П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8588/25
Перша інстанція суддя Дерев'янко Л.Л.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
при секретарі Ісмієвій А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року, у справі за адміністративним позовом Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про скасування постанови,-
Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області звернулось до суду з позовом у якому заявлено вимоги Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови від 05 серпня 2025 року ВП № 78656946.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року задоволено позов.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням третьою особою подано апеляційну скаргу з якої вбачається про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому просять скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позову, оскільки Територіальним управлінням Служби судової охорони у Миколаївській області належним чином не виконано судове рішення, що набрало законної сили, а як наслідок на нього правомірно накладено штрафні санкції.
В свою чергу, Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) подано відзив на апеляційну скаргу у якому підтримано доводи та вимоги останньої.
З іншого боку, Територіальним управлінням Служби судової охорони у Миколаївській області подано відзив на отриману апеляційну скару у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про задоволення позову.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 26 травня 2025 року, у справі № 400/7987/24, яке набрало законної сили 08 липня 2025 року, позов ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області задоволено частково, зокрема, зобов'язано Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані в 2024 році дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, згідно з ст. 16-2 ЗУ «Про відпустки».
На підставі рішення суду у справі № 400/7987/24 Миколаївським окружним адміністративним судом 14 липня 2025 року видано виконавчий лист.
В свою чергу, 21 липня 2025 року державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78656946, якою встановлено строк для виконання боржником (Територіальним управління Служби судової охорони у Миколаївській області) рішення суду, тривалістю10 робочих днів.
В подальшому у ВП № 78656946 державним виконавцем складено акт від 05 серпня 2025 року про невиконання рішення суду, що стало підставою для прийняття постанови від 05 серпня 2025 року про накладання на боржника штрафу, в розмірі 5100,00, грн за невиконання без поважних причин рішення суду.
Між тим, позивач, не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про задоволення позову, так як державним виконавцем безпідставно накладено на позивача штраф за невиконання у повному обсязі рішення суду про виплату грошового забезпечення, з чим не погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, згідно ч. 2 ст. 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно ч. 3 ст. 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Згідно ч. 6 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
При цьому, згідно ч. 2 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно ч. 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) «Про накладення штрафу» від 05 серпня 2024 року, якою у ВП № 78656946 накладено на Територіальне управління Служби судової охорони у Миколаївській області штраф за невиконання рішення суду, відповідно до положень ч. 1 ст. 75 ЗУ «Про виконавче провадження», розміром 5 100,00 грн.
В даному випадку, згідно судового рішення, ухваленого в адміністративній справі № 400/7987/22, яке набрало законної сили, зобов'язано позивача здійснити перерахунок та виплатити недоотримані суми грошового забезпечення його працівнику.
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про задоволення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, аналізуючи положення законодавства, в контексті цієї справи, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення суду, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу реагування є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
При цьому, визначальною умовою для накладення зазначеного штрафу є невиконання судового рішення без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Таким чином, аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами ЗУ «Про виконавче провадження».
Тобто, на час прийняття рішення про накладення штрафу державним виконавцем має бути встановлено факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Між тим, як вбачається із зібраних матеріалів справи, позивачем, за наслідком отримання копії постанови про відкриття виконавчого провадження, якою йому надано час для виконання рішення суду, жодним чином не повідомлено державного виконавця про виконання рішення суду, а також не надано йому доказів, що підтверджують неможливість виконання рішення суду з підстав, що не залежать від його волі.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком державного виконавця про те, що на позивача необхідно накласти штрафні санкції за невиконання рішення суду.
З іншого боку, колегія суддів не приймає доводів позивача про наявність поважних причин, що унеможливлюють вчасне виконання судового рішення, зокрема через відсутність належного бюджетного фінансування, оскільки про вказані обставини позивач мав повідомити державного виконавця, правомірність рішення якого і є предметом спору у даній справі.
В свою чергу, вказаних обставин не враховано судом першої інстанції, а як наслідок судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про задоволення позову.
З іншого боку, враховуючи кількість доводів та пояснень, що відображені в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
При цьому, відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Між тим, враховуючи допущені судом порушення норм матеріального та процесуального права при вирішенні справи, колегія суддів вважає наявними підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Тому, керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року - скасувати, з ухваленням у спарві нового рішення.
Відмовити у задоволенні позову Територіального управління Служби судової охорони у Миколаївській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Миколаївській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа - ОСОБА_1 , про скасування постанови.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук