягів фактичного споживання теплової енергії та, відповідно, обґрунтованості заявленої до стягнення суми заборгованості.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Позивач своїм процесуальним правом не скористався, відзив на апеляційну скаргу не надав.
Згідно з ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.06.2025р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.06.2025р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи №908/192/25. Матеріали справи № 908/192/25 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2025р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарагд» на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025р. у справі № 908/192/25 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме, для надання суду доказів сплати судового збору.
Від Скаржника до суду надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.07.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 03.12.2025.
У судовому засіданні 03.12.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився.
Беручи до уваги, що неявка представника Відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за його відсутності.
У судовому засіданні 03.12.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
Концерн “Міські теплові мережі» є суб'єктом природної монополії відповідно до положень Закону України “Про природні монополії» та за приписами статті 19 Закону України “Про теплопостачання» як монополіст не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі.
Основною метою діяльності Концерну “Міські теплові мережі» є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією. Предметом діяльності Концерну є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ та організацій, її збут та інше.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Смарагд» є власником нежитлових приміщень № 20 першого поверху (літ.А-4), № 2,II підвалу (літ. А-4) за адресою: м. Запоріжжя, пр. Соборний буд. 50, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
01.12.2006 між Концерном “Міські теплові мережі» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Смарагд» було укладено договір № 600484 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за яким надавалися послуги до належного відповідачу приміщення за адресою пр. Соборний, буд. 50 у м. Запоріжжі.
02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання (за посиланням в мережі Інтернет http://teploseti.zp.ua/ua/for_consumers/Public_contracts/).
Відповідне повідомлення про розміщення 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» публічних договорів опубліковано на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування - Запорізької міської ради (https://zp.gov.ua/uk, вкладка "Новини", "Всі новини", "Місто").
Згідно з п. 1 оприлюдненого Концерном “Міські теплові мережі» Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.
За умовами п.4 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послуги, факт отримання послуги.
У п.5 Договору зазначено, що виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".
Відповідно до п. 11 Договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.
Розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць (п. 32 Договору).
Пунктом 34 Договору визначено, що споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.
У п.п. 3 п. 41 Типового договору визначено, що споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.
За доводами Позивача, ним укладено з Відповідачем типовий договір, якому присвоєно номер 76203701. На виконання умов вказаного Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії Відповідачу надано послугу з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 - 31.01.2024 на загальну суму 806 396 грн 97 коп. , а також сформовані та надані Відповідачу рахунки на вказану суму.
Відповідач вказані рахунки не оплатив.
Невиконання Відповідачем зобов'язання щодо оплати вартості послуги з постачання теплової енергії, поставленої у спірний період у сумі 806 396 грн 97 коп., стало підставою для звернення Позивача з позовом до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
За результатом розгляду позову місцевим господарським судом прийнято рішення про задоволення позовних вимог, яке обґрунтовано тим, що вимоги Позивача про стягнення з Відповідача вказаної вище суми є доведеними, доказів оплати заборгованості останнім не надано.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Предметом розгляду у даній справі є наявність або відсутність правових підстав для стягнення з Відповідача вартості наданих Позивачем послуг постачання теплової енергії.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав та обов'язків , зокрема , є договір та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст. 630 ЦК України).
Відповідно ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
01.05.2021 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» від 03.12.2020 № 1060-ІХ. Цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі і до Закону України “Про житлово-комунальні послуги», зокрема до ч.2 ст.12, ч. 5 ст. 13, ст. 14, пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України “Про житлово-комунальні послуги», з урахуванням внесених змін, визначено, що договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до абз. 1-3 ч.5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Статтею 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» врегульовано особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку.
Згідно з абз. 1 ч. 7 цієї статті Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
Згідно з ч. 7 ст.21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до абз. 1. 3 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 01.05.2021) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії. Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019, викладено у новій редакції.
Згідно з Правилами надання послуги з постачання теплової енергії ці Правила регулюють відносини між суб'єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.
Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах. Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги».
Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
У даному випадку, як зазначено вище, 02.10.2021 Концерн “Міські теплові мережі» оприлюднив на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.
Нежитлові приміщення Відповідача знаходиться у житловому будинку та є його невід'ємною частиною.
Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок в цілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку і житлових, і нежитлових приміщень. Тепло поширюється всередині будинку від усіх елементів системи опалення, від кожної її ділянки, і поширюється по всіх приміщеннях, незалежно від наявності або відсутності в конкретному приміщенні окремих елементів системи опалення. Теплоносій на вказаний будинок подається у повному обсязі для забезпечення нормативної температури внутрішнього повітря як в житлових, так і в нежитлових приміщеннях будинку. Відсутність окремих елементів системи опалення в приміщенні не свідчить про те, що теплова енергія не споживається. Вказане приміщення не підпадає під термін неопалювальне приміщення.
При цьому, оскільки Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, розміщений 02.10.2021 на сайті Концерну “МТМ» у відкритому доступі у мережі Інтернет за відповідними посиланнями, то з урахуванням ч. ч. 1, 3 ст. 75 ГПК України, колегія суддів визнає вищезазначені обставини загальновідомими та такими, що не підлягають доказуванню.
Разом з тим, зважаючи на відсутність документів на підтвердження відключення приміщень Відповідача у встановленому законодавством порядку від мережі опалення, належне йому приміщення є опалювальним.
Пунктами 8, 9 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 р., № 830 визначено, що постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період.
Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.
У даному випадку, факт отримання послуги з постачання теплової енергії до житлового будинку за вказаною адресою пр. Соборний, 50 в місті Запоріжжя, в якому знаходяться належні на праві власності Відповідачу нежитлові приміщення, підтверджується відповідними рішеннями Виконавчого комітету Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів, які розміщені в загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному сайті Запорізької міської ради та відповідно до яких Позивачем було розпочато і закінчено опалювальні сезони в м. Запоріжжі.
З урахуванням вищенаведеного, враховуючи відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-деного строку з моменту опублікування Позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги» на офіційному веб-сайті Концерну Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 01.11.2021 концерном “МТМ» та ТОВ"Смарагд" укладений Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: м. Запоріжжя, пр.Соборний,50.
Разом з тим, обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання».
Житловий будинок по пр. Соборний, 50 в м. Запоріжжі обладнаний комерційним приладом обліку теплової енергії (SHARКY 775 заводський номер 51459029), відповідно, обсяг теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень визначається за показаннями вузла комерційного обліку.
Позивачем до матеріалів справи надані акти перевірки стану готовності вузла обліку теплової енергії до експлуатації в опалювальному періоді за відповідні періоди , які у тому числі містять покази приладу обліку, а також архів показів приладу обліку теплової енергії.
Відповідно до п. 11 договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі Методика).
Нормами Розділу І Методики визначено, що розподіл між споживачами обсягу спожитих комунальних послуг здійснюється на підставі визначених на розрахункову дату споживання (фактичних, розрахункових або скоригованих (приведених)) обсягів комунальної послуги за відповідний розрахунковий період. Розрахунковою датою є останній день розрахункового періоду.
Розподіл обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг здійснюється між споживачами для житлових та нежитлових приміщень (в тому числі приміщень з індивідуальним опаленням, вбудованих, вбудовано-прибудованих або прибудованих приміщень, а також приміщень, які обладнані окремим входом), які є самостійними об'єктами нерухомого майна, не є самостійними об'єктами нерухомого майна, але перебувають у користуванні різних споживачів відповідних комунальних послуг.
Розподіл між споживачами загального обсягу спожитої комунальної послуги у будівлі/будинку за відповідний розрахунковий період (далі - розподіл) здійснюється з урахуванням показань вузлів комерційного та розподільного обліку (теплолічильників, лічильників холодної води, лічильників гарячої води), установлених як у приміщеннях, так і за їх межами, або приладів-розподілювачів теплової енергії, установлених на опалювальних приладах опалюваних приміщень, а в окремих випадках - розрахунково.
Розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень здійснюється відповідно до Розділу ІІІ Методики.
Для розподілу приймаються показання вузлів комерційного та розподільного обліку, приладів розподільного обліку теплової енергії станом на кінцеву дату розрахункового періоду, отримані виконавцем розподілу комунальної послуги, у спосіб, визначений договором про надання комунальної послуги.
У разі, якщо одна будівля/будинок має два та більше вводи відповідної зовнішньої інженерної мережі, які оснащено вузлами комерційного обліку, то визначення обсягу спожитої послуги та її розподіл здійснюється за сумою всіх вузлів комерційного обліку відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку. За рішенням співвласникі будівлі/будинку розподіл може здійснюватися окремо для кожної її частини, що оснащена вузлом комерційного обліку відповідної комунальної послуги.
Розділом ІІ Методики передбачені базові правила визначення та розподілу між споживачами загальних обсягів спожитих у будівлі/будинку комунальних послуг.
Базою для розподілу загального обсягу спожитої теплової енергії у будівлі/будинку за відсутності приладів розподільного обліку теплової енергії є опалювана площа приміщень, зазначена у договорі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Загальний обсяг теплової енергії на опалення будівлі/будинку визначається за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати.
Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та (у випадку наявності таких приміщень у будинку/будівлі) сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення.
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку складається з обсягів : спожитої теплової енергії на опалення приміщень, визначений за показаннями вузлів розподільного обліку або приладів-розподілювачів теплової енергії; спожитої теплової енергії на опалення приміщень, донарахований до мінімальної частки середнього питомого споживання згідно з розділом VI Методики № 315; спожитої теплової енергії на опалення приміщень, не оснащених вузлами розподільного обліку теплової енергії.
До 01.01.2022 розподіл обсягу спожитої у будівлі послуги виконувався згідно п.6 розділу 1 Методики № 315.
Визначення загальних обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг виконувалось за формулою № 1.
Після визначення загального обсягу спожитої у будівлі теплової енергії її розподіл здійснюється відповідно до розділів II-VIII цієї Методики.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.12.2021 № 358 внесено зміни до Методики № 315.
Відповідно з 01.01.2022 розподіл обсягу спожитої у будівлі послуги виконувався відповідно до п. 2. Розділу ІІ Методики № 315 зі змінами. Загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення у кожному розрахунковому періоді розподіляється на потреби безпосередньо опалення житлових/нежитлових приміщень, забезпечення загальнобудинкових потреб на опалення будівлі/будинку та сумарного обсягу теплової енергії, що надходить до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення, у відповідності до формули № 1.
Обсяг спожитої теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у будівлі/будинку складається з обсягів відповідно до формули № 2.
Згідно з п. 8 Методики № 315 у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку, та оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то показання такого вузла враховуються як показання вузла комерційного обліку при визначенні загального обсягу спожитої відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та як показання вузла розподільного обліку при розподілі цього визначеного загального обсягу спожитої комунальної послуги відповідно до цієї Методики.
За приписами п. 3 ч. 2 ст.10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» загальний обсяг теплової енергії (крім обсягу теплової енергії, витраченого на приготування гарячої води, забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також приміщень, де встановлені вузли розподільного обліку теплової енергії / прилади - розподілювачі теплової енергії) розподіляється між споживачами, приміщення / опалювальні прилади яких не оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами - розподілювачами теплової енергії, пропорційно до опалюваної площі (об'єму) таких споживачів. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії / приладами - розподілювачами теплової енергії / вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті.
У п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.
Пунктом 6 Розділу III Методики визначено, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється на опалення опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку, визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об'ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIII цієї Методики.
За умовами п. 1 Розділу VI Методики для споживачів, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об'єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії. Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 40 С від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.
У кожному розрахунковому періоді протягом опалювального періоду перевіряється дотримання вимоги щодо мінімального споживання теплової енергії в опалюваних приміщеннях, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. При перевірці спожитий опалюваним приміщенням обсяг теплової енергії на опалення, визначений за показаннями приладу (приладів) розподільного обліку теплової енергії та віднесений до загальної/опалюваної площі/об'єму цього приміщення, порівнюється з мінімальною часткою середнього питомого споживання теплової енергії. У разі недотримання цієї вимоги опалюваному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії за такими формулою 32 Методики.
Отже, у разі відсутності змін у показах розподільчого приладу обліку вбачається порушення споживачем вимог щодо мінімального споживаний теплової енергії у розрахунковому періоді і такому споживачу у відповідності до вимог Методики здійснюються донарахування обсягу спожитої теплової енергії.
Згідно з п. 9 Методики № 315 у разі, якщо окреме приміщення будівлі/будинку, яке є самостійним об'єктом нерухомого майна, має окремий інженерний ввід зовнішньої інженерної мережі або окреме відгалуження перед вузлом комерційного обліку та не оснащене вузлом обліку комунальної послуги, то при наданні цьому приміщенню послуги з постачання теплової енергії, обсяг спожитої цим приміщенням теплової енергії визначається як різниця між фактичним обсягом спожитої у будівлі/будинку теплової енергії у розрахунковому періоді (розраховується відповідно до формули 11 цієї Методики) та показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії у будівлі/будинку. Визначений таким чином обсяг споживання теплової енергії не враховується до показань вузла комерційного обліку та не приймає участь в загальному розподілі комунальної послуги у будівлі/будинку. Якщо у будівлі/будинку є декілька зазначених приміщень, то така різниця розподіляється на ці приміщення пропорційно до їх загальних/опалювальних площ/об'ємів.
Розподіл теплової енергії у будівлі/будинку, у якій приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії для будівлі/будинку, незалежно від наявності або відсутності вузла комерційного обліку теплової енергії, у якій/якому відсутні приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення, та усі приміщення не оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення визначається разом з обсягом спожитої теплової енергії на опалення цих приміщень. Розподілений обсяг для опалюваного приміщення, не оснащеного приладом розподільного обліку теплової енергії, розраховується з урахуванням вимог розділів VII, VIII цієї Методики за формулою № 13.
Пунктом 12 розд. 4 Методики передбачено: обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об'ємів їх житлових/ нежитлових приміщень. Відповідно до визначення наведеного в Методиці опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря.
Згідно з Порядком формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 № 869 Концерном “Міські теплові мережі» для застосування протягом опалювального періоду 2021-2022 років розраховано двоставкові тарифи на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії, які затверджені Рішенням Виконавчого комітету Запорізької Міської Ради від 11.10.2021 № 374 (зі змінами).
Двоставковий формат тарифу обумовлює компенсацію підприємству двох частин витрат окремо. Тобто двома ставками. Перша ставка (умовно-змінні витрати) - плата за спожиту теплову енергію, за рахунок якої здійснюються витрати на придбання лише енергоресурсів (палива, електроенергії та покупної теплової енергії). Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від обсягів теплової енергії, яка виробляється та надається споживачеві, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплової енергії (грн./Гкал). Тобто споживач, сплачуючи за теплову енергію на опалення за показаннями будинкового приладу обліку, сплачує лише вартість природного газу, електричної та покупної теплової енергії. Споживач сплачує за цією ставкою лише протягом опалювального періоду та розмір платежу залежить від обсягів спожитої теплової енергії.
Друга ставка (умовно-постійні витрати) - плата за приєднане теплове навантаження, за рахунок якої здійснюються витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової енергії, з обслуговуванням обладнання, з підтриманням технологічного обладнання в робочому стані, а також зі збутом та реалізацією теплової енергії і послуг з опалення. Зважаючи на те, що обсяг цих витрат залежить від кількості і потужності технологічного обладнання, що виробляє та транспортує теплову енергію споживачам та визначається, виходячи з обсягу теплового навантаження, що приєднане до джерела теплової енергії, ця ставка визначена у гривнях за одиницю теплового навантаження на джерело теплової енергії (грн/Гкал/ годину). Тобто, споживач, сплачуючи за одиницю приєднаного теплового навантаження, сплачує всі витрати, пов'язані з виробництвом, транспортуванням та постачанням теплової, крім енергоносіїв. Оскільки ці витрати виникають у підприємства протягом всього року, то і тариф розраховано для місячної оплати протягом року, рівними частинами в опалювальний та міжопалювальний періоди.
Відповідно до умов укладених договорів плата виконавцю складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування. Плата за абонентське обслуговування включає витрати виконавця, пов'язані з укладенням договору про надання комунальної послуги, здійсненням розподілу обсягу спожитих послуг між споживачами, нарахуванням плати за спожиті комунальні послуги, обслуговуванням та заміною вузлів комерційного обліку води. Концерном “Міські теплові мережі» абонентська плата розрахована відповідно до річних планових витрат на зазначені функції та не залежить від обсягів спожитих послуг. Плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця та не залежить від обсягів послуг.
За п.п 5, 11, 32, 34, 38 Типового індивідуального договору виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Пунктом 34 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України, від 21 серпня 2019 року № 830, визначено, що рахунки на оплату спожитої послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів послуг, на основі показань вузлів комерційного обліку з урахуванням показань вузлів розподільного обліку відповідно до Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та надаються споживачу (його представнику) у строк не пізніше ніж за 10 календарних днів до граничного строку внесення плати за послуги, визначеного договором.
Щодо досліджуваної справи, то враховуючи користування Відповідачем належними йому на праві власності нежитловими приміщеннями, розташованими у будинку 50 по пр.Соборний у м.Запоріжжя, він споживав теплову енергію, що постачалася Позивачем до цього будинку у спірному періоді.
Крім того, надання Концерном “МТМ» товариству послуги з постачання теплової енергії у період з 01.11.2021 по 31.01.2024 на загальну суму 806396,97 грн. підтверджується архівом показів приладу обліку теплової енергії по пр.Соборний, 50, детальною інформацією щодо нарахувань за послугу з постачання теплової енергії за договором №76203701 ТОВ “Смарагд» тощо.
Надання Концерном “МТМ» товариству послуги з постачання теплової енергії у спірний період не спростовано Відповідачем.
На виконання вказаних Правил, Позивачем були сформовані рахунки, які містять усі необхідні для здійснення перевірки нарахувань Концерном “МТМ» дані, зокрема, інформацію щодо приладу комерційного обліку, опалювальної площі будинку/будівлі, щодо спожитої будинком теплової енергії, а також містять назву платника - ТОВ"Смарагд", його адресу тощо. Отже, дані, що містяться у рахунках, дозволяють ідентифікувати особу, якій вони виставлені та на якій підставі.
Рахунки надавалися Відповідачу та були йому доставлені в електронній формі, що не суперечить вимогам чинного законодавства України.
При цьому слід зазначити, що вимоги щодо обов'язкової форми вручення рахунку законодавством не встановлені, а його ненадання не звільняє Відповідача від оплати наданих послуг, не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 ЦК України. Тобто, навіть відсутність рахунків не звільняє Відповідача від обов'язку оплатити вартість наданих послуг.
Одночасно суд зауважує, що за умовами пп. 7, 9, 10 п. 40 договору Відповідач як споживач має право на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку, без додаткової плати отримувати від виконавця детальний розрахунок розподілу обсягу спожитої послуги між споживачами будинку, без додаткової плати отримувати інформацію про проведені виконавцем нарахування плати за послугу (з розподілом її за періодами та видами нарахувань).
Між тим, Відповідач не надав доказів звернення до Позивача з поданням уточнюючої інформації для здійснення перерахунку обсягу наданої послуги у спірному періоді, а також з приводу невірності нарахувань вартості наданих послуг, неотримання цих послуг .
Відтак, з урахуванням положень наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, а саме: укладення сторонами Індивідуального договору від 05.11.2021, реальність отриманих Відповідачем за цим договором послуг, доведення наявними у справі документами їх обсягу та вартості, неоплату цих послуг Відповідачем та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення з ТОВ"Смарагд" заборгованості за поставлену теплову енергію у період з 01.11.2021 по 31.01.2024 у загальному розмірі 806396,97 грн.
Разом з тим, згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов'язаний , у т.ч.: укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом (п. 1); оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (п.5); дотримуватися вимог житлового та містобудівного законодавства під час проведення ремонту чи реконструкції житла (іншого об'єкта нерухомого майна), не допускати порушення законних прав та інтересів інших учасників відносин у сфері житлово-комунальних послуг (п. 8).
Враховуючи колективний характер споживання теплової енергії у багатоквартирному будинку, індивідуальне бажання власника нежитлового приміщення не може бути підставою для звільнення від сплати.
Верховний Суд у справі № 910/12510/17 зазначив, що навіть за відсутності індивідуального договору факт постачання тепла є достатньою підставою для виникнення обов'язку зі сплати.
За таких умов, та враховуючи встановлений судом факт отримання ТОВ"Смарагд" комунальних послуг від Концерну "МТМ", саме номер Типового індивідуального договору не має суттєвого значення для вирішення даного спору, тому відсутність у справі саме договору з номером 76203701, не свідчить про відсутність обов'язку у Скаржника з оплати таких послуг. Разом з тим, докази такої оплати у справі відсутні.
Доводи Апелянта про зняття приладу обліку саме з об'єкта Відповідача відхиляються колегією суддів, оскільки, з огляду на вищевикладене, це не спростовує факт отримання послуги, при цьому нарахування відбувалось з урахуванням показів будинкового комерційного приладу обліку.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У даному випадку, Відповідачем в обґрунтування своїх доводів та на підтвердження своєї позиції не надано належних доказів, контррозрахунків тощо.
Інші аргументи Скаржника були розглянуті колегією суддів, між тим вони не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.
Підсумовуючи вищенаведене, апеляційний суд вважає, що викладені в апеляційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються належними доказами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права і не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Скаржник, звертаючись з апеляційною скаргою, не довів неправильного застосування судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого у справі рішення.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Смарагд» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2025 у справі № 908/192/25 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складений 08.12.2025
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О. Дармін