Тарутинський районний суд Одеської області
Справа № 514/254/25
Провадження по справі № 2-др/514/9/25
04 грудня 2025 року с-ще Бессарабське
Тарутинський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кирилюк І.М.,
секретаря судового засідання - Царан К.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Іванової Г.С. про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правову допомогу у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,
В провадженні Тарутинського районного суду Одеської області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Тарутинського районного суду Одеської області від 23 жовтня 2025 року у задоволені позову відмовлено.
28 жовтня 2025 року до суду надійшла заява від представника відповідача - адвоката Іванової Г.С. про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання про стягнення витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги у сумі 23 000 грн з позивача.
Сторони повідомлені про дату, час та місце розгляду заяви.
Представник відповідача (заявник) просила розглядати заяву без її участі, вимоги підтримує.
Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У заяві від 28 жовтня 2025 року представник позивача - адвокат Малик О.В. зазначив, що у відзиві на позов сторона відповідача зазначила суму витрат на правничу допомогу у сумі 5000 грн, позиція сторони не змінювалась, а вказані додаткові пояснення, що внесені до переліку виконаної роботи, які сторона подавала після повернення суду зі стадії ухвалення рішення та його проголошення до стадії дослідження доказів у справі, представник позивача вважає порушенням процесуальних норм. З огляду на це просить суд відмовити у стягненні витрат.
Нормами ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до ч.3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема судом не вирішено питання про судові витрати.
За змістом ст.ст. 133, 137 ЦПК України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат на професійну правничу допомогу тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні положень статей 1, 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами відповідних доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт, тощо) щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою (ч.2 ст. 137 ЦПК України).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 137 ЦПК України).
Водночас за змістом частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, стороною, яка просить стягнути на її користь витрати на професійну правничу допомогу, має бути надано детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та докази здійснення стороною таких витрат.
Із матеріалів справи убачається, що в порядку ст. 134 ЦПК України адвокатом Івановою Л.І. як представником відповідача у відзиві на позов наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, пов'язаних з наданням правничої допомоги, сума яких склала 5 000 грн (а.с. 65 зв.б.).
Представництво інтересів відповідача адвокат Іванова Г.С. здійснювала на підставі ордера серія ВН №1506141, виданого 23 квітня 2025 року нею як адвокатом, який здійснює діяльність індивідуально як самозайнята особа.
Як встановлено судом, представником відповідача до заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу допомогу надано договір №23/04/2025 про надання правничої допомоги від 23 квітня 2025 року (далі - Договір).
Згідно з п.1.1 Договору адвокат взяла на себе зобов'язання надати правничу допомогу Стояновій Л.С. у справі в судах усіх інстанцій, зокрема Тарутинському районному суді Одеської області як її представник.
На умовах Договору сторони визначили, що вартість гонорару відповідача визначається із розрахунку 2000 грн за годину. Остаточна вартість наданих послуг, яка підлягає оплаті визначається сторонами в акті приймання-передачі фактично наданих послуг. Також сторони домовились, що ОСОБА_1 на момент укладення Договору в готівковій формі вносить авансовий платіж у розмірі 5 000 грн, решту - вносить у готівковій формі до закінчення судових дебатів у справі з оформленням відповідних документів (п.3.1-3.4 Договору).
На підтвердження наведених у заяві обставин щодо складу та розміру витрат, та оплати гонорару надані: акт приймання - передачі послуг від 23 жовтня 2025 року відповідно до Договору, з їх описом, а також фактичною ціною наданих послуг у розмірі 23 000 грн, а також прибуткові касові ордери від 23 квітня та 23 жовтня 2025 року про внесення ОСОБА_1 оплати цих послуг у розмірі 5 000 грн та 18 000 грн відповідно.
У постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 Велика палата Верховного Суду виснувала, що відповідно до ст. 134 ЦПК України, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Для підтвердження цих обставин потрібно надати суду договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, і оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 78 ЦПК України).
Закон «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» не місить вимог щодо виду та форми документа, яким підтверджується оплата винагороди (гонорару) адвокату за надані послуги.
До заяви додані прибуткові касові ордери на підтвердження понесених витрат.
Касовий ордер у розумінні Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.12.2017 № 148, - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.
Організація оплати готівкових розрахунків у такий спосіб передбачає документом, котрий підтверджує оплату наданих послуг відривну квитанцію касового ордеру, що видається клієнту (Додаток № 2 Положення типова форма № КО-1).
Отже належним доказом понесених відповідачем ОСОБА_3 витрат за надання правничої допомоги є квитанції про здійснення такої оплати, а не касовий ордер, який є первинним бухгалтерським документом на підтвердження розрахункової операції.
Встановивши, що представником відповідача не надано належних доказів понесених ОСОБА_3 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 23 000 грн у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, заява не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 270 ЦПК України, суд -
У задоволенні вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у сумі 23 000 грн у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів відмовити.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На додаткове рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне додаткове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на додаткове рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.
Суддя: І.М. Кирилюк