Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7813/25
Провадження № 2/711/3500/25
21 жовтня 2025 року м. Черкаси
Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:
головуючого - судді Позарецької С.М.,
за участю секретаря судового засідання Кобилка Є.О.,
за участю відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 20.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1451919 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3100 грн.
Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів: з 20.02.2024 по 14.02.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 3100 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК». При цьому, кредитний договір укладено між сторонами в електронній формі.
ТОВ «ПЕЙТЕК», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК) , та отримало Ліцензію Національного банка України. За інформацією в листі ТОВ «ПЕЙТЕК», відповідно до зазначеного договору № 1451919 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3100 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 .
У період з 20.02.2024 по 24.12.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 1556,2 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1556,2 грн.
В даному випадку часткова оплата відповідачем процентів за користування кредитом, є підтвердженням волевиявлення відповідача на добровільне виконання умов Договору, серед іншого, зазначених п. 4.2 та п. 5.4.1. Договору.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 24 грудня 2024 року ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу №24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача. Отже, до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором.
Як вказано у позовній заяві, до позивача відповідно до укладеного Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 1451919 від 20.02.2024 загальна сума заборгованості склала 24567,5 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 3100 грн., заборгованості за процентами - 19917,5 грн., штрафні санкції 1550,00 грн.
Тіло кредиту відповідачем не сплачено. За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання Договору, а саме: з 20.02.2024 по 24.12.2024 (дата укладання Договору факторингу), у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії Договору у розмірі 19917,5 грн. Враховуючи норми чинного законодавства України, а також те, що за Договором факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року до ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» перейшло право грошової вимоги заборгованості до відповідача, вимоги позивача щодо стягнення процентів за користування грошовими коштами до відповідача позивач вважає доведеними та обґрунтованими, а отже заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами підлягає стягненню у сумі 19917,5 грн.
Відповідно до п. 1.4. строк дії Договору № 1451919 строк кредиту 360 днів: з 20.02.2024 по 14.02.2025. Станом на дату укладання Договору факторингу № 24122024 від 24 грудня 2024 року, строк дії Договору № 1451919 від 20.02.2024 не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у період з 25.12.2024 по 14.02.2025 (52 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 4 030,00 грн.: 3100 грн * 2,5% = 77,5 грн*52 календарних дні = 4 030,00 грн. У даному випадку, проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.4. Договору № 1451919 від 20.02.2024, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 23 947,50 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 19917,5 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» у сумі 4 030,00 грн.).
Як вказує у позові позивач, нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Всупереч умовам Договору, за даними позовної заяви, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», ані на рахунки первісного кредитора. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №1451919 від 20.02.2024 загальною сумою 28 597,50 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 3100 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 19917,5 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» за 52 календарних днів 4 030,00 грн., штрафні санкції 1550,00 грн.
Посилаючись на норми ст. 625 ЦК України та ст. ст. 263, 265 ЦПК України, позивач вважає на можливе зазначити в рішенні про таке нарахування, відповідно суд на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, як-от: майнового стану відповідача, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності, вирішує питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України.
Наведено орієнтовний розрахунок судових витрат: судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 10000грн. 00коп.
Таким чином, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму заборгованості в розмірі 27 047,50грн., з яких: сума кредиту 3100,00грн., сума процентів за користування кредитом 19917,5грн., нараховані позивачем проценти за 52 календарних днів - 4030,00грн. судовий збір у розмірі 2422,40грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000,00грн. Крім того, позивач просить в порядку частин десятої, одинадцятої статті 265ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України за формулою: розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s): 100) - s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; розрахунок 3 % річних: С* 3: 100: 365 * Дн., де С - сума основного боргу; 3 - 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 - кількість днів у році; Дн. - кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь позивача. Також позивач просить роз'яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
В судове засідання позивач/представник позивача не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи. Подано заяву про розгляд справи за відсутності позивача.
В судовому засіданні відповідач позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що визнає борг по тілу кредиту - 3100грн. 00коп., частково визнає розмір судового збору. Решта позовних вимог - про стягнення з неї відсотків - 19917грнє. 00коп. та 4030грн. 00коп. вона не визнає. Зазначила, що нею було сплачено відсотки у розмірі 1556грн. 20коп. Не визнає витрати на правничу допомогу у розмірі 10000грн. 00коп., а також не погодилася із вимогами, що викладені у п. 4 прохальної частини позову. Відзив на позов подано не було.
Враховуючи думку позивача, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи та докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за таких підстав:
встановлено, що 20.02.2024 між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено Договір № 1451919 про надання споживчого кредиту. На умовах, встановлених Договором, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язується надати споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.3. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3100 грн.
Згідно із п. 1.4. Договору строк кредиту 360 днів: з 20.02.2024 по 14.02.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 20 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1. Договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» надає кредит у безготівковій формі, шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 3100 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується листом платіжного провайдера - ТОВ «ПЕЙТЕК» від 14.01.2025 №20250114-812.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через систему Pay Tech, на підставі укладеного Договору про організацію переказу грошових коштів № 06062022-1 від 06.06.2022 року між ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» та ТОВ "ПЕЙТЕК". ТОВ «ПЕЙТЕК», надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ (рішення від 29.05.2023 № 21/990-РК), та отримало Ліцензію Національного банка України.
Крім того, під час розгляду справи відповідач визнала обставини укладення вказаного кредитного договору у електронній формі, його умови та факт отримання кредитних коштів у розмірі 3100грн. 00коп, шляхом перерахування на вказаний нею банківський рахунок.
В Розділі 7 «Особливості Укладення Кредитних Договорів з Споживачами в Електронній формі через ІКС Товариства (Алгоритм):» Правил надання коштів у кредит ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», викладений алгоритм дії фізичних осіб з якими укладається Кредитний договір в електронній формі.
Кредитний договір з Споживачем укладається в електронній формі за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт (Мобільний застосунок «SlonCredit»).
З метою укладення Кредитного договору, сторонами здійснюються визначені нижче дії: Споживач на Веб-Сайті (в тч. шляход доступу до Веб-сайту через Мобільний застосунок «SlonCredit») обирає бажані умови кредитування, з урахуванням доступних кредитних продуктів, у тому числі суму та періодичність платежів, вказує контактні дані (мобільний номер телефону), вказує електронну адресу (за наявності) і розпочинає Реєстрацію в ІКС Товариства через Веб-сайт. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІКС Товариства.
Під час першого етапу Реєстрації в ІКС Товариства Споживачу надаються для ознайомлення та прийняття гіперпосилання на Правила, Публічну пропозицію на використання аналогів підписів, Згоду на обробку персональних даних та доступ до своє кредитної історії. Споживач натискаючи відповідну клавішу, яка виражає згоду Споживача продовжувати дії в ІКС Товариства, підтверджує що ознайомлений зі змістом Правил, Публічної пропозиції на використання аналогів підписів, приймає їх в повному обсязі та надає Згоду на обробку персональних даних та на доступ до своєї кредитної історії. Приймаючи Публічну пропозицію на використання аналогів підписів, Споживач підтверджує використання з боку Товариства аналога власноручного підпису уповноваженої особи та відбитка печатки Товариства, відтворених засобами копіювання та використання зі Сторони Споживача електронного підпису одноразовим ідентифікатором як аналога власноручного підпису Споживача з метою підписання Кредитних договорів, Паспорту споживчого кредиту у випадках передбачених Законом України «Про споживче кредитування», інших документів які адресуються Товариству через ІКС Товариства та/або адресуються Споживачу у будь-який спосіб. Після проходження першого етапу реєстрації, Товариство направляє Споживачу вказаними засобами зв'язку (на номер мобільного телефону) код, що є електронним підписом Споживача, який Споживач вводить в спеціальну форму. За результатами такого вводу формується Електронне повідомлення Товариству. У разі правильно вказаного коду, Товариство створює обліковий запис Споживача в ІКС Товариства та Споживач здійснює перший ідентифікований вхід до ІКС Товариства (Особистого кабінету), де продовжує Реєстрацію. При наступних входах Споживача в ІКС Товариства (Особовий кабінет) його Ідентифікація в ІКС Товариства здійснюється в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Після входу до Особистого кабінету, Споживач продовжує Реєстрацію в ІКС, заповнюючи необхідні поля електронної анкети, надаючи згоду (доступ) Товариству на отримання від третіх осіб своїх персональних (ідентифікаційних) даних (система Bank ID, БКІ, Державне підприємство "ДІЯ", Суб'єкти первинного фінансового моніторингу в межах інструменту покладання, бюро кредитних історій тощо ), додаючи необхідні файли, здійснюючи фотофіксацію себе та себе з документами у випадку необхідності. У процесі Реєстрації в ІКС Товариства, Споживач:
- реєструє рахунки в форматі IBAN/платіжні картки для перерахування коштів та здійснення погашення кредитної заборгованості;
- має право надати персональні дані третіх осіб (в т.ч. близьких осіб) з метою інформування про необхідність виконання зобов'язань за Кредитним договором. Дані третіх осіб, що надаються Споживачем Товариству для взаємодії, фіксуються в Інформаційному повідомлені, яке підписується Споживачем разом з Кредитним договором. Інформаційне повідомлення Споживача складається за формою, що є Додатком 1 до цих Правил. Заміна/видалення/доповнення даних третіх осіб, що надаються Споживачем здійснюється в порядку визначеному законодавством.
Після завершення Реєстрації, Споживач вказує бажані умови отримання кредиту (у тому числі суму та періодичність платежів) та/або підтверджує раніше вказані умови кредиту (якщо крок підтвердження умов технічно доступний споживачу) та надсилає Заявку на розгляд Товариству. Товариство повідомляє Споживача про прийняття Заявки шляхом відповідного інформаційного повідомлення у Особистому кабінеті.
У випадку готовності Споживача прийняти пропозицію (оферту), Споживач натискає відповідну клавішу, що висловлює його згоду з умовами запропонованого договору, після чого Товариство надсилає Споживачу засобами зв'язку Одноразовий ідентифікатор у вигляді коду, що є електронним підписом Споживача. У момент введення коду, зазначеного в пп.7.1.16 Правил, Споживач направляє Товариству Електронне повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) підписане електронним підписом Одноразовим ідентифікатором та підписує Кредитний договір.
Кредитний договір вважається укладеним з моменту одержання Товариством Електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). На укладений між Сторонами Кредитний договір накладається кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника Товариства із кваліфікованою електронною позначкою часу, далі оригінальний примірник договору. Оригінальний примірник договору направляється Споживачу у спосіб та порядку, визначені укладеним Кредитним договором.
Датою укладання Кредитного договору є дата одержання Товариством Електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти). Дата та час отримання повідомлення фіксується у Кредитному договорі у розділі (РЕКВІЗИТИ ТА ІПІДПИСИ СТОРІН). В Кредитному договорі може бути передбачений інший спосіб зазначення інформації щодо підписання Кредитного договору з боку Споживача, в тому числі, але не виключно шляхом відображення даних електронного підпису Одноразовим ідентифікатором. Товариство протягом 15 хвилин після одержання Електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції (оферти) відправляє Споживачу в Особистий кабінет та/або на електронну пошту вказану Споживачем інформаційне повідомлення про підтвердження укладення
Кредитного договору, в якому відображає інформацію, що вимагається відповідно до ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», разом з яким направляє примірник Кредитного договору Споживача у формі електронного документу, що є підтвердженням отримання Споживачем свого примірника Кредитного договору. У випадку відправлення Кредитного договору в Особистий кабінет, Споживач приймає та підтверджує, що дані Особистого кабінету є його контактними даними, які були ним зазначені під час укладення Кредитного договору та які дають можливість Споживачу переглядати укладений договір, завантажити на свій персональний комп'ютер або інший пристрій, створити копію на паперовому носії і таким чином отримати його у формі, що унеможливлює зміну його змісту.
Відповідач, оформлюючи кредитний договір здійснив всі необхідні дії, викладені в розділі 2. «Процедура укладання електронного кредитного договору», що визначені розділом 7 «Особливості Укладення Кредитних Договорів з Споживачами в Електронній формі через ІКС Товариства (Алгоритм): «Правил надання коштів у кредит ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОН КРЕДИТ», та уклав кредитний договір.
Відповідно до реквізитів Договору № 1451919 від 20.02.2024, укладеного між сторонами, відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «H160».
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Таким чином, укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Крім того, Верховний Суд у постанові у справі № 524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Згідно з п.3.1. Договору, проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом.
Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод “факт/факт».
Пунктом 1.5.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4. Договору.
Пунктом 1.5.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 0,01% в день та застосовується на наступних умовах. Якщо Споживач до 11.03.2024 або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, Споживач, як учасник Програми лояльності, отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п. 5.1. Договору, сторони домовились, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в пп.5.3. Договору.
У період з 20.02.2024 по 24.12.2024 відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора в розмірі 1556,2 грн., які спрямовані на оплату тіла кредиту в розмірі 0грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у розмірі 1556,2 грн. Під час судового розгляду справи відповідач визнала ці обставини.
Сума заборгованості за Договором розрахована первісним кредитором в формі поденного розрахунку заборгованості, у відповідності до умов Договору.
Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 4.1. ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Споживача, але з обов'язковим повідомленням Споживача про таке відступлення протягом 10 робочих днів із дати такого відступлення у спосіб, визначений частиною першою статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», що забезпечить доведення до відома споживача такого факту; ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000088 від 27.11.2020, видане Національною комісією, що здійснює регулювання у сфері ринків фінансових послуг, має ліцензію на діяльність фінансової компанії з надання коштів та банківських металів у кредит, яка була видана Національним банком України від 19.03.2024.
ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» є фінансовою установою, про що було отримано Свідоцтво про реєстрацію фінансової установи ФК № В0000495 від 21.01.2022, видане Національним банком України, має ліцензію на діяльність фінансової компанії для здійснення діяльності з надання коштів та банківських металів у кредит та надання послуг факторингу, яка була видана Національним банком України від 03.04.2024.
На підставі зазначеного ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» має право укладати договори факторингу. Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 24.12.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» на підставі Договору факторингу № 24122024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 24122024 від 24.12.2024 ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
На виконання вимог ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та відповідно до положень п. 1.3 Договору факторингу від 24.12.2024 № 24122024, ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» повідомило в особистих кабінетах усіх боржників, права вимоги за кредитними договорами до яких передані Новому кредитору - ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», проінформовано про відступлення права грошової вимоги за Договорами та передачу персональних даних ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» із зазначенням банківських реквізитів нового кредитора.
Під час розгляду справи відповідач не заперечувала обставини, за яких право вимоги за вище вказаним кредитним договором перейшло від ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» до позивача ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ».
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Таким чином, боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж (ст. 1082 ЦК України).
Водночас, при умові, якщо відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначені повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов'язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки первісного кредитора, які вказані у кредитному договорі і таке виконання було б належним, відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, що узгоджується з позицією Верховного Суду, яка висвітлена у постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15.
Частиною першою статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Крім того, статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відступлення права вимоги може здійснюватися на виконання різних зобов'язальних договорів. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що відступлення права вимоги може відбуватись, зокрема, на підставі договору купівлі-продажу, дарування, міни (постанова від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21, пункт 57). Відповідно до статті 1077 ЦК України відступлення права вимоги може відбуватись і на підставі договору факторингу. Правова природа відповідного договору незалежно від його назви визначається виходячи зі змісту прав та обов'язків сторін договору. Вказана позиція висвітлена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/16579/20 від 07.09.2022 (п. 9.5).
Слід також зазначити, що метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника. При цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату. Вказані правові висновки висвітлені у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 909/968/16 від 11.09.2018 (п. 59, 60).
Таким чином, між сторонами існує спір з приводу належності виконання зобов'язань за кредитним договором, який регулюється нормами Цивільного Кодексу України та положеннями укладеного кредитного договору.
Як визначено ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).
Відповідно до положень ст.ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч. 3, 4 ст. 77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені ст. 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Загальні положення про договір визначені розділом ІІ гл. 52 Цивільного Кодексу України.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського Кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Статтею 652 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1049 ЦК України визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ст. 1056-1 ЦК України).
До того ж, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
На час розгляду справи кредитний договір від 20.02.2024 та договір факторингу від 24.12.2024 недійсними, розірваними чи припиненими не визнані.
Як зазначено у ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язані вказаний строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, суд вважає, що відповідач повинна сплатити позивачу заборгованість по тілу кредиту у розмірі 3100грн. 00коп., оскільки вона не погашена у порядку та строки, визначені умовами договору від 20.02.2024. Крім того, такий розмір заборгованості по тілу кредиту визнала в судовому засіданні й відповідач.
Що стосується нарахування заборгованості по відсотках (процентах), то слід зазначити наступне:
визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (постанова Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі № 6-223цс16).
Суд звертає увагу, що в договорі про надання грошових коштів у кредит від 20.02.2024 зазначено, що цей кредит є споживчим. Таким чином, судом установлено, що кредитні (позики) правовідносини, які виникли між сторонами мають споживчий характер, а тому на них поширюються норми законодавства про захист прав споживачів.
Як зазначалось вище, позивачем при нарахуванні заборгованості за процентами (відсотками) застосована процента ставка 2,5 % в день.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX внесені зміни, зокрема, до Закону України «Про споживче кредитування».
Так, пунктом 12 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що денна процентна ставка це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.
Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачає, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%.
Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів 2,5 %; протягом наступних 120 днів 1,5%. При цьому, відповідно до п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Договір про надання грошових коштів у кредит №1451919 укладений між сторонами у справі 20.02.2024, тобто після набрання чинності відповідних положень Закону України «Про споживче кредитування», а відтак положення Закону про обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються до даних правовідносин у порядку, передбаченому ч. 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» у розмірі не більшому, ніж 1%.
Таким чином, загальна сума за нарахованими відсотками (процентами) за користування кредитними коштами за період з 20.02.2024 (дата укладення договору та отримання кредитних коштів відповідачем) по 14.02.2025 (дата повернення кредитних коштів по договору, тобто 360 днів) становить 15934грн. 00 коп., що розраховується наступним чином:
з 20.02.2024 по 21.04.2024 (62 дні, тіло кредиту 3100грн. 00коп.), з врахуванням процентної ставки 2,5% в день - 4805грн. 00коп.;
з 22.04.2024 по 19.08.2024 (120 днів, тіло кредиту 3100грн. 00коп.), з врахуванням процентної ставки 1,5% в дань - 5580грн. 00коп.;
з 20.08.2024 по 14.02.2025 )179 днів, тіло кредиту 3100грн. 00коп.), з врахуванням процентної ставки 1% в дань - 5549грн. 00коп., що загалом становить - 15934грн. 009коп.
Між тим, оскільки сторони визнають факт того, що відповідачем було сплачено відсотки у розмірі 1556грн. 20коп., то заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами становить 14377грн. 80коп. (15934грн. 00коп. - 1556грн. 20коп. = 14377грн. 80коп.).
Таким чином, за результатами розгляду справи, встановленими обставинами та дослідженими доказами, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме, слід стягнути з відповідача на користь позивача тіло кредиту у розмірі 3100грнж. 00коп. та проценти (відсотки) за користування кредитними коштами в межах терміну кредитного договору у розмірі 14377грн. 80коп. В іншій частині позовних вимог слід відмовити. Так, суд вважає, що доводи позивача про стягнення із відповідача процентів за вказаним договором у більшому розмірі (зокрема, застосування стандартної процентної ставки 2,5% в день) є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства, про що зазначено вище.
При цьому, судом встановлено, що ОСОБА_1 та ТОВ «СЛОН КРЕДИТ» уклали кредитний договір від 20.02.2024, за яким отримано у кредит грошові кошти у розмірі 3100грн. 00коп. Кредит повернуто останньою не було і позивачем (у тому числі і первісним) нарахована заборгованість, яка складається із тіла позики та відсотків (процентів) за користування кредитними коштами. При укладенні договору позичальник була ознайомлена з орієнтованою вартістю кредиту та загальними витратами по ньому. Укладаючи договір, відповідач усвідомлювала та підтвердила, що умови договору для неї зрозумілі, відповідають її інтересам, є розумними та справедливими. Також, вона підтвердила, що отримала від кредитодавця до укладення договору усю необхідну інформацію, визначену Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», повідомлена про свої права відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», інформація, надана кредитодавцем, відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав'язування її придбання. Слід зазначити, що при добросовісному виконанні відповідачем зобов'язання, - не настали б для останньої негативні наслідки, пов'язані з простроченням виконання зобов'язань.
Установивши, що договір про надання грошових коштів у кредит від 20.02.2024 підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі, відповідач на момент укладення договору не заявляла додаткових вимог щодо умов спірного договору та була ознайомлений з сукупною вартістю кредиту.
Судом встановлено, що при укладенні кредитного договору ТОВ «СЛОН КРЕДИТ», надав відповідачу у повному обсязі інформацію стосовно умов кредитування, зауважень при його укладенні остання не висловила. Також, і на час розгляду цієї справи відповідач не надала жодного належного, допустимого та переконливого доказу на підтвердження повернення нею заборгованості за договором від 20.02.2024. Отже, відповідно до матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за вказаним договором у строки, передбачені цим договором, щодо повернення суми кредиту та процентів за користування кредитом не виконала, внаслідок чого у неї виникла заборгованість за тілом кредиту та за процентами. На теперішній час відповідач продовжує ухилятись від виконання зобов'язання і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав позивача.
При зверненні до суду з цим позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2422грн. 40коп., що підтверджується платіжною інструкцією №4472 від 11.08.2025 та, враховуючи те, що позовна заява подана через систему «Електронний Суд»..
Оскільки позовні вимоги судом задоволені на 64,70%, то, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 1567 грн. 30 коп., тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог. В іншій частині слід відмовити.
Що стосується стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10000грн. 00коп., то такі вимоги також підлягають до часткового задоволення, враховуючи, що позовні вимоги задоволені лише на 64,70%, а тому, враховуючи норми ст. 141 ЦПК України, до стягнення підлягає сума 6470грн. 00коп. В іншій частині слід відмовити. При цьому, як на думку суду, відсутні підстави для зменшення розміру таких витрат, враховуючи позицію відповідача, яка викладена нею в судовому засіданні, про те, що ці витрати вона не визнає у повному обсязі.
Так, позивачем був наведений орієнтовний розрахунок витрат на правничу допомогу у позовній заяві; такі вимоги викладені у прохальній частині позову; досліджені докази: заявка №9962 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, яка датована 14.07.2025, укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» та адвокатом Столітнім М.М., де передбачено перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №1451919 від 20.02.2024, сума гонорару адвоката 10000грн. 00коп.; ордер адвоката Столітнього М.М. (серія АІ №1969720 від 12.08.2025); рахунок на оплату послуг адвоката від 12.08.2025 №9962-12/08-2025 на суму 10000грн. 00коп.; акт №9962 від 12.08.2025 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024, за яким зазначено, що адвокат послуги надав у повному обсязі, претензій щодо наданих послуг немає; договір про надання правової допомоги адвокатом Столітнім М.М. ТОВу «ФК «Фінраст Капітал» від 10.12.2024. Всі досліджені докази є належними, допустимими та переконливими.
При цьому, суд керується нормами ч. ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України).
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124 св20) вказано, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Слід зазначити, що Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 (провадження №61-15005св19).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.01.2014 (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними й неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Як на думку суду, знайшли своє підтвердження доводи сторони позивача про понесені ним витрати на професійну правничу допомогу адвоката під час розгляду цієї цивільної справи, та які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача саме у розмірі 6470грн. 00коп.
Що стосується вимог позивача, які викладені у п.п. 4 та 5 прохальної частини позову, то, як на думку суду, в цій частині слід відмовити.
Так, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Судом взято до уваги, що у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який продовжений, зокрема і діє на цей час.
В даному випадку, між сторонами був укладений кредитний договір 20.02.2024, тобто під час дії в Україні воєнного стану, який на час розгляду справи продовжений, а тому в силу закону відповідач звільнена від сплати нарахувань за ст. 625 ЦПК України.
Крім того, відповідно до ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VII цього Кодексу.
Під час розгляду справи, судом враховані висновки, викладені у постанові ВП ВС від 05.06.2024 у справі №910/14524/22.
Частинам десятій, одинадцятій статті 265 ЦПК України кореспондують норми частин одинадцятої, дванадцятої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», які конкретизують порядок виконавчих дій виконавця щодо нарахування пені, відсотків до моменту виконання рішення суду за алгоритмом (формулою), визначеним у цьому рішенні суду. Зокрема, врегульовано, що якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі; до закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Правила частини десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України) встановили виняток із зазначеного загального правила, надавши суду повноваження за результатами з'ясування характеру та правової природи матеріальних відносин між сторонами у справах про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, продовжити нарахування відсотків або пені на період після ухвалення такого судового рішення. Мета такого інституту передовсім полягає у процесуальній економії, оскільки надає можливість позивачу не звертатися до суду повторно з позовом про стягнення відсотків або пені за період після ухвалення судового рішення та його невиконання. Водночас такі повноваження суду є доволі обмеженими, оскільки суд не стягує конкретну суму відсотків або пені, а лише визначає їх порядок обрахунку; у цьому суд має керуватися не власним розсудом при виборі відсотків або пені, а визначати їх з огляду на матеріально-правові відносини між сторонами, з'ясовані ним за результатами судового розгляду; продовження нарахування таких відсотків або пені пов'язується винятково з фактом невиконання цього судового рішення та в разі його належного виконання право на таке нарахування припиняється.
За українським правом вони застосовуються лише у грошових зобов'язаннях та фактично ними передбачається продовження на майбутнє стягнення присуджених відсотків або пені до моменту виконання судового рішення. Тобто це не є самостійним видом санкції - судової неустойки, а це ті самі відсотки або пеня, що вже стягнув суд, але продовжені на наступний період часу (на майбутнє), протягом якого зобов'язання, підтверджене судовим рішенням, не виконується.
Правова мета приписів частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України передовсім полягає у наданні судові повноважень поширити дію постановленого ним рішення і продовжити нарахування пені або відсотків на майбутнє поза часовими межами, в яких суд розглянув і вирішив спір по суті заявлених позовних вимог про стягнення відповідних пені або відсотків, що має на меті позбавити кредитора потреби звертатися до суду з позовом про стягнення пені або відсотків за наступні періоди невиконання зобов'язання після того, як було ухвалено судове рішення. Така мета зазначених процесуальних норм національного законодавства, як стимулювання боржника, до своєчасного виконання судового рішення, є другорядною.
Санкція частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України не є самостійним і новим видом заходів відповідальності, на відміну від астренту як судової неустойки, і нарахування згаданих пені або відсотків судом на майбутнє позбавлятиме сторону права на повторне стягнення цих сум за іншим судовим рішенням.
Зміст частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України про те, що суд може зазначити в рішенні про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, дає можливість виснувати, що суд вчиняє такі дії на вимогу позивача. За власною ініціативою суд не може зазначити в рішенні про таке подальше нарахування відсотків або пені на майбутнє.
Нарахування коштів, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 265 ЦПК України, присуджується за невиконання відповідачем свого приватноправового обов'язку перед позивачем, який було підтверджено судовим рішенням, тому ці кошти захищають приватний інтерес позивача, а не публічний інтерес держави, а отже можуть накладатися судом саме за ініціативою позивача.
Вказівка у судовому рішенні про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, про їх одночасне нарахування за весь період до виконання відповідного судового рішення є недопустимою, оскільки це прямо суперечить імперативним приписам частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України (або відсотки, або пеня), принципу верховенства права у частині правової визначеності та унеможливлює гарантування реалізації засади справедливості в будь-який момент під час фактичного виконання судового рішення. Умова в судовому рішенні про нарахування на майбутнє одночасно пені та відсотків без обмеження у часі перетворить такий судовий акт на кабальний, оскільки навіть у разі об'єктивної неможливості боржника виконати це судове рішення припинити нарахування на майбутнє відповідних пені та відсотків буде неможливо. Велика Палата Верховного Суду висновує, що під час ухвалення рішення про стягнення боргу, на який нараховують відсотки або пеню, суд не має права зазначати в рішенні про нарахування одночасно відповідних відсотків та пені до моменту виконання рішення суду.
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення вимог позивача стосовно застосування положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України.
Так, помилковими є твердження позивача про те, що у разі застосування судом положень ч.ч. 10, 11 ст. 265 ЦПК України, можуть застосовуватися норми ст. 625 ЦК України- нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника, в даному випадку, позичальника, за прострочення грошового зобов'язання. Крім того, з огляду на норми п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, від цих нарахувань позичальник звільнений. Також, за позовними вимогами позивач просив стягнути з відповідача тіло кредиту та проценти за користування кредитними коштами і суд вирішив справу в межах заявлених позовних вимог, - стягнута заборгованість з відповідача та, яка нарахована протягом періоду часу з 20.02.2024 по 14.02.2025, з врахуванням умов кредитного договору від 20.02.2024. При цьому, ні інфляційні втрати, ні 3% річних за ст. 625 ЦК України, ні штраф (неустойка) стягнуті не були, враховуючи пред'явлені позовні вимоги. Сам по собі факт стягнення з відповідача на користь позивача відсотків (процентів) за користування кредитними коштами, не свідчить про те, що саме такі відсотки (проценти) можливо вважати, як стягнення процентів на порушення виконання зобов'язання. А отже, і з цих обставин відсутні підстави для задоволення клопотання позивача, що у п.п. 4 та 5 прохальної частини позову та застосування висновків, що викладені у постанові ВП ВС від 05.06.2024.
На підставі викладеного та, керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-83, 141, 259, 268 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822, місцезнаходження юридичної особи: вул. Загородня, буд. 15 офіс 118/2, м. Київ) заборгованість за договором №1451919 від 20.02.2024: 3100грн. 00коп. - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 14377грн. 80коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом, судовий збір у розмірі 1567грн. 30коп., а також витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 6470грн. 00коп., а всього - 25515грн. 10коп.
В іншій частині відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана.
Повний текст судового рішення складений 07.11.2025.
Головуючий суддя С.М. Позарецька