Провадження № 11-кп/803/3698/25 Справа № 175/3588/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022041440000244 за апеляційною скаргою прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, якому продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 січня 2026 року та визначено заставу,
В апеляційній скарзі прокурор просить поновити строк апеляційного оскарження ухвали суду, оскільки після розгляду клопотання суд для ухвалення рішення вийшов до нарадчої кімнати, а судове засідання було завершено, оголошення рішення відбувалось за відсутності учасників процесу, повний текст ухвали він отримав 20.11.2025 року, також просить ухвалу суду скасувати як необгрунтовану, постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що суд першої інстанції визначення застави обгрунтував тим, що у цьому кримінальному провадженні вже допитані потерпіла та свідки, однак зазначене не відповідає дійсності, оскільки у цьому ж судовому засіданні - 13.11.2025 судом було задоволено клопотання сторони обвинувачення та захисту про виклик в судове засідання для допиту свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .
Також судом при визначенні обвинуваченому ОСОБА_8 застави було враховано процесуальну поведінку обвинуваченого, однак судом не обгрунтовано про яку саме процесуальну поведінку обвинуваченого йде мова.
Захисником ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подано заперечення на апеляційну скаргу прокурора, в якому захисник просить вказану апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.
Ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року ОСОБА_8 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 січня 2026 року, також визначено заставу в сумі 302 800 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано особу обвинуваченого, який раніше судимий, обвинувачується у вчиненні інкримінованого йому злочину в період іспитового строку, має міцні соціальні зв'язки, не працює, відсутнє офіційне джерело доходів.
Однак, з урахуванням стадії перебігу судового розгляду кримінального провадження, в якому вже допитані потерпіла та свідки, досліджені письмові докази, та процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_8 , суд вважає за можливе визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого та захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора та просили ухвалу суду залишити без змін, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційної скарги прокурора не підлягають задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1-1) ч.2 ст.395 КПК України апеляційна скарга, якщо інше не передбачено цим Кодексом, може бути подана на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Частиною 1 статті 117 КПК України визначено, що пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою суду.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ухвала Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 постановлена у судовому засіданні 13.11.2025 року в присутності всіх учасників провадження, при цьому судом було оголошено вступну та резолютивну частини цієї ухвали.
В постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27 травня 2019 року (провадження № 51-6470 кмо18) сформовано висновок про те, що у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвала суду від 13.11.2025 року була надіслана судом 20.11.2025 року, та в цей же день прокурором було отримано повний текст ухвали, що підтверджується відповідною розпискою.
Відповідно до матеріалів провадження прокурор подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу суду - 25.11.2025 року, що підтверджується штампом суду, тобто протягом 5-денного строку з дня отримання копії ухвали.
Отже, зазначені обставини є підставою для поновлення прокурору строку апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області перебуває обвинувальний акт № 12022041440000244 щодо ОСОБА_8 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у цьому кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді від 29.05.2022 року до обвинуваченого ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 13.11.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_8 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання були дотримані в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинуваченого під вартою, судом правильно встановлена наявність ризику того, що обвинувачений ОСОБА_8 , перебуваючи на свободі, може переховуватись від суду, оскільки обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, при цьому враховано особу обвинуваченого, який має міцні соціальні зв'язки, не працює, відсутнє офіційне джерело доходів, раніше судимий. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням ведення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Водночас, посилання суду на ризик вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення колегія суддів безпідставним, оскільки прокурором в клопотанні про продовження запобіжного заходу ОСОБА_8 вказаний ризик не був заявлений.
Однак, оскільки встановлено ризик, що підтверджується зазначеними обставинами, тому для його запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Доводи прокурора про неправомірність визначення судом застави при продовженні ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не є слушними з таких підстав.
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні , в тому числі, щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Таким чином, альтернативне не визначення розміру застави є правом суду, та таке рішення приймається з врахуванням наявних ризиків, неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого та сукупності всіх обставини, визначених ст. 178 КПК України.
Визначаючи розмір застави, суд першої інстанції взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України та вимоги ст. 182 цього Кодексу.
Так, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, раніше судимий, має міцні соціальні зв'язки, не працює, має на утриманні неповнолітню дитину, 2016 року народження, а також те, що він тривалий час (більше 3 років) перебуває під вартою, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про визначення відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України застави в розмірі 100 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 302 800 грн.
Також колегією суддів встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 на цей час перебуває під заставою, прийшов до суду апеляційної інстанції для розгляду апеляційної скарги прокурора, що свідчить про належне виконання покладених на нього судом обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Доводи прокурора про те, що у цьому кримінальному провадженні ще не всі свідки допитані, колегія суддів вважає такими, що не можуть бути підставами для скасування судового рішення, враховуючи тривале перебування обвинуваченого під вартою, окрім того, відповідно до ухвали суду на обвинуваченого покладено обов'язок утримуватися від спілкування з потерпілою, свідками, та прокурором не надано матеріалів про не виконання обвинуваченим цього обов'язку.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про продовження застосування до ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням застави, а тому апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Поновити прокурору Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 строк апеляційного оскарження ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу прокурора Слобожанської окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_6 на ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року - залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4