П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
05 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38191/24
Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К. Дата і місце ухвалення: 13.10.2025 р., м. Одеса
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Лук'янчук О.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,-
В грудні 2024 року до суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства «АЛЬФА ЛЮКС» (далі - ПП «АЛЬФА ЛЮКС», позивач) до Одеської митниці (далі - відповідач), в якому позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000031/1 від 28.11.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500090/2024/000192 від 28.11.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що декларантом подано митні декларації на товари, які надійшли на виконання умов зовнішньоекономічного контракту. Разом з митними деклараціями до митного органу подані зовнішньоекономічний контракт та доповнення, а також інші документи відповідно до Митного кодексу України. Однак спірним рішенням про коригування митної вартості збільшено вартість товару та застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів. В той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім аргументом для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, відповідно до норм Митного Кодексу. Усі документи, які зазначені у вищевказаної статті 53 МКУ як основні, були надані декларантом. Позивач вважає, що митний орган не надав пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов, що підтверджує необґрунтованість оскаржуваних рішення про коригування митної вартості.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року позов ПП «АЛЬФА ЛЮКС» задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000031/1 від 28.11.2024 року.
Визнано противоправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення видану Одеською митницею №UA500090/2024/000192 від 28.11.2024 року.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, не повне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ПП «АЛЬФА ЛЮКС».
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги того, що, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митними деклараціями містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначається про обґрунтованість та законність рішення суду першої інстанції, а тому просить відмовити в її задоволенні.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що у ході здійснення господарської діяльності Позивача між ПП “АЛЬФА ЛЮКС» (Покупець) та “GHADAN COMPANY» (Продавець) 31.01.2024 року було укладено контракт № 31/1.1, відповідно до предмету якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець прийняти та оплатити товар згідно рахунків.
Відповідно п. 3.1-3.3 Контракту № 31/1.1, ціна Товару визначається в попередньому рахунку. Остаточна вартість партії поставленого Товару визначається в комерційному рахунку та може відрізнятися від попереднього рахунку. У вартість входить: вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах.
П. 3.6 Контракту визначено умови оплати: 100% попередня оплата Товару після отримання Покупцем попереднього рахунку від Продавця, якщо інші умови оплати не вказані в попередньому інвойсі.
За даним Контрактом Товари поставляються окремими паріями згідно інвойсів. Умови поставки - CIF або FOB згідно Інкотермс-2010 (конкретні умови поставки вказуються в Інвойсі та/або в інших товаросупровідних документах) (п. 4.1 Контракту).
Згідно з п. 5.4. Контракту вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням включена у вартість Товару.
На виконання умов Договору № 31/1.1 було виставлено Інвойс № 20241023 від 23.10.2024 року, яким сторони узгодили номенклатуру, ціну та кількість Товару. Так, загальна вартість товару становить 186206,00 доларів. Інвойсом також визначено, що поставка товару здійснюватиметься на умовах CIF Chornomorsk port, Ukraine.
З метою митного оформлення імпортованого товару 27.11.2024 року подано до Одеської митниці митну декларацію №24UA50009001222000 на:
Товар - Сіль харчова, рафінована, придатна для споживання людьми: - Refined salt Grind 0-1000,00 тонн, 667 біг-бегів по 1500 кг +/-2% кг, додатково упаковано в поліпропіленові мішки по 25 кг; Refined salt Grind 0 +PE LINER -499,5,00 тонн, 333 біг-бега з внутрішнім шаром поліетилену по 1500кг +/-2% кг. Торговельна марка GHADAN COMPANY. Виробник: GHADAN COMPANY. Країна виробництва Єгипет;
Сіль таблетована для промислового використання..
Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митною декларацією наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) №31/1.1 від 31.01.2024; - додаткова угода №1 від 22.03.2024 до контракту №31/1.1 від 31.01.2024; - лист щодо повноважень підписантів №31/01-2 від 31.01.2024; - рахунок-проформу (Proforma Invoice) №GH20240801 від 30.07.2024; - рахунок (Commercial Invoice) №20241023 від 23.10.2024; платіжну інструкцію про оплату товару №352 від 21.08.2024; - платіжну інструкцію про оплату товару №353 від 21.08.2024; - платіжну інструкцію про оплату товару №388 від 06.11.2024; - лист вих. №455/24 від 12.11.2024 про погодження зарахування оплат; - оборотну-сальдову відомість по рахунку 632 за липень 2024 - листопад 2024; - експортну декларацію країни відправлення №25606-1-651-2024 від 28.10.2024; та інші документи.
Під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів митним органом було встановлено, що подані документи містять розбіжності, а саме: відповідно до пп. в) п. 2 ч. 10 ст. 58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 3.3 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; 2) у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів № 31/1.1 від 31.01.2024 від імені продавця наявні два різних підписи; 3) не підтверджено документально виконання пункту 3.6 контракту (100% попередня оплата Товару), платіжні доручення №353 від 21.08.2024, №388 від 06.11.2024 стосуються інших рахунків (інвойсів); 4) у платіжному дорученні №353 від 21.08.2024 вказано у графі призначення платежу інший зовнішньоекономічний договір (контракт) № 24/04 від 24.04.2024; 5) Лист № 455/24 від 12.11.2024 мас посилання на рахунок-проформу № GH20240801 від 25.08.2024, що не відповідає документам що стосуються декларуємого товару та зазначеним у графі 44 МД; 6) у митній декларації країни відправлення 25606-1-651-2024 від 28.10.2024 згідно наданого перекладу документу товар, що постачається (кухонна сіль) не містить інформації про контракт, інвойс, а також товару №2 (сіль таблетована для промислового використання) отже не можливо ідентифікувати товар.
Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 2 та 3 статті 53, 54 МКУ декларанту було запропоновано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом від № 1-28 від 28.11.2024 повідомлено, що додаткові документи, окрім вже наданих, по митній вартості надаватись не будуть.
Відповідач вказав, що за результатом проведеної консультації між митним органом та декларантом у відношенні товарів застосовано резервний метод.
28.11.2024 року Одеська митниця Державної митної служби України прийняла Рішення про коригування митної вартості товарів №UA500090/2024/000031/1, яким скориговано митну вартість товару за резервним методом.
На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Одеська митниця 28.11.2024 року видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500090/2024/000192.
Вважаючи протиправним та необґрунтованим рішення про коригування митної вартості та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Розглядаючи справу та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що митний орган залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи кореспондуються між собою та містять чітку і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.
Згідно ч. 1 ст. 52 Митного кодексу України (чинного та в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
За правилами ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається ч. 2 ст. 53 МК України.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).
Згідно ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З наведеного вбачається, що митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Проте, такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.
При цьому, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Колегія суддів зазначає, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України.
Проте, в оскаржуваному рішенні відповідача не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що позивачем заявлено неповні чи/або недостовірні відомості саме щодо митної вартості заявленого позивачем до декларування товару, зокрема, не вказано, які саме складові митної вартості є непідтвердженими.
З оскаржуваного рішення відповідача про коригування заявленої митної вартості товару не вбачається, в чому саме полягала неможливість визначення митної вартості на підставі поданих документів позивачем.
Витребуючи у позивача додаткові документи та доходячи висновку про неможливість розмитнення товару позивача за ціною договору, відповідач в оскаржуваному рішенні вказав, що в поданих документах містяться розбіжності, не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Однак, відповідач в рішенні про коригування митної вартості жодним чином не обґрунтовував вказаний висновок.
В рішенні відповідача відсутні посилання, які саме складові заявленої позивачем митної вартості є непідтвердженими, на думку відповідача.
Також, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач вказав на те, що декларантом не подані витребувані документи для підтвердження митної вартості.
Водночас, ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно не погодився з висновком митного органу щодо наявності розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, а також і висновком про недостатність наданих позивачем документів та про неможливість перевірити правильність розрахунку митної вартості задекларованого товару, з огляду на викладене.
Так, при перевірці митної декларації та поданих до неї документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.
В свою чергу, не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Обґрунтовуючи свої сумніви у правильності зазначеної ПП «АЛЬФА ЛЮКС» митної вартості товару, заявленому у спірному випадку до декларування, Одеська митниця у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначила що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.
Колегія суддів вважає необґрунтованими такі доводи митного органу, оскільки згідно з п.3.3 контракту №31/1.1 від 31.01.2024 року у вартість входить вартість повної упаковки та маркування: слінг-пакети, крафт-пакети, позначки на пакетах.
Крім того, за умовами пунктів 5.1-5.4. цього контракту упаковка та маркування продукції є обов'язком Продавця. Упаковка та маркування повинні відповідати експортним стандартам країни Продавця. Упаковка повинна зберігати Товар при його належному транспортуванні, включаючи перевалку, та зберіганні. Вартість упаковки, маркування та робіт, пов'язаних із пакуванням включена у вартість Товару.
Отже, контрактна ціна імпортованого позивачем товару вже включає в себе вартість упаковки, в яких поставляється товар.
Таким чином, ціна товару включає в себе вартість упаковки, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту в пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД 37 - має бути зазначено ZZ32, в той час як у вказаній графі митної декларації поданої декларантом зазначено ZZ00 (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.
З поданих до митного оформлення документів вбачається відсутність додаткових витрат на упаковку чи використання пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із упакуванням (упаковка включена у ціну товару), а відтак витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару та не можуть вплинути на правильність визначення митної вартості.
При цьому, відповідачем, в спірному рішенні, не доведено понесення позивачем додаткових витрат на пакування, маркування товару, а відтак і включення цих витрат до митної вартості.
Отже, наданими до митного оформлення документами підтверджено, що ціна товару включає в себе вартість пакування та маркування, у зв'язку з чим згідно з положеннями підпункту в пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.
Аналогічна правова позиція була викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019.
Так, зокрема, у постанові від 18.12.2019 року по справі №160/8775/18 щодо аналогічних спірних правовідносин, Верховний суд зазначив, що відповідно до пп «в» п. 1 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті. Тобто у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.
Колегія суддів також відхиляє доводи митного органу, що у зовнішньо-економічному договорі (контракті) купівлі-продажу товарів №31/1.1 від 31.01.2024 року від імені продавця наявні два різних підписи, оскільки рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару, висновки митного органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Так, подані позивачем проформа-інвойс від 30.07.2024 №GH20240801, зовнішньоекономічний контракт №31/1.1 від 31.01.2024 року, комерційний інвойс від 23.10.2024 №20241023 містять всі необхідні реквізити, підписи та печатки відповідальних осіб. Розбіжностей в інформації в документах у порівнянні з контрактом №31/1.1 від 31.01.2024 року не встановлено. Розміщення підпису та печатки на документі не може слугувати підставою для висновку, що такі документи підроблені.
Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що наведені доводи митного органу є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.
Більше того, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.
Щодо посилань апелянта на відсутність підтвердження передоплати за товар відповідно до пункту 3.6 контракту, а платіжні доручення №353 від 21.08.2024, №388 від 06.11.2024 стосуються інших рахунків (інвойсів), колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 3.6 Контракту передбачено умови поставки: 100% попередня оплата товару після отримання покупцем попереднього рахунку від продавця, якщо інші умови оплати не зазначені в попередньому інвойсі.
Умови оплати за товар сторони погодили і зафіксували у рахунку-проформі (Proforma invoice) №GH20240801 від 30.07.2024 та в рахунку (Commercial invoice) №20241023 від 23.10.2024, відповідно до яких:
1) 20 731,50 доларів США складає переплата, що була здійснена 21.08.2024 відповідно до платіжної інструкції №352.
2) 31 483,20 доларів США складає передоплата, що була здійснена 21.08.2024 відповідно до платіжної інструкції №353.
3) 133 991,30 доларів США складає залишок платежу, що була здійснена 06.11.2024 відповідно до платіжної інструкції №388.
Згідно до п.70 вказаної платіжної інструкції було оплачено два рахунки: рахунок (Commercial invoice) №20241023 від 23.10.2024, та рахунок-проформу (Proforma invoice) №GH20240822/РЕ від 22.08.2024, що не відноситься до цього розмитнення, тому сума платежу перевищує суму, вказану у рахунку-проформі (Proforma invoice) №GH20240801 від 30.07.2024 та у рахунку (Commercial invoice) №20241023 від 23.10.2024.
Таким чином колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що зазначені платіжні інструкції підтверджують здійснену передоплату за товар і, відповідно, виконання умов контракту.
Щодо наявності у платіжному дорученні №353 від 21.08.2024 у графі призначення платежу відомостей, що не належать до цього зовнішньоекономічного договору, колегія суддів встановила, що умови оплати за товар сторони погодили і зафіксували у рахунку-проформі (Proforma invoice) №GH20240801 від 30.07.2024. Надалі ці умови були уточнені та закріплені у рахунку (Commercial invoice) №20241023 від 23.10.2024, відповідно до якого 31 483,20 доларів США складає передоплата, що була здійснена 21.08.2024 відповідно до платіжної інструкції №353.
Інвойс №GH20240802 від 19.08.2024 на ту ж суму не стосується цього митного оформлення. Водночас оплата за рахунком-проформою (Proforma invoice) №GH20240802 від 19.08.2024 була врахована як передоплата за комерційним інвойсом (Commercial invoice) №GH20241023 від 23.10.2024.
Листом вих. №455/24 від 12.11.2024 відповідач повідомив про зміну умов оплати. Відповідно до цих змін, сума 31 483,20 доларів США враховується як передоплата, здійснена 21.08.2024 відповідно до платіжної інструкції №353.
Отже, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати, незалежно від змін чи уточнень, не впливають на визначення митної вартості товару, оскільки вони не є складовими ціни товару.
В свою чергу щодо доводів апелянта про те, що лист №455/24 від 12.11.2024 містить посилання на рахунок-проформу №GH20240801 від 25.08.2024, який, за твердженням відповідача, не відповідає документам, що стосуються декларованого товару, та документам, зазначеним у графі 44 митної декларації.
Відповідно до статті 318 Митного кодексу України митний контроль має обмежуватись мінімумом необхідних формальностей. У даному випадку, мова йде про один і той самий рахунок-проформу №GH20240801 від 30.07.2024, і зазначення невірної дати у спірному листі №455/24 від 12.11.2024 не змінює суті документа.
Така незначна відмінність у даті документа не може вплинути на його дійсність чи правомочність для митного оформлення. Це є прикладом формалізму з боку митного органу, оскільки зміст та юридична сила документа залишаються незмінними. Рахунок-проформа №GH20240801 від 30.07.2024 узгоджується з митною декларацією, комерційним інвойсом №20241023 від 23.10.2024 та іншими документами за найменуванням товару, загальною вагою (1500 тонн), кількістю упаковок (2013 одиниць).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що всі документи відповідають одне одному і є підставою для митного оформлення
При цьому, судом першої інстанції досліджено та встановлено, що у всіх наданих позивачем документах абсолютно всі числові значення зазначені однаково та немає жодних невідповідностей та розбіжностей між ними.
Таким чином, визначена апелянтом підстава для коригування митної вартості товару, лише свідчить про формальний підхід митних органів та ігнорування змісту документів наданих декларантом.
Обставини здійснення платежу можуть свідчити лише про виконання зобов'язань по оплаті товару покупцем згідно умов контракту. Разом з цим, вони не можуть сприйматись як безумовне свідчення про наявність розбіжностей чи неповноти документів, доданих до митної декларації. Митним органом не обґрунтовано яким чином не зазначення в наданому до митного оформлення інвойсі умов здійснення оплати за товар взагалі впливає на митну вартість товару, чи які складові митної вартості внаслідок не відображення цих відомостей не підтверджено, чи які розбіжності і в чому спричинила відсутність вказаних відомостей.
Крім іншого, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню ст. VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно з вимогами ч.2 ст. VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Так, встановивши, що подані документи містять розбіжності, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме з поданих декларантом документів та які саме показники цих документів містять розбіжності.
Встановивши, що подані документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, орган доходів і зборів повинен вказати, які саме документи та яких саме відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, не містять подані декларантом документи.
Аналізуючи зазначені норми, Верховний Суд України у постанові від 30.06.2015 року по справі №21-591а15 зазначив, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.
При цьому, щодо витребування митним органом додаткових документів, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі № 804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
З урахуванням того, що позивачем надані документи, які підтверджують, на думку суду митну вартість товару, що заявлена у митній декларації, вимога щодо надання додаткових документів і посилання на ненадання таких документів, як на підставу для відмови у митному оформленні товару, за заявленою позивачем митною вартістю, є безпідставними.
Як наслідок, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив, що декларантом було надано необхідні документи для визначення митної вартості імпортованого товару, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують задекларовану ціну товару, і у митниці не було об'єктивних підстав витребувати додаткові документи.
Колегія суддів зазначає, що ціна товару, його характеристики, визначені в контракті та інвойсі, відповідають даним МД та іншим супровідним документам.
Фактично відповідач не встановив будь-яких розбіжностей у поданих позивачем документах, як кількісних, так і вартісних.
Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено.
Обґрунтованих підстав для невизнання заявленої позивачем митної вартості, яка визначена позивачем за першим методом, - за ціною контракту, відповідачем не наведено. Колегія суддів відхиляє як безпідставні, посилання апелянта на те, що в Єдиній автоматизованій інформаційній системі (ЄАІС) наявна інформація про те, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим, оскільки: отримана з бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що: відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України: що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Матеріали справи таких доказів не містять.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 20 вересня 2023 року по справі №815/5783/17.
Обставина, що подібний товар розмитнювався за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за резервним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору.
Отже, митний орган зобов'язаний навести у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості у т.ч. за резервним методом визначення митної вартості.
Проте, відповідачем жодним чином необґрунтовано наявність підстав для застосування резервного метода визначення митної вартості у спірному випадку.
Так, відповідач не навів у рішенні про коригування митної вартості товару інформації щодо товару, з яким здійснюється порівняння, та пояснень щодо самих коригувань.
В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митним органом не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості.
Враховуючи, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем, висновки щодо документального не підтвердження позивачем митної вартості товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості за допомогою іншого методу є протиправним.
Таким чином, доводи апеляційної скарги правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому, постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2025 року.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
О.В. Лук'янчук