вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
про залишення апеляційної скарги без руху
"04" грудня 2025 р. Справа№ 915/1210/25
Північний апеляційний господарський суд
суддя: Михальська Ю.Б.
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 про повернення зустрічного позову
у справі №915/1210/25 (суддя Ковтун С.А.)
за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк»
до ОСОБА_1
про стягнення 100 000,00 грн, -
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №915/1210/25 повернути ОСОБА_1 зустрічну позовну заяву і додані до неї документи.
Не погодившись із прийнятою ухвалою, 06.11.2025 через підсистему «Електронний суд» ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №915/1210/25 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Водночас апелянтом у своїй апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.11.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №915/1210/25 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Мальченко А.О.
Судом було встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №915/1210/25; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
20.11.2025 матеріали справи №915/1210/25 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України та підлягає залишенню без руху, виходячи з наступного.
Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.
За змістом статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.
Відповідно до статті 115 Господарського процесуального кодексу України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Отже, клопотання (заява) про відновлення процесуального строку повинне містити пояснення щодо причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Частиною 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалу Господарського суду міста Києва було прийнято 24.10.2025 та доставлено до електронного кабінету Луцишина Юрія Миколайовича 24.10.2025 о 15 год. 34 хв, що підтверджується даними з системи «Діловодство спеціалізованого суду». Отже, враховуючи, що ухвалу суду постановлено 24.10.2025 без виклику сторін, то строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали починає відраховуватися з дня прийняття даної ухвали, а саме з 24.10.2025 і останнім днем 10-денного строку є 03.11.2025. Оскільки апелянту оскаржувану ухвалу суду було доставлено до його електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» у день постановлення ухвали, а саме 24.10.2025, що підтверджується даними з системи «Діловодство спеціалізованого суду», то останнім днем, коли апелянт мав право подати апеляційну скаргу без пропуску встановленого законом строку є 03.11.2025.
Однак, до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на зазначене рішення апелянт звернувся 06.11.2025 через підсистему «Електронний суд», тобто з пропущенням встановлених процесуальних строків.
Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт у своєму клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження посилається на те, що оскаржуваною ухвалою від 24.10.2025 заявникові було повернуто матеріали зустрічного позову у зв?язку з відсутністю усунення недоліків у строк, встановлений судом. Зазначену ухвалу заявник отримав 24.10.2025 за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний Суд». Водночас, 28.10.2025 апелянтом в рамках зазначеної справи було подано матеріали зустрічного позову із заявою про поновлення строку для його подачі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2025 матеріали зустрічного позову повернуто заявникові, текст ухвали отримано заявником 04.11.2025. У судовому засіданні в зазначеній справі, що відбулося 03.11.2025 розгляд справи було відкладено на 24.11.2025. Про обставини щодо рішення про відмову у прийнятті до судового розгляду зустрічних позовних вимог заявник фактично дізнався у судовому засіданні 03.11.2025, а тому апелянт просить суд поновити строк для оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №915/1210/25.
Розглянувши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №915/1210/25, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження не є поважними з огляду на наступне.
Зі змісту статті 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов'язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви (клопотання) скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.
При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування заяви (клопотання) про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.
Відповідно до чинного законодавства, поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.
Сама ж наявність права на оскарження не є безумовною підставою для здійснення судового захисту шляхом прийняття апеляційної скарги, поданої з порушенням встановленого процесуальним законом порядку.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України»).
Як зазначено вище, Європейський суд з прав людини у пункті 41 свого рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Проаналізувавши доводи ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що фактично доводи скаржника зводяться до того, що апелянт хоча і отримав оскаржувану ухвалу 24.10.2025 в свій електронний кабінет, проте про обставини щодо рішення про відмову у прийнятті до судового розгляду зустрічних позовних вимог заявник фактично дізнався у судовому засіданні, яке відбулося 03.11.2025.
Враховуючи вищевикладене, розглянувши зазначене клопотання, суд приходить до висновку, що наведені скаржником в обґрунтування клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження причини не можна вважати поважними, а наведені скаржником обставини об'єктивно непереборними та такими, що не давали змоги ОСОБА_1 вчасно звернутись до суду із апеляційною скаргою, оскільки відповідач отримав оскаржувану ухвалу суду від 24.10.2025 в свій електронний кабінет 24.10.2025, відповідно саме з цієї дати вважається таким, що обізнаний з її змістом.
У зазначеному клопотанні апелянт не наводить жодних обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від його волевиявлення та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду із відповідною апеляційною скаргою у встановлені законом строки.
Аналогічного висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 06.10.2025 у справі №916/4915/24 зазначивши про те, що зареєструвавши Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС, учасник справи має усвідомлювати, що будь-які документи у справах, в яких останній бере участь, будуть надсилатись йому саме в електронній формі шляхом їх направлення до Електронного кабінету, а тому суд вважає, що учасник справи повинен був з певною періодичністю вживати заходи для перевірки повідомлень направлених до його Електронного кабінету.
Відповідно до положень частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
З врахуванням викладеного та на підставі частини 3 статті 260 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 у справі №915/1210/25 без руху.
Суд звертає увагу учасників судового процесу, що дана ухвала постановляється після повернення головуючої судді Михальської Ю.Б. з відрядження.
Керуючись статтями 174, 234, 255, 256, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.10.2025 у справі №915/1210/25 залишити без руху.
2. Роз'яснити ОСОБА_1 , що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки, надавши суду апеляційної інстанції відповідну заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо існують інші підстави для поновлення строку.
3. Попередити ОСОБА_1 , що якщо відповідну заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями Північного апеляційного господарського суду та не підлягає оскарженню.
Суддя Ю.Б. Михальська