Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/9331/25
Номер провадження2/711/4023/25
08 грудня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого судді Петренка О.В.,
за участю секретаря судових засідань Овезової Ю.В.,
відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини,
07 жовтня 2025 року ОСОБА_2 , в інтерасах якої діє ОСОБА_3 , звернулася до Придніпровського районного суду м.Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 додаткові витрати на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 43 767,58 грн (вхідний №39823/25, а.с.1-4).
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 27 вересня 2014 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстровано виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, про що в книзі реєстрації зроблено запис №10.
Перебуваючи у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, сторони не проживають разом однією сім'єю, починаючи з 20.06.2025; дитина проживає разом з матір'ю.
Також позивач у позові зазначає, що шлюб між сторонами розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2025, що ухвалене в цивільній справі №711/3153/25.
Незважаючи на те, що відповідач зобов'язувався брати участь в утриманні дитини, однак матеріальну допомогу не надає, у зв'язку з чим позивач змушена звернутися до суду з зазначеним позовом.
У грудні 2024 року дитина почала скаржитись на біль у коліні, почав кульгавити. У січні 2025 року провели ряд обстежень: УЗД колін, МРТ кульшових суглобів. У кінці січня 2025 року дитині поставили діагноз: хвороба Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки).
Як стверджує позивач у мотивувальній частині позовної заяви, хвороба сина є дуже тяжкою і не дає можливості дитині самостійно себе обслуговувати, забезпечувати самостійно елементарні життєві потреби. Дитина потребує догляду, такий догляд йому забезпечує позивач з якою син постійно проживає. Позивач працює, проте її доходів не достатньо для забезпечення потреб сина, який потребує постійного стороннього догляду та має відповідні потреби у реабілітації. Позивач витратила багато коштів на діагностику хвороби, операцію та реабілітацію. Відповідач жодним чином не приймав участі в цьому. На даний час реабілітація триває. Також є потреби у лікуванні зубів. Не всі витрати можливо підтвердити, бо пройшов час і докази витрат не збереглися.
Зокрема, витрати, що може підтвердити позивач складаються з:
1. магнітно-резонансна томографія від 24.01.2025 в ТОВ «Німецький діагностичний центр», протокол МРТ - дослідження кульшових суглобів: оплата підтверджується чеком продажу №Нім-250124-0056 від 24.01.25 - 2100,00 грн;
2. комплект для проведення операції придбаний в ТОВ «Азимут»: товарний чек №69395 від 14.02.2025 на суму 3753,36 грн разом з внеском допомогою в Інститут травматології та ортопедії для оформлення до лікарні - квитанція №0.0.41274046.1 від 14.02.2025 - оплата на суму 3232,00 грн;
3. оплата за медичні послуги Інституту травматології та ортопедії: квитанція до платіжної інструкції №20164 1150909 4552 від 17.03.2025 на суму 2140,00 грн;
4. набір для тунелізації та набір імплантів для корегуючої остеотомії проксимального відділу стегнової кістки відділу стегнової кістки педіатричною пластиною (титан) придбані в ФОП ОСОБА_5 20.03.2025 згідно видаткової накладної №6-00000074 від 20.03.2025 на суму 56100,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 22.08.2025;
5. лабораторні дослідження в медичній лабораторії СSP LAB ТОВ «Авіцена» замовлення №CS0642122 від 26.02.2025 на суму 5360,00 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №5 від 26.02.2025;
6. лікування в стоматолога в СК «Джулія», що підтверджується актами виконаних робіт від 29.09.2025 на суму 2850,00 грн та від 04.10.2025 на суму 12000,00 грн. Оплата підтверджується згідно товарного чека від 29.09.2025 та товарного чека від 04.10.2025.
Підсумовуючи викладене, позивач у позові зазначає, що всього нею було понесено додаткових витрат на утримання дитини на загальну суму 87535,36 грн. У зв'язку з цим, відповідач має відшкодувати 50% додаткових витрат, тобто в розмірі 43767,58 грн, який і просить позивач стягнути з відповідача в рахунок компенсації додаткових витрат на утримання дитини.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 10 жовтня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 11 год 20 хв 10 листопада 2025 року в приміщенні Придніпровського районного суду м. Черкаси (а.с.34-35).
27 жовтня 2025 року засобами поштового зв'язку відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в прохальній частині якого просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі (вхідний №43081/25, а.с.46-48).
Заперечення проти задоволення позову відповідач обгрунтовує тим, що витрати на лікування дитини проводилися в період з 24.01.2025 до 22.03.2025, тобто в період, коли сторони підтримували відносини і не розділяли фінансові витрати, а про розірвання шлюбу і аліменти не було і мови.
Відповідач також звертає увагу суду на те, що між батьками не досягнуто домовленості щодо того з ким краще проживати дитині. Це питання має вирішуватись в тому числі із залученням органу опіки та піклування. У цьому контексті відповідач у відзиві зазначає, що саме з ним син провів перші роки свого життя в той час як позивач займалася задоволенням своїх матеріальних потреб, заробляючи гроші.
Відповідач також зазначає, що він не працює з самого народження сина і всебічно сприяв його формуванню та розвитку. Зокрема, для того щоб дитина росла в екологічно чистому місці, саме відповідач ініціював переїзд з квартири в м. Черкаси у приватний будинок у с. Свидівок, що знаходиться у лісі поруч з річкою.
В означений період часу, як стверджує відповідач у відзиві, саме він займався вихованням сина, його оздоровленням та навчанням, що у наслідку привело до гарних результатів: дитина росла здорова.
Водночас у відзиві відповідач констатує, що після того як дитина почала проживати з матір'ю, у сина з'явилися серйозні проблеми зі здоров'ям і вже через рік син був визнаний особою з інвалідністю. Так, у грудні 2024 року у сина з'явилась кульгавість на ліву ногу, однак позивач не звернула на це уваги і не показала сина фахівцям для вчасного встановлення діагнозу захворювання, а натомість поїхала з сином в санаторій, де замість того, щоб усунути навантаження на кульшовий суглоб сина, продовжувала навантажувати його. У результаті діагноз сину було встановлено із запізненням. Хоч лікарі в м. Черкаси і пропонували консервативне лікування, однак позивач самостійно прийняла рішення оперувати дитину. Водночас позивач не надає висновку спеціаліста де б було зазначено про необхідність операції.
У зв'язку з цим, відповідач робить висновок, що позивач діяла за власної ініціативи, але не за власний кошт; кошти на лікування сина передавав відповідач особисто позивачу в лютому 2025 року. Проте, оскільки сторони перебували в шлюбі, тому позивач, не знаючи, що необхідно буде доводити цю обставину, відповідних доказів не зберіг.
Щодо заперечень проти тверджень позивача про не участь в додаткових витратах на утримання сина, то відповідач у відзиві заперечує означений факт, зазначаючи про те, що він надавав потрібну допомогу і у догляді за сином і у придбанні милиць та інвалідного візочка власним коштом, який з м. Кривий Ріг привіз батько відповідача ОСОБА_6 .
Також відповідач у відзиві зазначає про те, що безпосередньо після операції сину, коли він повернувся до м. Черкаси з м. Києва, відповідач особисто забрав його до себе, у тому числі для того щоб позивач відпочила; післяопераційні шви ОСОБА_4 знімали в амбулаторії с. Свидівок.
Щодо позовної вимоги про стягнення вартості стоматологічних послуг, що надавалися СК «Джулія» малолітньому ОСОБА_4 , то відповідач вважає її безпідставною з огляду на таке.
По-перше, позивач не погоджувала і не домовлялася з відповідачем про необхідність лікування зубів сину хоча, на переконання відповідача, мала б погодити як час і місце, так і бюджет.
По-друге, не надано документів, що обгрунтовують необхідні витрати: виписки, медичні документи, довідка з лікарні, висновок лікаря тощо.
По-третє, не відомо чому саме в цю клініку звернулася позивач, а не у державну дитячу поліклініку, лікування в якій оплачується з урахуванням пакету Національної служби здоров'я України.
По-четверте, надані акти викладені незрозумілою мовою і не вказують про лікування ОСОБА_4 .
У цьому контексті відповідач звертає увагу суду на те, що у нього є можливість проводити реабілітацію сина, не витрачаючи на це грошових коштів. Тим паче це має значення, оскільки відповідач не працює і не має доходів.
Підсумовуючи викладене, відповідач констатує, що позивач не надала достатніх і обгрунтованих доказів на підтвердження позовних вимог, а обгрунтування відповідача і докази, що долучені до відзиву, свідчать про те, що положення ст.185 СК України не можуть бути застосовані у межах даної цивільної справи.
06 листопада 2025 року представником позивача ОСОБА_2 адвокатом Драчуком С.В. подана до суду відповідь на відзив (вхідний №44913/25, а.с.60-62), у мотивувальній частині якої наведено спростування тверджень відповідача, що викладені ним у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представник позивача зазначає відносно лікування зубів, то воно обумовлено тим, що у дитини неправильний прикус і це потребує лікарського втручання; відповідач сам відвідував лікаря з дитиною на канікулах і погодився відшкодувати половину вартості лікування.
Підсумовуючи викладене, представник позивача просить суд приєднати відповідь на відзив до матеріалів справи та врахувати під час ухвалення судового рішення.
Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 10.11.2025 розгляд справи був відкладений до 10 год 30 хв 05 грудня 2025 року (а.с.66-67).
Позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Драчук С.В. у судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а саме: шляхом направлення судових повісток про виклик до суду до електронних кабінетів як позивача ОСОБА_2 , так і її представника адвоката Драчука С.В. у підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 11.11.2025 (а.с.68 зворот, 69 зворот).
Пунктом 2 ч.8 ст.128 ЦПК України встановлено, що днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи.
У зв'язку з викладеним, суд дійшов висновку, що позивач ОСОБА_2 та її представник адвокат Драчук С.В. були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи.
Водночас 04.12.2025 представник позивача адвокат Драчук С.В., через підсистему «Електронний суд», подав заяву, в якій просив здійснити розгляд справи 05.12.2025 без участі позивача та її представника, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, заяви та клопотання у сторони позивача відсутні (вхідний №49362/25, а.с.72-73).
Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав повністю, просив суд відмовити в задоволенні позову з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву. Додатково пояснив, що із сумою, що заявлена позивачем до стягнення з нього, він не згоден, оскільки витрати на лікування були понесені сторонами спільно у час, коли вони перебували в шлюбі. Також пояснив, що наприкінці лютого на початку березня 2025 року він особисто передав грошові кошти в сумі 1000 доларів США та декілька тисяч гривень позивачу для операції сину, однак доказів означеним обставинам у нього немає. Крім того повідомив суду, що фактично із позивачем не проживають з 20 червня 2024 року, хоч і підтримували певний час сімейні відносини. Визнає той юридичний факт, що сину було проведене оперативне втручання у березні 2024 року в м. Києві у зв'язку з виявленою у нього хворобою Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки).
05 грудня 2025 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 08 год 50 хв 08 грудня 2025 року (а.с.76-77).
Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальні позиції як представника позивача, так і безпосередньо відповідача висловлені як письмово в заявах по суті спору, так і під час проголошення відповідачем вступного слова, дійшов таких висновків.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_1 27 вересня 2014 року уклали шлюб, який у цей же день зареєстрований виконавчим комітетом Свидівоцької сільської ради Черкаського району Черкаської області, актовий запис №10, який був розірваний рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2025, що ухвалено за результатами розгляду цивільної справи №711/3153/25 (а.с.9-10,12).
Частиною 3 ст.6 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262-IV передбачено, що суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Частиною 2 ст.3 означеного Закону встановлено, що Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Суд перевірив факт набрання рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.06.2025 у справі №711/3153/25 законної сили шляхом використання даних Єдиного державного реєстру судових рішень і встановив, що означене судове рішення набрало законної сили 15 липня 2025 року (реєстраційний номер рішення: 128039505).
Частиною 4 ст.82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Таким чином, суд дійшов висновку, що обставина перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, починаючи з 27.09.2014 до 15.07.2025, встановлена рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 11.06.2025 у справі №711/3153/25, що набрало законної сили, а тому доказуванню не підлягає під час розгляду цивільної справи №711/9331/25.
Із безпосередньо дослідженої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , що видане 06 квітня 2017 року Придніпровським районним у місті Черкаси відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Черкаській області, суд встановив, що, перебуваючи у шлюбі, у сторін народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.11).
Із висновку (довідки) ЛКК №96 від 06.02.2025, що підготовлений Комунальним некомерційним підприємством «Третя Черкаська міська лікарня швидкої медичної допомоги», суд встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку у лікаря ортопеда-травматолога КНП «ТЧМЛ ШВД» у зв'язку зі встановленням йому діагнозу: хвороба Пертеса обох стегнових кісток. Праворуч 1 ст., ліворуч 3 ст. (а.с.13).
Із копії консультативного висновку спеціаліста Комунального некомерційного підприємства «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» від 27.01.2025 суд встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановлено діагноз: юнацький остеохондроз голівки обох стегнових кісток (хвороба Пертеса), праворуч І ст., ліворуч ІІ-ІІІ ст. У зв'язку з цим, дитині рекомендовано нагляд ортопедом поліклініки за місцем проживання, ЛФК, фіксація нижніх кінцівок у відвідних шинах з внутрішньою ротацією обох стегон, виключення фізичних навантажень на нижні кінцівки, пересування на візку, організація шкільних занять вдома на 5 місяців, а також огляд ортопедом КНП «ЧОДЛ ЧОР» через 6 місяців (а.с.14).
Також у судовому засіданні була досліджена копія медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років №87 від 23.06.2025, зі змісту якого суд встановив, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має захворювання, що відповідає розділу VI, пункту 2, підпункту 2,19 Переліку медичних показань, що дають право на одержання державної соціальної допомоги на дітей-інвалідів віком до 18 років, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України від 08.11.2001 №454/471/516. Крім того, з означеного засобу доказування суд встановив, що медичний висновок чинний до 01 липня 2030 року (а.с.15).
Крім того в судовому засіданні був досліджений протокол МРТ-дослідження від 24.01.2025 кульшових суглобів у пацієнта ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким зроблено висновок, що МР-картина асептичного некрозу голівок стегнових кісток справа 0-І ст., зліва ІІ-ІІІ ст. нерізко виражений синовіїт зліва (а.с.16).
Із чеку продажу №1 від 24.01.2025 суд встановив, що за проведення МРТ кульшових суглобів ОСОБА_4 ТОВ «Німецький діагностичний центр» було сплачено 2100 грн (а.с.17).
Із платіжної інструкції №1.273955669.1 від 22.08.2025 у взаємозв'язку з рахунком-фактурою №6-00000087 від 20.03.2025 суд встановив, що ОСОБА_2 придбала набір імплантатів для корегуючої остеотомії проксимального відділу стегнової кістки педіатричною пластиною (титан) вартістю 56100 грн (а.с.19,20).
Також у судовому засіданні була досліджена квитанція до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4191274046.1 від 14.02.2025, зі змісту якої суд встановив, що було сплачено 3200 грн благодійної допомоги до Благодійного фонду сприяння розвитку Інституту травматології та ортопедії (а.с.21).
Із товарного чеку №69395 від 14.02.2025 суд встановив, що позивач придбала в ТОВ «Авіцена» медичні засоби: комплект одягу та покриттів операційних для ортопедії (стегновий), покриття операційне стерильне, чохол для інструментального столу «Мейо», халат медичний, пакет поліетиленовий, покриття операційне стерильне, VCP371H-2019-VICRYL PLUS, вікрил з покриттям, пролен та сервета марлева медична, загальною вартістю 3753,36 грн (а.с.22).
Із квитанції до платіжної інструкції №20164-1150989-4552 від 17.03.2025 суд встановив, що позивачем сплачено 2140 грн за медичні послуги Інституту травматології та ортопедії, що були надані ОСОБА_4 (а.с.23).
Крім того із замовлення №CS0642122 від 26.02.2025 у взаємозв'язку з квитанцією до прибутково касового ордеру №5 від 26.02.2025 суд встановив, що позивач сплатила 5360 грн ТОВ «Авіцена» за провелення досліджень ОСОБА_4 (а.с.24,25).
Із акту виконаних робіт за період з 04.10.2025 до 04.10.2025, що складений Стоматологією «Джулія», суд встановив, що ОСОБА_4 були виконані маніпуляції: відбитки блоком А-силікон та апарат Marco Rossa, загальною вартістю 12000 грн. Також із товарного чеку Стоматології «Джулія» суд встановив, що 04.10.2025 були сплачені кошти за стоматологічні послуги в сумі 12000 грн (а.с.26, 26 зворот).
Із акту виконаних робіт за період з 27.09.2025 до 27.09.2025, що складений Стоматологією «Джулія», суд встановив, що ОСОБА_4 були виконані маніпуляції: реставрація молочного зуба фотополімерним матеріалом, анестезія, полірування зуба, анестезія, препарування каріозної порожнини зуба, механічна обробка кореневого каналу, медикаментозна обробка каналу, комп'ютерна діагностика, пломбування кореневого каналу, загальною вартістю 2850 грн. Також із товарного чеку Стоматології «Джулія» суд встановив, що 27.09.2025 були сплачені кошти за стоматологічні послуги в сумі 2850 грн (а.с.27, 27 зворот).
Із відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 09.09.2025, за період з січня 2022 року до липня 2025 року, відповідач ОСОБА_1 в означений період в часі мав такі доходи: жовтень 2023 року - страхові виплати за договором від ТДВ «СК «Кворум» в сумі 1666,67 грн, липень 2024 року - ТОВ «ЦСК «Біофарма Плазма» з сумі 495,32 грн (а.с.51).
Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами як на підтвердження своїх позовних вимог, так і заперечень проти них, дійшов таких висновків.
Статтею 141 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що Сімейний кодекс України виходить з принципу рівності прав та обов'язків батьків. Відповідно до закону, брати участь у додаткових витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.
Цей висновок Верховного Суду України щодо застосування норм Сімейного кодексу України в контексті стягнення додаткових витрат на утримання дитини є чинним, підтвердженням чому є постанови Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 334/7702/16 (провадження № 61-42142св18) та від 12.01.2022 у справі № 545/3115/19 (провадження № 61-18145св20), які застосовуються судом з метою виконання положень, передбачених ч.4 ст.263 ЦПК України.
Статтею 185 СК України передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).
Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.
Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.
У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що положення статті 185 СК України стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких надається у зазначеній статті. Особливі обставини можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).
Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати особливі обставини, якими обумовлені ці додаткові витрати і які є індивідуальними у кожній конкретній справі, а також стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав.
Аналогічний висновок щодо застосування положень сти.185 СК України викладений в постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження №61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19).
Частинами 1, 2 ст.76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 ст.77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1,2 ст.78 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.4 ст.12 та ч.1 ст.81 ЦПК України).
Частиною 6 ст.81 ЦПК України визначено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як встановлено судом зі змісту позовної заяви, позивач ОСОБА_2 просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 половину (50%) уже понесених нею додаткових витрат на утримання малолітньої сина ОСОБА_4 , а саме: 1) 2100 грн - вартість магнітно-резонансної томографії, що виконана ТОВ «Німецький діагностичний центр», а саме: МРТ-дослідження кульшових суглобів ОСОБА_4 ; 2) витрати на придбання комплекту для проведення операції ОСОБА_4 вартістю 3753,36 грн; 3) благодійного внеску Інституту травматології та ортопедії в сумі 3232 грн; 5) вартості медичних послуг Інституту травматології та ортопедії вартістю 2140 грн; 6) вартості набору для тунелізації та набору імплантів для корегуючої остеотомії проксимального відділу стегнової кістки педіатричною платиною (титан) вартістю 56100 грн; 7) вартості лабораторних досліджень в сумі 5360 грн; 8) вартості лікування у Стоматології «Джулія» сукупною вартістю 14850 грн (стр.3 позовної заяви, а.с.2).
Що стосується витрат на магнітно-резонансну томографію (2100 грн), витрат на придбання комплекту для проведення операції (3753,36 грн), вартості медичних послуг Інституту травматології та ортопедії (2140 грн), вартості набору для тунелізації та набору імплантів для корегуючої остеотомії проксимального відділу стегнової кістки педіатричною платиною (титан) (56100 грн), а також вартості лабораторних досліджень (5360 грн) сукупною вартістю 69 453,36 грн, то суд зазначає про таке.
Як встановлено судом і не заперечується сторонами, у кінці січня 2025 року малолітньому сину сторін ОСОБА_4 був встановлений діагноз: хвороба Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки). Саме означене захворювання призвело до того, що дитині був встановлений статус дитини-інваліда віком до 18 років, що дійсний до 01 липня 2030 року.
Також сторонами визнається той юридичний факт, що у березні 2025 року малолітньому ОСОБА_4 було проведене оперативне втручання у зв'язку зі встановленим діагнозом: хвороба Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки). Означений юридичний факт крім того судом встановлено зі змісту медичного висновку про дитину-інваліда віком до 18 років №87 від 23.06.2025 (а.с.15).
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що оскільки внаслідок хвороби малолітнього ОСОБА_4 , а саме: хвороби Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки), останній набув статус дитини-інваліда віком до 18 років, тобто означена хвороба не є повсякденною, а є такою, що спричинила тяжкі наслідки для дитини, тому лікування такої хвороби охоплюється поняттям додаткові витрати в розумінні ст.185 СК України.
На підтвердження витрат, що понесла позивач з метою лікування сина внаслідок хвороби Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки), зокрема і проведення оперативного втручання в Інституті травматології та ортопедії в м. Києві задля тунелізації обох ніжок та накачування суглобів кістковим мозком, цим учасником справи надано суду наступні засоби доказування: чек продажу №1 від 24.01.2025 (витрат на МРТ кульшових суглобів вартістю 2100 грн), платіжну інструкцію №1.273955669.1 від 22.08.2025 та рахунок-фактура №6-00000087 від 20.03.2025 (придбання набору імплантатів для корегуючої остеотомії проксимального відділу стегнової кістки педіатричною пластиною (титан) вартістю 56100 грн), товарний чек №69395 від 14.02.2025 (витрати на придбання набору медичних засобів для оперативного втручання вартістю 3753,36 грн), платіжну інструкцію №20164-1150989-4552 від 17.03.2025 (витрати на медичні послуги Інституту травматології та ортопедії вартістю 2140 грн), замовлення №CS0642122 від 26.02.2025 та квитанцію про його оплату №5 від 26.02.2025 (витрати на дослідження перед оперативним втручанням вартістю 5360 грн).
Надаючи правову оцінку позовній вимозі про стягнення з відповідача половини вартості витрат, понесених позивачем у зв'язку з діагностикою та оперативним втручанням задля лікування малолітнього ОСОБА_4 у зв'язку зі встановленням наявності у нього хвороби Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки) з призми положень ст.185 СК України, суд зазначає, що оскільки означена хвороба не є повсякденною на кшталт ГРВІ тощо, що призвела до встановлення малолітньому ОСОБА_4 статусу дитини-інваліда віком до 18 років, тому це є особливими обставинами в розумінні ст.185 СК України, що зумовлені негативним фактором (тяжкою хворобою), а відповідно витрати, понесені позивачем на діагностику та лікування означеного захворювання дитини судом визнаються такими, що охоплюються поняттям додаткові витрати.
З огляду на викладене, понесені витрати позивачем пов'язані з діагностикою та оперативним втручанням задля лікування малолітнього ОСОБА_4 у зв'язку зі встановленням наявності у нього хвороби Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки) в сумі 69 453,36 грн є додатковими витратами в розумінні ст.185 СК України.
У зв'язку з цим половина понесених позивачем витрат на діагностування та оперативне втручання задля лікування малолітнього ОСОБА_4 у зв'язку з наявністю в нього хвороби Легг-Кальве-Пертеса (остехондрит головки стегнової кістки), тобто 34 726,68 грн (69 453,36 грн / 2), підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Заперечення відповідача проти задоволення означених позовних вимог з призми того, що у час, коли малолітньому ОСОБА_4 проводили діагностику та оперативне втручання, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, а відповідно несли витрати на лікування зі спільного бюджету, суд відхиляє з огляду на таке.
У судовому засіданні, що відбулося 05.12.2025, відповідач на питання головуючого щодо часу, з якого сторони не проживають як сім'я, тобто не проживають разом, не ведуть спільне господарство, надав чітку відповідь - з 20 червня 2024 року. Означений факт також узгоджується зі змістом позовної заяви позивача про розірвання шлюбу, в мотивувальній частині якої позивачем ОСОБА_2 зазначено, що сторони спільно не проживають, не ведуть спільне господарство, живуть самостійним життям приблизно протягом одного року (позовна заява складена 11.04.2025, а.с.52-53).
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що витрати, понесені позивачем на діагностування та оперативне втручання малолітнього сина ОСОБА_4 , не здійснені за рахунок спільного бюджету сторін, а є витратами, понесеними позивачем з власних джерел доходу.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що зазначення відповідачем у відзиві на позовну заяву, що підтримане ним у судовому засіданні, про те, що кошти на лікування сина він передавав позивачеві особисто у лютому 2025 року (абз.1 стр.3 відзиву, а.с.47) вочевидь свідчить про те, що кожен із сторін на той час уже мав власний бюджет, який не охоплюється поняттям спільний бюджет подружжя.
Також суд відхиляє твердження відповідача, що ним у лютому - березні 2025 року було передано позивачу для лікування сина 1000 доларів США та декілька тисяч гривень, про що відповідач повідомив суд під час проголошення вступного слова, оскільки будь-яких належних, допустимих та достовірних доказів означеній обставині матеріали справи не містять і стороною позивача в заявах по суті справи означений юридичний факт не визнається.
Частиною 6 ст.81 ЦПК України імперативного передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доводи сторони відповідача про те, що понесені витрати на діагностування та оперативне втручання не були погоджені з батьком, не можуть бути прийняті судом в якості підстав для відмови у задоволенні позову в означеній частині, оскільки таке погодження не має імперативного характеру та не врегульоване на законодавчому рівні, а тому відхиляються судом.
Також суд відхиляє твердження відповідача про те, означена позовна вимога не підлягає задоволенню з підстав того, що жодних документів про необхідність оперативного втручання для лікування сина матеріали справи не містять, з огляду на те, що сам факт проведення оперативного втручання фахівцями державної установи - Інституту травматології та ортопедії, безумовно свідчать про те, що таке втручання було необхідним задля ефективного і своєчасного лікування сина сторін. Водночас відповідач, всупереч положенням ч.1 ст.81 ЦПК України, не надав суду засобів доказування, які б спростовували необхідність оперативного втручання за встановлених судом обставин.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в означеній частині є обгрунтованими, вмотивованими, не спростованими відповідачем, а тому такими, що підлягають задоволенню, а відповідно стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 50% вартості витрат позивача на діагностування та оперативне втручання малолітнього сина сторін ОСОБА_4 .
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача половини вартості благодійного внеску Інституту травматології та ортопедії для оформлення до лікарні в сумі 3200 грн, то суд зазначає про таке.
Суд звертає увагу учасників справи, що з аналізу змісту позовної заяви та долучених до неї засобів доказування не вбачається конкретизація позивачем необхідності сплати благодійного внеску Інституту травматології та ортопедії з призми особливих обставинами в розумінні ст.185 СК України, що безумовно потребувало сплати позивачем.
Проте суд, надаючи правову оцінку означеним позовним вимогам, вважає за необхідне вказати, що диспозиція частини 1 ст.6 Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації» № 5073-VI від 05.07.2012 містить дефініцію поняття благодійна пожертва, згідно якої такою визнається безоплатна передача благодійником коштів, іншого майна, майнових прав у власність бенефіціарів для досягнення певних, наперед обумовлених цілей благодійної діяльності, відповідно до цього Закону.
З аналізу означеної норми закону суд встановив, що благодійна пожертва, синонімом якій є благодійна допомога, що зазначена у квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №0.0.4191274046.1 від 14.02.2025 (а.с.21), це є виключно ініціативою благодійника на передачу коштів у власність бенефіціарів.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що внесення позивачем благодійної допомоги на рахунок Благодійного фонду сприяння розвитку Інституту травматології та ортопедії не є додатковими витратами в розумінні ст.185 СК України, а тому в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача половини такої допомоги слід відмовити.
Щодо проведення лікування зубів дитині в Стоматології «Джулія» на суму 14850 грн, то суд зазначає про таке.
На підтвердження проведення лікування зубів у Стоматології «Джулія» позивачем до позову долучено копії актів виконаних робіт від 27.09.2025 та 04.10.2025, з аналізу яких судом встановлено, що пацієнту ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (суд відхиляє твердження позивача, висловлене під час дослідження матеріалів справи, про те, що означені акти не стосуються його сина, оскільки прізвище дитини, якій надавалися відповідні стоматологічні послуги, є відмінним від прізвища сина відповідача, з підстав того, що дата, місяць і рік народження пацієнта співпадають з датою народження сина сторін, а тому помилка у прізвищі пацієнта є технічною), були виконані такі маніпуляції як: відбитки блоком А-силікон та апарат Marco Rossa, реставрація молочного зуба фотополімерним матеріалом, анестезія, полірування зуба, анестезія, препарування каріозної порожнини зуба, механічна обробка кореневого каналу, медикаментозна обробка каналу, комп'ютерна діагностика, пломбування кореневого каналу (а.с.26, 27).
Надаючи оцінку заявленим вимогам, дослідивши надані докази щодо їх обґрунтування, суд визнає вказані позовні вимоги в частині стягнення додаткових витрат на утримання позивачем сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: лікування зубів дитині в Стоматології «Джулія» на суму 14850 грн, необґрунтованими та не вбачає правових підстав для їх задоволення. Означені витрати позивача не є додатковими витратами в розумінні статті 185 СК України, оскільки вони не викликані як особливими обставинами, так і особливими потребами, а відносяться до загальних потреб дитини, які покриваються за рахунок аліментів і витрат того з батьків, який мешкає з дитиною, та є складовою аліментів.
Такий висновок суду грунтується на тому, що позивачем не доведено тієї обставини що відвідування лікаря стоматолога (Стоматології «Джулія») було зумовлено саме виникненням особливих обставин у дитини (зокрема, захворювання), а не відносилось до повсякденних побутових потреб дитини, зумовлених профілактичними заходами з лікування зубів. Також суд звертає увагу, що в актах виконаних робіт Стоматології «Джулія» від 27.09.2025 та 04.10.2025 зазначені тільки вартість робіт і вид стоматологічних маніпуляцій, однак не зазначено з яким саме діагнозом звернулась дитина до лікаря та якою дитина страждає хворобою в зв'язку з чим їй було призначене відповідне лікування у стоматолога у відповідний спосіб.
Також суд дійшов висновку про обгрунтованість заперечень відповідача з призми лікування зубів саме у приватній стоматологічній клініці, а не у відповідному комунальному закладі або ж у менш дороговартісній приватній клініці, з огляду на те, що позивачем не надано суду належних і допустимих доказів тому юридичному факту, що стоматологічне лікування дитині необхідно було проходити лише у приватній стоматологічній клініці, а не у закладі комунальної власності.
У цьому контексті суд звертає увагу учасників справи, що долучені до матеріалів справи товарні чеки від 27.09.2025 та від 04.10.2025 не містять інформації про те ким були сплачені стоматологічні послуги, надані Стоматологією «Джулія», зокрема означені засоби доказування не містять ані прізвища пацієнта, ані фактично платника означених послуг, що унеможливлює суд процесуально встановити, що кошти в сумі 14850 грн були сплачені саме позивачем за надання відповідних послуг Стоматологією «Джулія» пацієнту ОСОБА_4 .
У зв'язку з цим суд дійшов висновку, що витрати позивача на стоматологічні послуги, що були надані малолітньому ОСОБА_4 , не є тими особливими обставинами із якими законодавець у диспозиції ст. 185 СК України пов'язує необхідність участі іншого з батьків у додаткових витратах, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.
За вказаних обставин, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на загальну суму 34 726,68 грн. У іншій частині позовні вимоги слід залишити без задоволення.
Питання витрат на оплату судового збору суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.
За змістом ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про оплату додаткових витрат на дитину.
Відповідно до вимог ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено судове рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави.
Частиною 3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, адже предметом спору є додаткові витрати на дитину, беручи до уваги, що судовий збір за подачу позовної вимоги майнового характеру з ціною позову 43767,58 грн становить 1211,20 грн, тобто 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки 1% ціни позову є меншим, аніж означений розмір прожиткового мінімуму, а з урахуванням того, що позовна заява подана в електронній формі судовий збір складав 968,96 грн (1211,20 грн х 0,8), а також те, що позовні вимоги задоволені частково, тобто в розмірі 79,34% (34726,68 грн / 43767,58 грн), тому з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 768,77 грн, що складає 79,34% від розміру судового збору, що підлягав сплаті за подачу конкретної позовної заяви (968,96 грн х 0,7934).
Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення із відповідача на користь держави суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст. 141, 185 СК України, ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 133, 141, 244, 247, 263, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд
позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення додаткових витрат на утримання малолітньої дитини задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені додаткові витрати на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що викликані особливими обставинами, в розмірі 34 726 (тридцять чотири тисячі сімсот двадцять шість) гривень 68 (шістдесят вісім) копійок.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 77 (сімдесят сім) копійок.
У іншій частині позовні вимоги залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 08 грудня 2025 року.
Сторони у справі:
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Головуючий: О. В. Петренко