вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"25" листопада 2025 р. Cправа № 902/774/25
Господарський суд Вінницької області у складі судді Шамшуріної Марії Вікторівни за участю секретаря судового засідання Багулової Є.О.,
розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Заступника керівника Уманської окружної прокуратури (20301, Черкаська область, місто Умань, вулиця Гайдамацька, будинок 16, ідентифікаційний код юридичної особи 02911119)
в інтересах держави в особі:
позивача - Відділу освіти Жашківської міської ради (19201, Черкаська обл., Уманський р-н, місто Жашків, вул. Соборна, будинок 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41779881)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Бурбело Олександри, будинок 3, квартира 83, ідентифікаційний код юридичної особи 41716575)
про визнання недійсними додаткових угод до договору та стягнення неустойки у розмірі 726 023,86 гривень
за участю:
прокурора - Суходоля М.В., згідно посвідчення
представник позивача - не з'явився
представник відповідача - адвокат Путілін Є.В., згідно довіреності
До Господарського суду Вінницької області 10.06.2025 року надійшла позовна заява № б/н від 10.06.2025 (вх. № 825/25 від 10.06.2025) Заступника керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Жашківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" з такими вимогами:
- визнати недійсними додаткові угоди № 1 від 29.08.2024 та № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В";
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" на користь Відділу освіти Жашківської міської ради 248 954,86 гривень пені та 477 069,00 гривень штрафу.
Ухвалою від 16.06.2025 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 902/774/25, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 31.07.2025 о 10:30 год.
04.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 04.07.2025 (вх. № 01-34/7119/25 від 04.07.2025) у якому відповідач заперечив щодо заявлених вимог з підстав зазначених у відзиві, у задоволенні позову просив відмовити або зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.
31.07.2025 від прокурора надійшли додаткові пояснення по справі № б/н від 30.07.2025 (вх. № 01-34/8016/25 від 31.07.2025).
У судовому засіданні 31.07.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у підготовчому засіданні у справі № 902/774/25 до 14:00 13.08.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
13.08.2025 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 13.08.2025 (вх. № 01-34/8465/25 від 13.08.2025).
Ухвалою від 13.08.2025 суд постановив закрити підготовче провадження у справі № 902/774/25, призначити справу № 902/774/25 до судового розгляду по суті у судовому засіданні 11.09.2025 року о 10:00 год.
11.09.2025 до суду від відповідача надійшла заява № б/н від 11.09.2025 (вх. № 01-34/9622/25 від 11.09.2025) про поновлення строку та долучення доказів.
За наслідком судового засідання 11.09.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/774/25 по суті до 09:30 14.10.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
01.10.2025 від відповідача надійшла заява вх. № 01-34/10509/25 від 01.10.2025 про долучення доказів.
14.10.2025 від прокурора надійшли пояснення № б/н від 13.10.2025 (вх. № 01-34/11077/25 від 14.10.2025).
За наслідком судового засідання 14.10.2025 судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/774/25 по суті до до 16:00 28.10.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
24.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява вх. № 01-34/11543/25 від 24.10.2025 у якій відповідач зауважив щодо зменшення розміру неустойки та просив відмовити у задоволенні позову або зменшити розмір штрафних санкцій на 90%.
28.10.2025 до суду від відповідача надійшла заява про стягнення витрат № б/н від 27.10.2025 (вх. № 01-34/11619/25 від 28.10.2025) у якій відповідач просив здійснити розподіл судових витрат при ухваленні рішення по справі, долучив копії документів на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
28.10.2025 від прокурора надійшли пояснення № б/н від 28.10.2025 (вх. № 01-34/11666/25 від 28.10.2025).
У судовому засіданні 28.10.2025 року судом постановлено ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні з розгляду справи № 902/774/25 по суті до 14:00 25.11.2025, яку занесено до протоколу судового засідання.
21.11.2025 від прокурора надійшло клопотання № б/н від 21.11.2025 (вх. № 01-34/12587/25 від 21.11.2025) про зменшення судових витрат на професійну правничу допомогу.
На визначену судом дату у судове засідання з'явився прокурор, представник відповідача. Представник позивача не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи позивач повідомлений ухвалою від 31.10.2025, про що свідчить відповідна довідка про доставку електронного листа.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Частиною 1 статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно пункту 1 частини 3 статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України учасників справи було належним чином повідомлено про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а позивач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у розгляді справи і його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача.
Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечив, у задоволенні позову просив відмовити.
За наслідками розгляду справи, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час проголошення вступної та резолютивної частин рішення суду.
На оголошення вступної та резолютивної частин рішення представники сторін не з'явилися, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частини рішення долучено до матеріалів справи без проголошення.
Суть спору:
Заступник керівника Уманської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Відділу освіти Жашківської міської ради звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 29.08.2024 та № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" на користь Відділу освіти Жашківської міської ради 248 954,86 гривень пені та 477 069,00 гривень штрафу.
В обгрунтування заявлених вимог прокурор зазначив, що за результатами проведення електронного аукціону та оцінки і розгляду тендерної пропозиції тендерним комітетом Відділу освіти Жашківської міської ради прийнято 19.07.2024 рішення про визначення переможцем процедури закупівлі згідно предмету закупівлі: "Металопластикові конструкції (вікна та двері)" - код національного класифікатора України ДК 021:2015 - 44220000-8 столярні вироби вартістю 5 499 900,00 гривень Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" та за результатами проведення закупівлі UA-2024-05-13-000079-a між Відділом освіти та "Глорія-В" 19.07.2024 укладено договір № 310 про закупівлю товару за бюджетні кошти. Строк поставки товару визначено сторонами у пункті 5.1 договору - до 01.09.2024 (включно).
За твердженням прокурора, незважаючи на визначений сторонами у договорі строк поставки товару до 01.09.2024 (включно), фактична поставка постачальником частини предмету закупівлі: "Металопластикові конструкції (вікна та двері)" - код національного класифікатора України ДК 021:2015 - 44220000-8 столярні вироби відбулась з його порушенням, а саме, 02.09.2024, 10.09.2024, 11.11.2024 та 29.11.2024, про що свідчать видаткові накладні від 02.09.2024 за № ТВ-0000221, від 10.09.2024 за №№ 0000209, ТВ-0000211, від 11.11.2024 за № ТВ-0000224, від 29.11.2024 за №№ ТВ-0000219, ТВ-0000242, ТВ-0000244.
Прокурор зазначив, що строк поставки товару неодноразово продовжено сторонами, зокрема на підставі додаткової угоди № 1 від 29.08.2024 строк поставки товару продовжено до 31.10.2024 (включно) та надалі на підставі додаткової угоди № 2 від 31.10.2024 - до 30.11.2024 (включно).
Підставою для укладення додаткової угоди № 1, за твердженням прокурора став лист постачальника № 12.08-02 від 12.08.2024 у якому відповідач зазначив про оскарження результатів закупівлі до Антимонопольного комітету України, внаслідок чого було зміщено момент укладення договору (19.07.2024), зменшено термін поставки товару, який був запланований при оголошенні закупівлі, у зв'язку з чим постачальник просив продовжити термін поставки товару до 31.10.2024.
Підставою для укладення додаткової угоди № 2 став лист постачальника № 29.10-01 від 29.10.2024, у якому відповідач зазначив, що на наявність робочої сили на підприємстві критично вплинуло посилення мобілізації, у зв'язку з чим процес поставки товару та надання супутніх послуг згідно договору також потребує більше часу. Також у вказаному листі відповідачем було зазначено, що у Пугачівському ліцеї виникли додаткові роботи, які не були передбачені умовами договору (оскільки будівля ліцею не є новою, при вийманні старих рам із стін будівлі нижній опорний ряд цегли, на яку спирались рами - зруйнувався; нові конструкції потрібно монтувати на стійку поверхню, для цього потрібно улаштувати новий ряд цегляної кладки; зазначені роботи потребують додаткового часу), відтак постачальник просив продовжити термін поставки товару до 30.11.2024.
Прокурор зазначив, що зі змісту укладених сторонами оспорюваних додаткових угод, якими внесено зміни до договору, вбачається, що зміни до договору щодо продовження строку поставки товару внесено на підставі п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", але без зазначення посилання на документально підтверджені об'єктивні обставини, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили. Водночас, ані вимогами п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", якою передбачено випадки зміни істотних умов договору в частині продовження строків дії договору, ані Договором, не передбачено можливості зміни істотних умов договору без наявності випадків, передбачених законодавством.
Прокурор стверджує, що будь-яких обґрунтованих, законних підстав та документально підтверджених об'єктивних обставин для продовження строку поставки товару за договором на дату укладання додаткових угод № 1 від 29.08.2024 та № 2 від 31.10.2024 не було; укладення додаткових угод № 1 від 29.08.2024 та № 2 від 31.10.2024 про суттєве продовження строку поставки товару без належного обгрунтованого документального підтвердження виникнення об'єктивних обставин, що спричинили продовження строку поставки товару суперечить нормам статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", положенням п. 8.1 - 8.4 договору та не відповідає також вимогам тендерної документації.
Прокурор зазначив, що додаткові угоди № 1 та № 2 до договору укладені з порушенням вимог частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", відтак відповідно до статей 16, 203, 215 ЦК України, статті 207 ГПК України останні підлягають визнанню недійсними. Враховуючи, що оскаржувані додаткові угоди до договору укладено з порушенням вимог чинного законодавства та підлягають визнанню недійсними, з відповідача повинні бути стягнуті передбачені договором штрафні санкції.
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та просив у задоволенні позову відмовити.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач зазначив, що 22.05.2024 року був проведений аукціон закупівлі UA-2024-05-13-000079-a за результатами якого Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕД Темп" зайняло 1 місце із сумою 5 499 800,00 гривень. Із сумою 5 499 800,00 гривень ТОВ "Глорія-В" зайняло 2 місце, проте замовником було складено протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою "Про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Глорія-В" № 123 від 23.05.2024 року.
Надалі, за твердженням відповідача учасником ТОВ "Глорія-В" було подано скаргу від 28.05.2024 до Антимонопольного комітету України про визнання рішення замовника Відділу освіти Жашківської міської ради у закупівлі "Металопластикові конструкції (вікна та двері)" - код національного класифікатора України ДК 021:2015 - 44220000-8 Столярні вироби UA-2024-05-13-000079-a про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Глорія-В", оформленого протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою № 123 від 23.05.2024 неправомірним, прийнятим із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель та про зобов'язання Відділу освіти Жашківської міської ради скасувати вказане рішення, направлення пропозиції ТОВ "Глорія-В" на повторний розгляд.
Відповідач зазначив, що рішенням комісії Антимонопольного комітету України №9937-р/пк-пз від 06.06.2024 зобов'язано Відділ освіти Жашківської міської ради скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Глорія-В" та рішення про визначення ТОВ "Лайнс Гласс 11 13" переможцем процедури закупівлі № UA-2024-05-13-000079-a.
За твердженням відповідача, замовником попереднє рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Глорія-В" від 23.05.2024 №123 було скасовано, повторно проведено розгляд тендерної пропозиції учасника ТОВ "Глорія-В" та складено протокол щодо прийняття рішення уповноваженою особою "Про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Глорія-В" №136 від 17.06.2024 року. ТОВ "Глорія-В" у свою чергу повторно було подано скаргу від 21.06.2024 до Антимонопольного комітету України на вказане рішення.
Рішенням комісії Антимонопольного комітету України №11486-р/пк-пз від 02.07.2024 зобов'язано Відділ освіти Жашківської міської ради скасувати рішення про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Глорія-В" та рішення про визначення ТОВ "Лайнс Гласс 11 13" переможцем процедури закупівлі № UA-2024-05-13-000079-a.
Протоколом щодо прийняття рішення уповноваженою особою від 08.07.2024 року №147 Відділ освіти Жашківської міської ради вирішив визначити переможцем процедури закупівлі № UA-2024-05-13-000079-a учасника торгів ТОВ "Глорія-В" з тендерною пропозицією 5 499 900,00 грн., прийняти рішення про намір укласти договір про закупівлю з переможцем.
Відповідач зазначив, що у зв'язку із зволіканням прийняття рішення про визначення переможця замовником, майже два місяці ТОВ "Глорія-В" не могло підписати договір із замовником та приступити до виконання своїх зобов'язань по договору.
Договір №310 між замовником Відділом освіти Жашківської міської ради та переможцем закупівлі ТОВ "Глорія-В" був підписаний лише 19.07.2024, відтак термін на виконання умов цього договору значно затягнуто.
Відповідач зауважив, що пунктом 4 додатку 4 до тендерної документації було визначено, що на переможця торгів покладено обов'язок підписати договір із замовником не пізніше ніж через 15 днів з дня прийняття рішення про намір укласти договір про закупівлю та не раніше ніж через 5 днів з дати оприлюднення на веб-порталі уповноваженого органу повідомлення про намір укласти договір про закупівлю.
Таким чином, на переконання відповідача термін, який мав бути виділений на роботу по вказаному договору з моменту визначення переможця ТОВ "Глорія-В" від 23.05.2024 року (оскільки в цей час замовник склав протокол про відхилення тендерної пропозиції ТОВ "Глорія-В" № 123 від 23.05.2024 року) та підписання договору між замовником та переможцем мало б відбутися не пізніше ніж через 15 днів, тобто 14.06.2024 року (крайній строк підписання договору).
Разом з тим, з огляду на оскарження відповідачем до Антимонопольного комітету України рішень Відділу освіти, оформлених протоколами від 23.05.2024 №123 та від 17.06.2024 №136 у зв'язку з їх неправомірністю, прийняттям із порушенням законодавства у сфері публічних закупівель та очікуванням рішення комісії Антимонопольного комітету України, визначений пунктом 4 додатку 4 до тендерної документації термін підписання договору відстрочився більше ніж на місяць (договір №310 від 19.07.2024 року був підписаний 19.07.2024 р.).
Відповідач зауважив, що об'єм поставки є значним (демонтаж, виготовлення, поставка та монтаж виготовлених металопластикових конструкцій в розрахунку на строки визначені у тендерній документації при умові вчасного укладання договору мали бути проведені протягом 2,5 місяців), договір, враховуючи затримку обумовлену оскарженням рішень замовника було укладено лише 19.07.2024р., виконати вказану роботу у 40 денний строк об'єктивно не було можливо, відтак між сторонами з урахуваннями вказаних обставин і була укладена додаткова угода №1 у якій строк було продовжено до 31.10.2024 р. (тобто на строк затримки термінів укладання договору пов'язаного з оскарженням процедури закупівлі).
На переконання відповідача, твердження прокурора що ТОВ "Глорія-В" ще до укладення договору заздалегідь вже усвідомлював обмежений строк для його виконання та мав розрахувати свої можливості для вчасного виконання взятих на себе зобов'язань є хибним, адже замовник Відділ освіти Жашківської міської ради на думку ТОВ "Глорія-В" був упереджено налаштований до співпраці з відповідачем, оскільки двічі своїми рішеннями відхиляв тендерну пропозицію відповідача, тим самим відтермінував визначення переможця закупівлі та укладання договору з ТОВ "Глорія-В", внаслідок чого відповідач об'єктивно не міг вчасно виконати роботи.
Щодо укладання додаткової угоди №2 від 31.10.2024 року, ТОВ "Глорія-В" зауважило, що її укладанню також передували об'єктивні обставини.
Відповідач зазначив, що об'єм поставки згідно специфікації до договору складав 243 металопластикових конструкцій з яких: Жашківському опорному ліцею №2, - 27 шт. вікон металопластикових, Жашківському ліцею №4 - 15 шт. вікон металопластикових, Жашківському опорному ліцею №5 - 6 шт. вікон металопластикових, Пугачівському ліцею - 54 шт. вікон металопластикових та 5 шт. дверей металопластикових, Скибинському ліцею - 22 шт. вікон метало пластикових та 1 шт. дверей металопластикових, Тетерівському ліцею - 65 шт. вікон метало пластикових, Воронецькому ліцею - 6 шт. вікон метало пластикових та 4 шт. дверей металопластикових, ЗДО №5 м. Жашкова - 27 шт. вікон металопластикових та 1 шт. дверей металопластикових та ЗДО №6 м. Жашкова - 6 шт. вікон металопластикових та 4 шт. дверей металопластикових.
Відповідач стверджує, що виготовленням вказаних конструкцій самостійно займається ТОВ "Глорія- В" закуповуючи необхідний матеріал у ТОВ "Надекс", що підтверджується договором поставки №16/06-1 від 16.06.2020 року; виготовлення мателопластикових конструкцій здійснюється за допомогою автоматичної установки суміщення та дозування; сервісне обслуговування та ремонт вказаної установки здійснюється також ТОВ "Надекс", що підтверджується додатковою угодою від 19.01.2024р.
За твердженням відповідача у вересні 2024 року сталася поломка вказаної установки і враховуючи завантаженість сервісних працівників ТОВ "Надекс" усунення поломки було здійснено лише через 20 днів, внаслідок чого було тимчасове призупинено виготовлення маталопластикових конструкцій, що спонукало ТОВ "Глорія-В" звернутись до замовника Відділу освіти Жашківської міської ради з проханням укласти додаткову угоду для продовження строків виконання робіт на один місяць.
З посиланням на викладене та визначені сторонами п.п. 11.2. умови договору №310 від 19.07.2024, п. 4 додатку № 2 порядок зміни умов договору, абз. 4 п. 4 до додатку №2 договору ТОВ "Глорія-В" зазначило, що повідомило замовнику поважні причини для продовження строку договору у порядку визначеному договором та зауважило щодо надання доказів поважних причин продовження строків.
З урахуванням наведеного, на переконання відповідача підстави для нарахування штрафних санкцій та пені за період з 02.09.2024 по 02.09.2024 у розмірі 3 389,01 грн; з 03.09.2024 по 10.09.2024 у розмірі 24 644,93 грн; з 11.09.2024 по 11.11.2024 у розмірі 176 357,69 грн; з 12.11.2024 по 29.11.2024 у розмірі 44 563,23 грн; загалом у розмірі 248 954,86 грн відсутні та підстави для нарахування розміру штрафу щодо прострочення виконання за договором станом на 29.11.2024 (4 770 690,00х10%):100% = 477 069,00 грн також відсутні.
Крім того, у відзиві відповідач зауважив, що позивач не зазначив у позові збитки, які він зазнав або міг зазнати, та не надав жодних доказів понесення таких збитків або наявності загрози їх понесення, тому на його думку справедливим та розумним є зменшення розміру штрафних санкцій (пені, штрафу). Також ним зауважено, що поведінка боржника має добросовісний характер, боржник не ухилявся від виконання зобов'язань і виконав їх у повному обсязі.
З урахуванням наведеного, відповідач просив відмовити у задоволені позову або зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.
На обгрунтування своїх правових позицій учасниками справи подавалися доповнення, пояснення щодо обставин справи та спірних правовідносин.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
13 травня 2024 року Відділом освіти Жашківської міської ради оприлюднено оголошення про проведення закупівлі UA-2024-05-13-000079-a за процедурою відкритих торгів за предметом "Металопластикові конструкції (вікна та двері) (ДК 021:2015:44220000-8:Столярні вироби)".
За результатами проведення закупівлі, 19 липня 2024 року між Відділом освіти Жашківської міської ради (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (далі - постачальник, відповідач) укладено договір №310 (далі - договір) (т. 1 а.с. 14-18).
Згідно з пунктом 1.1. договору постачальник бере на себе зобов'язання здійснити поставку і передати замовнику «Металопластикові конструкції (вікна та двері)» - код національного класифікатора України ДК 021:2015 - 44220000-8 Столярні вироби (надалі - товар) по найменуванню, в кількості та за цінами, які зазначені у специфікації, що є невід'ємною частиною договору (додаток № 1), а також виконати інші зобов'язання визначені у цьому договорі, а замовник - прийняти і оплатити постачальнику вартість товару в строки та порядку, передбаченими цим договором.
Відповідно до пункту 2.9. договору постачальник несе усі витрати та ризики, пов'язані з усуненням недоліків товару неналежної якості. Доставка товару (навантаження, транспортування, відвантаження, тощо) до місця, де буде проведено усунення недоліків та повернення товару замовнику здійснюється за рахунок постачальника.
За умовами пункту 3.1. договору ціна договору становить 5 499 900,00 грн., у тому числі ПДВ 916 650,00 грн. В ціну товару включені демонтаж/монтаж товару, всі додаткові витрати Постачальника, обов'язкові платежі, збори, податки, доставку, вартість інших супутніх послуг, а також вартість монтажу/демонтажу старих вікон.
Пунктом 3.2. договору сторонами визначено, що ціна за одиницю товару зазначена в специфікації договору.
Згідно з пунктом 5.1. договору поставка товару здійснюється на підставі письмової/електронної/телефонної або зробленої будь-яким іншим способом заявки замовника, в кількості, асортименті та за місцем поставки зазначеними в такій заявці, одноразово, протягом 5-ти днів з дня отримання заявки постачальником, до 01.09.2024 року (включно).
Відповідно до пункту 5.3. договору датою поставки товару вважається дата прийняття його замовником відповідно до видаткової накладної постачальника, оформленої у встановленому чинним законодавством порядку.
За умовами пунктів 6.3., 6.3.1. договору постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором.
Згідно з пунктом 7.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Пунктом 7.2. договору сторони визначили, що у разі порушення строку поставки товару, продавець сплачує замовнику пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки.
За змістом пункту 7.3. договору у випадку недопоставки товару в обсязі передбаченому договором продавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого товару.
Договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє по 31 грудня 2024 року, а в частині дії умов цього договору, які стосуються виконання зобов'язань у період дії гарантійного строку, визначеного у цьому договорі, та інші умови, виконання яких можуть виникнути після закінчення строку дії цього договору до повного виконання таких зобов'язань. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов'язань, що залишилися невиконаними.
Пунктом 12.1. договору визначено, що невід'ємною частиною цього договору є: додаток № 1: специфікація до договору; додаток № 2: порядок змін умов договору.
19 липня 2024 року сторонами договору було погоджено та підписано додаток № 1 до договору - специфікацію, якою погоджено найменування товару, кількість, ціну, загальну вартість товару, зокрема на загальну суму 5 499 900,00 гривень (т. 1 а.с. 16 зворот - 17 зворот).
Також сторонами підписано додаток № 2 до договору «Порядок змін умов договору».
Договір, додатки до договору підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача та скріплені печатками сторін.
Листом №12.08-02 від 12.08.2024 ТОВ "Глорія-В" повідомлено Відділ освіти Жашківської міської ради, що відповідно до пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється до 01.09.2024 року (включно) (т. 1 а.с. 49 зворот).
У листі №12.08-02 від 12.08.2024 товариством зазначено, що результати закупівлі кілька разів оскаржувались до Антимонопольного комітету України, тривалий період оскарження значно змістив момент укладення договору, тому договір було укладено лише 19.07.2024 року, що значно зменшило термін поставки товару, який був запланований при оголошенні закупівлі.
З урахуванням вказаних обставин, ТОВ "Глорія-В" просило продовжити термін поставки товару до 31.10.2024 року.
29 серпня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 310 від 19 липня 2024, за змістом якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору № 310 від 19.07.2024 року, укладеного між замовником та постачальником та викласти пункт 5.1. розділу V «Поставка товару» договору у наступній редакції:
« 5.1. Поставка товару здійснюється на підставі письмової/електронної/телефонної або зробленої будь-яким іншим способом заявки замовника, в кількості, асортименті та за місцем поставки зазначеними в такій заявці, одноразово, протягом 5-ти днів з дня отримання заявки постачальником, до 31.10.2024 року (включно)» (т. 1 а.с. 19).
У листі № 29.10.-01 від 29.10.2024 до Відділу освіти Жашківської міської ради ТОВ "Глорія-В" зауважено, що відповідно до п.5.1. договору, із змінами внесеними додатковою угодою №1 про внесення змін до договору від 29.08.2024 поставка товару здійснюється до 31.10.2024 року (включно) (т. 1 а.с. 49).
ТОВ "Глорія-В" у вказаному листі зазначено, що посилення мобілізації критично вплинуло на наявність робочої сили в Україні, у тому числі на підприємстві постачальника, у зв'язку із цим процес поставки товару та надання супутніх послуг згідно договору також потребує більше часу.
Крім того, у листі № 29.10.-01 від 29.10.2024 ТОВ "Глорія-В" повідомлено Відділ освіти, що у Пугачівському ліцеї виникли додаткові роботи, які не були передбачені умовами договору, зокрема, що будівля ліцею не є новою, при вийманні старих рам із стін будівлі нижній опорний ряд цегли, на яку спирались рами - зруйнувався, через те, що старі рами піддавались атмосферним впливам і відповідно ряд цегли розкришився. Так як, нові конструкції потрібно монтувати на стійку поверхню, для цього потрібно улаштувати новий ряд цегляної кладки. Зазначені роботи потребують додаткового часу, що в свою чергу також зміщує строк виконання зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного, відповідач у листі № 29.10.-01 від 29.10.2024 просив продовжити термін поставки товару до 30.11.2024.
31 жовтня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору № 310 від 19 липня 2024, за змістом якої сторони дійшли згоди викласти пункт 5.1. розділу V «Поставка товару» договору у наступній редакції:
« 5.1. Поставка товару здійснюється на підставі письмової/електронної/телефонної або зробленої будь-яким іншим способом заявки замовника, в кількості, асортименті та за місцем поставки зазначеними в такій заявці, одноразово, протягом 5-ти днів з дня отримання заявки постачальником, до 30.11.2024 року (включно)» (т. 1 а.с. 19 зворот).
Листом № 05.11-01 від 05.11.2024 ТОВ "Глорія-В" повідомлено Відділ освіти Жашківської міської ради про проведення замірів віконних та дверних проємів на місцях встановлення товару та встановлено, що фактичні розміри віконних та дверних проємів на місцях встановлення товару відрізняються від розмірів товару, які були вказані у додатку №2 до тендерної документації, зазначено, що виготовлення товару за розмірами, які були вказані у додатку №2 до тендерної документації та у специфікації до договору (додаток 1) і відповідно його подальший монтаж на місцях встановлення - є неможливим (т. 1 а.с. 50).
У вказаному листі товариством зауважено, що у зв'язку із відмінністю розмірів товару, які були зазначені у додатку 2 до тендерної документації та у специфікації до договору (додаток 1) з фактичними розмірами віконних та дверних проємів на місцях встановлення товару, ТОВ "Глорія-В" вважає за необхідне внести зміни до договору та привести у відповідність розміри товару, які зазначаються у специфікації до договору (додаток 1) до фактичних розмірів віконних та дверних проємів на місцях встановлення товару, та відповідно до фактичних розмірів самого товару, який встановлюється в освітніх закладах згідно договору.
Відповідачем у листі зазначено, що вартість договору залишається без змін, оскільки товариством поставлятиметься товар за кількістю та комплектністю передбаченими умовами договору та специфікацією до договору (додаток 1) та умовами тендерної документації та додатків до неї.
Згідно з пунктами 1, 2 укладеної між сторонами додаткової угоди № 3 від 05 листопада 2024 року про внесення змін до договору № 310 від 19 липня 2024 замовник та постачальник дійшли згоди внести зміни до договору № 310 від 19.07.2024 року та викласти додаток № 1: «Специфікація до договору» в новій редакції, що додається та вказаною додатковою угодою встановили, що розміри конструкцій, які будуть вказані у видаткових накладних, вважати такими, що відповідають додатковій угоді №3 від 05.11.2024 (т. 1 а.с. 20).
Відповідно до видаткової накладної № ТВ-0000208 від 23.08.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (вікна металопластикові) у кількості 27 000,00 штук на загальну суму 542 274,00 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 51).
За видатковою накладною № ТВ-0000220 від 26.08.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (вікна металопластикові) у кількості 10 000,00 штук на загальну суму 186 936,00 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 51 зворот).
Згідно з видатковою накладною № ТВ-0000221 від 02.09.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (вікна металопластикові) у кількості 10 000,00 штук на загальну суму 434 130,00 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 52).
Відповідачем 10.09.2024 відповідно до видаткових накладних № ТВ-0000209 та № ТВ-0000211 передано, а позивачем прийнято товар (вікна металопластикові) у кількості 21 000,00 штук на суму відповідно 267 255,00 гривень з ПДВ та 65 154,00 гривень з ПДВ (т. 1 а.с. 53, 52 зворот).
Відповідно до видаткової накладної № ТВ-0000224 від 11.11.2024 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (вікна металопластикові) у кількості 23 000,00 штук на загальну суму 519 078,00 гривень з ПДВ (т.1 а.с. 53 зворот).
29.11.2024 відповідно до видаткових накладних № ТВ-0000219 № ТВ-0000242 та № ТВ-0000244 відповідачем передано, а позивачем прийнято товар (вікна металопластикові) у кількості 152 000,00 штук на суму відповідно 548 367,00 гривень, на суму 1 373 649,00 гривень та на суму 1 563 057,00 гривень (т. 1 а.с. 54-55).
У вказаних видаткових накладних підставою для їх складення та передачі товару зазначено договір № 310 від 19.07.2024.
Як вбачається із наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій Відділом освіти Жашківської міської ради здійснено оплату вартості прийнятого товару за договором: згідно платіжної інструкції № 4253 від 27.08.2024 на суму 542 274,00 гривень, платіжної інструкції № 4340 від 28.08.2024 на суму 186 936,00,00 гривень, платіжної інструкції № 4430 від 02.09.2024 на суму 434 130,00 гривень, платіжної інструкції № 4580 від 11.09.2024 на суму 65 154,00 гривень, платіжної інструкції № 4581 від 11.09.2024 на суму 267 255,00 гривень, платіжної інструкції № 5933 від 18.11.2024 на суму 519 078,00 гривень, платіжної інструкції № 6268 від 06.12.2024 на суму 1 373 649,00 гривень, платіжної інструкції № 6275 від 09.12.2024 на суму 1 563 057,00 гривень (т. 1 а.с. 56-59 зворот).
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з огляду на таке.
Предметом позову в цій справі є матеріально - правові вимоги прокурора про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 29.08.2024, № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" на користь Відділу освіти Жашківської міської ради 248 954,86 гривень пені та 477 069,00 гривень штрафу.
Згідно статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин.
Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Щодо підстав представництва прокурором інтересів держави.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною 4 цієї статті.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави". Враховуючи, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом.
Відповідно до статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Частиною 4 статті 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Згідно з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року по справі № 912/2385/18, відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої).
Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема (але не виключно): повідомленням прокурора на адресу відповідного компетентного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від такого органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19 викладено висновок, що закон не зобов'язує прокурора подавати позов в особі усіх органів, які можуть здійснювати захист інтересів держави у спірних відносинах і звертатися з позовом до суду. Належним буде звернення в особі хоча б одного з них. Аналогічний висновок міститься в постановах Верховною Суду від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20, від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18.
Внесення змін до договору про закупівлю з недотриманням приписів чинного законодавства порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, у той час як дотримання законодавства у цій сфері суспільних відносин становить значний суспільний інтерес, захист якого відповідає функціям прокурора.
Подібний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 21.03.2019 у справі №912/898/18.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Зважаючи на докази, подані прокурором щодо підстав звернення з позовом в інтересах держави в особі визначеного прокурором позивача, суд вважає обґрунтованими підстави представництва прокурором інтересів держави в особі Відділу освіти Жашківської міської ради у цій справі.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин судом враховано таке.
Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсними спірних додаткових угод до договору закупівлі та стягнення з відповідача штрафних санкцій за договором.
Згідно положень статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до статті 11 ЦК України договір є однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Згідно частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина 1 статті 638 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 180 ГК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 статті 650 ЦК України визначено, що особливості укладення договорів на організованих ринках капіталу, організованих товарних ринках, аукціонах (публічних торгах), конкурсах тощо встановлюються відповідними актами законодавства.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади врегульовані Законом України "Про публічні закупівлі" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно пункту 25 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" публічна закупівля - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.
Приписами пункту 6 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару.
Згідно частини 1 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.
За своєю правовою природою укладений між cторонами договір є договором поставки товару.
За змістом статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно до вимог статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Частинами 1, 2 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За змістом частини 1 статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
В силу вимог частин 3, 4 статті 653 ЦК України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Надаючи оцінку правомірності укладених сторонами додаткових угод до договору в частині зміни строку поставки товару за договором, укладеним за результатами публічної закупівлі, необхідно враховувати приписи Закону України "Про публічні закупівлі", які регламентують підстави, умови та порядок внесення змін до договорів, укладених за процедурою закупівлі, який є спеціальним при регулюванні спірних правовідносин та підлягає застосуванню переважно щодо норм ЦК України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (постанова Верховного Суду від 08.11.2023 у справі №926/3421/22).
Приписами частини 4 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.
Згідно з пунктом 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Аналогічні за змістом положення передбачені у підпункті 4 пункту 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 12.10.2022 №1178 (далі - Особливості), за приписами яких істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпунктів 13 та 15 пункту 13) цих Особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, продовження строку дії договору про закупівлю та/або строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Із системного аналізу наведених норм ЦК України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що строк дії договору та строк виконання зобов'язань є істотними умовами договору про закупівлю.
Безпосереднє посилання на норми ЦК України, зокрема статтю 651 ЦК України як на підставу для внесення змін до договору про закупівлю не може розцінюватися як підтвердження правомірності таких змін, оскільки наведена норма лише закріплює загальне правило про можливість зміни договору за згодою сторін, але не виключає обов'язку дотримання особами встановлених законом передумов для правомірності відповідних змін.
У постановах від 30.01.2024 у справі №907/811/21, від 27.02.2024 у справі №927/863/23 Верховний Суд виснував, що під час дії договору сторони можуть змінити таку істотну умову, як строк виконання зобов'язань, шляхом продовження такого строку, однак виключно лише за наявності виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
На необхідності належного документального підтвердження об'єктивних обставин як підстави для внесення змін до істотних умов договору неодноразово наголошував Верховний Суд. Такий підхід послідовно викладений, зокрема, у постановах від 15.03.2018 у справі №910/4474/17, від 21.03.2019 у справі №912/898/18, від 16.04.2019 у справі №915/346/18, від 25.06.2019 у справі №913/308/18, від 12.09.2019 у справі №915/1868/18, від 23.01.2020 у справі №907/788/18, від 01.06.2020 у справі №913/368/19, від 19.08.2020 у справах №923/449/18 та №925/47/19, від 09.09.2020 у справі №921/524/18, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 тощо.
Положеннями пункту 11.1. договору, укладеного сторонами передбачено, що будь-які зміни і доповнення до цього договору, в тому числі щодо коригування його ціни, вважаються дійсними, якщо вони оформлені в письмовому вигляді та підписані уповноваженими на це представниками сторін.
Згідно з пунктом 11.2. договору сторона, яка ініціює внесення змін до цього договору повинна надати на розгляд іншій стороні письмове обґрунтування необхідності внесення змін таких змін та підтверджуючі документи. У разі необхідності одна із сторін договору може ініціювати перед іншою стороною необхідність унесення змін до договору у межах можливої зміни істотних умов, визначених додатком №2 до договору.
За змістом підпункту 4 пункту 4 додатку № 2 до договору "Порядок змін умов договору" істотні умови договору про закупівлю (крім договорів про закупівлю товарів, робіт та послуг для/з будівництва, ремонту та інших інженерно-технічних заходів із захисту об'єктів критичної інфраструктури паливно-енергетичного сектору критичної інфраструктури за основними технічними показниками, погодженими Міненерго) не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків (пункт 19 Постанови № 1178) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Судом установлено, що 29 серпня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1 про внесення змін до договору № 310 від 19 липня 2024, за змістом якої сторони дійшли згоди внести зміни до договору № 310 від 19.07.2024 року, укладеного між замовником та постачальником та викласти пункт 5.1. розділу V “Поставка товару» договору у наступній редакції:
“5.1. Поставка товару здійснюється на підставі письмової/електронної/телефонної або зробленої будь-яким іншим способом заявки замовника, в кількості, асортименті та за місцем поставки зазначеними в такій заявці, одноразово, протягом 5-ти днів з дня отримання заявки постачальником, до 31.10.2024 року (включно)» (т. 1 а.с. 19).
Як убачається із преамбули додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору № 310 від 19 липня 2024 у якості підстави для укладення вказаної додаткової угоди сторони зазначили положення підпункту 4 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі змінами, норми цивільного та господарського законодавства та лист постачальника №12.08-02 від 12.08.2024 року.
За змістом листа №12.08-02 від 12.08.2024 ТОВ "Глорія-В" повідомлено Відділ освіти Жашківської міської ради, що відповідно до пункту 5.1. договору поставка товару здійснюється до 01.09.2024 року (включно), водночас, як зазначено товариством результати закупівлі кілька разів оскаржувались до Антимонопольного комітету України, тривалий період оскарження значно змістив момент укладення договору, тому договір було укладено лише 19.07.2024 року, що значно зменшило термін поставки товару, який був запланований при оголошенні закупівлі. З урахуванням вказаних обставин, ТОВ “Глорія-В» просило продовжити термін поставки товару до 31.10.2024 року.
Надаючи оцінку підставам для укладення спірної додаткової угоди № 1 від 29.08.2024 судом враховано таке.
Положеннями пунктів 7-8 частини 2 статті 22 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачено, що тендерна документація має містити строки поставки товарів, виконання робіт, надання послуг; проект договору про закупівлю з обов'язковим зазначенням порядку змін його умов.
Згідно пункту 4.4. тендерної документації замовником визначено строк поставки товару, що є предметом закупівлі до 01.09.2024 року. Аналогічна умова щодо строку поставки товару містилася у повідомленні про намір укласти договір про закупівлю з Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В".
Доводи відповідача, що підставою для укладення спірної додаткової угоди № 1 в частині збільшення строку поставки товару стала обставина тривалого періоду оскарження рішень замовника про визначення переможця закупівлі, внаслідок якої договір було укладено лише 19.07.2024 року, що значно зменшило термін поставки товару судом відхиляються, оскільки наведена відповідачем обставина існувала до укладення договору закупівлі та відповідач був обізнаний щодо строку поставки за умовами оголошеної закупівлі.
Приписи пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" передбачають можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі №910/21806/17 та від 06.06.2023 у справі №910/21100/21).
Тобто обставини, які є підставою внесення змін до договору про закупівлю щодо продовження строку виконання зобов'язань мають виникнути після укладення цього договору.
Разом з тим, обставина тривалого періоду оскарження рішень замовника про визначення переможця закупівлі існувала до укладення сторонами договору закупівлі.
Взявши участь у процедурі закупівлі, за результатами якої його було визнано переможцем та уклавши з позивачем договір закупівлі, відповідач погодився з умовами закупівлі, зокрема і щодо строку поставки товару та зобов'язався виконати поставку товару, визначеного договором закупівлі у строк до 01.09.2024 року.
У постанові від 06.06.2023 у справі №910/21100/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що при дослідженні істотності зміни обставин суди мають оцінювати саме ті обставини, якими сторони керувалися під час укладення договору, та момент їх виникнення. За позицією суду касаційної інстанції, якщо буде встановлено, що такі обставини існували вже на час укладення договору, то вони не можуть розглядатися як "істотна зміна обставин", яка надає сторонам право вимагати зміни умов договору.
Обставини, які були відомі сторонам або об'єктивно могли бути передбачені на момент укладення договору, не можуть визнаватися такими, що виникли раптово чи стали наслідком непереборної сили. У такий спосіб відповідні обставини не змінюють істотно баланс прав та обов'язків сторін, а лише відображають ризики, які сторона приймає на себе під час укладення договору.
Таким чином, укладаючи договір закупівлі на зазначених в ньому умовах, Товариство з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" діяло на власний ризик, добровільно погодившись забезпечити виконання своїх зобов'язань у погоджені строки, попри існування перешкод, на які відповідач посилається як на ті, що ускладнюють або виключають можливість своєчасної поставки товару.
Відтак наведені відповідачем обставини, які слугували підставою для укладення сторонами додаткової угоди № 1 були відомими та передбачуваними ще на момент укладення договору, у зв'язку з чим вони не можуть визнаватися такими, що становлять істотну зміну обставин у розумінні законодавства. Відповідно, вони не створюють для сторін правових підстав для внесення змін до істотних умов договору, зокрема, щодо продовження строку виконання зобов'язань.
Щодо спірної додаткової угоди № 2, судом установлено, що за змістом преамбули додаткової угоди № 2 про внесення змін до договору № 310 від 19 липня 2024 сторонами погоджено укласти цю угоду керуючись, зокрема підпунктом 4 пункту 19 постанови Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування» зі змінами, нормами цивільного та господарського законодавства та листом постачальника №29.10.-01 від 29.10.2024.
У листі № 29.10.-01 від 29.10.2024 до Відділу освіти Жашківської міської ради ТОВ "Глорія-В" зазначило, що посилення мобілізації критично вплинуло на наявність робочої сили в Україні, у тому числі на підприємстві постачальника, у зв'язку із цим процес поставки товару та надання супутніх послуг згідно договору також потребує більше часу.
Крім того, у листі № 29.10.-01 від 29.10.2024 ТОВ "Глорія-В" повідомлено Відділ освіти Жашківської міської ради, що у Пугачівському ліцеї виникли додаткові роботи, які не були передбачені умовами договору, зокрема, що будівля ліцею не є новою, при вийманні старих рам із стін будівлі нижній опорний ряд цегли, на яку спирались рами - зруйнувався, через те, що старі рами піддавались атмосферним впливам і відповідно ряд цегли розкришився. Так як, нові конструкції потрібно монтувати на стійку поверхню, для цього потрібно улаштувати новий ряд цегляної кладки. Зазначені роботи потребують додаткового часу, що в свою чергу також зміщує строк виконання зобов'язань за договором.
З урахуванням наведеного, відповідач у листі № 29.10.-01 від 29.10.2024 просив продовжити термін поставки товару до 30.11.2024.
31 жовтня 2024 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2 про внесення змін до договору № 310 від 19 липня 2024, за змістом якої сторони дійшли згоди викласти пункт 5.1. розділу V “Поставка товару» договору у наступній редакції:
“5.1. Поставка товару здійснюється на підставі письмової/електронної/телефонної або зробленої будь-яким іншим способом заявки замовника, в кількості, асортименті та за місцем поставки зазначеними в такій заявці, одноразово, протягом 5-ти днів з дня отримання заявки постачальником, до 30.11.2024 року (включно)».
Надаючи оцінку підставам для укладення спірної додаткової угоди № 2 від 31.10.2024 судом враховано таке.
Доводи відповідача на необхідність продовження строку поставки товару за договором у зв'язку з посиленням мобілізації, що вплинуло на наявність робочої сили на підприємстві постачальника судом відхиляються, оскільки про введення в Україні воєнного стану та загальної мобілізації, які є загальновідомими обставинами відповідачу було відомо як під час участі у процедурі закупівлі так і під час укладення договору закупівлі.
Строк загальної мобілізації неодноразово продовжувався, зокрема у періоді укладення та виконання договору на підставі Указів Президента № 272/2024 від 06 травня 2024 року; № 470/2024 від 23 липня 2024 року; № 741/2024 від 28 жовтня 2024 року.
Окрім того, необхідність вирішення питання забезпечення підприємства відповідача необхідними трудовими ресурсами, організації роботи працівників під час дії воєнного стану, питання щодо їх бронювання у порядку, визначеному чинним законодавством залежало від дій відповідача та не є виключною обставиною, яка виникла після укладення договору закупівлі, що є підставою для зміни такої суттєвої умови договору як строк виконання зобов'язання з поставки товару.
У свою чергу, доводи відповідача викладені у листі щодо необхідності виконання додаткових робіт для монтажу вікон у Пугачівському ліцеї судом оцінюються критично, оскільки до листа відповідача не долучено відповідних документальних підтверджень наведених обставин, зокрема акту обстеження складеного сторонами, тощо. Лист відповідача не містить обгрунтування обсягу додаткових робіт та конкретного строку на їх виконання з урахуванням загального строку поставки товару за договором.
Окрім того, суд зауважує, що за змістом пункту 5.3. договору датою поставки товару вважається дата прийняття його замовником відповідно до видаткової накладної постачальника, оформленої у встановленому чинним законодавством порядку, а не фактична дата завершення робіт з монтажу такого товару (металопластикових вікон) за місцем поставки товару.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем обставини, які слугували підставою для укладення сторонами спірної додаткової угоди № 2, зокрема обставина проведення мобілізаційних заходів щодо працівників підприємства існувала та була передбачуваною ще на момент укладення договору закупівлі, обставина необхідності виконання додаткових робіт для монтажу вікон у Пугачівському ліцеї документально не підтверджена, у зв'язку з чим вони не можуть визнаватися такими, що становлять істотну зміну обставин у розумінні законодавства. Відповідно, наведені обставини не створюють для сторін правових підстав для внесення змін до істотних умов договору, зокрема, щодо продовження строку виконання зобов'язань.
У свою чергу, твердження відповідача про поломку у вересні 2024 року установки для виготовлення металопластикових конструкцій, внаслідок чого було тимчасово призупинено їх виготовлення, що спонукало ТОВ "Глорія-В" звернутись до Відділу освіти Жашківської міської ради з проханням укласти додаткову угоду для продовження строків виконання робіт на один місяць судом відхиляються, оскільки такі обставини не були зазначені в якості підстав продовження строку поставки в листах відповідача та/або оспорюваних додаткових угодах та відповідачем не надано доказів відсутності у нього іншого обладнання необхідного для виготовлення товару, що є предметом поставки за договором у спірний період.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що кожна сторона при укладенні правочину має поводити себе добросовісно, обачливо і розумно, об'єктивно оцінювати ситуацію, а стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини (постанови Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19, від 31.03.2021 у справі №910/17881/19, від 08.12.2021 у справі №910/5953/17, від 15.12.2021 у справі №910/4908/21 тощо).
За таких обставин, відповідачем не підтверджено належними та допустимими доказами об'єктивної неможливості виконання взятих на себе зобов'язань за договором закупівлі у межах визначеного договором строку поставки товару внаслідок виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження.
Положеннями частини 5 статті 5 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що замовники, учасники процедур закупівлі повинні добросовісно користуватися своїми правами, визначеними цим Законом.
Водночас, передбачений пунктом 4 частини 4 Порядку зміни умов договору, викладений у Додатку № 2 до договору в частині продовження строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження сторонами не дотримано.
З викладеного вбачається, що укладення спірних додаткових угод № 1 від 29.08.2024 та № 2 від 31.10.2024 до договору закупівлі товару відбулося з порушення вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
Положеннями частини 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною 2 статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 3 статті 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Під час розгляду справи, сторонами не доведено належними доказами існування станом на момент укладення оспорюваних додаткових угод документально підтверджених об'єктивних обставин, які зумовлювали необхідність зміни істотної умови договору в частині продовження строку поставки товару.
Враховуючи, що додаткова угода № 1 від 29.08.2024 та додаткова угода № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" укладені з порушенням вимог пункту 4 частини 5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суд дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позовних вимог про визнання додаткових угод № 1 від 29.08.2024, № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" недійсними на підставі частини 1 статті 203, частини 1 статті 215 ЦК України.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу.
Як убачається зі змісту позову на обгрунтування фактичних підстав вимог про стягнення з відповідача пені та штрафу прокурор зазначив, що оскільки додаткові угоди є недійсними та не породжують правових наслідків, правовідносини між позивачем та відповідачем щодо строку поставки регулюються пунктом 5.1. договору у первісній редакції, яким визначено, що поставка товару здійснюється до 01.09.2024 року (включно).
Зважаючи, що поставка товару здійснена поза межами строку визначеного договором, на думку прокурора, є підстави для стягнення з відповідача нарахованої за пунктом 7.2. пені у розмірі 248 954,86 гривень та 477 069,00 гривень штрафу за пунктом 7.3 договору.
Вартість несвоєчасно поставленого товару, що є базою для нарахування неустойки відповідачем не спростовано, контррозрахунку заявлених до стягнення пені та штрафу відповідачем суду не надано.
Надаючи оцінку заявленим вимогам, судом враховано таке.
Частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Положеннями статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статі 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Враховуючи те, що додаткові угоди № 1 від 29.08.2024, № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В", якими продовжувався строк поставки товару є недійсними та не регулюють спірні правовідносини, в силу умов пункту 5.1 договору у первісній редакції відповідач повинен був здійснити поставку товару до 01.09.2024 року (включно).
Відповідно до приписів статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Згідно частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Обставина щодо фактичного строку поставки, згідно видаткових накладних, підписаних сторонами відповідачем визнається.
Відповідно до положень статей 546, 548 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до вимог частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
У свою чергу, статтею 230 ГК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно частини 4 статті 231 ГК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, викладений загальний висновок щодо застосування статей 6, 627 ЦК України, згідно з яким особи мають право вибору: використати існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на власний розсуд. Цивільний договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі учасників щодо врегулювання їхніх відносин згідно з розсудом і у межах, встановлених законом, тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін, індивідуальним регулятором їхньої поведінки.
Судом враховано, що між сторонами у справі виникли майнові відносини, які засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. Керуючись свободою договору та майновою самостійністю вибору контрагента відповідач, уклавши з позивачем договір закупівлі погодився з його умовами, у тому числі щодо строку виконання зобов'язання та відповідальності за неналежне виконання взятих на себе зобов'язань.
Пунктом 7.2. договору сторонами погоджено, що у разі порушення строку поставки товару, продавець сплачує замовнику пеню, яка обраховується із вартості непоставленого в строк товару в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день затримки.
Враховуючи встановлене судом прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару, вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожний день прострочення від вартості непоставленого в строк товару відповідає положенням договору та заявлена правомірно.
Прокурором здійснено нарахування пені за прострочення поставки товару за кожною видатковою накладною від вартості несвоєчасно поставленого товару. Нарахування здійснено прокурором за період з 02.09.2024 по 02.09.2024 на суму несвоєчасно поставленого товару у розмірі 4 770 690,00 гривень, за період з 03.09.2024 по 10.09.2024 на суму 4 336 560,00 гривень, за період з 11.09.2024 по 11.11.2024 на суму 4 004 151,00 гривень, за період з 12.11.2024 по 29.11.2024 на суму 3 485 073,00 гривень. Розмір пені згідно розрахунку прокурора становить 248 954,86 гривень.
Разом з тим, судом встановлено, що під час здійснення розрахунку прокурором не враховано, що відповідно до частини 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Таким чином, пеня може бути нарахована лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання.
Із аналізу наведеної норми закону вбачається, що день фактичної поставки товару та день оплати не включається до періоду часу, за який здійснюється нарахування та стягнення пені.
У той же час із наданого прокурором розрахунку пені cлідує, що суму заявленої до стягнення пені було обчислено прокурором з урахуванням дня, в якому відбулася поставка товару, що суперечить нормам чинного законодавства.
Правомірним є нарахування пені за прострочення поставки товару за кожною видатковою накладною від вартості несвоєчасно поставленого товару за період з 02.09.2024 по 09.09.2024 на суму 4 336 560,00 гривень, за період з 10.09.2024 по 10.11.2024 на суму 4 004 151,00 гривень, за період з 11.11.2024 по 28.11.2024 на суму 3 485 073,00 гривень.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені від суми непоставленого товару за кожною видатковою накладною в межах періоду прострочення з урахуванням здійснених відповідачем поставок товару, суд дійшов висновку, що пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у періоді нарахування за кожен день прострочення з урахуванням змін обсягу та вартості непоставленого товару до дати повної поставки складає 245 565,85 гривень.
Таким чином, вимоги прокурора про стягнення з відповідача пені є обгрунтованими в сумі 245 565,85 гривень.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 3 389,01 гривень слід відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.
У свою чергу, умовами пункту 7.3. договору передбачено, що у випадку недопоставки товару в обсязі передбаченому договором продавець сплачує замовнику штраф у розмірі 10 % вартості непоставленого товару.
Судом установлено, що станом на 01.09.2024 року відповідачем не було поставлено товару на суму 4 770 690 гривень. Розмір штрафу згідно розрахунку прокурора становить 477 069,00 гривень.
Враховуючи встановлену судом обставину недопоставки товару у строк визначений договором, вимога про стягнення штрафу у розмірі 10 % від вартості непоставленого товару відповідає положенням договору та заявлена правомірно.
Здійснивши перерахунок заявленого до стягнення штрафу, судом встановлено, що розрахунок не містить помилок в обрахуванні штрафу, тому вимога прокурора про стягнення штрафу у розмірі 477 069,00 гривень є обгрунтованою.
Під час розгляду справи відповідачем не доведено наявність об'єктивних обставин, що унеможливили своєчасне виконання взятих на себе зобов'язань за договором та які є підставою для звільнення його від відповідальності, передбаченої договором.
Водночас, у відзиві на позов та заяві від 24.10.2025 року відповідач клопотав про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій, які підлягають стягненню з відповідача на 90% відсотків.
Визначаючись щодо підстав для стягнення неустойки (пені та штрафу) у заявленому прокурором розмірі, судом враховано таке.
Відповідно до частини 3 статті 509 ЦК України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
У рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
При цьому, слід враховувати, що правила статті 551 ЦК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.
Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.
Чинним законодавством не врегульований розмір можливого зменшення штрафних санкцій. При цьому, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом у постановах, зокрема, але не виключно, від 10.02.2020 у справі № 910/1175/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1303/19, від 26.02.2020 у справі № 925/605/18, від 17.03.2020 № 925/597/19, від 18.06.2020 у справі № 904/3491/19.
Вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню з боржника за прострочення виконання зобов'язання, суд звертається до правових висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 року під час розгляду справи № 902/417/18.
У пунктах 8.20.-8.22 цієї постанови Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
У пунктах 8.33, 8.35.-8.36 цієї постанови зазначено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки, що підлягає стягненню за порушення зобов'язання, а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90%, 70% чи 50% тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, тобто у межах судового розсуду.
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки (пені та штрафу) за договором суд враховує, що зобов'язання з поставки товару за договором відповідач хоч із простроченням, але виконав у повному обсязі. Поставлений товар прийнято позивачем без будь- яких зауважень та застережень.
Суд зазначає, що позивачем не подано доказів, які би свідчили про ускладнення в господарській діяльності та підтверджували факт понесення позивачем збитків у зв'язку з простроченням відповідачем поставки товару та їх розміру.
Суд також враховує, що неустойка є санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом, а тому при зменшенні її розміру позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому становищі.
Враховуючи у сукупності встановлені судом обставини та докази, які містяться у матеріалах справи, обопільну поведінку сторін щодо внесення змін до договору в частині продовження строку поставки, вжиття відповідачем заходів для належного виконання зобов'язання, повне виконання зобов'язання з поставки товару, відсутність доказів понесення позивачем збитків та інших негативних наслідків порушення зобов'язання відповідачем, суд з урахуванням засад справедливості, добросовісності, розумності та пропорційності, дійшов висновку про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу), що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 70%, що є співмірним у контексті балансу інтересів обох сторін та запобігатиме настанню негативних наслідків для обох сторін спору.
Суд зауважує, що стягнення з відповідача суми пені та штрафу зменшених на 70%, компенсує негативні наслідки, пов'язані з порушенням останнім встановленого строку виконання зобов'язання з поставки товару, у той час як стягнення з відповідача штрафних санкцій у повному обсязі, на переконання суду є неспівмірним з негативними наслідками від порушення відповідачем відповідного зобов'язання.
В іншій частині клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу на 90% суд відхиляє.
Приймаючи до уваги, що судом визнано обгрунтованим нарахування за договором пені у розмірі 245 565,85 гривень та штрафу у розмірі 477 069,00 гривень з урахуванням зменшення судом розміру пені та штрафу на 70%, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі 73 669,76 гривень та штраф у розмірі 143 120,70 гривень, що загалом складає 216 790,46 гривень неустойки.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення пені та штрафу підлягають задоволенню частково у сумі 216 790,46 гривень, у стягненні решти пені та штрафу у загальній сумі 505 844,39 гривень слід відмовити з підстав їх зменшення судом.
Положеннями частин 1-4 статті 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно вимог 1 статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до вимог статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Згідно статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частини 1-2 статті 86 ГПК України).
Судом розглянуто справу у розумний строк, який був об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав та обов'язків.
Під час розгляду справи, судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, у тому числі подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Враховуючи викладене, суд не надає детальної відповіді на кожний аргумент та довід учасників справи, оскільки такі доводи та аргументи не впливають на висновки суду у цій справі.
Дослідивши фактичні обставини справи, що входять до предмету доказування у цій справі та стосуються кваліфікації спірних відносин, судом встановлено, що відповідачем не спростовано позовних вимог, а судом не виявлено на підставі наявних доказів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, у зв'язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню частково шляхом визнання недійсними додаткових угод № 1 від 29.08.2024, № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" та стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 73 669,76 гривень та штрафу у розмірі 143 120,70 гривень, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Щодо розподілу судових витрат судом враховано таке.
Згідно вимог частини 1 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Підпунктами 1, 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру - становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними додаткових угод № 1 від 29.08.2024 та № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024 та стягнення неустойки у розмірі 726 023,86 гривень.
Позовну заяву прокурором подано до суду в електронній формі через підсистему ЄСІТС.
Таким чином, при зверненні із цією позовною заявою, необхідно було сплатити судовий збір виходячи із заявлених двох вимог немайнового характеру та однієї вимоги майнового характеру згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір".
Прокурором/позивачем мав бути сплачений судовий збір виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 3028,00 гривень із застосуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору - 13 557,09 гривень ((3 028,00 гривень х 2 х 0,8 = 4 844,80 гривень) + (726 023,86 гривень х 1,5% х 0,8 = 8 712,29) =13 557,09 гривень).
Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду Черкаською обласною прокуратурою згідно платіжної інструкції від 27.05.2025 сплачено судовий збір у розмірі 16 946,35 гривень, що на 3 389,26 гривень більше ніж встановлено законом ((16946,35 гривень (судовий збір сплачений за подання позовної заяви) - 13 557,09 гривень (судовий збір, що підлягав оплаті за подання позову до суду згідно закону) = 3 389,26 гривень).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
За таких обставин, сплачена частина судового збору у розмірі 3 389,26 гривень підлягає поверненню платнику.
Враховуючи, що від прокурора/платника не надходило клопотання про повернення судового збору, питання про повернення надлишково сплаченого судового збору у розмірі 3 389,26 гривень під час ухвалення рішення у справі судом не вирішується.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час розподілу судового збору, судом враховано, що у задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 3 389,01 гривень відмовлено у зв'язку із безпідставністю заявлених вимог у цій частині.
В частині зменшення судом суми неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України витрати на судовий збір підлягають віднесенню на відповідача у повному обсязі відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України, так як зменшення судом неустойки не є наслідком необґрунтованості позовних вимог в цій частині.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 10.03.2021 у справі № 904/5702/19, від 14.06.2022 у справі № 905/2135/19, від 19.12.2024 у справі № 922/1248/24, у яких Верховний Суд виснував, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Приймаючи до уваги, що позовні вимоги задоволені частково, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 13 516,14 гривень покладаються на відповідача, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 40,95 покладаються на прокурора.
Щодо заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 250 гривень, судом враховано таке.
Положеннями частини 3 статті 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частинами першою та другою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
Згідно з нормами частини 3 статті 124 ГПК України попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідачем у відзиві зазначено, що розмір витрат, які очікує понести відповідач у зв'язку із розглядом справи складає 5 000,00 гривень за надання правничої допомоги.
Частиною 8 статті 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До закінчення судових дебатів представником відповідача разом із заявою про стягнення витрат № б/н від 27.10.2025 (вх. № 01-34/11619/25 від 28.10.2025) подано докази на підтвердження понесених судових витрат, тобто такі документи подані у межах строку, визначеного положеннями статті 129 ГПК України.
У поданій до суду заяві представник відповідача клопотав здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 250,00 гривень.
Розглянувши заяву про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 902/774/25, докази на підтвердження понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, судом враховане таке.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до частини 1, пунктів 1, 4 частини 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Право на правову допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України.
Відповідно до положень статей 16, 58 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога). Представником у суді може бути адвокат.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що видами адвокатської діяльності, зокрема є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина перша статті 26 Закону).
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Частинами 1, 2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру;
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Згідно із частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
З матеріалів справи вбачається, що згідно ордеру серії АВ № 1211295 від 30.06.2025, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 513 від 16.10.2006, договору про надання правничої допомоги № 88 від 08.05.2020 представництво інтересів відповідача у справі № 902/774/25 здійснював адвокат Путілін Євген Вікторович.
Відповідачем з дотриманням вимог, передбачених частиною 8 статті 129 ГПК України, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу подано до суду докази на підтвердження понесених відповідачем судових витрат на професійну правничу допомогу, зокрема: договір про надання правничої допомоги № 88 від 08.05.2020 (далі - договір) укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (замовник) та адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем (виконавець), детальний опис робіт №ПЄ-00001 від 24.10.2025 здачі-прийняття робіт (надання послуг), квитанцію до прибуткового касового ордера № 241027 від 24.10.2025 про сплату 7 250,00 гривень згідно договору № 88 від 08.05.2025.
За умовами пункту 1. договору виконавець приймає на себе зобов'язання щодо надання наступної правової допомоги замовнику - захисту прав і охоронюваних законом інтересів Замовника в органах державної виконавчої влади, місцевого самоврядування на підприємствах, установах організаціях, незалежно від форм власності та в судах усіх рівнів стороною в яких являються «замовник», по справі що включає в себе: а) складання та подання процесуальних документів; б) надання запитів для одержання інформації; в) представництво і захист інтересів замовника з правами сторони та повноваженнями передбаченими ГПК України, без обмежень (т. 1 а.с. 221).
Відповідно до пункту 3 договору розмір гонорару визначається за угодою сторін у розмірі співмірному складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часу, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи шляхом підписання акту виконаних робіт з розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи адвоката на час складання акту.
Даний договір укладено на невизначений строк дії. Кожна із сторін має право припинити його дію попередивши про це другу сторону за один місяць (пункт 4 договору).
За змістом детального опису робіт №ПЄ-00001 від 24.10.2025 здачі-прийняття робіт (надання послуг) було виконано такі роботи (надані послуги) згідно договору про надання правничої допомоги № 88 від 08.05.2020 по справі № 902/774/25:
- підготовка заяви про вступ у справу та ознайомлення з матеріалами - 30 хвилин роботи;
- підготовка відзиву на позовну заяву направлення сторонам та подання до суду - 1 година 30 хвилин;
- підготовка заяви щодо подання доказів під час судового розгляду - 15 хвилин;
- підготовка заяви про долучення доказів направлення сторонам та подання до суду - 20 хвилин;
- підготовка заяви про зменшення штрафних санкцій направлення сторонам та подання до суду - 40 хвилин;
- підготовка заяви та документів щодо стягнення судових витрат направлення сторонам та подання до суду - 30 хвилин;
- підготовка заяви про отримання копії рішення та подання до суду - 15 хвилин;
- участь в судових засіданнях -1 година 30 хвилин (т. 1 а.с. 221 зворот).
Відповідно до абзаців 10, 11 детального опису прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на день складання акту складає для працездатних осіб 3028 грн. 40% прожиткового мінімуму 1211 грн. за одну годину роботи. Разом 6 годин роботи = 7250 грн.
Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера № 241027 від 24.10.2025 на суму 7 250,00 гривень ТОВ «Глорія-В» сплачено на користь адвоката Путіліна Є.В. 7 250,00 гривень із зазначенням у якості підстави для сплати вказаних коштів договору № 88 від 08.05.2025 та детального опису від 24.10.2025 року.
Відповідно до вимог статті 86 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 4-6 статті 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У поданому до суду клопотанні про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами від 21.11.2025 прокурор зазначив, що вважає визначену представником відповідача суму наданої правничої допомоги неспівмірною зі складністю справи, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю судових засідань та тривалістю розгляду справи судом.
З урахуванням наведеного, прокурор, у разі встановлення судом підстав для стягнення з позивача судових витрат, здійснених відповідачем на професійну правничу допомогу адвоката, просив зменшити розмір таких витрат до 2000,00 гривень.
Надаючи оцінку наведеним прокурором доводам та поданим відповідачем доказам щодо понесених правничих витрат судом враховано, що у розумінні положень частини п'ятої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони, зокрема, у разі недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Зазначена норма є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв'язку із частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України.
У частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, 01.06.2022 року у справі № 914/4/20.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.
У зв'язку із наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи частини четвертої статті 129 ГПК України, суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України (а саме пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Така позиція слідує з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.
Такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України, так і відповідно до частини п'ятої статті 129 цього Кодексу.
Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статі 129 цього Кодексу.
Водночас критерії, визначені частиною п'ятою статті 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених частиною четвертою статті 129 ГПК України.
Верховним Судом у постанові від 22.12.2022 року у справі №903/643/21 викладено висновок, що суд під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу може одночасно застосовувати критерії, що визначені як у ч. 5-7 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (з власної ініціативи), так і в ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (за клопотанням сторони).
Матеріалами справи підтверджується надання адвокатом Путіліним Є.В. послуг з професійної правничої допомоги ТОВ "Глорія-В" у справі № 902/774/25.
Водночас, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд частково погоджується з доводами прокурора, що розмір витрат на правничу допомогу, заявлений відповідачем до стягнення є завищеним.
Згідно абзаців 7, 8 детального опису від 24.10.2025 адвокатом надано відповідачу послугу з підготовки заяви та документів щодо стягнення судових витрат направлення сторонам та подання до суду - 30 хвилин; послугу з підготовки заяви про отримання копії рішення та подання до суду - 15 хвилин.
Водночас суд зауважує, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію свого права на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною, у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони. Відповідний висновок також викладено Верховним Судом у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22.
Також у матеріалах справи відсутні докази подання відповідачем заяви про видачу судового рішення у справі.
Отже, викладені у детальному описі витрати відповідача на підготовку та подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (із розрахунку 30 хв.) та витрати на подання заяви про видачу судового рішення у справі (із розрахунку 15 хв.) є необгрунтованими та не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони.
У свою чергу судові витрати на професійну правничу допомогу зазначені у абзацах 2-6 детального опису від 24.10.2025 щодо надання послуг зі підготовки заяви про вступ у справу та ознайомлення з матеріалами - 30 хвилин роботи; підготовки відзиву на позовну заяву направлення сторонам та подання до суду - 1 година 30 хвилин; підготовки заяви щодо подання доказів під час судового розгляду - 15 хвилин; підготовки заяви про долучення доказів направлення сторонам та подання до суду - 20 хвилин; підготовки заяви про зменшення штрафних санкцій направлення сторонам та подання до суду - 40 хвилин на думку суду відповідають критерію їхньої дійсності та необхідності, а отже заявлені правомірно.
Обгрунтованою також є вимога про відшкодування витрат щодо надання правової допомоги з участі у судових засіданнях 1 година 30 хвилин (абзац 9 детального опису).
Із матеріалів справи вбачається, що адвокат здійснював представництво інтересів відповідача у судових засіданнях, що підтверджується протоколами судових засідань, вказані витрати передбачені умовами договору, а отже заявлені правомірно.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено, документально обґрунтовано обсяг та розмір витрат на професійну правничу допомогу, що пов'язані з розглядом справи № 902/774/25 у сумі 6 341,75 гривень. Розмір таких витрат відповідає критерію реальності, співмірності та розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи наведене, оцінивши подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат, з огляду на критерії розподілу правничих витрат та обставини справи, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом цієї справи підлягають розподілу у сумі 6 341,75,00 гривень.
У задоволенні вимог про стягнення заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в сумі 908,25 гривень, слід відмовити у зв'язку із їх необгрунтованістю.
Разом з тим, суд не спростовує право адвоката та його довірителя на таку оцінку вартості та необхідності наданих послуг, але оцінює зазначені обставини з точки зору можливості покладення таких витрат у заявленому розмірі на іншу сторону по справі (позивача).
Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Велика Палата Верховного Суду в постанові 05.10.2022 у справі № 923/199/21 вказала на те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, набуває статусу сторони у справі позивача лише у випадках, передбачених відповідним процесуальним законом, однак у разі відкриття провадження у справі за поданим ним позовом, він має ті ж права та обов'язки, що їх має позивач, за винятком права укладати мирову угоду.
З урахуванням наведеного, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави, прокурор є суб'єктом сплати судового збору та самостійно здійснює права та виконує обов'язки, пов'язані з розподілом судових витрат.
З огляду на викладене, суд вважає, що в даному випадку саме на прокурора мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу.
Оскільки Уманська окружна прокуратура не має статусу юридичної особи, діє без ідентифікаційного коду (який є обов'язковим реквізитом виконавчого документу) та підпорядкована Черкаській обласній прокуратурі саме на Черкаську обласну прокуратуру як юридичну особу мають бути покладені витрати відповідача на професійну правничу допомогу.
Приймаючи до уваги, що суд визнав позовні обгрунтованими та задовольнив їх частково в частині визнання недійсними додаткових угод та стягнення пені та штрафу у загальній сумі 216 790,46 гривень, відмовив у стягненні неустойки у сумі 505 844,39 гривень у зв'язку зі зменшенням судом неустойки на підставі частини 3 статті 551 ЦК України та відмовив у стягненні пені в сумі 3 389,01 гривень у зв'язку із необгрунтованістю позовних вимог у цій частині, суд дійшов висновку, що судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 19,03 гривень слід покласти на прокурора, судові витрати відповідача на професійну правничу допомогу у розмірі 6 322,72 гривень слід залишити за відповідачем.
На підставі викладеного, керуючись статтями 13, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсною додаткову угоду № 1 від 29.08.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради (19201, Черкаська обл., Уманський р-н, місто Жашків, вул. Соборна, будинок 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41779881) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Бурбело Олександри, будинок 3, квартира 83, ідентифікаційний код юридичної особи 41716575).
3. Визнати недійсною додаткову угоду № 2 від 31.10.2024 до договору №310 від 19.07.2024, укладеного між Відділом освіти Жашківської міської ради (19201, Черкаська обл., Уманський р-н, місто Жашків, вул. Соборна, будинок 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41779881) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Бурбело Олександри, будинок 3, квартира 83, ідентифікаційний код юридичної особи 41716575).
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Бурбело Олександри, будинок 3, квартира 83, ідентифікаційний код юридичної особи 41716575) на користь Відділу освіти Жашківської міської ради (19201, Черкаська обл., Уманський р-н, місто Жашків, вул. Соборна, будинок 56, ідентифікаційний код юридичної особи 41779881) 73 669,76 гривень пені та 143 120,70 гривень штрафу.
5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Бурбело Олександри, будинок 3, квартира 83, ідентифікаційний код юридичної особи 41716575) на користь Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, ідентифікаційний код юридичної особи 02911119, р/р UA 138201720343160001000003751 в Державній казначейській службі України у м. Київ) 13 516,14 гривень судових витрат зі сплати судового збору.
6. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 175 285,10 гривень пені та 333 948,30 гривень штрафу - відмовити.
7. Судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 40,95 гривень покласти на прокурора.
8. Стягнути з Черкаської обласної прокуратури (18015, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 286, ідентифікаційний код юридичної особи 02911119) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" (21036, Вінницька обл., Вінницький р-н, місто Вінниця, вул. Бурбело Олександри, будинок 3, квартира 83, ідентифікаційний код юридичної особи 41716575) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19,03 гривень.
9. У задоволенні вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Глорія-В" про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 908,25 гривень - відмовити.
10. Судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 322,72 гривень покласти на відповідача.
11. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
12. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
13. Відповідно до положень частини 1 статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
14. Примірник судового рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено 05 грудня 2025 р.
Суддя Шамшуріна М.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2,3,4 - прокурору, позивачу, відповідачу до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.