Справа № 953/7660/25
н/п 1-кп/953/905/25
10 листопада 2025 рокум. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючої - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові у порядку спрощеного провадження за відсутності учасників судового процесу кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226130000351 від 10.07.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджениця м. Ржев Калінінської області Російської Федерації, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонера, вдівця, який не є військовослужбовцем, не має неповнолітніх дітей та інших непрацездатних утриманців, не є особою з інвалідністю, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
05 липня 2025 року приблизно о 18:50 ОСОБА_3 за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , вступив у конфлікт із своєю знайомою ОСОБА_4 . Під час сварки обвинувачений, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи і бажаючи настання їх суспільно небезпечних наслідків, умисно, з метою заподіяння шкоди здоров'ю з мотивів особистої неприязні, яка виникла раптово, перебуваючи навпроти потерпілої на відстані витягнутої руки, наніс їй один удар кулаком лівої руки у праву частину обличчя і один удар кулаком правої руки у ліву частину обличчя. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 узяв у праву руку дерев'яну швабру та, знаходячись у цьому ж положенні, завдав ОСОБА_4 одного удару черенком у ліве плече.
У результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпілій відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 12-14/422-А/25 від 15.07.2025 року спричинено такі тілесні ушкодження: два синці на обличчі та синець на лівому плечі, які утворилися від неодноразової травматичної дії твердого тупого предмета з обмеженою площею травмуючої поверхні, індивідуальні особливості якого не відобразилися. Зазначені тілесні ушкодження відповідно до п. п. 2.3.2 «Б», 2.3.5 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року № 6, кваліфікуються як легкі.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду у судовому засіданні.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_5 , щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
Потерпіла ОСОБА_4 також надала до суду заяву про беззаперечну згоду з установленими органом досудового розслідування обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України і згоду на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
З огляду на зазначене, оскільки учасники кримінального провадження не оспорюють встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин справи, обізнані із правовими наслідками застосування передбаченої ст. 302 КПК України спеціальної процедури, суд, переконавшись у добровільності їх позицій, вважає за необхідне розглянути обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового засідання.
Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі висунутого звинувачення за наведених в обвинувальному акті обставин і кваліфікує його дії, що полягали в умисному заподіянні легкого тілесного ушкодження, за ч. 1 ст. 125 КК України.
Обираючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд керується такими нормами матеріального права.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та запобігання новим кримінальним правопорушенням.
На підставі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. У рішенні від 16.10.2008 року у справі «Ізмайлов проти Росії» ЄСПЛ окреслив умови, за яких призначене судом покарання може вважатися пропорційним. Для цього вона має відповідати тяжкості правопорушення і не становити для людини особистий надмірний тягар (п. 38).
Призначаючи ОСОБА_3 захід примусу, суд враховує ступінь тяжкості кримінального правопорушення, що відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком, і обставин, які б підвищували суспільну небезпеку скоєного порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною кримінально-правовою нормою, за результатами судового розгляду не встановлено.
Бере суд до уваги і дані про особу ОСОБА_3 , котрий є людиною похилого віку, пенсіонером, неповнолітніх дітей чи інших непрацездатних утриманців не має, не є особою з інвалідністю, до кримінальної відповідальності притягується вперше, на диспансерних наркологічному та психіатричному обліках не перебуває, не має негативних характеристик за місцем проживання.
Як обставину, що пом'якшує покарання, суд відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України враховує щире каяття обвинуваченого.
Передбачених ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання, у справі не встановлено.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачено такі альтернативні заходи примусу:
-штраф до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
-громадські роботи на строк до двохсот годин;
-виправні роботи на строк до одного року.
Оскільки ОСОБА_3 є пенсіонером, щодо нього не може бути застосовано покарання у виді виправних робіт, яке згідно з ч. 1 ст. 57 КК України відбувається за місцем роботи засудженого і полягає у щомісячних відрахуваннях з його заробітку у частинах та упродовж строків, встановлених судом у визначених законом межах.
У силу прямої законодавчої заборони, встановленої у ч. 3 ст. 56 КК України, обвинуваченому як людині, що досягла пенсійного віку, не може бути призначено і покарання у виді громадських робіт.
Отже, з огляду на дані про особу ОСОБА_3 , щодо нього може бути застосовано лише захід примусу у виді штрафу. Беручи до уваги відсутність обставин, які б підсилювали тяжкість скоєного у межах даної кримінально-правової кваліфікації чи обтяжували покарання, похилий вік ОСОБА_3 , притягнення його до кримінальної відповідальності вперше, повне визнання провини та щире каяття, суд визначає розмір відповідного грошового стягнення у мінімальних межах, визначених санкцією ч. 1 ст. 125 і ч. 2 ст. 53 КК України.
Керуючись принципами законності, гуманізму, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд вважає зазначене покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Витрат на залучення експерта та інших процесуальних витрат у справі не понесено, речові докази відсутні.
Запобіжний захід у кримінальному провадженні не обирався та, з огляду на вид призначеного покарання і позиції сторін у судовому засіданні, підстав для його застосування суд не знаходить.
Керуючись ст. ст. 100, 107, 349, 373, 374 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п'ятсот десять) гривень.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд м. Харкова шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення остаточного рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому, захиснику, прокурору та потерпілому.
Учасники судового провадження мають право отримати у суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1