Запорізької області
20.12.10 Справа № 7/11670-27/200/10
Суддя
За позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансфарм-Дніпро”, м. Запоріжжя
про стягнення 51 311 грн. 21 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники сторін:
Від позивача: Грудниста В.Ю.,дов. № 89 від 10.12.09 р.
Від відповідача: Гробова Ю.М., дов. б/н від 01.12.2010 р.
08.10.2010р. до господарського суду Запорізької області за підсудністю, на підставі ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 04.10.10 р., надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансфарм-Дніпро”, м. Запоріжжя про стягнення 51 311 грн. 21 коп. неустойки за час незаконного використання державного майна.
Ухвалою господарського суду від 11.10.2010 р. справу № 7/11670-10 прийнято до розгляду суддею, присвоєно справі № 7/11670-27/200/10 та призначено судове засідання на 15.11.2010 р.
Ухвалою суду від 15.11.2010 р. розгляд справи відкладався на 06.12.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку з неявкою у судове засідання уповноважених представників позивача та відповідача.
Ухвалою суду від 06.12.2010 р., на підставі ч. 3 ст. 69 ГПК України, строк розгляду спору продовжено позивачем у справі на 15 днів, до 21.12.2010 р. та призначено судове засідання на 20.12.2010 р., оскільки представник відповідача надав відзив на позов на при кінці строку розгляду спору, позивач вважав за необхідне ознайомитися з запереченнями відповідача та підготувати свою правову позицію на заявлений позов.
20.12.2010 р. продовжено судовий розгляд справи № 7/11670-27/200/10.
20.12.2010 р. до початку розгляду справи представники позивача та відповідача заявили письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представникам сторін, які прибули в судове засідання, їх права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав заяву про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, надану та прийняту судом, відповідно до ст. 22 ГПК України у судовому засіданні, відкритому 06.12.2010 р. Просить суд стягнути з відповідача 50 826 грн. 61 коп. неустойки за час незаконного використання державного майна.
Крім того, позивач надав письмові пояснення до позовної заяви, які додані до матеріалів справи.
Відповідач проти позову заперечив, про що свідчить письмовий відзив, наданий у судовому засіданні, відкритому 06.12.2010 р. Просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку щодо задоволення позову.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 412 від 15.06.1994р. “Про затвердження положень про регіональне відділення та про представництво Фонду Державного майна України у районі, місті” регіональне відділення Фонду державного майна України є державним органом, який створюється Фондом державного майна і йому підпорядковується.
Відповідач у справі ТОВ “Трансфарм-Дніпро” є юридичною особою, що підтверджується довідкою АА № 260311 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, діє на підставі Статуту, Закону України “Про господарські товариства” Господарського та Цивільного кодексів України. Предметом діяльності товариства відповідача є: роздрібна та оптова торгівля фармацевтичними товарами, роздрібна торгівля медичними та ортопедичними товарами, надання послуг у галузі охорони здоров'я.
Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст.42 Господарського кодексу України).
Підприємницька діяльність здійснюється суб'єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Господарським судом встановлено, що 30.10.2005р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Трансфарм-Дніпро” (орендар) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-1942-ОД.
Згідно з розділом 1 договору з метою ефективного використання державного майна орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно -приміщення аптеки в адміністративному будинку, площею 190,5 кв.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ провулок Калініна, 4, на першому поверсі дев'ятиповерхового будинку, що знаходиться на балансі ДП «Придніпровська залізниця», вартість якого, згідно незалежної оцінки становить 787 684 грн. 00 коп.
Майно передається в оренду з метою розміщення аптеки.
Відповідно до додаткової угоди від 05.05.2008 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна строк дії договору продовжено до 22.03.2009 р.
Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір підлягає пролонгації за відсутності заяви про припинення договору однієї зі сторін договору протягом місяця після закінчення строку дії договору.
Відповідно до п. 7.3 договору орендодавець зобов'язаний письмово повідомити орендаря та балансоутримувача, не пізніше ніж за 30 діб про намір щодо завершення, припинення або розірвання даного договору.
Пролонгації спірного договору після 22.03.2009 р. не відбулося, оскільки згідно з листом від 23.03.2009 р. № 16-03-02248 позивачем було заявлено про припинення договору.
Таким чином, договір від 30.10.205р. № 12/02-1942-ОД припинений з 22.03.2009 р., у зв'язку з закінченням терміну дії.
Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», договір оренди припиняється в разі закінчення строку на який його було укладено.
Відповідно до п. 2.5 договору відповідач повинен був повернути орендоване майно балансоутримувача -ДП «Придніпровська залізниця».
Відповідач в порушення умов договору орендоване приміщення за актом приймання-передачі не повернув.
На день звернення Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області з позовом до суду, відповідач не звільнив орендоване приміщення.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк ( стаття 759 ЦК України).
Договір майнового найму відрізняється від інших (суміжних) цивільно-правових договорів такими ознаками: 1) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимчасове користування. Цим договір майнового найму відрізняється від договорів купівлі-продажу, міни, дарування, за якими одержувач майна стає його власником. Крім цього, оскільки користування майном за договором найму є тимчасовим, після закінчення строку договору або у разі його дострокового розірвання наймач зобов'язаний повернути майно у тому самому стані, в якому вій його одержав; 2) оскільки надане наймачеві майно підлягає поверненню, предметом договору найму можуть бути: - річ, що визначена індивідуальними ознаками і зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, тобто неспоживна річ. Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Особливості найму окремих видів майна встановлюються нормами ЦК України та іншими законами; - підприємство як єдиний майновий комплекс (ст.191 ЦК України).
Договір найму є договором двостороннім, оскільки кожна зі сторін цього договору набуває прав і стає взаємно зобов'язаною; консенсуальним, оскільки він вважається укладеним внаслідок досягнення між сторонами згоди незалежно від моменту передачі речі.
Передача в найм є актом розпорядження, тому наймодавцем має право бути власник речі або особа, якій належать майнові права. Крім цього, наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладання договору найму.
Стаття 5 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендодавцями можуть бути: - Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва -щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не ввійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.
Відповідно до ст. 785 ЦК України, відповідно до якої, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона булла одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Відповідно до п. 10.16 в редакції додаткової угоди від 05.05.2008 р. про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 30.10.2005 р. № 12/02-1942-ОД, якщо орендар не виконує обов'язку щодо повернення майна після припинення договору, орендодавець має право вимагати від орендаря сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за поточний місяць користування майном за час прострочення.
Як свідчать матеріали справи, акт прийому-передачі державного нерухомого майна орендованого до договору оренди від 30.10.05 р. № 12/02-1942-ОД між сторонами не підписувався.
Згідно з п. 3.1 договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 р. № 786 із змінами та доповненнями.
Відповідно до додаткової угоди від 05.06.2007 р. до договору оренди нерухомого майна, п. 3.1 договору викладено у наступній редакції: «орендна плата у розмірі 4 565 грн. 89 коп. (базова за травень місяць 2007 р.), без ПДВ, коригується на індекс інфляції, починаючи з червня місяця 2007 р., розрахована за Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна.
У зв'язку з тим, що орендар своєчасно не повернув нерухоме майно, яке є предметом договору оренди № 12/02-1942-ОД та на підставі заяви позивача про уточнення (зменшення) розміру позовних вимог, відповідачу нарахована неустойка в розмірі подвійної орендної плати у сумі 50 826 грн. 61 коп.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Правовідносини сторін врегульовано договором оренди.
Відповідно до ч.1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором».
Відповідач договірних зобов'язань належним чином не виконав, приміщення по акту приймання-передачі балансоутримувачу не повернув, в результаті чого позивачем нарахована неустойка у розмір 50 826 грн. 61 коп.
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються зокрема письмовими доказами.
Згідно зі ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
Враховуючи норми ст. 785 ЦК України та той факт, що на момент розгляду справи державне майно не повернуто, а отже майно використовується відповідачем без достатніх правових підстав, чим порушуються договірні зобов'язання та приписи діючого законодавства, вимога позивача про стягнення з відповідача 50 826 грн. 61 коп. неустойки є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Заперечення відповідача, щодо спливу строку позовної давності для нарахування неустойки не приймаються судом до уваги, оскільки, неустойка в розмірі подвійної орендної плати у розмірі 50 826 грн. 61 коп. нарахована на підставі ст. 785 ЦК України.
Позовна давність, яка застосовується до вимог, що випливають із договору найму регламентована ст. 786 ЦК України.
Стаття 786 ЦК України є спеціальною й підлягає застосуванню в спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 2 ст. 786 ЦК України перебіг позовної давності по вимогах наймодавця починається з моменту повернення речі наймачем.
Відповідач орендоване приміщення, на підставі акту приймання-передачі не повернув, згідно з п. 2.5 договору.
З огляду на відсутність акту приймання-передачі, за яким мало відбуватися повернення орендованого майна та з моменту складання якого мав рахуватися перебіг позовної давності, з урахуванням ст. 786 ЦК України, немає підстав для застосування строку позовної давності щодо сплати неустойки.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області правомірно звернулося до господарського суду Запорізької області, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.
За таких обставин, суд задовольняє позовні вимоги.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні 20.12.2010 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати: державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, оскільки спір до суду доведений з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансфарм-Дніпро” (69035 м. Запоріжжя вул. Панфіловців, 29, к. 4, код ЄДРПОУ 32814527, р/р 26001060093554 ДГ РУ КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Державного бюджету України, одержувач: УДК в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, р/р 31110094700007 Банк одержувача ГУДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, призначення платежу: для сплати неустойки *;101;;*22080300*32814527*№ 12/02-1942-ОД*30.10.05*13467337*2) 50 826 (п'ятдесят тисяч вісімсот двадцять шість) грн. 61 коп. неустойки за весь час незаконного використання державного майна. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансфарм-Дніпро” (69035 м. Запоріжжя вул. Панфіловців, 29, к. 4, код ЄДРПОУ 32814527, р/р 26001060093554 ДГ РУ КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувача: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р 31119095700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22090200, символ банку 095) 508 (п'ятсот вісім) грн. 26 коп. державного мита. Видати наказ.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Трансфарм-Дніпро” (69035 м. Запоріжжя вул. Панфіловців, 29, к. 4, код ЄДРПОУ 32814527, р/р 26001060093554 ДГ РУ КБ «Приватбанк»м. Дніпропетровськ, МФО 305299) на користь Державного бюджету України (отримувач: Державний бюджет Орджонікідзевського району, банк отримувач: Головне управління Державного казначейства України у Запорізькій області, р/р31212259700007, МФО 813015, код ЄДРПОУ 34677145, код бюджетної класифікації 22050000, символ звітності банку 259) 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 24.12.2010р.