05 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 540/6792/21
адміністративне провадження № К/990/10144/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Юрченко В.П.,
суддів: Бившевої Л.І., Васильєвої І.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року (головуючий суддя Крусян А.В., судді: Єщенко О.В., Яковлєв О.В.) у справі №540/6792/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,
ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (далі також - відповідач), в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №452313-2402-2110 від 21 травня 2021 року, винесене Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в частині нарахування позивачці орендної плати з фізичних осіб в розмірі 579850,43 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що податковий орган здійснив нарахування податкового зобов'язання позивачу на підставі відомостей, що містяться в державному реєстрі речових прав (щодо права оренди позивача). Разом із цим, податковим органом не враховано те, що такі об'єкти нерухомого майна, як земельні ділянки із кадастровими номерами припинили своє існування в результаті їх поділу. Крім того, позивачка наголошувала на тому, що новоутворені земельні ділянки були передані у власність фізичним особам, а отже було змінено власника з держави на відповідних фізичних осіб. Зазначена обставина, на переконання позивачки, вказує на те, що право власності держави на земельні ділянки припинилось одночасно із виникненням права власності фізичних осіб.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 12 липня 2023 року позов задовольнив частково. Скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі №452313-2402-2110 від 21 травня 2021 року в частині нарахування ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб в розмірі 576234,19 грн. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції зазначив про те, що земельні ділянки із кадастровими номерами 6522986500:05:011:0001 та 6522986500:05:013:0001 були поділені, їх державна реєстрація скасована в Державному земельному кадастрі та в подальшому відповідні новоутворені земельні ділянки були передані у власність певних фізичних осіб, у зв'язку із чим право державної власності припинилось та припинилось право нарахування податкових зобов'язань позивачу. В результаті наведеного площа орендованих земель позивача відповідно зменшилась, а відповідно і зменшився розмір орендної плати.
Провівши розрахунок, суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість ОСОБА_1 зі сплати орендної плати, визначена в податковому повідомленні рішенні №452313-2402-2110 від 21 травня 2021 року підлягає зменшенню на 139 188, 34 грн, у зв'язку з чим скасував спірне податкове повідомлення рішення в частині нарахування позивачці орендної плати з фізичних осіб в сумі 576 234, 19 грн.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 лютого 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року скасував в частині задоволених позовних вимог та стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат. Ухвалив у справі постанову, якою відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2021 року №№452313-2402-2110 щодо визначення податкового зобов'язання із орендної плати за 2021 рік у розмірі 576234,19грн. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року залишив без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що згідно даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 31 січня 2024 року у оренді ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами: 6522986500:05:011:0001 (площа 218,7022га) та 6522986500:05:013:0001 (площа 176,3972га), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області. Відзначив, що станом на момент розгляду справи доказів припинення або розірвання вказаного договору не містять ні Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ні матеріали справи.
Суд також відхилив покликання позивача на накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 27 серпня 2020 року №8907-СГ, від 29 квітня 2021 року №1102-Г, від 30 квітня 2021 року №1121-Г, від 05 травня 2021 року №1133-Г, від 06 травня 2021 року №1137-Г про надання спірних земельних ділянок у власність інших громадян, оскільки позивачем не надано до суду докази (витяги з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно) дійсної передачі у власність інших громадян земельних ділянок, що перебувають на даний час у оренді позивача.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Відповідно до договору оренди (земельної ділянки сільськогосподарського призначення) від 02 лютого 2006 року, укладеного між Орендодавцем - Іванівською районною державною адміністрацією та Орендарем - громадянином ОСОБА_2 , орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Української сільської ради на відстані від с. Червоний Прапор.
Об'єктом оренди, відповідно до зазначеного договору, є земельні ділянки загальною площею 560,9 га, в тому числі 395,1 га із земель резервного фонду та 165,8 га із земель запасу, з них 144,2 га ріллі зрошувальної із земель Української сільської ради.
Вказаний договір оренди зареєстрований у Іванівському відділенні «Херсонського центру ДЗК», про що вчинений запис від 23 березня 2006 року №040672300105.
Рішенням Іванівського районного суду Херсонської області від 12 грудня 2018 року по справі №656/447/18 за ОСОБА_1 , в порядку спадкування за законом після батька ОСОБА_2 , визнано право оренди площею 560,9 га на умовах договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, укладеного 02 лютого 2006 року між Іванівською районною державною адміністрацією Херсонської області та ОСОБА_2 та зареєстрованого у Іванівському відділенні «Херсонського центру ДЗК» від 23 березня 2006 року №040672300105.
Постановою Херсонського апеляційного суду від 19 лютого 2019 року по справі №656/447/18 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди землі від 23 січня 2020 року, укладеною між орендодавцем - Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області, та орендарем - ОСОБА_1 , внесено зміни до договору оренди землі сільськогосподарського призначення, зареєстрований в Іванівському відділенні Херсонського центру ДЗК, про що вчинено запис від 23 березня 2006 року за №040672300105 шляхом викладення його положень в новій редакції.
Цією додатковою угодою від 23 січня 2020 року, визначено предмет договору (п.1) - земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності з кадастровими номерами: 6522986500:05:011:0001 та 6522986500:05:013:0001, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, без зміни цільового призначення, які розташовані на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області.
Також цією додатковою угодою також викладено в новій редакції п.2 договору оренди, відповідно до якого в оренду передаються земельні ділянки загальною площею 395,0994 га, в тому числі рілля 395,0994 га (кадастрові номери 6522986500:05:011:0001 - 218,7022 га; 6522986500:05:013:0001 - 1763972 га).
Відповідно до п.5 договору оренди земельної ділянки в новій редакції, оформленої додатковою угодою від 23 січня 2020 року, нормативна грошова оцінка земельних ділянок складає:
- за ділянку площею 218,7022 га, кадастровий номер 6522986500:05:011:0001 - 3 694 173,69 грн.
- за ділянку площею 176,3972 га, кадастровий номер 6522986500:05:013:0001 - 2 908 065,85 грн.
Відповідно до п.9 договору оренди земельної ділянки в новій редакції, оформленої додатковою угодою від 23 січня 2020 року, орендна плата вноситься орендарем в розмірі 12% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок на рік.
Листом відділу 2 Управління у Генічеському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 06 вересня 2021 року №Г-12/0-0.252-10/337-21 повідомлено позивачку про те, що:
- в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 6522986500:05:013:0001 (загальною площею 176,3972 га), яка є об'єктом оренди відповідно до договору оренди від 23 березня 2006 року та додаткової угоди до нього від 23 січня 2020 року, утворились нові земельні ділянки з новими кадастровими номерами (загалом 88 земельних ділянок з окремими кадастровими номерами). Державна реєстрація (присвоєння нових кадастрових номерів) новоутворених земельних ділянок відбулась 11 серпня 2020 року, 17 серпня 2020 року, 02 листопада 2020 року;
- в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 6522986500:05:011:0001 (загальною площею 218,7022 га), яка є об'єктом оренди відповідно до договору оренди від 23 березня 2006 року та додаткової угоди до нього від 23 січня 2020 року, утворились нові земельні ділянки з новими кадастровими номерами (загалом 110 земельних ділянок з окремими кадастровими номерами). Державна реєстрація (присвоєння нових кадастрових номерів) новоутворених земельних ділянок відбулась 14 вересня 2020 року, 15 вересня 2020 року, 01 жовтня 2020 року.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 27 серпня 2020 року №8907-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність» надано у власність земельні ділянки загальною площею 90,0 га. громадянам у кількості 45 шт. з окремими кадастровими номерами.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 29 квітня 2021 року №1102-Г «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» припинено право користування земельною ділянкою площею 72,0000 га, що перебуває в оренді громадянки ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі, зареєстрованим в Іванівському відділенні Херсонського Центру ДЗК 23 березня 2006 року за №040672300105.
Цим же наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення, а також надано громадянам у власність земельні ділянки з окремими кадастровими номерами в кількості 36 шт. загальною площею 72,0000 га.
Також, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 30 квітня 2021 року №1121-Г «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» припинено право користування земельною ділянкою площею 12,0000 га, що перебуває в оренді громадянки ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі, зареєстрованим в Іванівському відділенні Херсонського Центру ДЗК 23 березня 2006 року за №040672300105.
Цим же наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок у власність зі зміною цільового призначення, а також надано громадянам у власність земельні ділянки громадянам у кількості 7 шт. з окремими кадастровими номерами.
Також, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 05 травня 2021 року №1133-Г «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» припинено право користування земельною ділянкою площею 106,7022 га, що перебуває в оренді громадянки ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі, зареєстрованим в Іванівському відділенні Херсонського Центру ДЗК 23 березня 2006 року за №040672300105.
Цим же наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок у власність зі зміною виду цільового призначення, а також надано громадянам у власність земельні ділянки у кількості 54 шт. з окремими кадастровими номерами.
Також, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 06 травня 2021 року №1137-Г «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» припинено право користування земельною ділянкою площею 108,0000 га, що перебуває в оренді громадянки ОСОБА_1 згідно з договором оренди землі, зареєстрованим в Іванівському відділенні Херсонського Центру ДЗК 23 березня 2006 року за №040672300105.
Цим же наказом затверджено проект землеустрою щодо відведення громадянам земельних ділянок у власність зі зміною виду цільового призначення, а також надано у власність громадянам земельні ділянки у кількості 54 шт. з окремими кадастровими номерами.
Також судом встановлено, що Іванівська селищна рада Херсонської області листом №151 від 28 січня 2021 року повідомила податковий орган про перелік землекористувачів для нарахування орендної плати на 2021 рік по Українському старостинському округу, серед яких і ОСОБА_1 (земельні ділянки загальною площею 395,0994 га, в тому числі рілля 395,0994 га (кадастрові номери 6522986500:05:011:0001 - 218,7022 га; 6522986500:05:013:0001 - 1763972 га).
Головним управлінням ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі відповідно до вимог ст. ст. 285-288 Податкового кодексу України здійснено розрахунок орендної плати з фізичних осіб на 2021 рік, а саме:
НГО * 12% = сума нарахування 3 694 173,69 + 2 908 065,85 = 6 602 239,54 грн.
6 602 239,54 * 12% = 792 268,75 гривень.
Тобто, сума нарахованого податку на 2021 рік становить 792 268,75 гривень.
Податковим повідомленням-рішенням №452313-2402-2110 від 21 травня 2021 року ОСОБА_1 визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати з фізичних осіб за 2021 рік в сумі 792 268,75 грн.
Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивачка звернулася до суду з цим позовом.
Не погодившись із постановою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернулось з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року і направити на новий розгляд в суд апеляційної інстанції.
Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі є пункт 3 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, позивачка зазначає, що судом апеляційної інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права, а саме: пп. 14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України та п.288.1 ст. 288 ПК України. Вказує, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про обов'язок позивача у сплаті орендної плати до бюджету на підставі спірного податкового повідомлення, вважаючи що спірні земельні ділянки досі мають державну форму власності та перебувають в користуванні позивача на підставі договору оренди. Застосовуючи норми матеріального права суд по суті визначив, що спірні правовідносини не зазнали жодних змін, а спірні земельні ділянки передані йому в оренду досі існують, як єдині (неподільні) об'єкти та відповідно мають державну форму власності, а також те, що станом на момент розгляду справи договір оренди спірних земельних ділянок не є ні припиненим, ні розірваним. Такий висновок суд зробив згідно інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно спірних земельних ділянок станом на 31 січня 2024 року (відповіді № 428881 № 428913 від 31 січня 2024 року). Обґрунтовуючи прийняте рішення, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивача на накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 27 серпня 2020 року № 8907-СГ, від 29 квітня 2021 року № 1102-Г, від 30 квітня 2021 року № 1121-Г, від 05 травня 2021 року № 1133-Г, від 06 травня 2021 року № 1137-Г, зазначивши, що самі по собі накази про надання новоутворених спірних земельних ділянок у власність громадян не є доказами дійсної передачі їх у власність громадян. Крім того, здійснюючи вказані висновки суд апеляційної інстанції залишив без уваги лист відділу 2 Управління у Генічеському районі Головного управління Держгеокадастру Херсонській області від 06 вересня 2021 року №Г-12/0-0.252-10/337-21 про поділ земельних ділянок, де зазначено, що спірні земельні ділянки (із кадастровими номерами: - 6522986500:05:011:0001 та 6522986500:05:013:0001) поділені, а їх державна реєстрація скасована відповідно до вимог ст. 27 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 136 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051.
Окрему увагу позивачка приділила тій обставині, що інформаційні довідки з державного реєстру речових прав про реєстрацію прав на земельні ділянки стосовно яких подано позов на 197 арк. для суду та на 197 арк. для відповідача, вхідний номер 3544/22 від 04 лютого 2022 року, відсутні в КП «ДСС» Херсонського окружного адміністративного суду, і тому не були долучені до паперової справи, яка сформована в Одеському окружному адміністративному суді. Отже судом апеляційної інстанції не було досліджено подані у справі докази (інформаційні довідки з державного реєстру речових прав), що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. Зазначені докази (інформаційні довідки) в поєднані із іншим у цій справі (зокрема - наказами Головного управління Держгеокадастру в Херсонській області від 27 серпня 2020 року №8907-СГ; 29 квітня 2021 року №1102-Г; від 30 квітня 2021 року №1121-Г; від 05 травня 2021 року №1133-Г; від 06 травня 2021 року №1137-Г; листом відділу 2 Управління у Генічеському районі Головного управління Держгеокадастру Херсонській області від 06 вересня 2021 року №Г-12/0-0.252-10/337-21 про поділ земельних ділянок) підтверджують не лише поділ спірних земельних ділянок, а й скасування їх державної реєстрації, зміну цільового призначення новоутворених земельних ділянок, а також перехід із державної у приватну форму власності таких земельних ділянок. А отже підтверджують і відсутність обов'язку ОСОБА_1 у сплаті орендної плати та протиправність податкового повідомлення рішення у відповідній частині.
Правом на подання відзиву на касаційну скаргу відповідач не скористався, що не перешкоджає її касаційному перегляду.
Верховний Суд ухвалою від 25 березня 2024 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Згідно з п.269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Відповідно до ст. 270 ПК України об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
База оподаткування визначена статтею 271 ПК України, відповідно до якої базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Справляння плати за землю, в тому числі і орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу XII ПК України.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно із пунктами 288.2 - 288.5 ПК України платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території (288.5.1); не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (288.5.2); може перевищувати граничний розмір орендної плати, встановлений у підпункті 288.5.2, у разі визначення орендаря на конкурентних засадах (288.5.3).
Пунктом 288.7 статті 288 ПК України передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.
Згідно з пунктом 286.1 статті 286 ПК України, яка визначає порядок обчислення плати за землю, підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.
Задовольняючи частково вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції вказав, що земельні ділянки із кадастровими номерами були поділені, їх державна реєстрація скасована в Державному земельному кадастрі та в подальшому відповідні новоутворенні земельні ділянки були передані у власність певних фізичних осіб, у зв'язку із чим право державної власності припинилось та припинилось право нарахування податкових зобов'язань позивачу. В результаті наведеного площа орендованих земель позивача відповідно зменшилась, а відповідно і зменшився розмір орендної плати.
П'ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 16 лютого 2024 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року скасував в частині задоволених позовних вимог та стягнення на користь ОСОБА_1 судових витрат. Ухвалив у справі постанову, якою відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 21 травня 2021 року №№452313-2402-2110 щодо визначення податкового зобов'язання із орендної плати за 2021 рік у розмірі 576234,19грн. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 липня 2023 року залишив без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд констатував, що згідно даних Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 31 січня 2024 року у оренді ОСОБА_1 перебувають земельні ділянки з кадастровими номерами: 6522986500:05:011:0001 (площа 218,7022га) та 6522986500:05:013:0001 (площа 176,3972га), для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, які розташовані на території Української сільської ради Іванівського району Херсонської області. Відзначив, що станом на момент розгляду справи доказів припинення або розірвання вказаного договору не містять ні Єдиний державний реєстр речових прав на нерухоме майно, ні матеріали справи.
Суд також відхилив покликання позивача на накази Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області від 27 серпня 2020 року №8907-СГ, від 29 квітня 2021 року №1102-Г, від 30 квітня 2021 року №1121-Г, від 05 травня 2021 року №1133-Г, від 06 травня 2021 року №1137-Г про надання спірних земельних ділянок у власність інших громадян, оскільки позивачем не надано до суду докази (витяги з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно) дійсної передачі у власність інших громадян земельних ділянок, що перебувають на даний час у оренді позивача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду апеляційної інстанції і зазначає наступне.
Так, позивачка наголошувала на поділі земельних ділянок з кадастровими номерами 6522986500:05:011:0001 та 6522986500:05:013:0001 та скасуванні їх державної реєстрації, а також подальшій передачі цих земель у власність певних фізичних осіб.
Разом з цим, приймаючи протилежне рішення та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не надав оцінки вказаним доводам позивача, з огляду на ненадання витягів з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які б підтверджували передачу поділених земельних ділянок у власність фізичних осіб.
Водночас, Верховний Суд наголошує, що суд зобов'язаний встановити всі фактичні обставини у справі, об'єктивно оцінивши всі надані сторонами докази.
Суд апеляційної інстанції безпідставно не надав оцінки зазначеним доводам позивача, як і не дослідив докази, а саме: інформаційні довідки з державного реєстру речових прав. Дослідження вказаних документів може мати важливе значення у правильному вирішенні цієї справи, оскільки означені документи можуть свідчити про поділ земельних ділянок, скасування їх державної реєстрації, зміну цільового призначення новоутворених земельних ділянок.
Позивач обґрунтовував підстави для касаційного оскарження судових рішень відсутністю висновку Верховного Суду з питання застосування норм права у подібних правовідносинах, проте, ненадання оцінки доводам сторін, зокрема позивача, у питаннях, які скаржник ставить перед судом касаційної інстанції, позбавляє касаційний суд можливості здійснити касаційний перегляд справи із прийняттям остаточного судового рішення, яке б вирішило спір між сторонами, і реалізувати мету, з якою касаційне провадження було відкрито.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Оскільки Верховний Суд дійшов висновку, що порушення норм процесуального та матеріального права, були допущені судом апеляційної, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддіВ.П. Юрченко Л.І. Бившева І.А. Васильєва