Справа № 643/10519/25
Провадження № 2/643/4640/25
05.12.2025
Салтівський районний суд міста Харкова в складі:
головуючого Тимош О. М.,
за участі секретаря судового засідання Кизим К. В.,
представників відповідача Пархоменка А. О., ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
26.06.2025 позивач ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» в особі свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики №3870 від 11.15.2021 в загальному розмірі 82 917,96 грн.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 15.11.2021 між ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 та ТОВ «ФК «Суперіум», було укладено договір позики №3870. Відповідно до п. 1.1. договору позики позикодавець зобов'язувався надати позичальнику грошові кошти у сумі 20 000,00 грн для задоволення особистих потреб на умовах строковості, зворотності та платності. Загальний розмір кредиту за договором позики складав 21 700,00 грн., з урахуванням суми, зазначеної в п. 3.3. договору позики (плата за оформлення договору позики, яка складає 8,5% від розміру позики, зазначеної у п. 1.1.). Позика надається шляхом перерахування позикодавцем грошових коштів у національній валюті України - гривня, на поточний рахунок (платіжна карта «VISA» та «MASTERCARD») відкритий на ім'я позичальника в банківській установі на території України, наданий та особисто зазначений позичальником у договорі (п. 1.2 договору). Позика надається не пізніше наступного робочого дня з дня підписання сторонами цього договору та отримання позикодавцем підписаного позичальником примірнику цього договору та завіреної належним чином копії паспорту та облікової картки платника податків позичальника (п.2.1 договору). Перерахування коштів відповідачу підтверджується копією платіжного доручення №65 від 15.11.2021, яка додана до позову. Строк кредитування визначений п. 3.1 договору позики та становить 30 календарних місяців з моменту (дати) зарахування суми позики на рахунок позичальника, зазначений у п. 1.3. договору. Відповідно до пунктів 3.6.-3.9. договору, плата за користування кредитом складається з: фіксованого проценту від загальної суми позики за кожен день користування позикою та складає 0,23% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою; комісії за управління (обслуговування) позикою та складає 0,1% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою починаючи з 7 місяця користування позикою. Плата за користування позикою включається до щомісячного платежу. Згідно умов договору погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, розмір яких визначений умовами договору та в графіку платежів до договору позики (п. 5.1 договору).
Отже, згідно умов договору, позичальник зобов'язувався в порядку та на умовах, визначених договором позики повертати одержану позику, вносити плату за користування позикою та інші платежі у порядку, визначеному договором. Свої зобов'язання позикодавець виконав, надавши грошові кошти позичальникові, що підтверджується платіжним дорученням.
В той же час, в порушення умов договору позики, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав. За весь період дії договору позики позичальником сплачено 8435,06 грн. В зв'язку з неналежним виконанням умов договору позики, станом на 24.01.2025 у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 82 917,96 грн, яка складається з: заборгованості по тілу - 17 608,66 грн; заборгованості по відсоткам - 43 456,50 грн; заборгованості по комісії - 21 352,80 грн; штрафу - 500,00 грн, що підтверджується довідкою за заборгованістю боржника.
У зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору, позивачем на адресу відповідача було направлено досудову вимогу, в якій позивач вимагав протягом 30 календарних днів з моменту отримання цієї вимоги, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов договору та погасити заборгованість. Однак, дана вимога у визначені позивачем строки не виконана, заборгованість за договором не погашена. Станом на дату подання даної позовної заяви відповіді від відповідача не отримано, заборгованість за договором не сплачено.
27.11.2025 від відповідача надійшли письмові пояснення по суті справи, в яких зазначив, що заперечує проти позову та не визнає його у повному обсязі з наступних підстав. Позивач зазначає, що строк користування кредитом становить 30 календарних місяців, чим вводить суд в оману, оскільки строк кредитування визначений п. 3.1 договору позики та становить 12 календарних місяців з моменту (дати) зарахування суми позики на рахунок позичальника, зазначений у п. 1.3 договору, що також підтверджується графіком платежів на 12 місяців, та паспортом позики за договором №3870. Згідно з умовами договору погашення кредиту здійснюється щомісячними платежами, розмір яких визначений умовами договору та в графіку платежів до договору позики. Як стверджується у графіку платежів до договору, сукупна вартість кредиту складає 36 516,60 грн, в тому числі основний борг у розмірі 21 700,00 грн, відсотки у розмірі 10 910,60 грн та комісія у розмірі 3906,00 грн. Враховуючи узгоджену сторонами в графіку платежів суму відсотків у розмірі 10 910,60 грн, позивачем не доведено належними та допустимими доказами правомірність нарахування відсотків у більшому розмірі - 43 546,50 грн. Положення кредитного договору №3870 від 15.11.2021 про сплату позичальником на користь фінансової установи комісійної винагороди за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості суперечать положенням ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» і є нікчемними з моменту укладення цього правочину. За таких обставин позивачем без належних на те правових підстав нарахована комісія на загальну суму 21 352,80 грн, а відтак, позовні вимоги про стягнення заборгованості за комісією є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Щодо позовних вимог про стягнення штрафу у розмірі 500,00 грн вказав, що в період дії воєнного стану в Україні штрафні санкції щодо прострочених кредитних зобов'язань не стягуються. У якості доказу на виконання умов кредитного договору позивачем надано платіжне доручення №65 від 15.11.2021, яке є фактично розпорядженням ТОВ «ФК «Суперіум» на користь надавача платіжних послуг для здійснення переказу коштів. Сам по собі факт складання або подання платіжного доручення ще не є підтвердженням, що гроші зараховані на рахунок отримувача. Платіжне доручення є виконаним, коли кошти зараховані на рахунок, що може бути підтверджено банківською випискою по рахунку або повідомленням банку про зарахування коштів. Позивачем не надано доказів, які б підтверджували факт отримання відповідачем кредитних коштів, оскільки долучений позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним розрахунком та не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а отже, не є належним доказом наявності заборгованості, а додатки до позовної заяви без банківської виписки з особового рахунку позичальника жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за укладеним договором, яка частина тіла кредиту та відсотків за його користування була сплачена ним, а яка частина сплачена не була стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування. Вказаний розрахунок з зазначенням конкретного розміру заборгованості є документом, що створений самим позивачем, а відтак інформація, викладена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не може бути доказом наявності заборгованості.
Ухвалою судді від 30.06.2025 провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Ухвалою суду від 22.09.2025 клопотання представника позивача про витребування доказів від 17.09.2025 залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 22.10.2025 повернуто ОСОБА_2 відзив на позовну заяву ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості без розгляду.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, в позовній заяві зазначив про розгляд справи за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.
Представник відповідача ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що позов відповідач не визнає, не може точно сказати чи укладав договір позики з позивачем, вважав аморальним подання позову про стягнення заборгованості в період воєнного часу.
Представник відповідача Пархоменко А. О. підтвердив, що відповідач не визнає позов та просив відмовити у його задоволенні.
Заслухавши доводи представників відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та наявні у справі докази, суд встановив такі обставини.
15.11.2021 ОСОБА_2 підписав паспорт позики за договором позики №3870 від 15.11.2021, підтвердивши отримання та ознайомлення з інформацією про умови надання позики та орієнтовну загальну вартість позики (а.с.12).
15.11.2021 між ТОВ «ФК «Суперіум» та ОСОБА_2 укладено договір позики №3870, який підписаний відповідачем (а.с.8-11).
Відповідно до умов договору позикодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у сумі 20 000,00 грн для задоволення особистих потреб позичальника, на умовах строковості, зворотності та платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити плату за користування позикою в розмірі, порядку та на умовах, передбачених цим договором. Загальний розмір кредиту за цим договором складає 21 700,00 грн, що включає суму зазначену в п. 3.3 цього договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.3 договору позики підписання даного договору позичальник підтвердив своє волевиявлення щодо отримання позики на картковий рахунок НОМЕР_2 відкритий в АТ «Альфа-Банк» від позикодавця, шляхом здійснення перерахування позикодавцем суми позики на зпазначений рахунок позичальника. Одночасно з підписанням цього договору позичальник гарантує, що є власником даного рахунку.
Позика надається не пізніше наступного робочого дня з дня підписання сторонами цього договору та отримання позикодавцем підписаного позичальником примірнику цього договору та завіреної належним чином копії паспорту та облікової картки платника податків позичальника (п. 2.1 договору).
Строк користування позикою становить 12 календарних місяців та починається з моменту (дати) зарахування суми позики на поточний рахунок позичальника, зазначений у п. 1.3. договору (п. 3.1. договору).
Моментом (днем) повернення позики та сплати інших платежів, передбачених цим договором, вважається день зарахування коштів на поточний рахунок позикодавця, вказаний у п. 5.2. цього договору або інший поточний рахунок позикодавця, повідомлений останнім позичальнику (п. 3.2. договору).
При видачі позики за цим договором позичальник сплачує плату за оформлення цього договору позики, яка складає 8,5% від розміру позики, зазначеної в п. 1.1. договору (п. 3.3. договору).
Проценти за користування позикою встановлюються на рівні 0,23% від загальної суми позики за календарний день та нараховуються за кожний день користування позикою (п. 3.8.1. договору).
Комісія за управління (обслуговування) позикою встановлюється на рівні 0,1% від загальної суми позики за календарний день та нараховується за кожний день користування позикою, починаючи з 7 місяця користування позичальником позикою (п. 3.9. договору).
У разі прострочення позичальником строків сплати позики та/або плати за користування позикою (чергового платежу), останній сплачує позикодавцю штраф у розмірі 500,00 грн (п. 6.7. договору).
Згідно з платіжним дорученням №65 від 15.11.2021 ТОВ «ФК «Суперіум» перерахувало кошти у сумі 20 000,00 грн ОСОБА_2 на виконання договору позики №3870 від 15.11.2021 на розрахунковий рахунок, зазначений у договорі позики (а.с.13).
02.08.2024 позивач направив відповідачу досудову вимогу про сплату заборгованості за договором позики, у якій вимагав від відповідача протягом 30 календарних днів з моменту отримання письмової вимоги позикодавця, але в будь-якому випадку не пізніше 35 календарних днів з моменту надсилання даної вимоги, усунути порушення умов договору позики та погасити заборгованість в розмірі простроченого боргу, у випадку невиконання - достроково повернути кредит у повній непогашеній сумі та сплатити всі нараховані і несплачені проценти за користування кредитом, комісії, а саме 71 119,26 грн (а.с.26).
Згідно з розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «СУПЕРІУМ» загальна сума заборгованості відповідача складає 82 917,96 грн, з яких: заборгованість по відсоткам - 43 456,50 грн; заборгованість по тілу - 17 608,66 грн; заборгованість по комісії - 21 352,80 грн; штраф - 500,00 грн (а.с. 14-25). З розрахунку вбачається, що відповідач сплатив 4091,34 грн в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, та 4343,70 грн в рахунок погашення заборгованості за відсотками.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з ч. 1 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачем не спростовано факт укладення договору позики з позивачем.
Щодо нарахування позивачем штрафу суд зазначає таке.
Так, позивачем заявлено вимогу про сплату штрафу у сумі 500,00 грн за прострочення позичальником строку погашення заборгованості за договором позики. Як вбачається з розрахунку заборгованості, штраф було нараховано відповідачу 29.11.2024.
За приписами ч. 1 ст. 549, ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Указом Президента України 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні» в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 28.10.2024 №740/2024, затвердженого Законом України від 29.10.2024 №4024-ІХ «Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 10 листопада 2024 року строком на 90 діб.
Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З наведеного вище випливає, що відповідач звільнений від сплати неустойки (пені) за договором №3870 від 15.11.2021 у період дії воєнного стану, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу у сумі 500,00 грн не підлягають задоволенню.
Щодо нарахування позивачем заборгованість по комісії у сумі 21 352,80 грн та зарахування у основний борг 1700,00 грн як плату за оформлення кредиту відповідно до п.3.3 договору суд дійшов такого.
Також, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції на час укладення відповідачем договору) до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов'язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов'язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію.
Разом з тим, з розрахунку заборгованості вбачається, що відповідачу була нарахована комісія у сумі 21 352,80 грн.
Нарахування комісії за управління (обслуговування) позикою за договором встановлено п. 3.9 договору, проте в договорі не зазначено, за які саме послуги відповідачу встановлена комісія.
Крім того, у постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18) суд зробив висновок, що: «надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов'язком банку, виконання такого обов'язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов'язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконання прав та обов'язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об'єктивно надаються клієнту-позичальнику. Згідно з абзацом другим частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. У відповідності до частин першої-третьої 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» (у редакції, чинній момент укладення спірного кредитного договору) відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг. Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Положення спірного кредитного договору № PLRPGK0000000002 від 28 травня 2008 року про сплату позичальником на користь банку комісій у вигляді винагороди за додатковий моніторинг погашення кредиту та за резервування ресурсів є нікчемними, оскільки вказані платежі є платою, встановлення якої було заборонено частиною третьою статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», частиною четвертою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» і пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, які були чинними на момент укладення спірного кредитного договору, а встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже такі умови договору порушують публічний порядок. Умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного після 16 жовтня 2011 року, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів» (будь-які збори, відсотки, комісії, платежі), є нікчемною на підставі частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», норма якої діяла з 16 жовтня 2011 року до внесення змін на підставі Закону України «Про споживче кредитування» №1734-VIII від 15 листопада 2016 року».
Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов'язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов'язаної особи.
За таких обставин включення до вартості позики плати за оформлення договору позики у розмірі 8,5% (1700 грн) та нарахування комісії за управління (обслуговування) позики у сумі 21 352,80 грн є незаконним та вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо нарахування процентів за договором, суд зазначає, що строк користування позикою за договір відповідно до п. 3.1 становить 12 місяців, тобто відсотки за договором підлягають нарахуванню до 14.11.2022. Нарахування відсотків за межами дії договору не відповідає умовам договору та є незаконним.
Договором передбачено нарахування відсотків у розмірі 0,23% від суми позики за кожен день та нараховуються з урахуванням часткової сплати основного боргу (тіла позики) за період з 15.11.2021 по 15.12.2021 на сум 20 000,00 грн (31 дн. Х 46,00 грн = 1426,00 грн), за період з 16.12.2021 по 15.01.2022 на суму 18 547,21 грн (31 дн. Х 42,66 грн = 1322,42 грн), за період з 16.01.2022 по 15.02.2022 на суму 17 273,86 грн (31 дн. Х 39,73 грн = 1231,63 грн), 16.02.2022 по 14.11.2022 на суму 15 908,66 грн (272 дн. Х 36,59 грн = 9952,48 грн). Загальна сума відсотків за договором позики складає 13 932,53 грн, з врахуванням сплачених відповідачем відсотків заборгованість складає 9588,83 грн, які і підлягають до стягнення з заборгованістю по основному боргу у сумі 15 908,66 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених ст. 82 ЦПК України.
Згідно з принципом диспозитивності, встановленим ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи, що відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконав, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову в загальні сумі 25 497,49 грн, з яких: 15 908,66 грн - заборгованість по тілу, 9588,83 грн - заборгованість по відсоткам.
Питання щодо судових витрат судом вирішується відповідно до положень ст. 141 ЦПК України. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та підлягає частковому стягненню з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача у сумі 744,89 грн.
Керуючись ст.2,5,12,13,76-82,89,141,259,263-265,273,354,355 ЦПК України, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» заборгованість у сумі 25 497,49 грн, з яких: 15 908,66 грн - заборгованість по тілу, 9588,83 грн - заборгованість по відсоткам.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум» судовий збір у сумі 744,89 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Суперіум», місцезнаходження: 04053, м. Київ, Вознесенський узвіз, буд. 23-А, нежитлове приміщення №35-А, код ЄДРПОУ 42024152.
Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .
Суддя О. М. Тимош