Провадження № 22-ц/803/8600/25 Справа № 932/11645/23 Суддя у 1-й інстанції - Куцевол В. В. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
про повернення апеляційної скарги
05 грудня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Пищиди М.М.
Суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.
ознайомившись з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 липня 2025 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
Рішенням Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 липня 2025 року вищезазначений позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 20 жовтня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 липня 2025 року залишено без руху з наданням строку - десять днів з дня отримання даної копії ухвали, для сплати судового збору і надання апеляційному суду квитанції про сплату судового збору, для долучення до матеріалів справи.
22 жовтня 2025 до апеляційного суду повернувся конверт з відміткою "за закінченням терміну зберігання".
Відповідно до положень частини першої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Заяв чи клопотань про зміну місця проживання від відповідача до суду не надходило.
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з нормами статті 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.
Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У своєму рішенні у справі «Пономарьов проти України» Суд вказав, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції - принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом.
ОСОБА_1 , який подав апеляційну скаргу на судове рішення, протягом тривалого часу не цікавиться станом провадження у даній справі, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху не отримує.
Судом апеляційної інстанції вжиті всі наявні процесуальні заходи для скерування відповідачу копії ухвали про залишення його апеляційної скарги без руху, однак вона не була вручена йому за відсутності останнього за вказаною ним адресою проживання та для листування, таким чином у визначений судом строк вимоги ухвали не виконано.
Частиною другою статті 357 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі «Станков проти Болгарії» від 12 липня 2007 року).
Таким чином, враховуючи розумність строку розгляду справи, апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути скаржнику, роз'яснивши при цьому, що він не позбавлений права повторно звернутись з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
Керуючись ст.ст. 185, 357 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Дніпра від 04 липня 2025 року - визнати неподаною та повернути апелянту.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцять днів з дня її складення.
Судді