Номер справи 703/7476/25
1-кп/703/648/25
01 грудня 2025 року м. Сміла
Смілянський міськрайонний суд Черкаської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
захисників - адвокатів ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду у м. Сміла клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у виді застави щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сміла Черкаської області, громадянина України, непрацюючого, розлучений, утриманців не має, зареєстрований та проживає за адресою АДРЕСА_1 , не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 2, 3 ст. 307 КК України,
На розгляді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, що передбачені ч. 2, 3 ст. 307 КК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2025 ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком 30 днів із можливістю внесення застави у розмірі 70 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і покладенням обов'язків та обмежень у разі її внесення.
13.03.2025 ОСОБА_6 звільнено із ДУ «Черкаський слідчий ізолятор» у зв'язку із внесенням застави, з даного дня щодо обвинуваченого ОСОБА_6 діє запобіжний захід у виді застави, строк обов'язків та обмежень, пов'язаних із застосуванням щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави, в подальшому продовжено, останнього разу ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2025 до 10.01.2026 включно.
Під час підготовчого судового засідання прокурор звернулася із письмовим клопотанням про продовження ОСОБА_6 обов'язків, пов'язаних із дією щодо нього запобіжного заходу у виді застави.
Метою продовження дії обов'язків щодо обвинуваченого ОСОБА_6 є запобігання ризикам, визначеним під час застосування запобіжного заходу, що продовжують існувати. Вказує на ризики, передбачені пунктами 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України, що полягають в тому, що обвинувачений, який не має достатньо міцних соціальних зв'язків, усвідомлюючи суворість покарання, може ухилятися від суду. У разі припинення відповідних обмежень обвинувачений матиме реальну можливість здійснювати незаконний вплив на свідків, зокрема залученого до проведення негласних слідчих (розшукових) дій, якого знає в обличчя та може впізнати, шляхом вмовляння, погрози чи шантажу, з метою надання останнім показань на користь обвинуваченого, або відмови від їх надання взагалі для уникнення кримінальної відповідальності, чинити перешкоди в здобутті доказів, оцінка та аналіз яких матиме значення для ухвалення судом законного та справедливого рішення. ОСОБА_6 не працевлаштований, не має законного джерела прибутку, злочинна діяльність є основним джерелом його доходу, він може вчиняти інші кримінальні правопорушення, це додатково підтверджується кількістю та систематичністю вчинення протиправних діянь, в яких він звинувачується. За таких обставин застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам недостатньо, а визначення обов'язкових до виконання обвинуваченим обов'язків судом буде мати достатній профілактичний та превентивний ефект, оскільки наслідки порушення його умов є достатньо вагомими і матимуть значний стримуючий ефект від вчинення будь-якого перешкоджання кримінальному провадженню з його боку.
Сторона обвинувачення також посилається на те, що в кримінальному провадженні дотримано вимогу обґрунтованої підозри та отримано вагомі докази, що свідчать про об'єктивний зв'язок обвинуваченого ОСОБА_6 із кримінальними правопорушеннями, у вчиненні яких обвинувачується.
Захисник обвинуваченого, адвокат ОСОБА_9 , позицію якого підтримав обвинувачений ОСОБА_6 , заперечував проти продовження обмежень, пов'язаних із дією запобіжного заходу у виді застави, посилаючись на ті обставини, що обвинувачений не мав та не має наміру перешкоджати кримінальному провадженню, відсутні будь-які відомості про те, що ним вчинялися дії, що переслідували б таку мету, він належним чином виконує процесуальні обов'язки. ОСОБА_6 має міцні соціальні зв'язки, що виражається в тому що в нього є матір, вітчим та брат, яким він надає матеріальну допомогу та підтримку. Застосування щодо обвинуваченого обмежень є непропорційним втручанням в особисту свободу та недоторканність. Наведені стороною обвинувачення ризики не доведені, оскільки ОСОБА_6 не судимий, не виявляв намірів перешкоджати досудовому слідству чи протиправно впливати на інших учасників кримінального провадження.
Заслухавши сторони кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Відповідно до статті 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
За частиною першою та пунктом 9 частини другої статті 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи забезпечення кримінального провадження, до яких, зокрема, належать запобіжні заходи.
Згідно з частиною першою статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Також, статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Отже, підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України (частина 2 статті 177 КПК України).
Ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення обвинуваченим зазначених дій.
Відповідно до ст. 182 КПК України, з моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Так, частиною 5 ст.194 КПК України встановлено перелік обов'язків, які слідчий суддя, суд покладають на підозрюваного, обвинуваченого у разі застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Частиною 7 ст. 194 КПК України визначено, що обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, можуть бути покладені на обвинуваченого/підозрюваного на строк не більше двох місяців. І в разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на обвинуваченого/підозрюваного були покладені відповідні обов'язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов'язки скасовуються.
Правилами ч. 11 ст. 182 КПК України встановлено підстави і умови повернення застави. Вона повертається заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу, якщо не була звернена в дохід держави. Аналіз положень ст. 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК України в їх системному взаємозв'язку дає підстави для висновку, що лише запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені в ч. 5 ст. 194 КПК України обмеження, діють певний, визначений ухвалою слідчого судді (суду) строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі застава, обмеженого строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження.
Тобто, положеннями Кримінального процесуального кодексу України не визначено конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави.
Згідно зі ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Клопотання сторони обвинувачення обґрунтоване наявністю обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_6 , а також існуванням ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти кримінальні правопорушення.
Зі змісту ч. 2 ст. 177 і п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК убачається, що при вирішенні питання про застосування або продовження запобіжного заходу в частині встановлення наявності заявлених стороною обвинувачення ризиків суд керується стандартом доведення «достатні підстави».
Існування кожного вказаного у ч. 1 ст. 177 КПК ризику повинно підтверджуватися фактами, наявність яких має бути переконливо продемонстровано (п. 85, 86 рішення Європейського Суду з прав людини від 30.01.2018 у справі «Макаренко проти України», заява №622/11).
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити в майбутньому.
Приймаючи до уваги викладене, доводи сторін кримінального провадження оцінюються з огляду на обставини вчинення кримінально протиправного діяння, сформульовані в обвинувальному акті, дані про поведінку особи під час кримінального провадження та наявність обставин, передбачених ч. 1 ст. 178 КПК України.
Обґрунтованість підозри.
Клопотання сторони обвинувачення, поміж іншого, посилається на наявність в даному кримінальному провадженні обґрунтованої підозри щодо ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
З усталеної прецедентної практики ЄСПЛ, зокрема сформованої у справах «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства», «Лабіта проти Італії», «Ільгар Маммадов проти Азейбарджану», «Нечипорук і Йонкало проти України», вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання «поза розумним сумнівом» щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об'єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994, де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Отже, при вирішенні питання щодо обґрунтованості підозри та достатньої вагомості доказів суд, на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише, чи є причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для продовження строку дії застосованого відносно нього запобіжного заходу.
Згідно з доводами, викладеними у клопотанні, обґрунтованість підозри щодо вчинення ОСОБА_6 інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується сукупністю доказів, перелік яких наведений у обвинувальному акті та реєстрі матеріалів досудового розслідування, серед яких протоколи добровільної видачі від 30.10.2024, 22.01.2025, висновки судових експертиз №КСЕ-19/124-24/16118 від 18.11.2024, №СЕ-19/124-25/1570-НЗПРАП від 30.01.2025, №СЕ-19/124-25/1569-НЗПРАП від 31.01.2025, протоколи негласних слідчих (розшукових) дій №5/1/4198т від 31.10.2024, №5/1/4630т від 08.11.2024, №5/1/4624т від 01.11.2024, №5/1/298т від 23.01.2025, №5/1/622т від 30.01.2025, №5/1/629т від 30.01.2025 та інші матеріали кримінального провадження.
Суд на стадії підготовчого судового засідання не може досліджувати та давати оцінку правильності чи хибності як викладеному в обвинувальному акті формулюванню обвинувачення за кожним епізодом, на підставі викладених фактичних обставин кримінального правопорушення та які прокурор вважає встановленими, що підлягає доказуванню стороною обвинувачення тільки під час судового розгляду провадження, за результатами якого суд і формулює обвинувачення, визнане доведеним або приймає рішення про доведеність чи недоведеність обвинувачення з підстав, визначених законом. Обставини, викладені в обвинувальному акті, формулювання обвинувачення та правова кваліфікація кримінального правопорушення, тобто суть обвинувального акта та пред'явленого особі обвинувачення, є предметом судового розгляду по суті.
Вказані висновки неодноразово сформульовані Верховним Судом, зокрема в постановах від 29.09.2021 в справі №409/1465/16-к, від 03.07.2019 в справі №273/1053/17.
Суд дійшов висновку, що наявні у провадженні докази, на які посилається сторона обвинувачення, є достатньо вагомими, свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з подіями кримінального правопорушення, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що обвинувачений міг вчинити дані правопорушення.
Щодо ризику ухилення від суду.
В своєму клопотанні прокурор посилається на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні низки кримінальних правопорушень, серед яких особливо тяжкий злочин, пов'язаний із незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин, що вчинені за попередньою змовою групою осіб, у великих розмірах.
Ризик переховування від суду обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим негативними для особи наслідками, зокрема, суворістю передбаченого покарання.
З огляду на тяжкість пред'явленого ОСОБА_6 обвинувачення за ч. 3 ст. 307 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до 12 років, конфіскацію майна, у разі засудження останнього до нього, за загальним правилом, не може бути застосовано звільнення від відбування покарання. За таких умов посилання сторони обвинувачення на існування ризику переховування від суду не може вважатися безпідставним.
Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинуваченого ОСОБА_6 переховуватися від суду, що узгоджується із позицією ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.06.2001 року, заява №33977/96), де зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, а також у рішенні по справі «Пунцельт проти Чехії» (рішення від 25.04.2000 року, заява №31315/96), відповідно до якого при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання. Також у рішенні по справі «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.
Однак тяжкість можливого покарання не є єдиною підставою для висновку про існування у цьому провадженні ризику переховування обвинуваченого від суду.
Щодо міцності соціальних зв'язків.
Судом враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 , як слідує із його власного повідомлення, розлучений, його колишня дружина та двоє неповнолітніх дітей, 2009 та 2015 років народження, не проживають із ним, оскільки тривалий час перебувають за кордоном, відомостей про те, що обвинувачений надає їм утримання чи матеріальну допомогу, суду не надано. Судом приймається до уваги повідомлення сторони захисту про наявність у ОСОБА_6 близьких родичів - матері із братом, а також вітчима, відтак є підстави вбачати існування соціальних зв'язків певного рівня міцності, проте за відсутності інформації, що перелічені особи потребують матеріальної допомоги, перебувають в залежності від обвинуваченого чи утримуються ним, ризик втечі не може вважатися спростованим. Крім того, застосований щодо обвинуваченого ОСОБА_12 запобіжний захід в тому вигляді, в якому діє на даний час, не перешкоджає йому надавати допомогу родичам.
Разом із тим, обвинувачений ОСОБА_6 офіційно не працевлаштований, відсутні відомості про наявність в нього законного джерела прибутку.
Суд вважає, що вказаних даних недостатньо для висновку про наявність у обвинуваченого достатньо міцних соціальних зв'язків, що виключало б можливість ухилення від суду шляхом втечі.
Щодо ризику незаконного впливу на інших учасників кримінального провадження.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків, суд виходить з встановленого КПК України порядку отримання показань у кримінальному провадженні на різних його етапах та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. З огляду на стадію розгляду справи в суді, свідки в даному кримінальному провадженні не допитувалися.
В силу вимог ст. 290 КПК України, стороні захисту, у тому числі обвинуваченому ОСОБА_6 , відкриті матеріали досудового розслідування, вручений обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, обвинувачений обізнаний з переліком свідків у кримінальному провадженні. Суд погоджується із доводами сторони обвинувачення про те, що обвинувачений потенційно наділений можливістю чинити вплив на свідків в даному провадженні, в першу чергу на ОСОБА_13 , якого залучено до проведення негласних слідчих (розшукових) дій. За обставинами пред'явленого обвинувачення, ОСОБА_6 бачив його особисто, відтак може впізнати, тому не виключені його спроби ініціювати спілкування із даною особою, а це може мати негативний вплив на показання свідка в суді.
Існування відповідного ризику обумовлено тим, що показання свідків щодо обставин вчинення злочину, є істотною частиною доказової бази в даному кримінальному провадженні, можуть вплинути на становище обвинуваченого, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній, у разі припинення заборони спілкування зі свідками, може вчиняти спроби впливати на них з метою уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
Щодо ризику продовжити протиправну поведінку.
Суд погоджується із доводами сторони обвинувачення, що ОСОБА_6 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки відсутні відомості про те, що він має належне та постійне джерело доходу, відтак існують обґрунтовані підстави вважати, що вчинення корисливих злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин може бути щонайменше основним джерелом його доходів. Неодноразове вчинення тотожних протиправних діянь, що стали підставою для пред'явлення ОСОБА_6 обвинувачення в даній справі, на переконання суду, свідчить про стійку протиправну спрямованість його поведінки та існування ризику, що останній може продовжити таку діяльність, зважаючи також на вказані в обвинувальному акті відомості про його поведінку, пов'язану із обставинами вчинення кримінальних правопорушень, в яких обвинувачується, існування відповідних знайомств та зв'язків у відповідній сфері.
Вказані обставини не спростовуються тим, що обвинувачений не є судимим, відомості про факти притягнення його до кримінальної відповідальності на даний час судові не надавалися.
Отже суд приходить до переконливого висновку про існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
При вирішенні питання доцільності продовження строку обов'язків, покладених на обвинуваченого, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених при застосуванні запобіжного заходу. Підстави, за яких застосовано до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням застави та з покладенням відповідних обов'язків, а також обставини, які при цьому враховувались, наразі не змінились, а ризики - не зменшились, а відтак суд вважає, що виконання покладених на обвинуваченого обов'язків із числа передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, забезпечить його належну процесуальну поведінку та відповідатиме вимогам закону. Наразі такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого є розумним і співмірним із завданнями цього кримінального провадження.
На підставі викладеного, з метою забезпечення виконання ОСОБА_6 покладених на нього процесуальних обов'язків, слід продовжити строк заборон та обмежень, покладених на обвинуваченого ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10.11.2025, на два місяці.
Керуючись ст. 177, 178, 183, 194, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання прокурора задовольнити.
Продовжити строк дії обов'язків, покладених ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 12.03.2025 на обвинуваченого ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у зв'язку із застосуванням до нього запобіжного заходу у виді застави, на 2 місяці, до 01.02.2026 включно, зобов'язавши його:
- не залишати межі м. Сміла Черкаської області без дозволу прокурора, суду, крім відвідування місця проживання матері - ОСОБА_14 , що за адресою АДРЕСА_2 , з можливістю проживання в тому ж місці;
- вчасно прибувати за кожною вимогою до прокурора, суду;
- повідомляти суд про зміну місця свого проживання, реєстрації, роботи;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти), інші документи, що надають право виїзду за кордон України;
- утримуватися від спілкування у будь-якій формі із ОСОБА_7 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході судового розгляду за їх участі, за участі ОСОБА_6 в присутності прокурора, суду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складений 05.12.2025.
Головуючий ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
ОСОБА_3