Єдиний унікальний номер 725/10624/25
Номер провадження 2/725/3952/25
про залишення позовної заяви без руху
05.12.2025 року Суддя Чернівецького районного суду міста Чернівців Піхало Н.В., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту , що має юридичне значення, -
У листопаді 2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту, що має юридичне значення, в якому просив визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_1 , а також встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що батько самостійно виховує та утримує малолітню доньку ОСОБА_3 .
Ознайомившись із поданою позовною заявою, суддя приходить до висновку, що вона підлягає залишенню без руху, як така, що не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України, виходячи з наступних підстав .
Так, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Зокрема, згідно вимог ст. 175ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Разом з тим, у порушення вищевказаних вимог процесуального закону подана позовна заява взагалі не містить зазначення доказів, що підтверджують викладені позивачем обставини, якими він обґрунтовує позов.
Крім того, в порушення вимог п. 5, п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява не містить посилань на докази якими діями саме відповідачка не визнає, порушує чи оспорює його права відносно місця проживання дитини та її виховання, в чому саме виник спір між позивачем і відповідачем у цій частині та не вказує факту порушення його прав з боку відповідачки в частині визначення місця проживання доньки та його участі в її вихованні, у тому числі не виконання відповідачкою умов укладеного між ними договору.
Також, у тексті позову, в обґрунтування вимог про встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей, позивач вказує, що встановлення такого факту йому необхідне для отримання соціальної допомоги на дитину, яка виховується одним із батьків, а також одноособового представництва дитини в установах та державних органах, в контексті чого слід звернути увагу на те, що у позовній заяві не зазначено відомостей про відповідні органи на права та обов'язки яких може вплинути рішення у даній справі та чи звертався позивач до відповідних органів, які поставили під сумнів факт самостійного виховання ним доньки .
У порушення вимог п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява також не містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Згідно зі ст.ст. 83, 84 ч. 1 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
Статтею 95 ЦПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Також відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» до заяви додаються: свідоцтво про реєстрацію шлюбу, копії свідоцтв про народження дітей, а також усі необхідні документи відповідно до заявлених вимог.
Натомість, всупереч вказаним положенням до позовної заяви не долучено свідоцтва про народження дитини, а також копії нотаріально посвідченого договору про участь батьків у вихованні дитини , а заява не містить клопотання позивача про необхідність витребування вказаних доказів, що можливо заявити лише у випадку неможливості позивачем самостійно отримати та надати суду вказане свідоцтво, про що мають бути надані відповідні докази, або заявлене відповідне клопотання про їх витребування.
Крім того, відповідно до вимог п. 6 ч. 3 ст. 185 ЦПК України, позовна заява повинна містити відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Так, положеннями статті 16 ЦПК України визначено, що сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом. Особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Пунктом 72 постанови КМУ «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» від 24.09.2008 року №866 передбачено, що для розв'язання спору між батьками щодо визначення місця проживання дитини один із батьків подає службі у справах дітей за місцемпроживання (перебування) дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності).
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно здодатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання (перебування) стосовно проведення обстеження його житлово-побутових умов і складення акта обстеження умов проживання. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини, працівник якої проводить з ним бесіду.
Разом з тим, зі змісту поданого позову не убачається чи звертався позивач до органу опіки та піклування з заявою про визначення місця проживання дитини та необхідним пакетом документів, чи взагалі розглядалось таке питання органом опіки та піклування із винесенням письмового висновку про доцільність визначення місця проживання дитини.
Висновок органу опіки та піклування є ключовим доказом по даній категорії справ, якою б не була підстава визначення місця проживання дітей. Даний висновок робиться на підставі засідань комісії органу опіки та піклування про питання доцільності визначення місця проживання дитини. Для підготовки висновку комісія спілкується з батьками та вивчає наявність підстав для визначення місця проживання дітей.
Ненадання висновку одночасно з позовом, а також не залучення даного органу до участі в справі, позбавляє суд можливості провести розгляд справи у встановленому законом порядку.
Таким чином, на цій стадії цивільного процесу позивач зобов'язаний виконувати вимоги щодо доведення певного кола фактів, що мають процесуальне значення, для підтвердження наявності права на пред'явлення позову та дотримання процесуального порядку його пред'явлення.
Також у порушення вимог ч.4ст.177 ЦПК України, до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Підпунктом 2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду позовної заяви немайного характеру справляється судовий збір у розмірі -0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, на даний час сума збору становить: 1211,20грн.
Згідно з пп.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду заяви у справах окремого провадження справляється судовий збір у розмірі - 0,2 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу, на даний час сума збору становить: 605,60грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Так, позивачем об'єднано в позовній заяві дві окремі позовні вимоги, а саме про визначення місця проживання, а також про встановлення факту, що має юридичне значення і кожна з таких вимог є об'єктом справляння судового збору окремо.
Разом із тим, доказів сплати судового збору позивачем не надано, як не надано й доказів звільнення його від сплати судового збору.
З урахуванням встановлених ст. 4 Закону України «Про судовий збір» розмірів ставок судового збору, сума судового збору, який слід сплатити позивачу за звернення до суду з однією позовною вимогою немайнового характеру становить 1211,60 грн. та за другу вимогу про встановлення юридичного факту, яка також підлягає оплаті судовим збором в розмірі встановленому пп.4 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», тобто в розмірі 605,60 грн. (Реквізити для сплати судового збору: Рахунок - UA128999980313151206100024405; МФО- 899998; Код класифікації доходів бюджету - 22030101; Отримувач коштів- Чернів.ГУК/Чернів.ТГ(Перш.с.)/22030101; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37836095; Банк отримувача коштів - Казначейство України (ел.адм.подат.); Назва суду -Першотравневий районний суд м. Чернівці).
Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1817 грн. 20 коп.
Враховуючи вищевказане, а також те, що подана позовна заява подана з порушенням вимог ст. 175, ст.177 ЦПК України, відповідно до ст. 185 ЦПК України позовна заява підлягає залишенню без руху, з наданням строку для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.185 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та встановлення факту , що має юридичне значення, - залишити без руху.
Повідомити позивача про необхідність виправити вказані недоліки, надавши йому 5 днів для усунення зазначених недоліків з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що в іншому випадку позовна заява буде вважатися неподаною та повернута.
Ухвала оскарженю не підлягає.
Суддя Чернівецького районного
суду міста Чернівців Піхало Н.В.