Справа № 320/19011/23 Суддя (судді) першої інстанції: Марич Є.В.
03 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,
при секретарі судового засідання Харечко Ю.В.,
за участі представника позивача - Суярко М.О., Ковальського Г.В.,
представника відповідача - Гордієнко Є.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АС ІНВЕСТМЕНТ» до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «АС Інвестмент» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 10.11.2022 №107910702.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку підприємства. На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню судом.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представником Головного управління Державної податкової служби у Київській області подано апеляційну скаргу в якій останній просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Зокрема, в апеляційній скарзі зазначається, що контролюючим органом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Транском-19» не могло фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ «АС Інвестмент», що вказує на формування позивачем активу за рахунок надходження товарів (робіт, послуг) з джерела невідомого походження, операції між ТОВ «АС Інвестмент» та ТОВ «Транском-19» носять нереальний характер та лише документально оформлені.
Також, апелянт стверджує, що ТОВ «Транском-19» не могло фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ «АС Інвестмент», оскільки на транспортні засоби накладено арешт.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2024 та від 30.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Київській області, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.
Від представника ТОВ «АС Інвестмент» 23.02.2025 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
В судове засідання з'явилися сторони, їхні представники, учасники процесу надали свої пояснення та аргументи, обмінялися питаннями.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід залишити без змін з наступних підстав.
Відповідно до фактичних обставин справи, ТОВ «АС Інвестмент» зареєстроване 01.04.2014 як юридична особа, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1356 1020 000003941 та перебуває на обліку у ГУ ДПС у Київській області.
На підставі направлення від 19.09.2022 №3792/10-36-0702, наказу від 19.09.2022 №1077-п, п.п.19-1.1.6 п.19-1.1 статті 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78, п.82.2 статті 82, п.п.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, Головним управлінням ДПС у Київській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «АС Інвестмент» дотримання податкового законодавства при декларуванні за лютий 2022 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 20.07.2022 №9133762504 від'ємного значення з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 05.10.2022 №9559/10-36-07-02-12/39248621.
Перевіркою встановлено порушення п.44.1 статті 44, п.198.1, п.198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 571 660,00 грн.
ТОВ «АС Інвестмент» подано заперечення до акту від 25.10.2022 № 71 та доповнення до заперечення від 27.10.2022 №75.
За результатами розгляду заперечення, листом ГУ ДПС у Київській області від 07.11.2022 №11844/12/10-36-07-02 висновки, викладені в акті перевірки від 05.10.2022 №9559/10-36-07-02-12/39248621, залишені без змін.
На підставі висновків акту перевірки від 05.10.2022 №9559/10-36-07-02-12/39248621, згідно з п.п.54.3.2 п.54.3 статті 54, п.58.1 статті 58 Податкового кодексу України, ГУ ДПС у Київській області винесено податкове повідомлення-рішення від 10.11.2022 №107910702, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 571 660,00 грн.
Позивач вважаючи, що вищевказане податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся до суду з даним позовом.
Переглядаючи справу за наявними у ній доказами, перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про таке.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Згідно з положеннями підпунктів 14.1.36, 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами; податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Так, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (пункт 44.1 статті 44 Податкового кодексу України).
Згідно з положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Згідно з положеннями пунктів 198.1-198.3 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 Податкового кодексу України).
З аналізу вказаних положень податкового законодавства вбачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Зазначена правова позиція неодноразово була викладена у постановах Верховного Суду, зокрема, від 28 квітня 2020 року у справі № 826/15568/16, від 10 квітня 2020 року у справі № 808/954/17, від 09 вересня 2021 року у справі № 460/2315/19.
Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Встановлюючи правило щодо обов'язкового документального підтвердження сум податкового кредиту, законодавець, безумовно, передбачає, що ці документи є достовірними, тобто операції, які вони підтверджують, дійсно мали місце. Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», так само характеризує і податковий облік.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимогам статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. При цьому, Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Отже, наявність у платника податків первинних документів в підтвердження задекларованих сум податкового кредиту, є підставною для одержання податкової вигоди у вигляді податкового кредиту, якщо контролюючий орган не встановив і не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні, суперечливі або ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.
У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.
Крім того, при вирішенні податкових спорів суд враховує презумпцію добросовісності платника податків за якою передбачається економічна виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.
Згідно доктрини реальності господарської операції, яка застосовується у судовій практиці, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.
Нормами Податкового кодексу України презюмується вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків, як обов'язкова ознака господарської операції.
З матеріалів справи вбачається, що висновки акта перевірки ґрунтуються на порушенні позивачем норм податкового законодавства, що стосуються віднесення сум, сплаченого постачальнику у ціні товару, ПДВ до складу податкового кредиту, у зв'язку з непідтвердженням реальності здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником TOB «Транском-19» (т.1, а.с.190-203).
В акті перевірки зазначено про відсутність фізичних та технологічних умов для здійснення TOB «Транском-19» поставок товару - піску річкового та неможливість доставки піску річкового на адресу ТОВ «АС Інвестмент».
Так, між ТОВ «АС Інвестмент» (Покупець) та TOB «Транском-19» (Постачальник) укладено договір купівлі-продажу №1103 від 11.03.2019, згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця пісок річковий, пісок яружний, відсів гранітний, щебінь гранітний фракцій 5-10, 10-20, 5-20, 20-40, 40-70, в кількості та за цінами, вказаними у Договорі та в доповненнях до нього, а Покупець зобов'язується прийняти та сплатити його вартість Постачальнику на умовах цього Договору. Вартість однієї тони Товару та вартість по доставці Товару встановлюється в рахунках Постачальника.
В підтвердження виконання умов договору №1103 від 11.03.2019 позивачем надано видаткові накладні від 04.04.2019 №113, від 05.04.2019 №114, від 24.04.2019 №132, від 15.05.2019 №269, від 21.05.2019 №295, від 23.05.2019 №310, від 28.05.2019 №344, від 29.05.2019 №345, від 31.05.2019 №370, від 03.06.2019 №371, від 11.06.2019 №440, від 12.06.2019 №441, від 13.06.2019 №452, від 20.06.2019 №453, від 01.07.2019 №569, від 15.07.2019 №659, від 17.07.2019 №673, від 02.08.2019 №797, від 06.08.2019 №814, від 12.08.2019 №856, від 14.08.2019 №870, від 15.08.2019 №875, від 16.08.2019 №879, від 17.08.2019 №880, від 18.08.2019 №881, від 19.08.2019 №917, від 20.08.2019 №918, від 21.08.2019 №934, від 22.08.2019 №935, від 23.08.2019 №936, від 27.08.2019 №937, від 28.08.2019 №964, від 30.08.2019 №995, від 31.08.2019 №996, від 02.09.2019 №1009, від 03.09.2019 №1016, від 04.09.2019 №1024, від 05.09.2019 №1032, від 06.09.2019 №1047, від 10.09.2019 №1071, від 12.09.2019 №1109, від 13.09.2019 №1110, від 14.09.2019 №1111, від 17.09.2019 №1119, від 18.09.2019 №1123, від 22.09.2019 №1170, від 25.09.2019 №1188, від 26.09.2019 №1196, від 22.10.2019 №1371, від 24.10.2019 №1387, від 25.10.2019 №1398, від 26.10.2019 №1399, від 29.10.2019 №1413, від 30.10.2019 №1415, від 31.10.2019 №1421, від 01.11.2019 №1438, від 02.11.2019 №1439, від 05.11.2019 №1458, від 06.11.2019 №1464, від 07.11.2019 №1471, від 08.11.2019 №1481, від 03.12.2019 №1616, від 04.12.2019 №1624, від 06.12.2019 №1635, від 07.12.2019 №1636, від 08.12.2019 №1637, від 09.12.2019 №1648, від 10.12.2019 №1654, від 11.12.2019 №1662, від 12.12.2019 №1669, від 13.12.2019 №1670, від 14.12.2019 №1671, від 15.12.2019 №1672, від 16.12.2019 №1687, від 19.12.2019 №1699, від 20.12.2019 №1706, від 21.12.2019 №1707, від 22.12.2019 №1708, від 23.12.2019 №1713, від 24.12.2019 №1715, від 25.12.2019 №1717, від 26.12.2019 №1720, від 27.12.2019 №1723, від 11.03.2020 №40, від 20.03.2020 №82, від 09.04.2020 №168, від 10.04.2020 №176, від 12.05.2020 №277, від 19.05.2020 №323, від 30.05.2020 №377, від 13.06.2020 №473, від 01.07.2020 №560, від 13.07.2020 №633, від 14.07.2020 №643, від 16.07.2020 №653, від 17.07.2020 №671, від 04.08.2020 №768, від 21.08.2020 №930, від 22.08.2020 №931, від 23.08.2020 №932, від 14.09.2020 №1039, від 18.09.2020 №1099, від 29.09.2020 №1168, від 30.09.2020 №1175, від 02.10.2020 №1193, від 22.10.2020 №1194, від 23.10.2020 №1370, від 24.10.2020 №1371, від 25.10.2020 №1372, від 13.11.2020 №1569, від 20.11.2020 №1629, від 02.12.2020 №1680, від 03.12.2020 №1692, від 14.05.2021 №95, від 20.05.2021 №126 на загальну суму 3429956,80 грн, у тому числі ПДВ - 571 659,47 грн.
TOB «Транском-19» виписано на адресу позивача податкові накладні від 04.04.2019 №9, від 05.04.2019 №13, від 24.04.2019 №53, від 17.08.2019 №70, від 18.08.2019 №74, від 19.08.2019 №75, від 20.08.2019 №81, від 21.08.2019 №93, від 31.10.2019 №104, від 01.11.2019 №1, від 18.12.2019 №35, від 24.12.2019 №42, від 25.12.2019 №44, від 26.12.2019 №45, від 27.12.2019 №47, від 02.03.2020 №1, від 13.03.2020 №27, від 13.03.2020 №28, від 01.07.2020 №8, від 13.07.2020 №28, від 14.07.2020 №30, від 14.07.2020 №31, від 22.08.2020 №98, від 23.08.2020 №103, від 04.09.2020 №20, від 21.05.2021 №69 на загальну суму 3429956,80 грн, у тому числі ПДВ - 571 659,47 грн.
Позивачем здійснено оплату на користь ТОВ «Транском-19» в загальній сумі 3429956,80 грн, в тому числі ПДВ - 571 659,47 грн, про що свідчить оборотно-сальдова відомість.
Сума податку на додану вартість 571 659,47 грн по зазначеним податковим накладним включена ТОВ «АС Інвестмент» до складу податкового кредиту у податковій декларації з податку на додану вартість за лютий 2022 року.
В підтвердження реального виконання господарських операцій позивачем також надано копії товарно-транспортних накладних.
Щодо доводів апелянта про неможливість ТОВ «Транском-19» здійснити поставку піску річкового на адресу позивача, оскільки у ТОВ «Транском-19» відсутні власні транспортні засоби, не придбавало у період відносин з позивачем транспортних послуг у інших контрагентів-перевізників, колегія суддів зазначає наступне.
Перевіркою встановлено, що транспортування піску річкового відбувалося згідно товарно-транспортних накладних за рахунок постачальника, транспортом постачальника.
У товарно-транспортних накладних зазначено, що замовником є ТОВ «АС Інвестмент», вантажовідправником - ТОВ «Транском-19», вантажоодержувачем - ТОВ «АС Інвестмент», автомобільним перевізником - ТОВ «Транском-19»; пункт навантаження: Київська область, с. Плесецьке; пункт розвантаження: Київська область, смт Калинівка.
Відповідно до матеріалів справи, ТОВ «Транском-19» в період відносин з ТОВ «АС Інвестмент» орендувало спеціалізовані автомобілі - самоскиди, призначені для перевезення піску, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями договорів оренди транспортних засобів №2006/14 від 20.06.2019, №2712/15 від 27.12.2019, №101/8 від 03.01.2019, №301/10 від 03.01.2019, №603/6 від 06.01.2020.
Вказані договори укладені між ТОВ «Транском-19» (Орендар) та ФОП ОСОБА_1 (код 2976314708, Орендодавець), за умовами яких Орендодавець надає в платне користування Орендарю техніку та обладнання для виробничих цілей Орендаря на визначений Договорами строк, за умови сплати останнім періодичних орендних платежів, розмір та порядок оплати яких визначені у Додатках, що є невід'ємними частинами цих Договорів.
До договорів сторонами складені Додатки №1 - акти приймання-передачі майна, в яких вказано назву та модель техніки, рік випуску, кількість, умови оплати, строк оренди. Також до матеріалів справи додано копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (т.1, а.с.125-152).
Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що доводи відповідача про неспроможність виконати контрагентом умови договору купівлі-продажу товару щодо його транспортування не відповідають дійсності та спростовуються наявними у справі належними доказами.
Щодо тверджень апелянта про відсутність у ТОВ «Транском-19» фізичних і технологічних умов для здійснення постачання товарів, суд зазначає наступне.
Платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.
Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.
Недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладених ним договорах.
Реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов'язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб'єкта господарювання та не входить до прав та обов'язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.
Будь-яких доказів, що первинні документи і податкова звітність позивача є дефектними або підробними, містять недостовірну інформацію, відповідачем не наведено.
Крім того, судом першої інстанції досліджено, що на підтвердження використання отриманого від ТОВ «Транском-19» товару, а саме піску річкового, у власній господарській діяльності ТОВ «АС Інвестмент», останнім подано до суду копію договору генерального підряду №ГП-010319 від 01.03.2019, укладеного з ТОВ «Будівельна Нафтогазова Компанія», за умовами якого останній зобов'язується своїми силами і засобами, та силами і засобами субпідрядників на замовлення Замовника (ТОВ «АС Інвестмент») виконати і здати у встановлений цим Договором строк, будівельні та інші роботи, пов'язані з будівництвом об'єкта «Нове будівництво газонаповнювальної станції (ГНС) скрапленого вуглеводневого газу (СВГ) по вул. Залізничній, 55 в смт. Калинівка Васильківського району Київської області» відповідно до проектної документації.
Також позивачем надано копії актів приймання-передачі матеріалів (в тому числі, пісок річковий) на виконання будівельних робіт; копії актів приймання виконаних будівельних робіт, в яких зазначені використані матеріали (в тому числі, пісок річковий); копії актів списання матеріалів в будівництві (в тому числі, пісок річковий); копію сертифіката №ІУ1232100905143 від 14.09.2021, виданого Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, що засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації та підтверджує його готовність до експлуатації; копію витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності щодо Об'єкта нерухомого майна - Газонаповнювальна станція станції (ГНС) скрапленого вуглеводневого газу (СВГ), розташованої по вул. Залізничній, 55 в смт. Калинівка Васильківського району Київської області.
Таким чином, господарські відносини між позивачем та ТОВ «Транском-19» мали реальний характер, придбані товари використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача та належним чином відображені у податковій звітності.
Щодо посилань апелянта на інформацію про кримінальне провадження, судова колегія зазначає, що сам по собі факт того, що контрагент нібито фігурує в досудовому розслідуванні, порушених за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 240 Кримінального кодексу України, не є доказом протиправного формування витрат чи податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для платника.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів встановила, що судом першої інстанції з'ясовано характер та зміст спірних операцій позивача з його контрагентом при виконанні договору укладеного з останнім, зроблено вмотивований висновок про відповідність первинних документів вимогам чинного податкового законодавства, а також про те, що відбувся дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, встановлено наявність зв'язку між фактом придбання товарів, послуг та робіт з понесенням інших витрат із господарською діяльністю платника податку та використання цих товарів, послуг та робіт у господарській діяльності.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанцій про те, що відповідачем не підтверджено правомірності прийнятого ним податкового повідомлення- рішення.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Положеннями статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За правилами статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів
Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2023 року у справі №320/19011/23 - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Постанова складена в повному обсязі 05 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач О.М.Кузьмишина
Судді О.В.Карпушова
М.І.Кобаль