Справа № 320/1927/23 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Кушнова А.О., Суддя-доповідач Кобаль М.І.
02 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Кобаля М.І.,
суддів Бужак Н.П., Оксененка О.М.,
при секретарі: Литвин С.В.,
за участю:
представника відповідача: Міхеда О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження Стуконога Олега Івановича, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про зобов'язання вчинити певні дії, -
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року закрито провадження у даній справі.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, який з'явився у призначене судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
У даному випадку предметом спору є зобов'язання члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження Стуконога Олега Івановича відкрити дисциплінарне провадження на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3. за дисциплінарною скаргою від 24.10.2022 на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що прокурор ОСОБА_3., на думку ОСОБА_1 , умисно не виконав ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.06.2022, якою було зобов'язано погодити повідомлення про підозру особі, яка, за твердженням позивача, вчинила злочин. Позивач стверджує, що прокурор не скасував постанову про відмову в погодженні повідомлення про підозру, не звернувся до прокурора вищого рівня з відповідним клопотанням, не повідомив про підозру особі, щодо якої було винесено судову ухвалу, та не виконав інші дії, які, на думку позивача, були необхідними для реалізації судового рішення.
Також, ОСОБА_1 вважає, що такі дії прокурора свідчать про грубе порушення службових обов'язків, недотримання вимог законодавства та свідоме ігнорування судового рішення. У позові також зазначено, що прокурор діяв у змові зі слідчою поліції, з метою залишення особи, яка вчинила злочин, на свободі, що, на думку позивача, є ознакою дисциплінарного проступку.
Суд першої інстанції приймаючи рішення про закриття провадження по даній справі дійшов висновку, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має виключно прокурор, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу, як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарними скаргами яких орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення, не є суб'єктами дисциплінарного провадження, та згідно із Законом №1697-VII та Положення не наділені правом на оскарження рішень органу, що здійснює дисциплінарне провадження, як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання відкриття такого провадження.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з такою позицією суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
02.05.2025 ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд», подав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд:
- визнати протиправним рішення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконога О.І. від 02.11.2022 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 , від 24.10.2022 на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3.;
- скасувати рішення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконога О.І. від 02.11.2022 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 , від 24.10.2022 на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3.;
- зобов'язати члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконога О.І. відкрити дисциплінарне провадження на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3. за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 24.10.2022 на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3.
В обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на те, що позовні вимоги, які містяться в даній заяві від 02.05.2025 про зміну позовних вимог, є взаємозв'язаними, можуть бути тільки в одному позові, не можуть бути роз'єднані на два або три позови, та не можуть вважатися як два або три позови. Позивач вказує, що неможливо зобов'язати члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, відкрити дисциплінарне провадження на прокурора за дисциплінарною скаргою, якщо адміністративний позов не містить позовних вимог про визнання протиправним рішення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, про скасування рішення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, про відмову у відкритті дисциплінарного провадження, та про зобов'язання члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, відкрити дисциплінарне провадження на прокурора за дисциплінарною скаргою.
Отже, предметом оскарження, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 02.05.2025, є рішення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконога О.І. від 02.11.2022 №623дс-22 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 24.10.2022 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_3 .
Згідно з частиною 2 статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до частини 3 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Завданням адміністративного судочинства, відповідно до частини 1 статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
За змістом частини 1 статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 2 статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (абзац 1 пункту 4.1 Рішення).
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, обґрунтованим, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Звертаючись до суду з вимогою про визнання протиправним та скасування рішення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконога О.І. від 02.11.2022 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою позивача від 24.10.2022 на прокурора Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_3., ОСОБА_1 вважає, що таке рішення є необґрунтованим, оскільки в ньому безпідставно зазначено, що скарга позивача не відповідає рекомендованому зразку, у ній не зазначено конкретні, передбачені законодавством підстави для притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора ОСОБА_3 .
Позивач наполягає, що його скарга містила детальний виклад обставин, які свідчать про невиконання прокурором ОСОБА_3 службових обов'язків, порушення вимог кримінального процесуального законодавства, невиконання судових рішень, а також визнання законною постанови слідчого про закриття кримінального провадження.
З огляду на зазначене, на переконання позивача, бездіяльність члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконога О.І. , яка знайшла відображення в рішенні від 02.11.2022 №623дс-22 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 24.10.2022 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_3 , є невмотивованою та безпідставною.
Так, Закон України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон №1697-VII, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначає правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України.
Згідно з пунктами 2, 4, 10 частини 1 статті 3 Закону №1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості та об'єктивності; презумпції невинуватості; неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.
Пунктами 3-4 частини 4 статті 19 Закону №1697-VII визначено, що прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; додержуватися правил прокурорської етики, зокрема не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.
Згідно з ч. 1 ст. 45 Закону №1697-VII передбачено, що дисциплінарне провадження - це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону №1697-VII органом, що здійснює дисциплінарне провадження, є Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів, яка є колегіальним органом, що відповідно до повноважень, передбачених цим Законом, визначає рівень фахової підготовки осіб, які виявили намір зайняти посаду прокурора, та вирішує питання щодо дисциплінарної відповідальності прокурорів, переведення та звільнення прокурорів з посади.
Згідно з абз. 2 ч. 1-2 ст. 45 Закону №1697-VII рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу можуть бути оскаржені виключно в порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність прокурора в межах кримінального процесу встановлено факти порушення прокурором прав осіб або вимог закону, таке рішення може бути підставою для дисциплінарного провадження.
Право на звернення до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів, із дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти. Рекомендований зразок дисциплінарної скарги розміщується на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Процедура розгляду органом, що здійснює дисциплінарне провадження дисциплінарних скарг, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, визначена приписами Закону №1697-VII, передбачає:
- відкриття дисциплінарного провадження та проведення перевірки дисциплінарної скарги (стаття 46);
- розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (стаття 47);
- прийняття рішення відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора (стаття 48).
Частиною 1 статті 43 Закону №1697-VII визначено, що прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з таких підстав:
1) невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків;
2) необґрунтоване зволікання з розглядом звернення;
3) розголошення таємниці, що охороняється законом, яка стала відомою прокуророві під час виконання повноважень;
4) порушення встановленого законом порядку подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування;
5) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури;
6) систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики;
7) порушення правил внутрішнього службового розпорядку;
8) втручання чи будь-який інший вплив прокурора у випадках чи порядку, не передбачених законодавством, у службову діяльність іншого прокурора, службових, посадових осіб чи суддів, у тому числі шляхом публічних висловлювань стосовно їх рішень, дій чи бездіяльності, за відсутності при цьому ознак адміністративного чи кримінального правопорушення;
9) публічне висловлювання, яке є порушенням презумпції невинуватості.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону №1697-VII за відсутності підстав, передбачених частиною 2 цієї статті, член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення про відкриття дисциплінарного провадження щодо прокурора.
Згідно з ч. 3 ст. 73 Закону №1697-VII порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, визначається положенням, прийнятим всеукраїнською конференцією прокурорів.
Процедуру здійснення відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, дисциплінарного провадження щодо прокурорів та інших повноважень, визначених Законом №1697-VII врегульовано Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятого всеукраїнською конференцією прокурорів 27.04.2017 (далі - Положення).
Пунктом 96 Положення визначено, що в дисциплінарній скарзі рекомендовано зазначати: прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання, адреса електронної пошти (за наявності) особи, яка подає дисциплінарну скаргу; прізвище, ім'я, по батькові та посада прокурора, стосовно якого подається дисциплінарна скарга; відомості про факт вчинення прокурором дисциплінарного проступку.
Згідно з пунктом 62 Положення орган, що здійснює дисциплінарне провадження, не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.
Відповідно до частини 4 статті 46 Закону №1697-VII після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки.
Згідно з ч. 2 ст. 46 Закону №1697-VII член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, своїм вмотивованим рішенням відмовляє у відкритті дисциплінарного провадження, якщо:
1) дисциплінарна скарга не містить конкретних відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку прокурора;
2) дисциплінарна скарга є анонімною;
3) дисциплінарна скарга подана з підстав, не визначених статтею 43 цього Закону;
4) з прокурором, стосовно якого надійшла дисциплінарна скарга, припинено правовідносини у випадках, передбачених статтею 51 цього Закону;
5) дисциплінарний проступок, про який зазначено у дисциплінарній скарзі, вже був предметом перевірки і щодо нього відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, прийняла рішення, яке не скасовано в установленому законом порядку.
Зважаючи на вищевикладене, відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконог О.І. , діючи в межах своїх повноважень, прийняв рішення від 02.11.2022 №623дс-22 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 24.10.2022 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_3 .
Згідно з ч. 1 ст. 50 Закону №1697-VII прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення. Норми аналогічного змісту наведено в пункті 1 розділу VI Порядку №266.
Аналогічні приписи містяться в пункті 130 Положення, відповідно до якого рішення, дії або бездіяльність органу можуть бути оскаржені до суду у випадках і порядку, встановлених законом. Рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, може бути оскаржено прокурором до суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.
Аналіз наведених правових положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що оскарженню, зокрема, у судовому порядку підлягають ті рішення органу, що здійснює дисциплінарне провадження, які прийнято за результатами дисциплінарного провадження, і право на таке оскарження має виключно прокурор, стосовно якого подано дисциплінарну скаргу, як суб'єкт цього дисциплінарного провадження. Особи, за дисциплінарними скаргами яких орган, що здійснює дисциплінарне провадження, приймає рішення, не є суб'єктами дисциплінарного провадження, та згідно із Законом №1697-VII та Положення не наділені правом на оскарження рішень органу, що здійснює дисциплінарне провадження, як за результатами дисциплінарного провадження, так і стосовно вирішення питання відкриття такого провадження.
Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 30.09.2020 у справі №9901/28/20 та від 18.09.2019 у справі №9901/414/19.
Правовими положеннями ч.5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Індивідуальний акт - це акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт 19 частини 1 статті 4 КАС України).
Таким чином, право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.
При виконанні своїх обов'язків прокурори, зокрема, повинні: а) справедливо, неупереджено й об'єктивно виконувати свої функції; б) поважати і намагатися захищати права людини, як це викладено в Конвенції; в) намагатися гарантувати якнайшвидшу дієвість системи кримінального судочинства (пункт 24 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо ролі прокуратури в системі кримінального правосуддя (далі - Рекомендація Rec (2000) 19), ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи (далі - Комітет Міністрів) на 724 засіданні заступників міністрів 06.10.2000).
Текстом Рекомендації Rec (2000) 19 підкреслюються дві істотні вимоги: поважати права окремої особи і прагнути ефективності, за яку прокурор частково несе відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за пунктом 24 Рекомендації Rec (2000) 19).
Стосовно такої відповідальності в Рекомендації Rec (2000) 19, зокрема в підпункті «ґ» пункту 5, передбачено, що держава повинна вжити заходів, щоб дисциплінарне судочинство проти прокурорів регулювалося законом і гарантувало справедливу й об'єктивну оцінку та рішення, що є предметом незалежного і неупередженого нагляду.
У Коментарі до індивідуальних рекомендацій за підпунктом «ґ» пункту 5 Рекомендації Rec (2000) 19 Комітет Міністрів указав, що стосовно дисциплінарних рішень прокурори повинні мати можливість передачі їх для перегляду незалежним і неупередженим органом. Проте, ця можливість не запобігає вимогам попереднього адміністративного або ієрархічного перегляду.
Тобто, прокурори, якщо їх було притягнуто до дисциплінарної відповідальності, мають право оскарження відповідних рішень безпосередньо до суду чи, якщо це передбачено законом, попередньо до адміністративного органу або до прокурора вищого рівня.
У свою чергу, ст. 50 Закону №1697-VII надано право оскарження рішень про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурорам як суб'єктам, прав та інтересів яких безпосередньо стосуються такі рішення.
Конституцією України встановлено, що відповідно до закону в системі правосуддя утворюються органи та установи для забезпечення, зокрема, розгляду справ щодо дисциплінарної відповідальності суддів і прокурорів (частина 10 статті 131).
Так, держава гарантує контроль за належним виконанням суддями та прокурорами своїх професійних обов'язків шляхом створення єдиного органу - Вищої ради правосуддя, який приймає рішення за наслідком розгляду дисциплінарних скарг щодо суддів та прокурорів.
У Рекомендації Rec (2000) 19 Комітет Міністрів указав, що держава повинна вжити відповідних заходів, щоб прокурори були в змозі виконувати свої професійні обов'язки і повноваження без неправомірного втручання або незаконного притягнення до цивільної, кримінальної або іншої відповідальності (пункт 11).
Роз'яснюючи зміст цього пункту Рекомендації Rec (2000) 19, Комітет Міністрів зазначив, що для прокурорів має бути положення, яке дане для здійснення ними повноважень, виконання яких ґрунтується на особистих свободах, і відповідно до якого вони будуть відповідати на дисциплінарному, адміністративному, цивільному або кримінальному рівні за їхні особисті проступки, відповідно, таке положення повинно бути розумно обмежене, щоб не перевантажувати систему. Тут увагу необхідно акцентувати на можливості апеляцій у вищі інстанції або спеціальний комітет і на дисциплінарні процедури, проте кожен з прокурорів, як і будь-яка інша фізична особа, повинен відповідати за будь-який злочин, що він може вчинити. Природно, що в системі, у якій прокурор є незалежним, він несе більшу відповідальність (Коментар до індивідуальних рекомендацій за пунктом 11 Рекомендації Rec (2000) 19).
Наведене підтверджує той факт, що можливість притягнення прокурора до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності за його правопорушення повинна бути розумно обмеженою національним законом. Проте, за будь-яких умов прокурор повинен на рівні з іншими фізичними особами нести кримінальну відповідальність за вчинені ним злочини та мати можливість оскаржити рішення про притягнення його до юридичної відповідальності будь-якого виду згідно з національним законом.
Стосовно права на оскарження рішень про відмову у відкритті дисциплінарного провадження щодо прокурора, то відсутність його регламентації в національному праві є розумним обмеженням у процедурі дисциплінарної відповідальності прокурора, покликаним не перевантажувати судову систему за умови, якщо чинне законодавство передбачає конкретні способи захисту прав та інтересів зацікавленої особи.
Особа, яка подала дисциплінарну скаргу про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, має право оскаржити рішення відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, до Вищої ради правосуддя за наявності дозволу відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, на таке оскарження (частина 10 статті 78 Закону №1697-VII).
Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 18.09.2019 у справі №9901/414/19, від 14.09.2023 у справі №990/73/23.
З огляду на зазначені обставини справи та враховуючи характер спірних правовідносин, що виникли між позивачем та органом державної влади - відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, та її членом у зв'язку з розглядом дисциплінарної скарги позивача щодо дій прокурора ОСОБА_3 , рішення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконога О.І. від 02.11.2022 №623дс-22 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 24.10.2022 про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_3 не може розглядатися як таке, що порушує індивідуальні охоронювані законом права чи інтереси позивача, оскільки сам позивач не є суб'єктом дисциплінарного провадження, а подана ним скарга не створює для нього юридичних прав чи обов'язків у межах відповідної процедури.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що обраний позивачем спосіб захисту - оскарження рішення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, Стуконога О.І. від 02.11.2022 №623дс-22 про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за дисциплінарною скаргою ОСОБА_1 від 24.10.2022, не може розглядатися як такий, що здатен вплинути на хід досудового розслідування у кримінальному провадженні №12021205520000366 та не спрямований на поновлення індивідуальних прав позивача як заявника у цьому провадженні. Зазначене рішення, хоча й прийняте у відповідь на дисциплінарну скаргу позивача, не породжує для нього жодних юридичних прав чи обов'язків. Враховуючи завдання дисциплінарного провадження та правовий відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, рішення цього органу не може порушувати особисті права чи охоронювані законом інтереси скаржника.
Вказана позиція в даній справі узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постановах від 13.03.2018 у справі №800/554/17, від 22.03.2018 у справі №800/559/17, від 24.04.2018 у справі №800/435/17, від 11.12.2018 у справі №9901/609/18, від 18.12.2018 у справі №9901/737/18, від 18.09.2019 у справі №9901/414/19.
Таким чином, існують законні підстави для закриття провадження у справі, на підставі п.1 ч. 1 статті 238 КАС України, яким передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 вказаної Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення у справі «Peretyaka And. Ukraine» від 21 грудня 2010 року, заяви № 17160/06 та № 35548/06, §33).
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судом першої інстанції порушень норм процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено.
Правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскільки вона не містить обґрунтувань які могли б бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції.
Щодо інших доводів апелянта, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Статтею 239 КАС України передбачено, що в разі закриття провадження у справі з підстави, встановленої пунктом 1 частини 1 статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.
Враховуючи пункт 36 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №9901/28/20, у цьому випадку поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Підстави для стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 238, 308, 310, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2025 року про закриття провадження у справі - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Головуючий суддя: М.І. Кобаль
Судді: Н.П. Бужак
О.М. Оксененко
Повний текст виготовлено 05.12.2025 року