Справа № 694/2035/25 провадження № 2/694/950/25
(заочне)
01.12.2025 року м.Звенигородка
Звенигородський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Смовж О.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Портян С.Б.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України, представник позивача - Хаєцька Олена Сергіївна, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації,
встановив:
До Звенигородського районного суду Черкаської області 08.07.2025 звернулося Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі-МТСБУ) з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 завдану шкоду в порядку регресу у розмірі 37 266, 10 грн та понесені судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.08.2021 близько 21.00 год. за адресою вул. Чорновола у м. Звенигородка Черкаської області неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи мотоциклом «Вайпер110» б/н, скоїв ДТП, чим порушив ст. 124 КУпАП, однак не досяг 16-річного віку, тому до відповідальності притягнуто його матір - ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Скориставшись своїм правом, та керуючись положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпіла сторона звернулася до МТСБУ із заявою про відповідне відшкодування.
На дату скоєння дорожньо-транспортної пригоди відповідач не мав чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, заподіяна шкода не відшкодована відповідачем потерпілій особі. При цьому транспортний засіб Volkswagen Caddy НОМЕР_1 забезпечений полісом №ЕР-202815129.
У зв'язку з настанням події, передбаченої ст.41 п.1 Закону, МТСБУ 05 лютого 2021 року здійснило виплату відшкодування довіреній особі потерпілого у розмірі 35 324, 50 грн. а загальний розмір витрат з урахуванням витрат на збір документів та визначення розміру шкоди складає 37 266, 10 грн.
Таким чином, МТСБУ відповідно до Закону здійснило відшкодування шкоди за водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, і не мав договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що є підставою для стягнення з такого водія сплачених потерпілому коштів у зазначеній вище сумі в порядку суброгації.
Ухвалою судді Звенигородського районного суду Черкаської області Смовж О.Ю. від 07.08.2025 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідачу за зареєстрованим місцем проживання надіслано ухвалу про відкриття провадження у справі разом з позовною заявою та додатками до неї, а також відповідач повідомлена про розгляд справи шляхом оголошення на веб-сайті Звенигородського районного суду Черкаської області, що відповідно до вимог ч. 11 ст. 128 ЦПК України - з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Отже, ОСОБА_1 вчасно повідомлена про місце розгляду справи, про визначений строк для надання відзиву на позов, однак заяву про участь у судовому засіданні не подала, відзиву на позовну заяву та заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного провадження не надіслала.
Рекомендоване повідомлення про вручення ухвали суду про відкриття провадження у справі, судова повістка повернулися на адресу суду з відміткою «вручено особисто».
Відповідач в судове засідання не з'явилася.
Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу за її відсутності та згідно з ч.4 ст.223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, на підставі повного, об'єктивного та всебічного дослідження, суд встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст.15,16 ЦК України, ст. 4,5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку з знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Згідно з ч.1 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У частинах першій, другій статті 1166 ЦК України вказано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
У статті 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон № 1961-IV, який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.02.2022 у справі №201/16373/16-ц (провадження № 14-27цс21) зазначено, що «…Велика Палата Верховного Суду послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою.
Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У даному випадку на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не забезпечена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Розрахунок оціненої шкоди здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року №142/5/2092 (далі - Методика), відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 якої відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу (КТЗ) чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Складова частина колісного транспортного засобу (складник) - деталь, складова одиниця чи комплектувальний виріб, які відповідають вимогам конструкторської документації (п.1.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 року №142/5/2092). Таким чином, фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому - це або реальна вартість пошкодженого майна, або реальні витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).
У постановах Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 359/2309/17, провадження № 61-26508св18, від 07 лютого 2019 року у справі № 645/3746/16, провадження № 61-31661св18, зазначено, що згідно зі статтями 1188, 1192 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у розмірі реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Коефіцієнт фізичного зносу пошкодженого транспортного засобу враховується у випадку стягнення на користь потерпілого вартості такого майна.
В даному випадку вирішується спір не про стягнення повної вартості автомобіля, а щодо стягнення реальної вартості виконаних робіт по відновлювальному ремонту, пошкодженого з вини відповідача транспортного засобу.
У постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 363/218/16-ц, провадження № 61-9547св18, зазначено, що фактичний розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню потерпілому включає як реальну вартість пошкодженого майна, так і витрати потерпілого на виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (відновлювальний ремонт транспортного засобу).
Суд встановив, що відповідно до постанови Звенигородського районного суду Черкаської області від 05.10.2021 у справі № 694/1614/21 винною визнано ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП, оскільки 02.08.2021 близько 21.00 год. за адресою вул. Чорновола у м. Звенигородка Черкаської області неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи мотоциклом «Вайпер110» б/н, скоїв ДТП, чим порушив ст. 124 КУпАП, однак не досяг 16-річного віку, тому до відповідальності притягнуто його матір ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 184 КУпАП.
Постанова сторонами не оскаржувалася та набрала законної сили 18.10.2021.
Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Водночас, судом встановлено, що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків, що передбачено ст. 184 КУпАП та підтверджує факт неналежного виконання нею батьківських обов'язків, але не є автоматичною підставою для цивільної відповідальності за завдану шкоду.
Згідно зі статтею 1179 ЦК України, неповнолітня особа самостійно відповідає за завдану нею шкоду своїм майном. Однак, якщо у неповнолітньої особи немає майна або заробітку, достатнього для відшкодування шкоди, решта суми відшкодовується її батьками (усиновлювачами) або піклувальником.
Відповідно до частини третьої статті 1179 ЦК України, обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Так, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення позивачем до суду з позовом досяг повноліття та є особою, що має повну цивільну дієздатність, тобто здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відтак, позовні вимоги пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом з вимогами про відшкодування матеріальної шкоди, оскільки особа, визнана винною за статтею 124 КУпАП на момент пред'явлення цього позову вже досягла повноліття та несе самостійну та повну відповідальність за завдану шкоду.
Постанова, ухвалена стосовно особи за статею 184 КУпАП не створює триваючого цивільного обов'язку після досягнення повноліття правопорушником за статтею 124 КУпАП.
За таких обставин суд не знаходить правових підстав для задоволення позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 15,16,22,23,1167, 1179, 1187,1192,1194 ЦК України, статтями 2,4,5,12,13,76-82,89,141,258,263-265 ЦПК України, суд
вирішив:
У задоволені позову Моторного (транспортного) страхового бюро України, представник позивача - Хаєцька Олена Сергіївна, до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, відмовити.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро України (ел. пошта mtibu@mtibu.kiev.ua, тел. 380442392030, адреса 02154, м. Київ, Русанівський бульвар, 8 ЄДРПОУ 21647131),
представник позивача - Хаєцька Олена Сергіївна (ел. пошта ІНФОРМАЦІЯ_2 , тел. НОМЕР_2 , адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ).
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , тел. НОМЕР_4 , адреса АДРЕСА_2 ).
Суддя О.Ю.Смовж