Провадження № 2/679/705/2025
Справа № 679/965/25
05 грудня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Сопронюк О.В.,
за участю секретаря судового засідання Гомілко К.Е.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Пеліх Є.І.,
відповідачки - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, в особі органу опіки та піклування Власюк І.В.,
представника служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області - Карназей А.І.,
третіх осіб: ОСОБА_3., ОСОБА_4.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пеліх Євгенія Ігорівна до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Антонінська спеціальна школа Хмельницької обласної ради про повернення дітей на виховання батькові та визначення місця проживання дітей разом з батьком,-
Позивач ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пеліх Є.І., звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області про повернення дітей на виховання батькові та визначення місця проживання дітей разом з батьком.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначила, що позивач ОСОБА_1 та відповідачка ОСОБА_2 є батьками спільних дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
У зв'язку із зловживанням батьками алкогольними напоями, залишенням малолітніх дітей без догляду та відсутністю умов для їх виховання, Нетішинською міською військовою адміністрацією було винесено розпорядження №169/2024-р від 08.04.2024 «Про негайне відібрання малолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , у їхніх батьків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ».
04.07.2024 на підставі наказів служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області №155-158 всі вищевказані діти отримали статус та поставлені на облік як такі, що перебувають в складних життєвих обставинах, а наказами № 197, 198, 199, 201 від 08.08.2024 їм було надано статус таких, що залишились без батьківського піклування.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.04.2025 у позивача ОСОБА_1 та відповідачки ОСОБА_2 було відібрано дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 без позбавлення їх батьківських прав.
Представник зазначила, що до ухвалення рішення суду малолітній ОСОБА_8 , тимчасово проживав у родині бабусі ОСОБА_9 , а малолітні: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , влаштовані до Антонінської спеціальної школи Хмельницької обласної ради на повне державне утримання на 2024-2025 навчальний рік, у зв'язку із тим, що вони потребували спеціальної форми навчання.
У подальшому, після ухвалення рішення суду про відібрання дітей, малолітні: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 залишені в Антонінській спеціальній школі Хмельницької обласної ради на повне державне утримання. Малолітній ОСОБА_8 проживає в громадській родині в АДРЕСА_1 .
Представник зазначила, що бажаючи повернути дітей, змінити свою поведінку та ситуацію, що сталася в родині, позивач, намагаючись виправити свою позицію та позбутися шкідливих звичок, 26.08.2024 добровільно мобілізувався до лав ЗСУ, де по сьогодні проходить військову службу. Позивач не вживає алкоголь, не перебуває на обліку/піддиспансерно-динамічним наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога, що підтверджується інформацією з КНП НМР «СМСЧ м.Нетішин». За час проходження служби в лавах ЗСУ ОСОБА_1 змінився, переосмислив своє відношення до дітей, життя. Став серйозно відноситися до життєвих ситуацій. Позитивно характеризується за місцем проходження служби.
Крім того, з моменту відібрання дітей позивач ніколи не припиняв спілкування з ними, зокрема і через телефонні розмови, месенджери. У разі прибуття у звільнення, обов'язково відвідував дітей із подарунками та смаколиками, неодноразово надавав їм фінансову допомогу. Позивач єдиний, хто постійно підтримує спілкування із службою у справах дітей з питання повернення дітей.
Водночас, відповідачка ОСОБА_2 не має бажання повертати їх на виховання, не вчиняє для цього жодних дій, не цікавиться їх життям, не допомагає дітям, не змогла позбутися шкідливих звичок, не знайшла іншого місця проживання для дітей, звідки останні були відібрані органом опіки та піклування, в тому числі у зв'язку із постійними конфліктами діда ОСОБА_14 із дітьми. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.09.2024 шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачкою ОСОБА_2 розірвано.
Представник зазначила, що ОСОБА_1 не має у приватній власності особистого житла, але він облаштував для дітей належні умови для проживання у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , яка на праві приватної власності належить його матері ОСОБА_9 , яка є рідною бабусею, і також проживає за вказаною адресою та очікує повернення онуків.
Отже, позивач усунув всі підстави, які спричинили відібрання у нього дітей, виправився, цікавиться та спілкується з ними, припинив зловживання алкоголем, облаштував житло для дітей та хоче їх забрати додому, припинив спілкування з колишньою дружиною. Наведене вказує на те, що наявні всі підстави для повернення дітей на виховання батьку.
У зв'язку із тим, що мати дітей не виявляє бажання на повернення дітей до неї на виховання, не змінила своєї поведінки і відношення до них, з метою одноособового прийняття рішень стосовно подальших питань, які стосуються дітей, зокрема, їх навчання в спеціалізованій школі, зміни місця реєстрації дітей, виникає необхідність встановити місце проживання дітей разом з батьком за місцем його перебування/проживання. Визначити дане питання в позасудовому порядку наразі не можливо. Дійти остаточної згоди та визначити місце проживання дітей батьки не можуть. У разі визнання місця постійного проживання дітей разом з батьком, всі спірні питання стосовно дітей позивач може врегулювати самостійно. Водночас, ОСОБА_15 на даний час виповнилося 14 років, а відтак, відповідно до вимог ч.3 ст.160 СК він сам має право визначити місце свого проживання.
На підставі наведеного представник позивача просить повернути позивачу ОСОБА_1 на виховання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх синів: ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та малолітню доньку - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визначити місце постійного проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з батьком ОСОБА_1 , за місцем його проживання та реєстрації.
Ухвало судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 10.07.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
15.07.2025 представник позивача подала до суду уточнену позовну заяву з додатками на виконання вищевказаної ухвали від 10.07.2025.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 21.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 17.09.2025 задоволено клопотання представника позивача та зобов'язано виконавчий комітет Нетішинської міської ради Хмельницької області, в особі органу опіки та піклування, надати до суду висновок щодо доцільності повернення дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на виховання батькові ОСОБА_1 та визначення місяця проживання дітей разом з ним.
15.10.2025 на виконання ухвали суду від 17.09.2025 до суду надійшов висновок органу опіки та піклування Нетішинської міської ради про доцільність повернення дітей на виховання батькові ОСОБА_1 .
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 20.10.2025 до участі у справі залучено ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Атонінську спеціальну школу Хмельницької обласної ради як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 07.11.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті. Задоволено клопотання представника позивача - адвоката Пеліх Є.І. про виклик та допит свідка.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Пояснив, що після відібрання дітей, він повністю переосмислив та змінив ставлення до них і до їх виховання. На даний час проходить військову службу в тиловій військовій частині, куди був переведений після отримання численних поранень. Залишати військову службу не планує, зараз вирішує питання переведення у військову частину за місцем проживання, щоб проживати разом з дітьми і займатися їх вихованням. У разі задоволення позову планує перевести дітей, що навчаються у Атонінській спеціальній школі, у таку ж саму школу в м.Острог з домашнім проживанням. Син ОСОБА_16 проживатиме разом з ним та бабусею і продовжить навчання у школі, де зараз навчається. Запевнив суд, що бажає і готовий в повній мірі займатися вихованням дітей, які теж хочуть цього.
Представник позивача - адвокат Пеліх Є.І. позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини викладені в позові, просила їх задовольнити. Зазначила, що позивач змінив свою поведінку, ставлення до дітей, до родини, до життя, позбувся шкідливих звичок, облаштував місце для їх проживання та навчання. На даний час на виконання рішення суду відкрито 4 виконавчі провадження на підставі яких з позивача стягуються аліменти, які перераховуються на особисті рахунки дітей. Відтак, відпали всі причини, що були підставами для відібрання у нього дітей без позбавлення батьківських прав.
Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала, не заперечувала проти повернення дітей на виховання батькові ОСОБА_1 та їх проживання разом з ним. Пояснила, що на даний час немає можливості забрати дітей до себе.
В судовому засіданні представник відповідача - виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, в особі органу опіки та піклування, Власюк І.В. позовні вимоги визнала частково. Зазначила, що позивач не втратив інтерес до дітей, має намір і бажання виконувати свої батьківські обов'язки, створив належні умови для їх життя та навчання, усунув причини, які стали підставами для відібрання в нього дітей, тому орган опіки і піклування не заперечує проти повернення йому дітей на виховання.
Водночас, представник органу опіки та піклування заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині визначення місця проживання дітей разом з батьком. Зазначила, що на підставі рішення суду діти були відібрані в обох батьків, відповідачка ОСОБА_2 не вжила жодних заходів для їх повернення, тому не є їх законним представником, а також відсутній спір щодо місця проживання дітей. За таких обставин визначення місця проживання малолітніх дітей разом з батьком не є доцільним.
Представник третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької Карназей А.І. в судовому засіданні позовні вимоги про повернення дітей на вихованні батькові підтримала повністю, а вимогу про визначення місця проживання малолітніх дітей разом з батьком просила залишити без задоволення, посилаюсь на такі ж мотиви, як і представник органу опіки та піклування. Додатково зазначила, що з інформації отриманої від Антонінської спеціальної школи та під час спілкування з малолітнім сином сторін ОСОБА_18 з'ясовано, що діти хочуть повернутися на виховання до батька.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 кожен окремо позовні вимоги підтримали, не заперечували проти повернення сина сторін ОСОБА_18 , який проживає у їх сім'ї, на виховання батькові. ОСОБА_4 пояснив, що ОСОБА_18 хоче проживати разом з батьком на рідними братами і сестрою. ОСОБА_3 висловила сподівання, що після повернення ОСОБА_18 на виховання батькові, він збереже все позитивне, що набув, проживаючи в їх сім'ї.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів - Антонінської спеціальної школи Хмельницької обласної ради в судове не з'явилася, але надіслала на адресу суду заяву, в якій просила судове засідання проводити без її присутності. Зазначила, що Антонінська спеціальна школа Хмельницької обласної ради підтримує висновок органу опіки та піклування та не заперечує проти повернення дітей на виховання батькові ОСОБА_1 .
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, показання свідка, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що сторони у справі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 10.05.2011; малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 18.03.2014; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 29.03.2016; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 29.03.2018.
Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.04.2025, ухвалено малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відібрати від їх батьків: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , без позбавлення батьківських прав, передавши дітей органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області. Стягнуто з батьків аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно інформації КНП НМР «СМСЧ м.Нетішин» №1958-4 від 24.06.2025, наданої на запит адвоката Пеліх Є., ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за даними облікової документації, під диспансерно-динамічним наглядом у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога КНП НМР «СМСЧ м.Нетішин» - не перебуває.
З дубліката військового квитка серії НОМЕР_5 , виданого 26.08.2024 ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що ОСОБА_1 26.08.2024 призваний у ЗСУ по мобілізації на підставі Указу Президента України від 24.01.2022 №65/2022.
Згідно довідки військової частини НОМЕР_6 №13950 від 13.06.2025, старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_6 .
Із службової характеристики наданої командиром взводу безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_7 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_6 ОСОБА_19 від 26.06.2025 вбачається, що солдат ОСОБА_1 , майстер 1 відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу безпілотних авіаційних комплексів НОМЕР_7 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_6 , за час проходження служби у 1 стрілецькому батальйоні військової частини НОМЕР_6 на посаді майстра, зарекомендував себе з позитивної сторони. До виконання своїх службових обов'язків ставиться відповідально та старанно. Поставлені задачі виконує вчасно та сумлінно. В складних умовах приймає правильне рішення та виконує поставлені задачі. На зауваження командирів завжди реагує та бере до уваги. В колективі користується позитивним авторитетом.
З довідки Нетішинського ВДВС у Шепетівському районі Хмельницької області №16400 від 16.06.2025 вбачається, що у Нетішинському ВДВС відкритих виконавчих проваджень по виконанню виконавчого листа у справі №679/1329/24 провадження №2/679/76/2025 від 15.04.2025 виданого Нетішинським міським судом Хмельницької області про стягнення аліментів з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_8 - на виконанні не перебуває.
Згідно договору дарування частини квартири від 15.09.2009 та витягу про державну реєстрацію прав від 13.12.2010, матір позивача ОСОБА_9 є власницею 3/4 частини квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17.06.2025, складеного спеціалістами служби у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, за адресою: АДРЕСА_2 , для дітей облаштовані дві окремі кімнати з спальними місцями, проте одне спальне місце потребує доукомплектування матрацом. Наявне місце для навчання та розвитку. Умови для дітей створені. За вказаною адресою проживають батько дітей ОСОБА_1 та його матір - баба дітей ОСОБА_9 .
Висновком органу опіки та піклування Нетішинської міської ради Хмельницької області №11/14-02-02/25 від 13.10.2025, визнано за доцільне повернути на виховання батькові ОСОБА_1 неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітніх: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Зазначено, що згідно інформації Антонінської спеціальної школи Хмельницької обласної ради від 25.09.2025, де перебувають та навчаються діти ОСОБА_20 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , батько ОСОБА_1 провідував їх один раз, привозив солодощі та гроші, постійно підтримує з ними зв'язок через вихователя, цікавиться шкільним життям та здоров'ям дітей. При розмові з дітьми було з'ясовано, що вони хочуть повернутися у свою біологічну сім'ю.
Крім того у висновку вказано, що оскільки мати дітей ОСОБА_2 не звернулася до суду щодо їх повернення, наразі не є їх законним представником, та відсутній спір між батьками щодо місця проживання дітей, визначення місця проживання дітей з батьком не є доцільним.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 - мати позивача, показала, що після відібрання дітей її син ОСОБА_1 змінив свою поведінку і ставлення до дітей, перестав зловживати алкогольними напоями, має намір та бажання самостійно виховувати своїх дітей. Вказала, що в належній їй квартирі проведено ремонт, створені хороші умови для проживання та навчання дітей. Зазначила, що не заперечує, щоб ОСОБА_1 разом з дітьми проживав у цій квартирі, вона в міру своїх можливостей допомагатиме йому у їх вихованні.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ч.ч.2, 8, 9, 10 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Частиною 1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно ч.1 ст.14 Закону України «Про охорону дитинства», діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Відповідно до ст.ст.18, 27 Конвенції про права дитини, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У п.1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно п.3 ст.9 Конвенції про права дитини, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі шляхом застосування ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997.
Відповідно до ст.8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб. Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.
Так, рішенням у справі «М.С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
Також у справі «М.С. проти України» у рішенні від 11.07.2017 (заява № 2091/13) та у рішенні «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини, залежно від їх характеру та серйозності, можуть перевищувати інтереси батьків.
У рішенні ЄСПЛ від 07.12.2006 (заява № 31111/04) у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Отже, положення про право батьків і дітей бути поряд один з одним не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, при розгляді справи суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини.
Відповідно до ч.1. ст.151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Згідно ч.1 ст.170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім'ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.
Згідно ч.3 ст.170 СК України, якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Відповідно до наведеного правила для вирішення питання про повернення дитини батькам необхідно довести, що причини, які стали підставою для відібрання дитини відпали.
Водночас, під час вирішення питання про повернення дитини на підставі наведеної статті судам необхідно перевіряти доводи сторін щодо наявності інших підстав, передбачених ст.170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини її батькам (одному з батьків). У протилежному випадку створюватимуться умови для безпідставної передачі дитини її батькам та наступного вирішення питання про повторне її відібрання, що порушуватиме справедливу рівновагу між інтересами батьків та дітей.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №400/936/18, який суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч.4 ст.263 ЦПК України.
Як вбачається з рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.04.2025, підставою для відібрання малолітніх дітей у їх батьків було свідоме нехтування батьками виконанням своїх батьківських обов'язків та не створення належних умов для проживання дітей.
Однак, із досліджених у судовому засіданні доказів судом встановлено, що на даний час позивач ОСОБА_1 усунув підстави, які спричинили відібрання у нього дітей, припинив зловживати алкогольними напоями, змінив своє ставлення до дітей, облаштував та створив належні умови для проживання, навчання та виховання дітей.
Будь-які відомості щодо наявності (в тому числі інших) підстав, передбачених статтею 170 СК України, для відібрання дитини, які можуть свідчити про існування перешкод для повернення дитини позивачеві, в матеріалах справи відсутні, натомість мати дітей ОСОБА_2 та представники органу опіки та піклування, та треті особи заперечували проти повернення дітей на виховання батькові.
Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що на даний час відпали причини, які стали підставою для відібрання малолітніх дітей у позивача, відтак суд вважає за необхідне повернути неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та малолітніх: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на виховання батькові ОСОБА_1 , задовольнивши позовні вимоги в цій частині.
Водночас, суд не вбачає підстав для задоволення іншої частини позовних вимог про визначення місця постійного проживання малолітніх дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 з батьком за місцем його проживання, з наступних мотивів.
Так, згідно ч.ч.2,3,4 ст.29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
За змістом ст.160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
Згідно ч.1 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Задовольнивши позовні вимоги позивача про повернення йому дітей на виховання, суд фактично повернув йому право проживати разом з ними, представляти їх інтереси та приймати рішення щодо їх виховання. Водночас, відповідачка ОСОБА_2 після відібрання в неї дітей без позбавлення батьківських прав, на підставі рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 15.04.2025, з позовом про повернення їй дітей до суду не зверталася. Відтак, зазначені батьківські права вона так і не поновила. Окрім того, в судовому засіданні ОСОБА_2 не заперечувала проти повернення дітей на виховання батькові та їх проживання разом з ним.
З наведеного судом встановлено, що правових підстав для вирішення питання про визначення місця проживання дітей із батьком на час розгляду справи немає, оскільки після повернення малолітніх дітей на виховання позивачу він має право самостійно визначати їх місце проживання, враховуючи те, що діти відібрані в матері без позбавлення батьківських прав і право батька на проживання з ним дітей ОСОБА_2 не оспорюється.
Згідно п.5 ч.1 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дітей і повернення їх тому, з ким вони проживали.
Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання цього рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.5, 10-13, 76-82, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 273, 430 ЦПК України, ст.11, 12, 14 Закону України «Про охорону дитинства», суд,-
Позов ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Пеліх Євгенія Ігорівна до виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, в особі органу опіки та піклування, ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради Хмельницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Антонінська спеціальна школа Хмельницької обласної ради про повернення дітей на виховання батькові та визначення місця проживання дітей разом з батьком - задовольнити частково.
Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , на виховання неповнолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , малолітнього сина - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , малолітню доньку - ОСОБА_7 - ІНФОРМАЦІЯ_4 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Судові витрати залишити на сторонах в розмірах, які вони понесли.
Допустити негайне виконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач:
- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_4 ;
Представник позивача: адвокат Пеліх Євгенія Ігорівна, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, просп.Героїв України, буд. 2/1, прим.75, а/с125;
Відповідачі:
- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_9 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_5 ;
- виконавчий комітет Нетішинської міської ради Хмельницької області, в особі органу опіки та піклування орган опіки та піклування Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 05399231, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, вул.Шевченка, буд.1.
Треті особи:
- служба у справах дітей виконавчого комітету Нетішинської міської ради, ЄДРПОУ 26381614, місцезнаходження: 30100, Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, вул.Шевченка, буд.1;
- Антонінська спеціальна школа Хмельницької обласної ради, ЄДРПОУ 22986562, місцезнаходження: 31022, Хмельницька область, Хмельницький район, смт.Антоніни, пл.Графська, 21;
- ОСОБА_3 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 ;
- ОСОБА_4 , адреса місця проживання: АДРЕСА_6 .
Суддя: Сопронюк О.В.