Провадження № 2-а/679/30/2025
Справа № 679/1616/25
01 грудня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області у складі:
головуючого судді Стасюка Р.М.,
секретаря судового засідання Плазій Н.В.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,-
Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №573 від 18.09.2025 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 (сімнадцяти тисяч) гривень та закрити справу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП України у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що зі змісту постанови слідує, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , без поважних на то причин. 10.06.2025 р. (день вчинення правопорушення) не прибув на 09.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних за пересланою засобами поштового зв'язку «Укрпошта» повісткою №3624462 від 25.05.2025 р. В зв'язку із неприбуттям ОСОБА_1 по повістці, першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено електронне звернення Е2565627 від 20.06.2025р, яке передбачене п. 56 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. за №1487, до органів національної поліції України про розшук та доставлення ОСОБА_1 , як особи, що вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Пізніше, 28.07.2025 р. військовозобов'язаний ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Своїми неправомірними діями, які виразились в не прибутті за повісткою в особливий період, військовозобов'язаний ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", порушив вимоги частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України», абзацу третього частини десятої статті 1 та частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
При складанні протоколу про адміністративне правопорушення №517 від 28.07.2025 було встановлено, що військовозобов'язаний ОСОБА_1 , без поважних на то причин. 10.06.2025 р. (день вчинення правопорушення) не прибув на 09.00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення даних за пересланою засобами поштового зв'язку «Укрпошта» повісткою №3624462 від 25.05.2025 р. В зв'язку із неприбуттям ОСОБА_1 по повістці, першим відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 було направлено електронне звернення Е2565627 від 20.06.2025р, яке передбачене п. 56 постанови Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022р. за №1487, до органів національної поліції України про розшук та доставлення ОСОБА_1 , як особи, що вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Пізніше, 28.07.2025 р. військовозобов'язаний ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Своїми неправомірними діями, які виразились в не прибутті за повісткою в особливий період, військовозобов'язаний ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений частиною третьою статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», порушив вимоги частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України», абзацу третього частини десятої статті 1 та частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
ОСОБА_1 вважає, що постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №573 від 18.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню посилаючись на те, що винесена з порушенням ст.ст. 245,251,278,280,283 КУпАП.
Так, відповідно до Постанови КМУ №1147 від 08.10.2024 п.82 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених Постановою КМУ №270 від 05.03.2009 року (в редакції Постанови КМУ №1071 від 10.10.2023 року) доповнено новим абзацом, згідно якого рекомендовані листи з позначкою “Повістка ТЦК» під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою “Повістка ТЦК».
ОСОБА_1 стверджує, що будь яких повідомлень від АТ «Укрпошта» - ані по номеру його мобільного телефону, ані у письмовому вигляді того, що на його адресу місця проживання чи адресу місця реєстрації надійшла «Повістка ТЦК» він не отримував, а відповідно належним чином сповіщений про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год. 10.06.2025 не був.
Також, зазначає, що оскільки він працює на посаді слюсаря - монтажника технологічних трубопроводів у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ВЕЛД ГРУП», то в періоди: з 10 червня 2025 по 14 серпня 2025 року він перебував у відрядженні до Товариства з обмеженою відповідальністю «СООК С» у місті Хотин Чернівецької області; з 19 серпня 2025 по 03 жовтня 2025 року - до відокремленого підрозділу «АСТАРТА ЦУКОР НОВООРЖИЦЬКЕ» Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКОРАГРОПРОМ» у селищі Новооржицьке Лубенського район) Полтавської області.
ОСОБА_1 жодні вимоги норм чинного законодавства України в сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також законодавства щодо правового регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також яке визначає загальні засади проходження в Україні військової служби порушено не було.
27 липня 2025 року ОСОБА_1 за допомогою мобільного застосунку «Резерв+» дізнався, що його розшукує ТЦК та СП за порушення правил військового обліку.
28 липня 2025 року, взявши відгул у свого роботодавця на означений день, він поїхав до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де перебуває на обліку, для з'ясування обставин його розшуку. У ІНФОРМАЦІЯ_3 він надав свої пояснення щодо неявки за повісткою.
Разом з тим, зазначає, що він не має жодних намірів для ухиляння від явки по повістці за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, оскільки має законне право на відстрочку як заброньований на період мобілізації та на воєнний час до 17.03.2026.
У той же день відносно нього було складено протокол про адміністративне правопорушення №517 за вищевказаних обставин.
Відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Отже, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст.210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Таким чином, оскільки ОСОБА_1 був заброньований на момент винесення щодо нього оскаржуваної постанови, яка не містить посилань щодо доцільності його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою «уточнення даних», як не містить і відомостей щодо того, які конкретно дані йому слід було уточнити.
З огляду на зазначене в діях ОСОБА_1 відсутня подія та склад адміністративного правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а тому оскаржувана постанова ІНФОРМАЦІЯ_1 №573 від 18.09.2025 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 ст. 210-1 КУпАП є незаконною та підлягає скасуванню.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 05.11.2025 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Позивач ОСОБА_1 в судове засіданні не з'явився. Згідно поданої заяви просив розгляд справи здійснювати у його відсутності.
Відповідач правом подачі відзиву на позов не скористався, у судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся у відповідності до вимог Закону.
Суд, розглянувши матеріали справи, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши додані до них докази, прийшов до наступних висновків.
Встановлено, що 18.09.2025 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 була винесена постанова №573 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП (арк.спр.13).
В постанові зазначено, що своїми неправомірними діями, які виразились в не прибутті за повісткою в особливий період, військовозобов'язаний ОСОБА_1 не виконав свій обов'язок, передбачений частиною третьою статті 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", порушив вимоги частини другої статті 17 Закону України «Про оборону України», абзацу третього частини десятої статті 1 та частини 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, кваліфікуючою ознакою якого є порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період.
Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (в редакції, чинній з 18.05.2024 згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 № 3633-ІХ) під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Згідно ч.11 ст. 38 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» призовники, військовозобов'язані, резервісти в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров'я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади зобов'язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи.
Згідно п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 повістка про виклик резервіста або військовозобов'язаного до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ може бути надіслана зазначеними органами військового управління (органами) засобами поштового зв'язку рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з повідомленням про вручення на адресу його місця проживання після завершення 60 днів, відведеним законодавством на уточнення своїх облікових даних, у тому числі адресу місця проживання.
У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Відповідно до підпункту 2) пункту 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560: «Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання».
Відповідно до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, особа вважається належним чином повідомленою про необхідність явки до ТЦК, якщо повістка про виклик згенерована в електронному вигляді, підписана кваліфікованим підписом керівника ТЦК, направлена рекомендованим листом з описом вкладення за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення облікових даних, однак не була отримана військовозобов'язаним, про що працівниками Укрпошти проставлено відповідну відмітку: «відмова отримати поштове відправлення» чи «відсутність адресата за адресою».
У конкретному випадку матеріали справи не містять доказів про те, що позивач був обізнаний про те, що на його адресу надійшла судова повістка взагалі.
Суд виходить з того, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності за неявку до ТЦК необхідна сукупність обставин: 1) направлення судової повістки за адресою, повідомленою військовозобов'язаним під час оновлення даних чи адресою реєстрації військовозобов'язаного, та 2) відомості про спробу вручити таку повістку особі, що матиме наслідком або вручення повістки без подальшої явки, або не вручення з причин відмови отримати повістку, або з причин відсутності адресата за такою адресою.
Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Відповідно до ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Частиною 1 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Однак відповідачем не надано жодних доказів на доведення законності складеної постанови, тобто не доведено факту наявності в діях позивача складу правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП
Враховуючи викладене, є всі підстави вважати, що оскаржувана постанова винесена без належних та допустимих доказів, що призвело до незаконного притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, тому її слід скасувати.
За змістом п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративні правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, зокрема при встановленні відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
У п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень, зокрема: скасовує постанову і закриває провадження у справі.
Враховуючи те, що суд встановив недоведеність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, то скасовуючи оскаржувану постанову, вважає за необхідне провадження у справі закрити за відсутністю в діях останньої складу адміністративного правопорушення, що буде належним способом захисту порушених прав позивача.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до положення ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено повністю, тому за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на його користь слід стягнути понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 605,60 гривень.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 72-78, 139, 229, 241-246, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №573 від 18.09.2025 якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, а провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу даного адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Р.М. Стасюк