Запорізької області
20.12.10 Справа № 27/224/10
Суддя
За позовом: Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг міста Запоріжжя Запорізької філії ВАТ “Укртелеком”, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія Форматор”, м. Запоріжжя
про стягнення 711 грн. 23 коп.
Суддя Дроздова С.С.
Представники:
Від позивача: Крутас О.І., дов. № 4 від 06.01.2010 р.
Від відповідача: не з'явився
Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг міста Запоріжжя Запорізької філії ВАТ “Укртелеком”, м. Запоріжжя звернулося до суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія Форматор”, м. Запоріжжя про стягнення 597 грн. 80 коп. основного боргу, 83 грн. 95 коп. індексу інфляції, 29 грн. 48 коп. 3 % річних.
Ухвалою господарського суду від 26.11.2010р. порушено провадження у справі № 27/224/10 та призначено судове засідання на 20.12.2010 р.
20.12.2010 р. до початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.
Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.
Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача у судовому засіданні, відкритому 20.12.2010 р. підтримав позовні вимоги, на підставах, викладених у позовній заяві. Просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання, відкрите 20.12.2010 р. не з'явився. Проти позову не заперечив, письмового відзиву не надав. Про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином. Поважні причини своєї неявки суду не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.
Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз'яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 “Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві” - неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи -подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Згідно п. 26.4.7-1 Роз'яснення президії Вищого господарського суду України № 04-5/609 від 31.05.2002 р. “Про внесення змін і доповнень і про визнання таким, що втратило чинність, деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.
Господарським судом ухвалу суду від 26.11.2010 р. було направлено за місцезнаходженням відповідача, на адресу суду поштовим відділення не поверталася, що свідчить про належне повідомлення відповідач про час та місце розгляду справи.
Неявка уповноваженого представника відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов'язання не виконав, не скористався належним чином без поважних причин правом на захист своїх інтересів.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, вислухавши представника позивача, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути -визнання права.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно з ч. 1 ст. 13, ч. 1, 2 ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства.
Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне. Відповідно до ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов -це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Згідно з господарським процесуальним законодавством предмет позову це матеріально -правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально-правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову.
Згідно з ст.20 ГПК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Господарським судом встановлено, що 02.11.2005 р. між ВАТ “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг міста Запоріжжя Запорізької філії ВАТ “Укртелеком”, м. Запоріжжя (підприємство зв'язку) та ТОВ “Науково-виробнича компанія Форматор”, м. Запоріжжя (споживач) укладено договір № 9480 про надання послуг електрозв'язку.
Відповідно до розділу 1 договору, підприємство зв'язку надає послуги електрозв'язку, перераховані в додатку 1, безплатні послуги, перераховані в додатку 2.
Згідно із п. 2.1.1 договору підприємство зв'язку зобов'язане забезпечувати безперебійне і якісне надання послуг телефонного зв'язку.
Відповідно до п. 4.1 договору послуги, які надаються підприємством зв'язку, сплачуються за тарифами, затвердженими згідно з чинним законодавством.
Згідно із п. 4.2 договору споживач сплачує послуги електрозв'язку за спільно погодженою авансовою системою.
Споживач повинен своєчасно оплачувати надані послуги. Розрахунок абонплати за користування місцевим телефонним зв'язком здійснюється за сталою (без почасової оплати) або за зміною (з почасовою) величиною, якщо остання передбачена технічними можливостями обладнання АТС (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 4.5 договору, розрахунки за фактично отримані в кредит послуги електрозв'язку за кожний попередній місяць проводяться споживачем протягом десяти днів з дня одержання рахунку, але не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Позивачем на адресу відповідача простою кореспонденцією направлялися рахунки за надані послуги електрозв'язку № 9480 від 31.12.2008 р., № 9480 від 31.01.2009 р., № 9480 від 28.02.2009 р., № 9480 від 31.03.2009 р.
Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.
Свої зобов'язання за договором позивач виконував належним чином, щомісячно надаючи відповідачеві послуги електрозв'язку.
Відповідно до п. 40 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 720 від 09.08.2005р., плата за отримані телекомунікаційні послуги вноситься споживачем після отримання ним рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду, та до 20 числа поточного місяця у разі застосування попередньої оплати, якщо інше не передбачено договором. Оператор не може включати до обов'язкових умов договору вимогу про попереднє внесення абонентної плати або авансового платежу за послуги більше ніж за один розрахунковий період.
Відповідно до п. 109 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг у разі застосування попередньої оплати абонент для отримання послуг проводить щомісяця до 20 числа оплату їх вартості в розмірі не менше суми послуг, наданих у попередньому розрахунковому періоді, з наступним перерахунком суми (до 10 числа місяця, що настає після розрахункового періоду) виходячи з фактично наданих послуг у розрахунковий період.
Відповідно з п. 32 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг споживач зобов'язаний своєчасно оплачувати отримані телекомунікаційні послуги.
Згідно із п. 108 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг абонентна плата за користування телефоном, почасова оплата місцевих телефонних розмов, плата за міжміські та міжнародні телефонні розмови, надіслані в кредит телеграми та за інші послуги, надані по телефону, вноситься абонентом у десятиденний строк після отримання рахунка, але не пізніше 20 числа місяця, що настає після розрахункового періоду.
Розрахунковим періодом вважається, як правило, календарний місяць, у межах якого надавалися послуги.
Відповідно до ч. 1 п. 5 ст. 33 Закону України «Про телекомунікації»споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджує Кабінет Міністрів України зокрема, у разі укладення договору про надання даних послуг зобов'язані виконувати його умови, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті за надані позивачем послуги, на підставі договору, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 597 грн. 80 коп., а саме: за грудень 2008 р. у розмірі 311 грн. 18 коп., за січень 2009 р. у розмірі 240 грн. 81 коп., за лютий 2009 р. у розмірі 25 грн. 82 коп., за березень 2009 р. у розмірі 19 грн. 99 коп.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 83 грн. 95 коп. індексу інфляції та 29 грн. 48 коп. 3 % річних.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розглянувши розрахунок індексу інфляції та 3 % річних, господарський суд дійшов висновку, що він є обґрунтованим, вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.
Господарський суд зазначає, що відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Відповідачем не надано жодного доказу, в підтвердження відсутності вини та доказів вжиття всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Відповідно до ч. 5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими, не забороненими законом засобами, захищати свої права від порушень.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, ст. 34 ГПК України.
Враховуючи це, а також положення статті 19 Конституції України, власник вправі звернутись за захистом своїх прав у будь-який спосіб, не заборонений законом.
Відкрите акціонерне товариство “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг міста Запоріжжя Запорізької філії ВАТ “Укртелеком”, м. Запоріжжя правомірно звернулося до господарського суду, позовні вимоги є такими, що підтверджуються фактами, встановленими судом, та відповідають нормам діючого законодавства України.
Враховуючи вищевикладене, пояснення представника позивача та наявні матеріали справи, господарський суд дійшов висновку щодо задоволення позову у повному обсязі.
Судові витрати: державне мито України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача, тому як спір доведений до суду з його вини.
Керуючись ст.ст. 22, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробнича компанія Форматор” (69096 м. Запоріжжя вул. Штурмова, буд. 7 кв. 42, код ЄДРПОУ 33571161, р/р 2600794140 в ЗОД АППБ «Аваль», МФО 313827) на користь Відкритого акціонерного товариства “Укртелеком” в особі Центру телекомунікаційних послуг міста Запоріжжя Запорізької філії ВАТ “Укртелеком” (69001 м. Запоріжжя бул. Гвардійський, 114, код ЄДРПОУ 01184385, р/р 26002364 у ЗОД ВАТ «Райффайзен Банк Аваль»м. Запоріжжя, МФО 313827) 597 (п'ятсот дев'яносто сім) грн. 80 коп. основного боргу, 83 (вісімдесят три) грн. 95 коп. індексу інфляції, 29 (двадцять дев'ять) грн. 48 коп. 3 % річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. державного мита, 236 (двісті тридцять шість)грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.С. Дроздова
Рішення оформлено та підписано 20.12.2010р.