05 грудня 2025 рокусправа № 380/12737/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач), від імені якого діє представник Савка Т.В., звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 , відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою № 380/12365/25 від 23.06.2025 суд роз'єднав позовні вимоги ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 в самостійні провадження, в провадженні цієї справи будуть розглядатися такі вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020, 2022, 2023, та 2024 роки та невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023, та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки за 2020, 2022, 2023, та 2024 роки та невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2020, 2021, 2022, 2023, та 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день виключення ОСОБА_1 зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач повідомив, що у період з 07.09.2020 по 12.05.2025 проходив військову службу у Збройних Силах України; відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 137 з 12.05.2025 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач зазначає, що є учасником бойових дій; вважає протиправною бездіяльність відповідача, яка виразилась у тому, що на момент його виключення із списків особового складу частини 12.05.2025 відповідач не провів розрахунку щодо виплати грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки для учасників бойових дій, передбаченої пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», яку позивач за період з 2020-2024 роки не використав.
Відповідач позов не визнає з підстав зазначених у відзиві, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначає, з військової частини НОМЕР_1 позивач переведений для подальшого несення військової служби в інший підрозділ, юридичного факту звільнення зі Збройних Сил України не відбувалось. Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки позивач не звільнявся з військової служби, а продовжує її проходити в Збройних Силах України, тому спірні компенсації відпусток не отримував та не міг отримати. Більше того, саме з метою збереження та подальшої реалізації права позивача на отримання компенсації за невикористані дні відпустки військовою частиною НОМЕР_1 у наказі від 12.05.2025 №137 чітко прописано за які роки позивачем не використано дні відпусток. А відповідно вжито всіх заходів з метою реалізації права позивача на отримання такої компенсації в майбутньому при звільненні з лав Збройних Сил України.
Суд з'ясував зміст позовних вимог, дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази, оцінив їх в сукупності та встановив такі фактичні обставини справи та відповідні правовідносини:
ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.05.2025 № 137 (по стройовій частині) вважається таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби - АДРЕСА_1 , з 12 травня 2025 року виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 12.05.2025 № 137 (по стройовій частині) зазначено, що: 1) щорічна основна відпустка за 2020, 2022,2023,2024 роки не надавалася, за 2021 рік - використана терміном 30 діб, за 2025 рік використана терміном 15 діб; 2) додаткова відпустка, передбачена статтею 16-2 Закону України «Про відпустки», як учаснику бойових дій за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 не надавалась, грошова компенсація не виплачувалася. (а.с. 11).
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права та мотивами щодо їх застосування до спірних правовідносин:
правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлення єдиної системи їх соціального та правового захисту, гарантування військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливих умов для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулювання відносини у цій галузі визначено Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» №2011-XII від 20.12.1991 року (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону 2011-XII у рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки".
Наказом Міністра оборони України затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 №260 (далі - Порядок № 260).
Так, відповідно до пункту 1, 3, 6 розділу XXXI Порядок №260 грошове забезпечення у разі звільнення з військової служби виплачується, зокрема, військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби) - у розмірі грошового забезпечення, передбаченого для займаної посади з дня одержання військовою частиною наказу чи письмового повідомлення про звільнення до дня виключення наказом зі списків особового складу включно, але не більше ніж до дня здавання справ та посади (в межах установлених Міністром оборони України строків) або до дня закінчення щорічної відпустки, яка надається після здавання справ та посади.
У рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Аналіз наведених вище норм, на які позиівач покликається як на правову підставу свого позову, дає можливість зробити висновок, що компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки виплачується військовослужбовцю під час звільнення з військової служби, а не при зміні місця проходження цієї служби.
Суд зазначає, що відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 № 137 від 12.05.2025 позивач виключений зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення у зв'язку із подальшим направленням його до нового місця служби. Отже, позивач не звільнений з військової служби, а продовжує її проходження в іншому підрозділі.
Оскільки відповідно до пункту 14 статті 10-1 Закону № 2011-XII та положень розділу XXXI Порядку № 260 обов'язок щодо виплати грошової компенсації за невикористані відпустки виникає виключно у зв'язку із звільненням військовослужбовця з військової служби, а не у зв'язку з його переведенням до іншої військової частини для подальшого проходження служби, то позивач не має підстав вимагати виплати грошової компенсації за невикористані відпустки на підставі наказу № 137 від 12.05.2025.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є безпідставними, тому у їх задоволенні слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат за приписами статті 139 КАС України суд не вирішує, оскільки позивач згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а сторони не надали доказів понесення інших видів судових витрат.
Керуючись ст.ст. 19-22,25-26, 90, 139, 229, 241-246, 251, 255, 257-258, 295, КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляти.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення.
СуддяМоскаль Ростислав Миколайович