справа №176/3957/25
провадження №2/176/1996/25
Іменем України
05 грудня 2025 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі :
головуючого судді Гусейнова К.А.,
з участю секретаря судових засідань Петренко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Жовті Води цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,-
В жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, де просить суд ухвалити судове рішення, яким зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визначивши розмір аліментів 1/7 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у шлюбі з ОСОБА_2 , у них народилась дитина - ОСОБА_3 .
11.06.2021 року у справі №220/735/21 за позовом відповідачки про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини Великоновосілківський районний суд Донецької області своїм рішенням, позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнив та вирішиїв стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з 06.05.2021 року.
Позивач зазначає, що за весь період виплат аліментів боргів він не мав та сумлінно виконував обов'язки, покладенні на нього судом, та протягом 4 років відвідував свого сина, допомагав грошовими коштами та фізично виховувати сина, приймав активну участь у його життєдіяльності.
За період виплати аліментів та по теперішній час позивач сплатив 488 941 гривень, що становить приблизно 10 186 гривень на місяць, що, на його думку, є достатнім для закриття базових потреб дитини, які впливають на її здоров'я та повноцінне функціонування, зокрема потреби у житлі, їжі, одязі, необхідних предметах побуту, екстреній медичній допомозі, забезпечення інших умов для безпеки та розвитку.
Відповідно до довідки від 11.07.2022 року позивач знаходиться на обліку як внутрішньо переміщена особа. 18 червня 2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 , відповідний актовий запис №408 зареєстрований Дніпровським відділом ДРАЦС у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. ІНФОРМАЦІЯ_3 у шлюбі народилась донька ОСОБА_5 , відповідний актовий запис №276 від 17.09.2025 року.
Позивач стверджує, що на даний час він є єдиною працевлаштованою людиною в своїй сім'ї, його законна дружина знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років та отримує 860 гривен соціальної виплати.
Заробітна плата позивача на місяць становить 46 000 тисяч гривень, з врахування виплат аліментів 1/3 частки (15 333 грн) прибуток становить 30667 гривень на місяць.
Також, позивач стверджує, що сім'я винаймає квартиру для проживання, витрати на це становлять близько 10 000 гривень на місяць. З врахуванням вищевказаного, на витрати сім'ї з двох дорослих людей та одної новонародженої дитини залишається 21 000 тисяча гривень.
Ухвалою Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 2025 року у справі було відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що у судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилась. 31 жовтня 2025 року на адресу суду надійшов відзив ОСОБА_2 , в якому вона просила позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення та провести розгляд справи без її участі.
Відповідач у відзиві зазначає, що посилання позивача на значне погіршення його матеріального становища не відповідає дійсності, оскільки у період з 11.06.2021 року по теперішній час матеріальне становище позивача не погіршилось, а навпаки, покращилось.
Так, відповідно до наданих до суду позивачем відомостей про суму заробітку для нарахування пенсії (форма ОК-5) вбачається, що на момент винесення рішення Великоновосілківським районним судом Донецької області про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення позивача до суду, тобто з 06.05.2021 року і до досягнення нею повноліття, він отримував щомісячну заробітну плату у розмірі 14 835,68 грн., за 2021 рік отримав 170 844,35 грн.
За 2023 рік позивач отримав вже 454 440,48 грн.; за 2024 рік - 606 384,20 грн, за 7 місяців 2025 року - 321 023,31 грн., що свідчить про збільшення розміру грошового доходу позивача у теперішній час, порівняно з 2021 роком, у 3,5 разів і, відповідно, про покращення матеріального становища позивача.
На думку відподвіача, покращенню матеріального стану позивача також сприяло те, що протягом 2022 року та перших дев'яти місяців 2023 року, останній не сплачував жодних аліментів відповідачеві на утримання неповнолітнього сина.
Крім того, відповідач стверджує, що після розірвання шлюбу з відповідачем 28.01.2022 року, позивач фактично заволодів, користувався та продовжує користуватися усім спільним майном подружжя, набутим за час шлюбу. Так, відповідач, піддавшись запевненням позивача про те, що він в подальшому буде справно виплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно і не намагатиметься будь-яким чином зменшити їх розмір, 15.08.2023 року надала позивачеві дозвіл на розпорядження автомобілями:
-марки SUZUKI моделі SX-4, 2011 року випуску, р.н. НОМЕР_1 ;
-марки CHEVROLET моделі LACETTI, 2010 року випуску, р.н. НОМЕР_2 ,
які були придбані під час перебування у шлюбі та зареєстровані у органах ТСЦ МВС України на відповідача.
Середня ринкова вартість аналогічного автомобіля SUZUKI SX-4, 2011 року випуску становить 350 000,00 грн. (https://auto.ria.com/uk/auto_suzuki_sx4), автомобіля CHEVROLET LACETTI, 2010 року випуску становить 230 000,00 грн. (https://auto.ria.com/uk/car/chevrolet/ lacetti/year/2010/). В подальшому, відповідач перереєстрував вищевказані автомобілі на свого батька ОСОБА_6 та продовжує фактично ними користуватись. Таким чином, на думку відповідача, позивач покращив у 2023 році своє матеріальне становище ще на 600 000,00 грн.
Крім того, відповідач стверджує, що влітку 2022 року позивач вивіз з будинку АДРЕСА_1 , який належить відповідачеві, спільне майно подружжя, набуте за час шлюбу, на загальну суму 62 500,00 грн. Вказане майно Відповідач зберігає в м.Дніпро в гаражі та фактично позбавив відповідача можливості користуватися ним, внаслідок чого матеріальне становище позивача покращилось ще на 62 500,00 грн.
Крім того, позивач, який є внутрішньо переміщеною особою, протягом 2022-2024 років, отримував відповідні виплати. Твердження Позивача про те, що він несе витрати у сумі 10 000 грн. за оренду житла, не підтверджені жодними доказами, отже не можуть братися судом до уваги. Вказане твердження позивача про необхідність оренди житла, спростовується тим фактом, що його дружина ОСОБА_7 , має в приватній власності квартиру і позивач, разом з дружиною та малолітньою донькою ОСОБА_5 , фактично мешкають за вищевказаною адресою: АДРЕСА_2 , а за адресою квартири, зазначеною в позові та за оренду якої позивач нібито сплачує орендну плату ( АДРЕСА_3 ), мешкає батько позивача ОСОБА_6 , що підтверджується довідкою про взяття на облік ВПО від 27.04.2022 разом з матір'ю позивача ОСОБА_8 .
Крім того, відповідно до Постанови КМУ від 22.09.2025 № 1176 «Про затвердження Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», позивач має право на отримання житлового ваучера у розмірі 2 000 000,00 грн., що також значно покращить матеріальне становище позивача.
Відповідно до Постанови КМУ від 27.12.2001 № 1751 (зі змінами), допомога при народженні першої та кожної наступної дитини, яка народилася після 30 червня 2014 року, надається у розмірі 41 280 гривень.
Таким чином, підсумовуючи викладене вище, вбачається, що матеріальне становище позивача від укладання 18.06.2024 року шлюбу з ОСОБА_4 та народження ІНФОРМАЦІЯ_4 дитини ОСОБА_5 , жодним чином не погіршилось, а навпаки, покращилось, оскільки, крім наведеного вище, тепер родина позивача має і власне житло, яке належить матері малолітньої дитини.
В той же час, відповідач стверджує, що її матеріальне становище з 11.06.2021 року по теперішній час значно погіршилось.
Так, у зв'язку зі збройною агресією рф відповідач втратила роботу, була змушена залишити своє місце мешкання та разом з неповнолітньою дитиною виїхати до іншого регіону, де самостійно орендувати житло. Оренда житла становить 5 000,00 грн щомісячно, однак через небажання власника житла укладати договір оренди квартири, підтвердити офіційно вказані витрати відповідач не має можливості. Оплата комунальних послуг в середньому становить близько 2 500,00 грн.
Отримати компенсацію за житло, яке залишилось на тимчасово окупованій території в смт.Велика Новосілка Волноваського р-ну Донецької області, відповідач не може через відсутність правового механізму компенсації за майно, яке залишилось на окупованих територіях. Все спільне майно подружжя, набуте за час шлюбу, залишилось у позивача, який позбавив відповідача можливості ним користуватися.
В той же час, відповідач стверджує, що затрати на утримання неповнолітнього сина через вищевикладені обставини лише збільшились і становлять щонайменше 9 000 грн., серед яких: додаткові платні заняття зі шкільних предметів - 2000 грн., харчування - 3 500 грн., придбання одягу - 2 500 грн., оплата Інтернету, придбання канцелярії, відвідування спортивної секції тощо.
Крім того дитина часто хворіє і потребує оздоровлення. Так, лише послуги стоматолога з вересня 2025 по теперішній час становили 29 100,00 грн., а лікування триває і потребуватиме найближчим часом (у листопаді 2025) ще щонайменше 12 5000 грн. На оздоровлення дитини в санаторії в 2024 році відповідачем було витрачено 12 000,00 грн. Наразі дитина знову потребує санітарно-курортного оздоровлення.
На теперішній час заробітна плата відповідача становить 13721,11 грн. Після сплати оренди за житло та комунальних послуг, відповідачеві залишається не більше 6 200,00 грн., що є абсолютно недостатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та задоволення її базових потреб, оскільки вказаних грошових коштів не вистачає навіть на щомісячні потреби сина, не враховуючи вже власні потреби відповідача.
Таким чином, відповідач вважає, що навіть тих аліментів у розмірі 10 186,00 грн щомісячно, про які зазначає позивач в своєму позові, не достатньо для задоволення базових потреб дитини у повному розмірі, а у разі зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, як того вимагає позивач, відповідач взагалі не матиме реальної можливості забезпечити гармонійний розвиток неповнолітньої дитини.
18 листопада 2025 року від позивача ОСОБА_1 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, в якій він просить задовольнити позов.
Позивач ОСОБА_1 у відповіді на відзив зазначає, що посилання відповідачки на те, що його майновий стан поліпшився, є хибним та не відповідає дійсності. В період з 2021 року по травень-липень 2022 року він офіційно не був працевлаштованим. В 2022 році позивач влаштувався на роботу до Національної поліції України, та почав отримувати щомісячні офіційні заробітні виплати, а також грошові винагородження у зв'язку з військовим станом на території України. Тому, порівняння доходів, коли позивач був безробітним і коли почав працювати в Національній поліції України є хибним.
Також, позивач зазначає, що відповідачка невірно вказує, що в період 2022-2023 року він не сплачував аліментів. Позивач стверджує, що робив регулярні грошові перекази на карту відповідачки, не зважаючи на те, що від 11.06.2021 року у справі №220/735/21 з нього стягують аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. 12.08.2023 року на прохання відповідачки, позива на суму 31 478,40 грн, придбав побутову техніку, якою на даний момент без будь яких перешкод продовжує користуватися їхній спільний син та відповідачка.
На початку 2022 року, одразу після початку масштабного вторгнення рф на територію України, позивач за власні кошти організував виїзд до Німеччини відповідачки та їхнього спільного сина, де вони мешкали за його рахунок тривалий час.
Відповідачка за період повномасштабного вторгнення, є внутрішньо переміщеною особою, та починаючи з 2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 року №332, отримувала відповідні виплати на себе, та на їхнього сина.
Також, позивач стверджує, що відповідно до Постанови КМ України № 1176 від 22.09.2025 року «Про затвердження Порядку надання допомоги для вирішення житлового питання окремим категоріям внутрішньо переміщених осіб, що проживали на тимчасово окупованій території, та внесення змін до Порядку ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України», не має права на отримання вказаної допомоги в зв'язку з тим, що не має у власності об'єктів житлової нерухомості на окупованій території.
На теперішній час відповідачка оформлює грошову компенсацію, яка становить 2 500 000 гривень, за зруйнований житловий будинок, розташований в селищі Велика Новосілка, Волноваського району, Донецької області, який відповідачка отримала в спадщину.
15.08.2022 року позивач на прохання відповідачки придбав велосипед Avanti, на загальну суму 9670 гривень, яким на даний час користується їхній спільний син.
Також, позивач звертає увагу суду, що відповідачка у своєму відзиві, чітко вказує, що щомісячні затрати на неповнолітнього сина становлять 9000 гривень. З позивача на даний час вираховують аліментів 10186 гривень, але відповідачка, на думку позивача, забуває про обов'язок ділити всі витрати на дитину порівну.
Позивач вважає, що відповідачка жодним чином не підтверджує, що вона винаймає житло, та сплачує за його оренду.
Позивач також зазначає, що за весь період виплат аліментів боргів він не мав, та сумлінно виконував обов'язки, покладенні на нього судом, протягом 4 років відвідував свого сина, допомагав грошовими коштами та фізично виховувати сина, приймав активну участь у його життєдіяльності. За період виплати аліментів та по теперішній час, позивач сплатив 488 941 гривень, що становить приблизно 10 186 гривень на місяць, що є достатнім для закриття базових потреб дитини.
Відповідно до довідки від 11.07.2022 року озивач знаходиться на обліку, як внутрішньо переміщена особа. 18.06.2024 року він уклав шлюб з ОСОБА_4 та ІНФОРМАЦІЯ_4 у шлюбі народилась донька ОСОБА_5 . На даний час позивач є єдиною працевлаштованою людиною в сім'ї, оскільки його законна дружина знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до трьох років, та отримує 860 грн соціальної виплати.
24 листопада 2025 року від відповідача ОСОБА_2 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких вона просить суд позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
В запереченнях відповідач зазначає, що позивач визнав факти користування усім спільним майном подружжя, яке після розірвання шлюбу не було поділено та знаходиться у позивача; наявності у приватній власності його дружини ОСОБА_7 квартири в м.Дніпро, де вони і мешкають і, відповідно, відсутності затрат на оренду житла, про яке позивач повідомив суд у своїй позовній заяві, тобто завідомо надав до суду неправдиві відомості.
Крім того, відповідач вважає, що твердження позивача, що в період з 2021 по травень-липень 2022 він був безробітним, а на роботу до Національної поліції України влаштувався у 2022 році, повністю не відповідають дійсності, оскільки по листопад 2021 включно (тобто вже після призначення виплати аліментів 06.05.2021 року), позивач працював у відділенні поліції №1 Волноваського РВП ГУНП в Донецькій області, а після звільнення, знов працевлаштувався до Національній поліції України в березні 2023 року. Вказане підтверджується, у тому числі, і наданими до суду позивачем відомостями про суму заробітку для нарахування пенсії (форма ОК-5).
Крім того, відповідач звертає увагу суду, що твердження позивача про те, що протягом 2022-2023 він робив регулярні грошові перекази на банківську картку відповідача, також не відповідають дійсності і позивач, на підтвердження свої тверджень, не надав жодних доказів перерахувань грошових коштів у 2022 році.
Щодо грошової допомоги, яку позивач, за його твердженням, у 2023 році надавав відповідачеві, то вона є значно меншою розміру встановлених рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області аліментів на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В той же час, за січень, лютий, березень, квітень, травень, липень, серпень, листопад 2023 року позивач жодних аліментів на утримання неповнолітнього сина відповідачеві не сплатив, хоча у ці періоди отримував стабільний грошовий дохід.
Твердження позивача про те, що 12.08.2023 року на прохання відповідача, придбав побутову техніку на суму 31478,40 грн. також лише частково відповідає дійсності, оскільки відповідач 12.08.2023 року перерахувала на банківську картку позивача грошові кошти для придбання ноутбука у розмірі 24 300,00 грн, тобто оплатила значну частину покупки.
Твердження позивача про те, що на початку 2022 року він за власні кошти організував переїзд відповідача та спільного сина до Німеччини, де вони мешкали за його рахунок, також не відповідає дійсності. Так, в грудні 2022 року позивач дійсно придбав квитки на проїзд з м.Дніпро до Німеччини, однак відповідач 27.12.2022 року перерахувала на банківську картку позивача грошові кошти для придбання вказаних квитків у розмірі 5025,13 грн, тобто самостійно оплатила переїзд до Німеччини в повному обсязі. Перебуваючи в Німеччині, відповідач жодної допомоги від позивача не отримувала, відповідач разом з сином отримали дозвіл на тимчасове проживання та отримували соціальну допомогу, яку виплачував уряд Німеччині за програмою для біженців з України.
Твердження Позивача про те, що 15.08.2023 року на прохання відповідача, придбав велосипед «AVANTI» на суму 9 670,00 грн. власним коштом, також не відповідають дійсності, оскільки вказаний велосипед був придбаний на кошти, виручені від продажу попереднього велосипеда сина (4 500,00 грн.), а решта вартості - це власні кошти спільного сина, які він тривалий час збирав під час новорічних, різдвяних свят, Днів народжень тощо.
Отримати компенсацію за житло, яке залишилось на тимчасово окупованій території в смт.Велика Новосілка Волноваського р-ну Донецької області, про яку зазначає позивач у своїй відповіді на відзив від 18.11.2025 року, відповідач не може через відсутність правового механізму компенсації за майно, яке залишилось на окупованих територіях.
Стосовно переконань позивача про те, що аліментів у розмірі 10 186,00 грн., які він сплачує достатньо для закриття базових потреб неповнолітньої дитини, Відповідач зазначає, що затрати на утримання неповнолітнього сина, які становлять щонайменше 9 000 грн., включають лише: додаткові платні заняття зі шкільних предметів - 2000 грн., харчування - 3 500 грн., придбання одягу - 2 500 грн., оплата Інтернету, поповнення мобільного телефону, придбання канцелярії, відвідування спортивної секції тощо. Однак, крім того є ще й додаткові розходи, які цілком лягають на відповідача, щодо лікування у стоматолога, наявності захворювання хронічний фарингіт з рекомендаціями-санаторно-курортного лікування, тому дитина часто хворіє і потребує оздоровлення. Крім того, що сезонно, у зв'язку з ростом дитини, виникає необхідність у придбанні одягу та взуття по сезону, що становить принаймні 25 000 - 30 000 грн щорічно.
Таким чином, вважає, що навіть тих аліментів у розмірі 10 186,00 грн. щомісячно, про які зазначає позивач в своєму позові, не достатньо для задоволення базових потреб дитини у повному розмірі, а у разі зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини, як того вимагає позивач, відповідач взагалі не матиме реальної можливості забезпечити гармонійний розвиток неповнолітньої дитини.
Таким чином, відповідач категорично не погоджується з позовними вимогами позивача щодо зменшення розміру аліментів на утримання спільного неповнолітнього сина, оскільки вважає, що матеріальне становище позивача від укладання 18.06.2024 року шлюбу з ОСОБА_4 та народження ІНФОРМАЦІЯ_4 дитини ОСОБА_5 , жодним чином не погіршилось, а навпаки, покращилось, оскільки, тепер родина позивача має і власне житло, яке належить матері малолітньої дитини.
Суд, з'ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони перебували у шлюбі, зареєстрованому 10 вересня 2011 року, Відділом ДРАЦС Великоновосілківського районного управління юстиції у Донецькій області, актовий запис №56 (а.с.28).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 12.04.2012 року позивач ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с.14).
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2021 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 було стягнуто аліменти у розмірі 1/3 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менш ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з моменту звернення позивача до суду, тобто з 06.05.2021 року і до досягнення нею повноліття (а.с.11-13).
Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 28 січня 2022 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано (а.с.31-32).
З довідки від 11.07.2022 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 взятий на облік як внутрішньо переміщена особа та зазначено його місце фактичного перебування: АДРЕСА_3 (а.с.15).
18 червня 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, зареєстрований Дніпровським відділом ДРАЦС у Дніпровському районі Південного міжрегіонального управління Міністверства юстиції (м.Одеса), актовий запис №408 (а.с.16).
Від даного шлюбу у позивача ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_3 народилась донька ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 17.09.2025 року (а.с.17).
Таким чином судом встановлено, що після ухвалення рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2021 року про стягнення аліментів, у позивача змінився сімейний стан та матеріальні зобов'язання, оскільки окрім неповнолітнього сина ОСОБА_10 , на його утриманні з'явилась малолітня дочка ОСОБА_11 .
Позивач є працездатним та отримує дохід, який згідно Індивідуальних відомостей про застраховану особу за період з січня по липень 2025 року складає 321023,31 грн (а.с.21-25).
Згідно з довідками від 05.12.2023 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи (а.с.66, 67).
Відповідно до лікарських довідок від 11.10.2025 та 16.10.2025 ОСОБА_1 перебуває на обліку у сімейного лікаря з діагнозом хронічний фаренгіт, рекомендовано за можливості санаторно-курортне лікування, яке проходив згідно історії хвороби з 25.08.2024 по 03.09.2024, проходить ортодонтичне лікування (а.с.68, 69, 71-72).
Відповідно до статті 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з частиною другою статті 3 Конвенції держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом (пункт 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у СК України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Згідно з частиною першою статті 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, змінився сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів.
При цьому суд, з урахуванням встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.
З огляду на зміст статей 181, 192 СК України розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів (див. постанову Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 364/1139/19 провадження № 61-11271св20)).
У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що «розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.
За правилами ст.191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Враховуючи вищевикладене, а саме зміну сімейного стану позивача після ухвалення судового рішення 11.06.2021 року у справі №220/735/21, зокрема, що він одружився та має від іншого шлюбу малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_6 , яку зобов'язаний утримувати, його матеріальний стан погіршився через вимушене переселення у зв'язку із збройною агресією РФ, що підтверджується довідкою ВПО після ухвалення судового рішення про стягнення аліментів, а також те що розмір аліментів, встановлений законом на утримання двох дітей складає 1/3 частину від заробітку (доходу) платника аліментів (тобто по 1/6 частині на кожну дитину), а також ортодонтичне та рекомендаціх санаторно-курортного лікування сина ОСОБА_1 , його вимушене переселення, що підтверджується довідкою ВПО, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково, а розмір стягуваних за рішенням суду аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , слід зменшити до 1/6 частини усіх видів заробітку (доходу) позивача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до його повноліття.
При цьому основною підставою для часткового задоволення даного позову є доведена позивачем належним чином зміна сімейного стану після ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів 11.06.2021 року у справі №220/735/21 на підставі статті 192 СК України.
До аналогічних висновків прийшов Верховний Суд у своїй постанові від 27.11.2024 року у справі № 367/2716/21.
Доводи відповідача про те, що матеріальне становище позивача від укладання 18.06.2024 року шлюбу з ОСОБА_4 та народження ІНФОРМАЦІЯ_4 дитини ОСОБА_5 , жодним чином не погіршилось, а навпаки, покращилось, оскільки, тепер родина позивача має і власне житло, яке належить матері малолітньої дитини, необхідність у додаткових витратах на лікування ОСОБА_1 та наявність між ними домовленості про незменшення розміру аліментів за рахунок передачі спільного майна подружжя позивачу, суд не приймає до уваги, оскільки зміна сімейного стану платника аліментів після ухвалення рішення є підставою для звернення до суду з відповідним позовом в порядку статті 192 СК України про зменшення розміру аліментів, стягнених рішенням суду.
Оскільки ОСОБА_2 звільнена від судового збору у справі про стягнення аліментів на користь сина ОСОБА_1 , то судові витрати у даній справі про зменшення розміру аліментів слід віднести на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 278-279 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити частково.
Зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , на підставі рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2021 року, на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 до 1/6 частини від усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, ІНФОРМАЦІЯ_9 .
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Припинити, з дня набрання даним рішенням законної сили, стягнення аліментів із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 11 червня 2021 року, справа №220/735/21.
Виконавчий лист, виданий по справі №220/735/21, після сплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , усіх сум, нарахованих йому до набрання чинності даним рішенням суду за цим виконавчим листом, повернути до суду та залучити до матеріалів відповідної справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя Жовтоводського міського суду
Дніпропетровської області Кімал ГУСЕЙНОВ