05 грудня 2025 рокусправа № 380/17076/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - ГУ ПФУ у Львівській області, відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльністю неприйняття ГУ ПФУ у Львівській області заяви - розрахунку №2958810135-2023-8 від 17.07.2023 про фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 22.03.2023 по 29.06.2023;
- зобов'язати відповідача здійснити фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат позивачу за період з 22.03.2023 по 29.06.2023 на підставі заяви - розрахунку №2958810135-2023-8 від 17.07.2023.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що займається індивідуальною адвокатською діяльністю, перебуває на обліку в ПФУ як платник єдиного внеску. Позивач неодноразово звертався до відповідача із заявами-розрахунками для надання йому допомоги по тимчасовій непрацездатності. Однак, відповідач безпідставно, на думку позивача, не приймає його заяв-розрахунків, чим позбавляє права на отримання допомоги по тимчасовій непрацездатності у формі страхових виплат. Покликається на те, що в період з 11.03.2022 по 23.02.2023 проходив військову службу за призовом по мобілізації, єдиний внесок за нього сплачував роботодавець. З 24.02.2023 є самозайнятою особою (адвокат), отримав від цієї діяльності за лютий-березень 2023 року дохід у розмірі 15000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги №1 від 27.02.2023, середньоденний дохід від адвокатської діяльності становить 1000 грн. за день. Відмова в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності не ґрунтується на підставах, що визначені статтею 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». У відповіді на відзив повідомляє, що в березні 2023 року (місяць настання страхового випадку) не втратив статусу застрахованої особи, оскільки в лютому 2023 року отримав як самозайнята особа дохід на підставі договору №1 від 27.02.2023, податкову декларацію про цей дохід подаватиме в строк, встановлений пп. 49.18.4 ст. 49 ПК України (до травня 2024 року), а сплата зобов'язань по єдиному внеску (22% від суми доходу) затрималася через захворювання, податкові зобов'язання сплатить відповідно до пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України.
Відповідач проти позову заперечив, просить в задоволенні позову відмовити повністю. Оскільки на підставі пункту 9-19 розділу VIII Закону №2264 особи, які провадять незалежну професійну діяльність, мають право не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок за себе з 01.03.2022, Пенсійний фонд України не має правових підстав здійснювати фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності цим особам без підтвердження факту сплати ними єдиного внеску з помісячним розподілом. За даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування в ГУ ПФУ у Львівській області відсутня інформація щодо сплаченого єдиного соціального внеску із доходу за розрахунковий період (березень 2022 по лютий 2023) та місяць настання страхового випадку (березень 2023) по позивачу. На підставі вищезазначеного, позивач як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, набуде право на допомогу по тимчасовій непрацездатності за умови сплати єдиного внеску, відповідно до чинного законодавства, та його декларування. В додаткових пояснення ГУ ПФУ повідомило суд, що станом на 2025 рік за даними Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування в ГУ ПФУ у Львівській області відсутня інформація щодо сплаченого єдиного соціального внеску із доходу за розрахунковий період та за місяць настання страхового випадку (березень 2023) по ОСОБА_1 . Позивач з 25.07.2014 зареєстрований як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність. У період з 11.03.2022 по 23.02.2023 перебував на військовій службі. Згідно даних Реєстру застрахованих осіб позивачем сплачував єдиний внесок за себе по грудень 2020 року, відомості про сплату ним єдиного внеску за себе за період 2021-2023 років відсутні, що підтверджується індивідуальними відомостями про застраховану особу (форма ОК-5, ОК-7). Оскільки позивач не сплачував єдиний внесок як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність, тому не набув статусу застрахованої особи.
Суд вивчив аргументи сторін, дослідив долучені до справи докази та встановив такі обставини та відповідні до них правовідносини.
Громадянин України ОСОБА_1 має право на зайняття адвокатською діяльністю (свідоцтва ЛВ №00111 від 25.07.2014 №17) та з 05.08.2014 взятий на облік як платник єдиного внеску за кодом КВЕД 69.10 «Діяльність у сфері права» (довідка форми №4-ОПП від 05.08.2014 та повідомлення від 07.08.2014.
Згідно даних Реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 сплатив єдиний внесок як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (за себе) по грудень 2020 року включно (індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-7).
В період з 11.03.2022 по 23.02.2023 ОСОБА_1 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України (військовий квиток НОМЕР_2 ), за цей період роботодавець сплатив єдиний внесок, обчислений із грошового забезпечення військовослужбовця.
Згідно даних Реєстру застрахованих осіб ОСОБА_1 за період з січня 2021 року по грудень 2023 року доходів як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, не декларував, єдиний внесок не сплачував (індивідуальні відомості про застраховану особу форми ОК-7).
Починаючи 17.03.2023 ОСОБА_1 перебував на лікуванні у зв'язку із захворюванням (заключення спеціаліста №12 від 28.04.2023).
ОСОБА_1 за період з 20.04.2023 по 17.07.2023 сформував на вебпорталі електронних послуг Пенсійного Фонду України заяви-розрахунки №2958810135-2023-1, №2958810135-2023-8 для отримання фінансування, до яких включив нараховану допомогу по тимчасовій непрацездатності на підставі листків непрацездатності №7229040-2013 764826-1.1, №7229040-2013854996-1.1, №7229040-2014097247-1.1, №7229040-2014668559-1.1., №7229040-2015169629-1.1 за період з 22.03.2023 по 29.06.2023.
Після здійснення перевірки ГУ ПФУ у Львівській області не прийняло подані позивачем заяви-розрахунки № 2958810135-2023-1 та №2958810135-2023-8 до оплати (в особистому електронному кабінеті заявника ці заяви-розрахунки відображаються зі статусом «Не прийнято», а причина відображається у графі «Причина відхилення») з причини відсутності серед доданих до сформованих заяв-розрахунків документів, які б підтверджували набуття ОСОБА_1 статусу застрахованої особи.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права:
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку регулює Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №2464).
У Законі №2464 терміни вживаються в такому значенні:
- Державний реєстр загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - Державний реєстр) - організаційно-технічна система, призначена для накопичення, зберігання та використання інформації про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його платників та застрахованих осіб, що складається з реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб;
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок;
- мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
- роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до статті 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є:
- роботодавці: […] військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення […] відповідно до законодавства для таких осіб: […] військовослужбовців […], у тому числі тих, які проходять військову службу під час особливого періоду, визначеного законами України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та «Про військовий обов'язок і військову службу» (абзац пункту 1 частини першої статті 4);
- особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме […] юридичну практику, в тому числі адвокатську […], іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності (пункт 5 частини першої).
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах […] 5 […] частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464).
Єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати (частина п'ята статті 7 Закону №2464).
Єдиний внесок не входить до системи оподаткування (частина друга статті 8 Закону №2464).
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (частина четверта статті 8 Закону №2464).
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску (п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI).
Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах […] 5 […] частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону №2464).
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина 12 статті 9 Закону №2464).
Відповідно до пункту 9-19 розділу VIII Закону №2464 тимчасово, з 1 березня 2022 року до припинення або скасування воєнного стану в Україні та протягом дванадцяти місяців після припинення або скасування воєнного стану, особи, зазначені у пунктах […] 5 […] частини першої статті 4 цього Закону, мають право не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе. При цьому положення абзацу другого пункту 2 частини першої статті 7 цього Закону щодо таких періодів для таких осіб не застосовується. При цьому такими особами розрахунок єдиного внеску у складі податкової декларації не заповнюється за період, в якому відповідно до абзацу першого цього пункту єдиний внесок не нараховувався, не обчислювався та не сплачувався.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» №1105-XIV від 23.09.1999 (зі змінами та доповненнями, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1105).
У Законі №1105 терміни вживаються в такому значенні:
- загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - соціальне страхування) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованим особам за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності (далі - кошти соціального страхування), коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством;
- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є одним із видів загальнообов'язкового державного соціального страхування;
- страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає соціальному страхуванню відповідно до видів соціального страхування;
- страховик - Пенсійний фонд України;
- страхові випадки за соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності - подія, з настанням якої виникає право застрахованої особи, членів її сім'ї або іншої особи на отримання відповідно до цього Закону страхових виплат;
- страхові внески - кошти, що надходять від сплати єдиного внеску;
- мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), встановлених законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).
- терміни «застрахована особа» та «страхувальники» вживаються у значеннях, наведених у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Частиною першою статті 7 Закону №1105-XIV передбачено, що кошти соціального страхування, що надходять від сплати єдиного внеску, повинні забезпечувати здійснення страхових виплат застрахованим особам та надання їм соціальних послуг, передбачених цим Законом;.
Частиною першою статті 11 Закону №1105-XIV визначено, що страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності підлягають […] особи, які провадять незалежну професійну діяльність.
Частиною 1 статті 12 Закону №1105-XIV передбачено, що право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи […]. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та за який щомісяця сплачено страхові внески в сумі не менше мінімального страхового внеску, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.
Період відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, отримання виплат за окремими видами соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.
Страховий стаж обчислюється за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, у тому числі за даними про трудову діяльність працівників, внесеними відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а за періоди до 1 липня 2000 року - у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше (частина перша, друга статті 14 Закону №1105).
Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі страхових виплат, які повністю або частково компенсують втрату заробітної плати (доходу), у разі настання одного з таких страхових випадків: 1) тимчасова непрацездатність внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, а також тимчасова непрацездатність на період реабілітації внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві […] (п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону №1105).
Підстави для відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності застрахованій особі визначені ст. 16 Закону №1105: 1) у разі одержання застрахованою особою травми або її захворювання при вчиненні нею кримінального правопорушення; 2) у разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби; 3) за час перебування під арештом і за час проведення судово-медичної експертизи; 4) за час примусового лікування, призначеного за судовим рішенням; 5) у разі тимчасової непрацездатності у зв'язку із захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або дій, пов'язаних із таким сп'янінням; 6) за період перебування застрахованої особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці, додатковій відпустці у зв'язку з навчанням; 7) за період тимчасової непрацездатності, зазначений у листку непрацездатності, визнаному необґрунтованим.
Страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності). Допомога по тимчасовій непрацездатності […] надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 1 ст. 22 Закону №1105).
Підставою для фінансування страхувальників територіальними органами уповноваженого органу управління є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами (ч. 1 ст. 26 Закону №1105).
Постановою Правління Пенсійного фонду України від 22.12.2022 №28-3 «Деякі питання фінансування для здійснення виплат та надання соціальних послуг, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» установлено, що Порядок фінансування страхувальників для надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві за рахунок коштів Фонду соціального страхування України, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України від 19 липня 2018 року №12, діє до прийняття правлінням Пенсійного фонду України нового механізму фінансування страхувальників для надання страхових виплат відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» і застосовується з урахуванням наступного: фінансування для здійснення страхових виплат, визначених Законом України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», здійснюється централізовано Пенсійним фондом України на підставі заяв-розрахунків, що містять інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами; заява-розрахунок та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам подаються страхувальниками через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а також можуть подаватися у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м. Києві за основним місцем обліку страхувальників; головні управління Пенсійного фонду України в областях та м. Києві здійснюють зв'язок зі страхувальниками та обмін інформацією, а у разі відсутності повідомлення про виплату коштів застрахованим особам здійснюють перевірку використання страхувальником страхових коштів. Відповідно до пункту 7, 8 Порядку №12, інформація, внесена страхувальником до заяви-розрахунку, повинна повністю відповідати документам, на підставі яких здійснено призначення матеріального забезпечення та окремі виплати потерпілим на виробництві (членам їх сімей), та бути відображена в реєстрах бухгалтерського обліку. Відповідальність за достовірність даних, наведених у заяві-розрахунку, несе страхувальник.
Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення після надходження заяви-розрахунку здійснює перевірку інформації, наведеної у ній, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, наявність у Фонді зареєстрованого нещасного випадку або профзахворювання (у разі проведення виплат потерпілим на виробництві (членам їх сімей), правильності нарахування виплат та у разі відсутності зауважень протягом десяти робочих днів здійснює фінансування сум, зазначених у заяві-розрахунку.
Робочий орган виконавчої дирекції Фонду або його відділення у разі потреби має право здійснювати обмін інформацією зі страхувальником шляхом направлення запиту щодо уточнення інформації, наведеної у заяві-розрахунку.
У разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення. Перевірка заяви-розрахунку, надання рекомендацій за її результатами, фінансування заяви-розрахунку або надання обґрунтованої відмови у її прийнятті здійснюється робочими органами Фонду або їх відділеннями протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку.
Системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє суду сформулювати такі висновки щодо їх тлумачення з метою застосування:
соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає страхові виплати за рахунок коштів цієї системи у зв'язку із настанням страхових випадків (в т.ч. тимчасовою втратою працездатності) застрахованим особам.
Для набуття права отримувати виплати за рахунок коштів системи соціального страхування фізична особа повинна мати в періоді, в якому стався страховий випадок, статус «застрахованої особи» в розумінні Закону №2464. Набуття цього статусу передбачає сплату за цю особу страхових внесків - або нею самою («за себе»), або її роботодавцем (страхувальником). При цьому розмір страхових внесків варіюється від мінімального (обчислюється на підставі пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464 виходячи з розміру мінімальної заробітної плати) до максимального за ставкою 22% від доходу застрахованої особи, що є базою для нарахування єдиного внеску (в складі якого сплачуються страхові внески за різними видами соціального страхування).
Нарахування страхових внесків в розмірі, що визначається у відсотковому відношенні від доходу фізичної особи, а також їх сплата страхувальником є необхідними умовами існування системи соціального страхування, тому такі дії визначені Законом №2464 та Законом №1105 обов'язком страхувальників, виконання якого зумовлює набуття фізичними особами статусу застрахованих. Отже, обов'язку страхувальника нарахувати та сплатити страхові внески (в складі єдиного внеску) з доходів особи кореспондує право застрахованої особи отримувати страхові виплати у випадку настання страхового випадку.
Страховик (ПФУ) перед виплатою коштів, нарахованих в якості страхової виплати застрахованій особі у зв'язку із настанням страхового випадку, має повноваження перевіряти подану страхувальником заяву-розрахунок та додані до неї документи; у разі виявлення помилок та/або недостовірних відомостей заява-розрахунок повертається страхувальнику з відповідними рекомендаціями щодо їх усунення.
Для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (в т.ч. адвокатську практику) страхувальник та застрахована особа співпадають (є однією особою). Отже, такі фізичні особи для набуття статусу застрахованих в розумінні Закону №1105 зобов'язані самостійно декларувати отримані ними доходи, нараховувати та сплачувати від їх суми єдиний внесок згідно Закону №2464. Відповідно до абзаців третього та п'ятого частини восьмої статті 9 Закону №2464 ці особи як платники єдиного внеску:
- зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок;
- подавати звітність до податкового органу за звітний період, яким є календарний рік.
Страховий випадок (тимчасова втрата працездатності) для фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, може настати в межах календарного кварталу, за який в цієї особи ще не виник обов'язок ані подати звітність про отримані доходи, ані сплатити єдиний внесок, що могло б створити перешкоди в доказуванні власного статусу «застрахованої особи» (відсутність з об'єктивних причин задекларованих доходів та/або сплачених страхових внесків в періоді, в якому настав страховий випадок). Проте чинне законодавство передбачає алгоритм дій особи для отримання страхових виплат за описаної ситуації.
Так, наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859 «Про затвердження форми податкової декларації про майновий стан і доходи та інструкції щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1298/27743 (далі - Наказ №859), передбачено, що у разі необхідності впродовж року призначення […] страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, позначкою «х» зазначається тип форми […] «призначення матеріального забезпечення, страхових виплат». Розрахунок з такою позначкою має містити дані, актуальні до дати […] настання страхового випадку за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням. У розділі такої декларації «Загальні відомості» за потреби проставляється додаткова позначка «довідкова». Декларація типу «звітна» або «звітна нова» із одночасним зазначенням додаткової позначки «довідкова» - це декларація, що подається платниками єдиного внеску, визначеними пунктами […] 4 […] частини першої статті 4 Закону за себе за період до дати настання страхового випадку.
Спір між сторонами цієї адміністративної справи виник у зв'язку із тим, що ГУ ПФУ у Львівській області повернуло ОСОБА_1 як страхувальнику заяву-розрахунок №2958810135-2023-8 від 17.07.2023 для отримання фінансування допомоги по тимчасовій непрацездатності за період з 22.03.2023 по 29.06.2023, котру ОСОБА_1 нарахував собі як застрахованій особі (особі, яка провадить адвокатську практику та отримала від неї в лютому-березні 2023 року дохід в сумі 15000 грн.).
Аргументи ГУ ПФУ на обґрунтування цього рішення зводяться до того, що заява-розрахунок від 17.07.2023 та додані до неї документи не доводять статусу ОСОБА_1 як застрахованої особи в березні 2023 року (місяці, в якому 17.03.2023 настала тимчасова втрата працездатності), оскільки:
- відсутнє нарахування доходу від незалежної професійної діяльності за березень 2023 року (не подано звітної декларації про доходи з позначкою «довідкова», подання якої передбачене Наказом №859 для випадків, коли строк подання фізичною особою, що претендує на отримання страхових виплат, щорічної звітності про отримані доходи ще не настав);
- відсутня сплата єдиного внеску з доходу, отриманого від незалежної професійної діяльності за березень 2023 року.
ОСОБА_1 , в свою чергу, на підтвердження наявності в нього статусу застрахованої особи покликається на договір про надання правової допомоги №1 від 27.02.2023 як на доказ отримання в лютому-березні 2023 року доходу від адвокатської практики в сумі 15000 грн. та на п. 69 підрозділу 10 Податкового кодексу України як на правову підставу несплати єдиного внеску з доходу в сумі 15000 грн. у встановлені Законом №2464 строки (до 19.04.2023).
При оцінці обставин справи та аргументів сторін через призму застосовних норм права суд керується такими мотивами:
1. ОСОБА_1 в період з 11.03.2022 по 23.02.2023 був застрахованою особою відповідно до Закону №1105, оскільки був військовослужбовцем, за якого сплачував страхові внески його страхувальник - військова частина НОМЕР_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3 ). Ця обставина підтверджується відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 за формою ОК-7 з відмітками «так» в графі «позначка про сплату страхових внесків» за вказаний період, а джерелом доходу - страхувальником вказано юридичну особу з ідентифікаційним кодом 08682683. У зв'язку із звільненням ОСОБА_1 з військової служби з 24.02.2023 він втратив статус застрахованого, а ВЧ НОМЕР_1 - страхувальника.
2. Оцінюючи аргументи позивача про те, що в період з 27.02.2023 по 17.03.2023 він був застрахованим як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність (адвокатська практика) та отримав дохід в сумі 15000 грн. (1000 грн./день - як базу для розрахунку суми допомоги по втраті працездатності) суд констатує таке:
- ОСОБА_1 покликається на договір №1 від 27.02.2023 як на доказ отримання в період 27.02.2023-17.03.2023 доходу в сумі 15000 грн., хоча цей документ лише містить домовленість з клієнтом про розмір гонорару адвоката, проте не передбачає будь-яких строків сплати гонорару. Водночас позивач не долучає будь-яких доказів на підтвердження того, що цей договір фактично виконувався, а адвокат в означений період дійсно отримав дохід в сумі 15000 грн. Отже, долучений позивачем доказ не відповідає критеріям належності, достовірності та достатності для цілей доказування обставин, на які він покликається;
- належним доказом отримання доходу від адвокатської практики для цілей доведення статусу застрахованого відповідно до Закону №1105 є декларація за спеціально передбаченою формою відповідно до Наказу №859. Проте станом на дату подання заяви - розрахунку від 17.07.2023 ОСОБА_1 не подав до ГУ ПФУ з метою отримання страхових виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням декларації з даними, актуальними до дати настання страхового випадку з додатковою позначкою «довідкова» (в порядку, передбаченому Наказом №859) за себе, в якій слід було відобразити наявність доходів від адвокатської практики за період до дати настання страхового випадку (за твердженням позивача - з 27.02.2023 до 17.03.2023);
- позивач не надав суду доказів декларування доходу від адвокатської практики в сумі 15000 грн., отриманого в 2023 році (в т.ч. лютому-березні 2023 року) від джерела доходу - клієнта за договором №1 від 27.02.2023 ( ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ), за наслідками річного декларування за 2023 рік;
- як станом на дату подання заяви - розрахунку від 17.07.2023, так і станом на дату розгляду справи ОСОБА_1 не нарахував та не сплатив єдиний внесок з суми 15000 грн., яку, як стверджує позивач, він отримав як дохід від адвокатської практики в період з 24.02.2023 по 17.03.2023, що підтверджується відомостями Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування щодо ОСОБА_1 за формою ОК-7 за вказаний період..
3. Оцінюючи аргументи позивача про те, що він не сплатив єдиний податок з доходу в сумі 15000 грн. до 19.04.2023 включно на підставі п. 69 підрозділу 10 Податкового кодексу України суд враховує те, що відповідно до частини другої статті 8 Закону №2464 єдиний внесок не входить до системи оподаткування, а порядок його нарахування, обчислення та сплати визначається цим Законом, тому ПК України в принципі незастосовний до спірних правовідносин, а покликання на його норми є помилковим;
4. Наведена вище оцінка зібраних у справі доказів свідчить про те, що ГУ ПФУ у Львівській області дійшло правильного висновку, що заява-розрахунок від 17.07.2023 та додані документи не містили підтвердження статусу ОСОБА_1 як застрахованої особи в березні 2023 року, тобто періоді, в якому настала тимчасова непрацездатність. Отже, страховик реалізував власні повноваження щодо перевірки поданої страхувальником заяви-розрахунок та пересвідчився, що заявник не довів статусу ОСОБА_1 як застрахованої особи, тому правомірно повернув страхувальнику заяву з відповідними рекомендаціями щодо усунення виявлених недоліків;
5. Оцінюючи аргументи відповідача щодо пункту 9-19 розділу VIII Закону №2464 щодо використання особами, зазначеним у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, можливості тимчасово (на час воєнного стану) не нараховувати, не обчислювати та не сплачувати єдиний внесок за себе, суд погоджується з підходом ПФУ, відповідно до якого особи, які скористалися описаною можливістю та не сплачують за себе страхових внесків до системи соціального страхування, не можуть претендувати на отримання з цієї системи страхових виплат. Цей підхід відповідає описаним в Законі №2464 та Законі №1105 засадам функціонування системи соціального страхування, відповідно до яких праву отримувати страхові виплати кореспондує обов'язок нараховувати та сплачувати страхові внески. Оскільки ОСОБА_1 не нараховував та не сплачував страхових внесків зі стверджуваного ним доходу від адвокатської практики за березень 2023 року в сумі 15000 грн., то підстав вважати його застрахованим в цей період немає.
6. Оцінюючи аргументи позивача щодо порушення відповідачем при прийнятті оскарженого рішення вимог ст.ст. 16, 25 Закону №1105 (щодо відсутності підстав для відмови застрахованій особі в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності, неврахування порядку розрахунку (доходу для обчислення допомоги), суд визнає їх помилковими. Ці норми права є незастосовними до спірних правовідносин, оскільки регулюють правовідносини ПФУ із застрахованою особою, а позивач станом на період тимчасової втрати працездатності 17.03.2023 не був застрахованим відповідно до Закону №1105 та Закону №2464 (цей висновок детально вмотивовано вище).
Підсумовуючи наведені мотиви, суд дійшов висновку, що відповідач не порушив процедуру розгляду заяви-розрахунку від 17.07.2023 та правомірно не прийняв її до оплати, оскільки долучені позивачем документи та відомості Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного страхування не доводили наявності в нього статусу застрахованої особи, що має право на страхові виплати з системи соціального страхування, станом на дату тимчасової втрати ним працездатності. З огляду на це позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, тому в їх задоволенні слід відмовити.
Відповідно до встановлених ст. 139 КАС України правил розподілу судових витрат понесені позивачем витрати на сплату судового збору покладаються на нього. Сторони не надали суду доказів понесення інших видів судових витрат, що підлягають розподілу при прийнятті рішення.
Керуючись ст.ст. 19-20,22,25-26,90,139,241-246, 250-255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Понесені позивачем судові витрати на сплату судового збору покласти на ньього.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович