П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
04 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12112/25
Категорія:112010200 Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:21.07.2025р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду (далі - ГУПФ) України в Хмельницькій області, ГУПФ України в Одеській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Хмельницької області від 20 березня 2025 року №155350023154, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV);
- зобов'язання ГУПФ України в Одеський області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи у Тираспольському Будівельному управлінні №28 Тираспольського будівельного тресту з 02 липня 1990 року по 10 серпня 2001 року.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що 12 березня 2025 року вона звернулась до ГУПФ України в Одеській області з приводу призначення пенсії за віком. Проте, отримала рішення про відмову у призначенні пенсії ГУПФ України в Хмельницької області від 20 березня 2025 року №155350023154, страховий стаж особи становить 28 років 10 місяців. Відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону №1058-ІV в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки). До страхового стажу не зараховано період роботи з 02 липня 1990 року по 08 серпня 2001 року в Тираспольському БУ - 20 та періоду догляду за дитиною до 3-х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки запис про роботу та документ про народження завірений печатками самопроголошеної невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка. Вважаючи таке рішення протиправним, позивачка звернулась до суду з відповідним позовом.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що за результатами розгляду документів, доданих до заяв, до страхового стажу Позивача не зараховано період роботи з 02 липня 1990 року по 08 серпня 2001 року в Тираспольському СУ - 20 та періоду догляду за дитиною до 3 - х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки запис про роботу та документ про народження завірений печатками самопроголошеної невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка, яка не входить до складу держав-участь Співдружності Незалежних держав відповідно до Угоди від 13 березня 1992 року про гарантії прав учасників щодо пенсійного забезпечення. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року №1906 укладені й належним чином ратифіковані міжнародні договори України є невід'ємною частиною національного законодавства. 13 березня 1992 року була підписана Угода "Про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" яка набрала чинності 13 березня 1992 року. Відповідно до зазначеної угоди Придністровська Молдавська Республіка не входить до складу держав-участь Співдружності Незалежних держав. Відтак, враховуючи норми Закону №1058-IV, Позивачу правомірно відмовлено у призначені пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стажу, а відсутність необхідного страхову стажу не дає права на призначення спірного виду пенсії.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУПФ України в Хмельницькій області, ГУПФ України в Одеській області про визнання протиправними дій, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Хмельницькій області №155350023154 від 20 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язано ГУПФ України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_3 про призначення пенсії за віком від 12 березня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто з ГУПФ України в Хмельницькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 суму сплаченого судового збору у розмірі 1 211,20 грн.
В апеляційній скарзі ГУПФ України в Хмельницькій області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального та з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Наведені положення свідчать про те, що єдиною підставою для не врахування до трудового стажу часу роботи колгоспника за фактичною тривалістю є невиконання встановленого мінімуму трудової участі саме без поважних причин. Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що згідно п.3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637), передбачено, що коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості про видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудової договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Звертаємо увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав в сфері пенсійного забезпечення від 13.03.1992 (далі - Угода) пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди і членів їх сімей здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої вони проживають. Зарахування до страхового стажу періодів роботи на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав (далі-Держави СНД), в тому числі до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, та врахування заробітної плати з 01.01.2004 за періоди роботи на території Держав СНД здійснюється при підтвердженні сплати страхових внесків (зборів) до відповідного фонду Держави СНД, на території якої проводилась трудова діяльність, або за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України. Придністровська Молдавська Республіка є невизнаним у світі державним утворенням, незалежність якого проголошена 25 серпня 1991 року. Виходячи з вищевикладеного, висновок суду І інстанції щодо визнання протиправним та скасовано рішення ГУПФ України в Хмельницькій області №155350023154 від 20 березня 2025 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 та зобов'язання ГУПФ України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 12 березня 2025 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, є помилковим та необґрунтованим.
У відзиві ОСОБА_1 на апеляційну скаргу вказується, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року іншими учасниками справи не оскаржено.
Таким чином, відповідно до правил ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, тобто, в частині задоволених позовних вимог.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ГУПФ України в Хмельницькій області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
ОСОБА_1 , 12 березня 2025 звернулась до органу ГУПФ України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком.
20 березня 2025 року ГУПФ України в Хмельницькій області за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 12 березня 2025 року прийняли рішення №155350023154 про відмову у призначенні пенсії.
Вік заявниці 59 років 11 місяців 7 днів.
Страховий стаж особи становить 28 років 10 місяців.
У вказаному рішенні вказали, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано:
період роботи з 02 липня 1990 року по 08 серпня 2001 року в Тираспольському СУ 20 та періоду догляду за дитиною до 3 х років ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки запис про роботу та документ про народження завірений печатками самопроголошеної невизнаної держави Придністровська Молдавська Республіка
Відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно ст. 26 Закону №1058-ІV в зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу (32 роки).
В наданій до суду трудовій книжці НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_1 заповненої 13 серпня 1982 року міститься записи про періоди трудової діяльності, зокрема:
- запис №8 з 12 липня 1990 року прийнята на роботу в якості інженера ПТО з іспитовим терміном 1 місяць (Наказ №170к від 29 вересня 1990);
- запис №9 з 28 листопада 1994 року призначена інженером-економістом ПТО (Наказ №192-к від 26 листопада 1994 року);
- запис №10 з 08 серпня 2001 року звільнена за власним бажанням (Наказ №131-к від 06 серпня 2001 року).
Також було надано копію свідоцтва про народження ОСОБА_2 зареєстрованого ЗАГС м. Тирасполь РМ.
Окрім надано довідку №01-04/67 від 25 березня 2025 року видана Закритим акціонерним товариством "СУ-28", в тому що ОСОБА_1 дійсно працювала у будівельному управлінні №28 Тираспольського будтресту. на посаді інженера виробничо-технічного відділу з 02 липня 1990 року (наказ №170-к від 29 червня 1990 року) до 08 серпня 2001 року (Наказ №131-к від 06 серпня 2001 року). Звільнено за власним бажанням.
Закрите Акціонерне товариство "СУ-28" є правонаступником Тираспольського будівельного управління №28 на підставі свідоцтва про державну реєстрацію №01-022-2416 від 20 січня 2003 року.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що неприйняття до уваги відповідачем трудової діяльності та документу про свідоцтво про народження ОСОБА_2 на території Придністровської Молдавської Республіки з незалежних від позивача підстав, є безпідставним та таким, що порушує його конституційне право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості. Окрім того як вбачається з матеріалів справи за період з 02 липня 1990 року по 08 серпня 2001 року та моменту народження дитини ОСОБА_2 , 28 березня 1992 року позивачка перебувала у трудових відносинах з Закритим акціонерним товариством "СУ-28" до 08 серпня 2001 року.
Отже, із вищенаведеного вбачається, що відмова відповідача у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи позивача з 02 липня 1990 року по 08 серпня 2001 року в Тираспольському СУ-28 та періоду догляду за дитиною до 3-років є протиправною, оскільки стаж підтверджується основним документом - трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_1 від 13 серпня 1982 року та свідоцтвом про народження дитини НОМЕР_2 .
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення ГУПФ України в Хмельницькій області №155350023154 від 20 березня 2025 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ч.2 ст. 19, ст. 46 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ч.1 ст. 8, ст. 26, абз.1 ч.,1 ч.2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, п.п.1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, п.4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27 квітня 1993 року №301
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про відсутність належного страхового стажу позивача для призначення пенсії за віком, виходячи з наступного.
В силу вимог ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Відповідно ч.1 ст. 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсії та соціальних виплат мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Відповідно ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
Абзацем 1 ч.1 ст. 24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно ч.2 ст. 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Відповідно ч.1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII (далі - Закон №1788-ХІІ) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно ст. 62 Закону №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Аналогічні приписи містяться і у п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №637).
Приписами п.3 Порядку №637 для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
З урахуванням вищенаведених норм діючого законодавства, колегія суддів зазначає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України №58 від 29 липня 1993 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція).
Відповідно пп.2.4. вказаної Інструкції, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
У пп.2.6 п.2 Інструкції №58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно ст. 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з трудової книжки ОСОБА_1 в період з 02 липня 1990 року по 08 серпня 2001 року позивач перебувала у трудових відносинах з Закритим акціонерним товариством "СУ-28".
Крім того, колегія суддів акцентує увагу на тому, що у вищезазначений період, позивач перебувала у відпустці по догляду за дитиною до 3 років - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З урахуванням вищенаведених обставин справи, колегія суддів констатує, що у період з 02 липня 1990 року по 08 серпня 2001 року та в період догляду за дитиною до 3 років ( ОСОБА_2 , 28 березня 1992 року) позивач перебувала у трудових відносинах з Закритим акціонерним товариством "СУ-28", а тому вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу позивачки без надання уточнюючих документів.
З вищевикладеного вбачається, що трудова книжка позивача містить інформацію про трудовий стаж з відповідними записами про роботу позивача, а також містить посилання на відповідні накази на підставі яких зроблено записи про прийняття позивача на роботу та звільнення з роботи. Між тим, із наданої суду копії трудової книжки позивача не вбачається суттєвих недоліків щодо зазначення спірних періодів роботи позивача.
Таким чином, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що позивач має право на зарахування до загального трудового стажу оскаржуваних періодів роботи.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків суду першої інстанції не спростовують, тоді як факти та мотивування яких повністю спростовуються матеріалами справи та обставинами, які повно та об'єктивно були встановлені судом першої інстанції при вирішенні справи.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 310, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328, 329 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 липня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 04 грудня 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.