Дата документу 05.12.2025 Справа № 337/3114/20
Запорізький Апеляційний суд
ЄУН 337/3114/20 Пр. № 22-ц/807/1984/25Головуючий у 1-й інстанції:Котляр А.М. Суддя-доповідач: Гончар М.С.
05 грудня 2025року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.
суддів Кочеткової І.В., Онищенка Е.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2020 року у справі за позовом КОНЦЕРНУ «МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ» (надалі - КОНЦЕРН «МТМ») до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг (з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води)
У липні 2020 року КОНЦЕРН «МТМ» звернувся до суду з вищезазначеним позовом (а.с.2-3), в якому просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів суму заборгованості за нараховані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання за період з 01.01.2014 року по 30.06.2020 року в сумі 52691,95 грн. та судовий збір у розмірі 2102,00 грн., тобто з кожного по 525,50 грн.
В обґрунтування позову вказує, що відповідно до вимог діючого законодавства України концерн неодноразово вживав заходів щодо укладення між ним та відповідачем договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, однак відповідачs на ці пропозиції не відгукнувся, зі свого боку також не ініціював укладення договору. Не дивлячись на відсутність письмово укладеного договору, КОНЦЕРН «МТМ» здійснював та продовжує надавати відповідачу за місцем його проживання та реєстрації відповідні послуги, які відповідачем споживаються без будь-яких заперечень щодо їхньої якості. На підставі цього позивач вважає, що між ним та відповідачами склалися фактичні договірні відносини, проте відповідачі неналежним чином виконують зобов'язання з оплати наданих їм послуг, у зв'язку з чим утворилася вищезазначена заборгованість.
В автоматизованому порядку для розгляду даної справи визначено суддю першої інстанції Котляр А.М. (а.с.11). Ухвалою суду першої інстанції (а.с.17) відкрито провадження у цій справі, розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Заочним рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2020 року (а.с.22-24) позов позивача у цій справі задоволено.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) заборгованість з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 52691,95 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь КОНЦЕРНУ «МТМ» (ЄДРПОУ 32121458) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2102,00 грн. по 525,50 грн. з кожного.
Ухвалою суду першої інстанції від 02 вересня 2025 року (а.с.42) відповідачу ОСОБА_1 поновлено строк на перегляд заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2020 року, заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2020 року у цій справі залишено без задоволення.
Не погоджуючись із зазначеним заочним рішенням суду першої інстанції у цій справі в частині, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.48-51) просила заочне рішення суду першої інстанції у цій справі в частині стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 52691,95 грн., витрати зі сплати судового збору в розмірі 525,50 грн. з кожного та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в цій частині.
В автоматизованому порядку 29.09.2025 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Онищенка Е.А. (а.с.52). Ухвалою апеляційного суду від 30.09.2025 року (а.с.53) витребувано у суду першої інстанції справу, яка надійшла до апеляційного суду 07.10.2025 року (а.с.56). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 08.10.2025 року (а.с.57), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання (а.с.58). Оскільки, відповідно до ст. 369 ч. 1 ЦПК України в редакції ЗУ від 19.06.2024 року № 3831-ІХ, якій набрав чинності з 19.07.2024 року, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (розрахунок: 3028,00 грн. * 30 = 90840,00 грн., у цій справі ціна позову 52691,95 грн. -а.с.2), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно із ст. 7 п. 13 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Самовідводи відсутні, відводів у цій справі не заявлено.
Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Встановлено, що за заявою інших відповідачів вищезазначене заочне рішення судом першої інстанції не переглядалось та в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Відповідач ОСОБА_1 оскаржує заочне рішення суду першої інстанції у цій справі лише в частині стягнення у солідарному порядку з неї - ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 52691,95 грн.
Таким чином, апеляційний суд переглядає законність та обґрунтованість заочного рішення суду першої інстанції у цій справі лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 і лише в оскаржуваній частині, а саме: щодо стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_1 заборгованості з оплати послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання у розмірі 52691,95 грн.
У разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо не оскаржуваної частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується (постанова Верховного Суду від 03.10.2018 року у справі № 186/1743/15-ц).
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Судовими рішеннями є: … рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України в редакції Закону України № 4173-IX від 19.12.2024, який набрав законної сили з 08.02.2025 року, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги ухвалює постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.
Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги позивача в оскаржуваній частині, керувався ст.ст. 526, 530, 541, 611, 629 ЦК України, ст. 13, 141, 178, 247, 280-282 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності цих вимог позивача у цій справі.
Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, вважає його правильним, а заочне рішення суду першої інстанції в частині таким, що ухвалено із додержанням вимог закону є правильним та законним.
Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.
Заочне рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, відповідає.
Так, судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (інформація департаменту реєстраційних послуг ЗМР від 04.08.2020 року - а.с.16) зареєстрована з 20.03.2012 року по теперішній час за адресою: АДРЕСА_1 з іншими відповідача у тому числі (а.с.13-16).
Особовий рахунок в КОНЦЕРНІ «МТМ» відкритий на ім'я … ОСОБА_1 , ... за № 62903757.
Як зазначено позивачем у позові, і що не спростовано відповідачем, у період з 01.01.2015 по 30.06.2020 року за вказаною адресою реєстрації відповідачів КОНЦЕРНОМ «МТМ» були надані, а відповідачами по справі - спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Однак, сплату спожитих послуг за вказаний період відповідачі належним чином не здійснювали, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 52691,95 грн., що підтверджується відповідним розрахунком (а.с.5-7).
Згідно з ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства у встановлений договором строк. У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Таким чином, проаналізувавши позовні вимоги позивача, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про солідарне стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми заборгованості у цій справі підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 є такими, що фактично дублюють доводи заперечень відповідача ОСОБА_1 на позов позивача у цій справі в оскаржуваній частині у суді першої інстанції, яким суд першої інстанції вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.
Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі в оскаржуваній частині заочного рішення, а лише відображають позицію відповідача ОСОБА_1 , яку вона вважає такою, що є єдино вірною та єдино можливою.
Оскільки, суд першої інстанції при перегляді вищезазначеного заочного рішення суду у цій справі ухвалою від 02 вересня 2025 року (а.с. 42) правильно виходив з того, що обов'язкові підстави для скасування вищезазначеного заочного рішення за заявою відповідача ОСОБА_1 у цій справі відсутні та ОСОБА_1 є належним відповідачем за вищезазначеним позовом позивача у цій справі.
Оскільки, хоча й відповідач ОСОБА_1 у своїй вищезазначеній заяві про перегляд заочного рішення і зазначала про те, що вона не була обізнана про те, що судом розглядалась справа про стягнення з неї заборгованості, оскільки не отримувала повістки про виклик до суду; вона не є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , жодних договорів з КОНЦЕРНОМ «МТМ» не укладала, та взагалі за вказаною адресою не проживала та не проживає, а тому не є належним відповідачем по справі.
Проте, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 17.08.2020 ним у цій справі було відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та встановлено відповідачам… ОСОБА_1 строк на подання відзиву на позов тривалістю 15 днів з дня отримання ухвали (а.с. 17).
Копія позовної заяви з додатками, ухвала суду про відкриття провадження були направлені відповідачам … ОСОБА_1 … за адресою їх реєстрації: АДРЕСА_2 (а.с.16); конверт із поштовим відправленням повернувся до суду першої інстанції без вручення з відміткою поштового відділення - «адресат відсутній за вказаною адресою» (що вважається належним повідомленням судом першої інстанції про дату, час і місце розгляду цієї справи відповідача ОСОБА_1 в силу вимог ст. 128 ч. 7 п.2, ч. 8 п. 4 ЦПК України: «…У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. 8. Днем вручення судової повістки є:…4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси…»).
Крім того, відповідно до частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
За змістом пункту 101 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270, у разі невручення рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка» або реєстрованого поштового відправлення з позначкою «Адміністративна послуга» такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному в пунктах 81, 82, 83, 84, 91, 99 цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Таким чином, сам лише факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції, якою суд першої інстанції, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав копію позовної заяви за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом … ОСОБА_1 … не може вважатися поважною причиною неотримання позовної заяви, оскільки це зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою відповідачів щодо отримання кореспонденції.
Відповідач ОСОБА_1 зазначала, що не була обізнана про існування справи в суді та не могла отримати судове рішення, оскільки вона не є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , жодних договорів з КОНЦЕРН «МТМ» не укладала, та взагалі за вказаною адресою не проживала та не проживає.
Проте, суд першої інстанції правильно зазначав, що факт проживання ОСОБА_1 за іншою адресою (витяг з Державного реєстру прав на нерухоме майно - лише щодо обтяжень відносно фізичної особи ОСОБА_1 із частковим співпадінням за адресою: АДРЕСА_3 - а.с. 33-34), з урахуванням викладених вище обставин, не може достовірно свідчити про необізнаність останньої про наявність цивільної справи у суді, та не перешкоджало їй подати докази або повідомити про причини своєї неявки, у тому числі через представника, або іншим способом.
При цьому, суд першої інстанції також правильно звернув увагу на те, що вказана обставина не завадила ОСОБА_1 дізнатися про наявність даного судового рішення та звернутися із вказаною заявою про перегляд заочного рішення.
Разом із тим, з'ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення. ОСОБА_1 у своїй вищезазначеній заяві про перегляд заочного рішення не вказала та не надала суду першої інстанції достатніх доказів, у розумінні ст. 76 ЦПК України,які б мали істотне значення для правильного вирішення справи, не були враховані судом під час ухвалення рішення та спростовували висновки суду, наведені в заочному рішенні суду від 28.09.2020. Таким чином, оскільки підставами скасування заочного рішення є поважність неявки в судове засідання відповідача та наявність істотних доказів у справі в обґрунтування заперечень проти вимог позивача, за відсутності зазначених обставин у сукупності, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для скасування вищезазначеного заочного рішення та правильно відмовив у задоволенні заяви відповідача ОСОБА_1 про перегляд вищезазначеного заочного рішення у цій справі.
Суд першої інстанції розглянув дану справу в оскаржуваній частині з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України. За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України). Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ст. 81 ч. 6 ЦПК України). Підстави для звільнення від доказування відповідачів, та зокрема відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні. Відповідачі та, зокрема відповідач ОСОБА_1 не надала суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування своїх заперечень проти позову позивача та, відповідно, у спростування останнього у цій справі в оскаржуваній частині.
Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Проте, докази, передбачені ст. 367 ч. ч. 2,3 ЦПК України, та зокрема в оскаржуваній частині у цій справі відсутні та зокрема відповідачем ОСОБА_1 апеляційному суду не надані.
Згідно із ст. 376 ч. 3 ЦПК України передбачені порушення норм процесуального судом першої інстанції, які є обов'язковою підставою для скасування або зміни рішення. В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення. Встановлено, що у цій справі відсутні порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування чи зміни рішення в оскаржуваній частині, а також відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи в оскаржуваній частині по суті.
При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, заочне рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.
Крім того, судом першої інстанції правильно, з додержанням вимог ст. ст. 133, 141 ЦПК України у цій справі було вирішено в оскаржуваній частині питання про розподіл між сторонами понесених судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження.
За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування заочного рішення суду першої інстанції в частині, яка є предметом апеляційного оскарження, у цій справі або ж його зміни.
В іншій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Також, в силу вимог ЦПК України у разі відмови відповідачу ОСОБА_1 у задоволенні її апеляційної скарги, остання не має права на компенсацію за рахунок позивача будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.
Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 28 вересня 2020 року в оскаржуваній частині у цій справі залишити без змін.
В іншій частині заочне рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалось і апеляційним судом не переглядалось.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в частині, яка була предметом апеляційного оскарження, безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова апеляційним судом складена 05.12.2025 року.
Головуючий суддяСуддяСуддя
Гончар М.С. Кочеткова І.В. Онищенко Е.А.