Справа № 564/4663/24
03 грудня 2025 року
головуючий суддя Цвіркун О.С.
з участю секретаря судових засідань Забейди А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача - адвоката Артерчук Лілії Володимирівни про стягнення понесених судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі із застосуванням реституції,
В провадженні Костопільського районного суду Рівненської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі із застосуванням реституції.
Ухвалою суду від 20.10.2025 вищезазначену позовну заяву за заявою представника позивача залишено без розгляду.
23.10.2025 адвокат Артерчук Л.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 про стягнення понесених судових витрат, в якому просила суд стягнути з позивача на корить відповідача 11500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
В обгрунтування зазначила, що незважаючи на показання свідка, пояснення відповідача, додані відповідачем письмові докази, позивач лише після отримання результатів почеркознавчої експертизи подала до суду заяву про залишення позову без розгляду. Позивач подаючи позов до суду неналежно перевірила обставини, на які вона посилалася, та докази, що додані до позову, про що фактично визнала заявою про залишення позову без розгляду. Вважає, що такі дії позивача є не лише необґрунтованими, а такими, що призвели до введення суду в оману.
03.12.2025 представник ОСОБА_1 адвокат Михайло В.О. подав до суду заперечення на заяву про стягнення понесених судових витрат, в якій просив суд відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі та розгляд справи провести за відсутності сторони позивача.
В обґрунтування заперечень зазначає, що в ході розгляду цивільної справи № 564/4663/24 позивач та її представник не зловживали процесуальними правами та очевидно сам відповідач ввів в оману позивачку при підписанні договорів оренди землі, оскільки позивач, як вказала в судовому засіданні ,не мала наміру укладати такі договори з відповідачем.
Також вказує, що матеріали справи не містять доказів постановлення судом першої інстанції при розгляді справи, ухвали про застосування до позивача заходів процесуального примусу, як і доказів, що позивач подала завідомо необґрунтований позов, на що суд мав право реагувати ухвалою про залишення позовної заяви без розгляду. Зазначає, що залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення.
Окрім того вказує, що представником відповідача не надано доказів на підтвердження реальності господарської операції пов'язаної з наданням послуг та належного оформлення такої операції за правилами бухгалтерського обліку.
Відповідач ОСОБА_2 та його представник в судове засідання не з'явилися, остання звернулася до суду із заявою про розгляд справи за їх відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Питання щодо розподілу судових витрат, в разі залишення позову без розгляду, може бути вирішено судом шляхом постановлення ухвали в порядку та на підставах, передбачених ст. 142 ЦПК України з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України.
Відповідно до ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Відповідно до ч.6 ст.142 ЦПК України у разі залишення позову без розгляду суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення такої ухвали, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов'язаний виходити з положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України, оскільки вказана норма є спеціальною.
З викладеного убачається, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен підтвердити наявність витрат, які він поніс у зв'язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишеним без розгляду, а також, довести необґрунтованість дій позивача, пов'язаних із розглядом справи.
Разом з тим, Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти зловживання позивачем своїми процесуальними правами, що стало підставою для закриття провадження або залишення позову без розгляду.
Обов'язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень ч. 5 ст. 142 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.
Судом встановлено, що адвокат Артерчук Л.В. представляла інтереси відповідача у цивільній справі №564/4663/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі із застосуванням реституції.
Встановлено, що ухвалою суду від 20.10.2025 вищезазначену позовну заяву за заявою представника позивача залишено без розгляду.
23.10.2025 адвокат Артерчук Л.В. звернулася до суду в інтересах ОСОБА_2 про стягнення понесених судових витрат, в якому просила суд стягнути з позивача на корить відповідача 11500 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених відповідачем судових витрат на правову допомогу, представником відповідача адвокатом Артерчук Л.В., надано договір про надання правничої допомоги від 31.01.2025, квитанція до прибуткового касового ордеру №9 від 31.01.2025 на суму 10000 грн., та квитанція до прибуткового касового ордеру №23 від 31.01.2025 на суму 1500 грн.
З наданих документів вбачається, що витрати на правову допомогу відповідача по розгляду вищезазначеної справи становлять 11500 грн.
Таким чином, відповідачем підтверджено факт наданих йому правничих послуг та їх вартість.
Зі змісту позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсними договорів оренди землі із застосування реституції, вбачається, що підставою для подання зазначеного позову, позивачка вказала, що не укладала та не підписувала спірних договорів оренди із відповідачем ОСОБА_2 та не уповноважувала останнього на подання будь яких документів для державної реєстрації права оренди.
Судом встановлено, що за клопотанням сторони позивача було призначено почеркознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені питання чи виконані підписи на спірних договорах оренди позивачкою ОСОБА_1 .
Згідно висновку експерта №СЕ-19/103-25/5777-ПЧ від 29.08.2025 підписи на спірних договорах оренди землі виконані позивачкою ОСОБА_1 .
Встановлено, що сторона позивача після ознайомлення з висновком експерта скориставшись своїм правом, подала заяву про залишення зазначеного позову без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов'язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки. При цьому під добросовісністю потрібно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов'язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов'язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.
З положень ч.ч. 5,6 ст.142, ч. 9 ст.141 ЦПК України вбачається, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідно до ч. 5 ст. 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує поведінку позивачки, яка проявилася у відсутності інтересу до ініційованого судового розгляду, після ознайомлення з висновком почеркознавчої експертиз.
При цьому відповідач, з метою захисту своїх прав, змушений був звернутися до адвоката за правовою допомогою.
Такі дії позивачки ОСОБА_1 на переконання суду є необґрунтованими, а тому з позивачки на користь відповідача підлягають до стягнення витрати на правову допомогу.
Щодо розміру судових витрат, які підлягають стягненню з позивачки на користь відповідача, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.3 ст.30 закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Такий правовий висновок зроблено у постанові Верховного суду України у справі №178/1522/18 від 01.09.2021 року.
У рішенні ЄСПЛ від 23.01.2014 року у справі "East/West Alliance Limited проти України", заява №19336/04 вказано, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Так само у рішення ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії», заява № 58442/00, вказано, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи вищенаведене, а також, що сторона позивача заперечує проти задоволення заяви про стягнення понесених судових витрат, розгляд справи по суті не завершено, оскільки позовну заяву залишено без розгляду, адвокат Артерчук Л.В. брала участь лише в двох судових засіданнях і при цьому готувала лише відзив на позовну заяву, а також що розмір заявлених витрат на правову допомогу не відповідає реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру, суд приходить до висновку, що з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає до стягнення 7000 грн. у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються розподіл судових витрат.
Згідно ч. 3 ст. 259 ЦПК України, суд може вирішити питання розподілу судових витрат у додатковому рішенні після ухвалення рішення за результатами розгляду справи по суті.
Судом встановлено, що при постановленні ухвали від 20.10.2025 року про залишення позовної заяви без розгляду, не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу адвоката відповідача. Таким чином, суд приходить до висновку про ухвалення додаткового судового рішення у цивільній справі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 81, 133, 137, 142, 260, 270, 354 ЦПК України,
Заяву представника відповідача - адвоката Артерчук Лілії Володимирівни про стягнення понесених судових витрат у справі №564/4664/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів оренди землі із застосуванням реституції - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи у формі понесених витрат на правову допомогу у сумі 7000 (сім тисяч) грн.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Рівненського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Повний текст ухвали складено 08.12.2025.
СуддяО. С. Цвіркун