Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/7543/25
Номер провадження 1-кп/711/519/25
02 грудня 2025 року м.Черкаси
Придніпровський районний суд м.Черкаси в складі колегії:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі Придніпровського районного суду м. Черкаси кримінальне провадження №120250310001772 від 22.05.2025 стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Черкаси, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.2 ст.15 п.10 ч.2 ст.115 КК України,
В провадження Придніпровського районного суд у м.Черкаси перебуває на розгляді кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.2 ст.15 п.10 ч.2 ст.115 КК України.
В судовому засіданні прокурор звернулася до суду з клопотанням про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Мотивує тим, що ОСОБА_8 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (згвалтування), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.152 КК України; та у закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, поєднаному із згвалтуванням, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.10 ч.2 ст.115 КК України. Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси 05.10.2025 стосовно ОСОБА_9 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 05.12.2025. Обґрунтованість обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_8 підтверджується зібраними доказами в кримінальному провадженні. Таким чином, на даний час ОСОБА_8 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.152, ч.2 ст.15, п.10 ч.2 ст.115 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до десяти років позбавлення волі. На час обрання та продовження запобіжного заходу встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 може здійснити дій, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які на цей час продовжують існувати. Зокрема, ризик передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин, проти житія та здоров'я особи, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавленням волі, під тягарем відповідальності за скотним злочин, а також можливості бути засудженим до позбавлення волі на певний строк, може залишити місце свого проживання, таким чином переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Окремої уваги заслуговує той факт, що ОСОБА_8 не викликав швидку медичну допомогу потерпілій ОСОБА_6 та працівників поліції, а також з місця вчинення злочину зник та був затриманий оперативними працівниками кримінальної поліції о 18.08 годині по вул.Смілянській поблизу буд. № 46 в м.Черкаси. Вказані факти висвітлюють намагання уникнути кримінальної відповідальності, а також враховуючи, тяжкість покарання яке йому загрожує, наявні підстави вважати, що останній перебуваючи на волі може переховуватися від суду з мстою уникнення кримінальної відповідальності.Ризик передбачений п.3 ч.1 ст.177 КПК України, незаконно впливати на свідків та потерпілого, у цьому ж кримінальному провадженні, обґрунтовується, тим що ОСОБА_8 може впливати на свідків чи потерпілу шляхом умовляння, підкупу, переконання, примушування з застосуванням фізичної сили або погроз такого застосування з метою викривлення фактичних обставин справи та уникнення передбаченої законом відповідальності. Поряд із цим необхідно враховувати фактор страху людини перед іншою людиною, яка спроможна застосувати фізичне насильство. Будь-яка особа, має бути захищена та з усвідомленням своєї невразливості, відсутністю страху перед обвинуваченим, надати показання суду. У даному випадку забезпечення безпеки свідків, потерпілого унеможливлення на них незаконного впливу з боку підозрюваного є основним завданням на даній стадії досудового розслідування. Свідки та потерпіла допитані у кримінальному провадженні, однак в подальшому при розгляді справи судом, суд не може на них посилатись, оскільки досліджує їх показання безпосередньо в суді. Тобто вказаний ризик продовжує існувати до моменту допиту вказаних свідків та потерпілої на стадії судового розгляду. Разом з цим, обвинувачений ОСОБА_8 знайомий з потерпілою ОСОБА_6 , йому може бути відомо її місце проживання, оскільки злочин було вчинено поблизу місця проживання останньої, а тому в разі не застосування відносно ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може незаконно впливати на потерпілу ОСОБА_6 шляхом вмовлянь чи погроз з метою зміни показів чи взагалі відмови від дачі показів та участі у судових засіданнях. Наявний ризик передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України - вчинити інше кримінальне правопорушення, а саме враховуючи те, що ОСОБА_8 , обвинувачується у вчиненні замаху на злочин, який відноситься до категорії особливо тяжких злочинів, перебуваючи на волі може вчинити інші кримінальні правопорушення. Також, наявність вищеописаного ризику впливу на свідків підтверджується і тим, що вплив на свідків може містити самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України. Крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України слід оцінити ризик передбачений п.6 ч.1 ст.178 КПК України, а саме ОСОБА_8 має репутацію обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин, який відноситься до кримінальних правопорушень вчинений проти життя та здоров'я особи. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, з наступних підстав: при обранні особистого зобов'язання та домашнього арешту обвинувачений зобов'язується не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, житла, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу суду. Враховуючи характер вчиненого злочину, є ризик того, що ОСОБА_8 буде переховуватися від суду; особи, які заслуговують на довіру та поручаються за виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відсутні. На підставі вище викладеного, враховуючи, що менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вище вказаним ризикам, просить суд продовжити запобіжний захід у вигляді гримання під вартою стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб без визначення розміру застави, у відповідності до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, оскільки злочин, в якому обвинувачується ОСОБА_8 вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 підтримала клопотання прокурора та просила суд його задовольнити.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні проти задоволення клопотання прокурора заперечив. Вважає запобіжний захід обраний ОСОБА_8 , у виді тримання під вартою занадто суворим, тому просить суд змінити його на більш м'який, а саме на цілодобовий домашній арешт, за місцем проживання обвинуваченого. При вирішенні клопотання просив також суд врахувати, що прокурором не доведені ризики на які він посилається.
Обвинувачений ОСОБА_8 , в судовому засіданні підтримав думку захисника та просив суд змінити стосовно нього запобіжний захід на більш м'який не пов'язаний з триманням під вартою.
Заслухавши думку учасників провадження, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст.9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а згідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими соціальними цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства. При цьому, відповідно до ч.5 даної статті цього Кодексу, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.
Згідно ст.331 КПК України, під час судового розгляду, суд за клопотанням сторони обвинувачення, має право обрати, змінити чи скасувати запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. До спливу продовженого строку, суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
За змістом ст.131 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до положень ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Згідно з нормами ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Метою і підставою продовження тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа, незаконно впливати на потерпілих та свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Згідно п.1 ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного обвинуваченого, експерта , спеціаліста у цьому ж провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосовується, до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують, та міжнародними контактами.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» вказав, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_8 , обґрунтовано обвинувачується у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (згвалтування), тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.152 КК України; та у закінченому замаху на вбивство, тобто умисному протиправному заподіянні смерті іншій людині, поєднаному із згвалтуванням, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.15, п.10 ч.2 ст.115 КК України.
22.05.2025 ОСОБА_8 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.05.2025 ОСОБА_8 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 20.07.2025.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15.07.2025 ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, а саме до 23.08.2025 включно.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 18.08.2025 ОСОБА_8 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів по 18.10.2025 включно.
Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси 05.10.2025 стосовно ОСОБА_9 продовжено застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком до 05.12.2025 включно.
Аналізуючи наведені в клопотанні про продовження строку запобіжного заходу ризики, суд враховує, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні замаху на особливо тяжкий злочин проти життя та здоров'я особи, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, а також злочину проти статевої свободи та статевої недоторканості особи; після вчинення злочину з місця події зник, залишивши потерпілу у безпорадному стані, тому, перебуваючи на волі, під тягарем кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, обвинувачений може переховуватись від суду, що обумовлює наявність ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
В контексті ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не застосувавши до особи запобіжний захід. При цьому, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
При цьому, суд враховує, що ризик переховування від органу досудового розслідування/суду на даній стадії кримінального провадження продовжує існувати, та підтверджується тим, що серед іншого, можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями) і, зокрема, суворістю передбаченого покарання. Тяжкість ймовірного покарання особливо підвищує ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду на перших етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності. Співставлення можливих негативних наслідків для обвинуваченого у вигляді його можливого ув'язнення у невизначеному майбутньому з можливим засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводить, що ризик переховування від органу досудового розслідування та/або суду є достатньо високим.
Суд вважає доведеним ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні у вигляді їх залякування, умовлянь, переконань, примушування із застосуванням фізичної сили або погроз її застосування чи впливу іншим чином з метою схилити до зміни, спотворення їхніх показань або відмови від показань, які викривають дії обвинуваченого. Зважаючи на початковий етап судового провадження, до допиту свідків суд з об'єктивних підстав не мав можливості перейти. Разом з тим, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК України.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст.615 КПК України (ч.4 ст.95 КПК України). За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Також суд вважає доведеним ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення, оскільки ризик впливу на свідків опосередковано свідчить про можливе вчинення обвинуваченим дій, які можуть містити самостійний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.386 КК України, тобто перешкоджання з'явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку.
На переконання суду, інший менш суворий запобіжний захід, в тому числі домашній арешт, не зможе запобігти ризикам, передбаченим пунктами 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України, чи забезпечити належне виконання обвинуваченим покладених на нього законом процесуальних обов'язків, а тому вказані обставини та ризики виправдовують тримання ОСОБА_8 під вартою і підстав для зміни запобіжного заходу на цьому етапі судового провадження суд не вбачає.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Приймаючи до уваги, що злочини, які інкримінуються ОСОБА_8 , відповідно до обвинувального акта, один з яких є особливо тяжким і вчинений обвинуваченим із застосуванням насильства проти потерпілої, суд не вбачає підстав для визначення застави на даному етапі судового провадження.
З огляду на обставини встановлені в судовому засіданні, колегія суддів вважає необхідним продовжити раніше обраний обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строків, встановлених ст.197 КПК України, а саме на 60 днів, тобто до 30.01.2026 включно, без можливості внесення застави. Суд вважає, що обрання саме такого запобіжного заходу забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого та дотримання визначених законом обов'язків і буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим у справі ризикам.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178, 183, 331, 369-372, 376 КПК України, колегія суддів
Клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 30.01.2026 включно, без визначення розміру застави.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Придніпровський районний суд м. Черкаси протягом 5 днів з часу її проголошення.
Відповідно до ч.3 ст.395 КПК України для осіб, які перебувають під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Головуючий: ОСОБА_1
Судді ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3