Справа № 711/11165/25
Номер провадження 3/711/3045/25
05 грудня 2025 року м. Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м. Черкаси Комплєктова Т.О., розглянувши матеріали, які надійшли з Черкаського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , не працюючої, ІПН НОМЕР_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП,-
Відповідно до протоколу серії ВАД № 472938, ОСОБА_1 19.11.2025 близько 11 год. 20 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , ухилилася від покладених на неї батьківських обов'язків по відношенню до свого малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в результаті чого останній не виконує домашні завдання та систематично не дотримується вимог навчального процесу, чим ОСОБА_1 скоїла адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.2 ст.184 КУпАП.
В судове засідання ОСОБА_1 не з'явилася, до початку судового засідання подала заяву, в якій вину визнала повністю, просила розглядати справи у її відсутності та просила закрити провадження стосовно неї у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП, оскільки її син ОСОБА_3 має захворювання розвитку особистості, тому змусити його робити домашні завдання неможливо. У зв'язку з таким захворюванням вони відвідують психіатра.
Дослідивши письмові матеріали справи, суддя приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 152 Сімейного кодексу України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно з диспозицією ч. 2 ст. 184 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення.
Об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 184 КУпАП виражається у різних видах адміністративно-карних дій (бездіяльності) зі сторони батьків або осіб, які їх замінюють, а саме: невиконання цими особами обов'язків по вихованню та навчанню неповнолітніх дітей; вчинення неповнолітніми адміністративних правопорушень; вчинення неповнолітніми, які не досягли віку, по досягненню якого можлива кримінальна відповідальність, дій передбачених Кримінальним кодексом України.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей означає бездіяльність, у результаті якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно, не в повному обсязі. Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням необхідних умов життя, належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Об'єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які зокрема регламентуються законодавством, а суб'єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності. При цьому ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з незабезпеченням належного виховання та навчання неповнолітніх дітей.
Диспозиція даної норми закону є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов'язки батьків або осіб, які їх замінюють щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухиленням від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов'язків, чітко передбачених законодавством і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані, зокрема, встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, показаннями технічних приладів та засобів, що мають функції відеозапису, тощо.
Відповідно до ст.ст. 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Всупереч вимогам ст.ст. 256 та 184 КУпАП, у складеному щодо ОСОБА_1 протоколі про адмінправопорушення не зазначено, в чому конкретно полягає з її боку ухилення від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання її сина ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, до протоколу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП, додані: постанова Придніпровського районного суду м. Черкаси від 08.05.2025, але стосовно якої особи вона винесена невідомо; скріншот невідомого походження з відомостями про справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП; ксерокопія паспорту ОСОБА_1 ; копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 ; лист Черкаської ЗОШ № 22 від 18.11.2025 № 343, з якого вбачається, що ОСОБА_4 навчається на сімейній (домашній) формі навчання з 10.09.2025, але активність в навчальному процесі відсутня зі сторони учня і його матері. Мам на телефонні дзвінки від класного керівника не відповідає; акт обстеження житлово-комунальних та моральних умов життя неповнолітнього ОСОБА_2 , з якого вбачається, що неповнолітній ОСОБА_2 разом із мамою ОСОБА_1 проживають в одній кімнаті хостела, з травня мама не працює. Кімната хостела маленька, прибрана, затишна. ОСОБА_3 лежав на ліжку, вкритий ковдрою, на запитання не відповідав, на мамине прохання піднятися з ліжка і поговорити не реагував.
Крім того, ОСОБА_1 долучено до матеріалів справи консультаційний висновок спеціаліста - дитячого психіатра ОСОБА_5 від 03.12.2025, з якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 встановлений діагноз: Елективний мутизм у дитини з особливостями розвитку особистості.
Інших доказів ухилення ОСОБА_1 від виконання батьківських обов'язків суду не надано, а описання самого правопорушення в протоколі про адміністративне правопорушення не може бути належним доказом його вчинення особою, а тому для підтвердження порушення за ч. 2 ст. 184 КУпАП працівники поліції мали б надати інші докази (акт проведення оцінки рівня безпеки дитини, пояснення свідків, пояснення дітей, чи фотокартки умов їх проживання), які б надавали можливість відтворити дійсні обставини правопорушення, які мали місце.
Крім того, документи, які додані до протоколу, не завірені належним чином.
Враховуючи викладене, в матеріалах справи не знайшлося підтвердження того, що ОСОБА_1 повторно протягом року ухилилася від виконання своїх батьківських обов'язків в контексті ч. 2 ст. 184 КУпАП.
В такій ситуації протокол про адміністративне правопорушення не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ у справі «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Ураховуючи вищевикладене слід зазначити, що зважаючи на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20 вересня 2016 року, заява № 926/08), суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Положення ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v.Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч. 1,2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Діяння тільки тоді визнається адміністративним правопорушенням, коли воно містить всі ознаки його складу, відсутність хоча б однієї з них означає відсутність складу взагалі.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на вище викладене, приходжу до висновку про відсутність належних доказів того, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення, тому в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 184 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 184, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -
Закрити провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 184 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Т. О. Комплєктова