Провадження № 11-кп/803/3622/25 Справа № 180/718/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
03 грудня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
ОСОБА_9 (приймають
участь в режимі відеоконференції),
ОСОБА_10 ,
обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12
ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,
ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ,
ОСОБА_17 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження матеріали кримінального провадження №12023040000000085 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_17 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року щодо
ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ,
обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,
ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України,
яким продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 січня 2026 року,
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою обрати ОСОБА_13 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, або зменшити розмір застави до 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що клопотання прокурора не відповідає вимогам п.5 ч.1 ст.184 КПК України, а також, що прокурором не доведено наявність ризиків та неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких запобіжних заходів.
Зазначає, що обвинувачений має постійне місце проживання, раніше не судимий.
Посилається на те, що суд не розглянув можливість застосування до обвинуваченого такого запобіжного заходу як домашній арешт.
Окрім того, стверджує, що визначений судом розмір застави є непомірним для обвинуваченого.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 просить ухвалу суду скасувати як незаконну та обрати ОСОБА_16 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Зазначає, що визначений судом розмір застави є непомірним для обвинуваченого.
Стверджує, що обвинувачений ОСОБА_16 має постійне місце проживання, проживає з цивільною дружиною та її сином, має 17 років трудового стажу, раніше не судимий.
Вказує на те, що обвинувачений вже понад 2 роки перебуває під вартою.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_10 в інтересах обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту з використанням електронного засобу контролю.
Вимоги апеляційних скарг обгрунтовує тим, що підозра за ч.2 ст.255 КК України є необгрунтованою, а також, що прокурором не доведено наявність ризиків та неможливість застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Також клопотання прокурора не відповідає вимогам ч. 3 ст. 199 КПК України.
Зазначає, що сторона обвинувачення у клопотанні безпідставно послалася на висновки, викладені в рішеннях ЄСПЛ, та на норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Посилається на те, що суд у своєму рішенні не навів жодної ознаки наявності суспільного інтересу у цій справі.
Стверджує, що:
- обвинувачений ОСОБА_14 має міцні соціальні зв'язки у виді постійного місця проживання, раніше не судимий, страждає на певне захворювання, не має паспорту для виїзду за кордон та родинних зв'язків на території держави агресора та на непідконтрольній території нашої держави, а також, що обвинувачений має доволі скрутний матеріальний стан;
- обвинувачений ОСОБА_15 має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебувають неповнолітня донька та матір похилого віку, яка має хронічні захворювання, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, раніше не судимий, є учасником АТО, під час виконання бойового завдання отримав поранення руки, не має паспорту для виїзду за кордон та родинних зв'язків на території держави агресора та на непідконтрольній території нашої держави, а також, що обвинувачений має доволі скрутний матеріальний стан.
Зазначає, що судом не звернуто увагу на доводи сторони захисту щодо тривалого тримання обвинувачених під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_17 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовує тим, що підозра є необгрунтованою, а також, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Стверджує, що судом не розглянуто можливості застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу.
В апеляційних скаргах захисник ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 просить ухвалу суду скасувати як незаконну, постановити нову ухвалу, якою змінити обвинуваченим ОСОБА_11 та ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.
Вимоги апеляційних скарг обгрунтовує тим, що прокурором не доведено наявність ризиків.
Зазначає, що обвинувачений ОСОБА_12 має дитину та дружину, а обвинувачений ОСОБА_11 має бабусю, яка потребує його догляду, а також, що визначений розмір застави є непомірним для їх сімей.
Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 було продовжено дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 січня 2026 року, також обвинуваченим визначено заставу, а саме ОСОБА_17 та ОСОБА_13 в розмірі 130 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 393 640 грн, а ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн.
Суд першої інстанції в обґрунтування свого рішення зазначив, що ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , перебуваючи на свободі, можуть переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому враховані особи обвинувачених, які мають постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки та стаж роботи на певних спеціальностях.
Від прокурорів - процесуальних керівників не надійшло клопотання про їх участь у розгляді провадження під час апеляційного перегляду, у зв'язку з чим відповідно до ст.4221 КПК України розгляд апеляційної скарги проведено у відсутність прокурора, проти чого не заперечували обвинувачений та захисник.
Заслухавши доповідь судді, думку обвинувачених та захисників, які підтримали апеляційні скарги захисників та просили їх задовольнити, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги апеляційних скарг захисників ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 не підлягають задоволенню, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_9 підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до матеріалів провадження, на розгляді Чечелівського районного суду міста Дніпра перебуває обвинувальний акт № 12023040000000085 щодо ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України, та ОСОБА_16 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 307 КК України.
З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що у цьому кримінальному провадженні ухвалами слідчого судді від 18.09.2023 року до обвинувачених ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який в подальшому продовжувався.
Прокурором в судовому засіданні суду першої інстанції 13.11.2025 року було заявлено клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_13 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 з підстав наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Під час апеляційного розгляду ухвали суду встановлено, що зазначені вимоги закону при розгляді клопотання щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 були дотримані в повному обсязі, а при розгляді клопотання щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_17 не в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що, вирішуючи клопотання про продовження тримання обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 під вартою, судом правильно встановлена наявність ризиків того, що обвинувачені, перебуваючи на свободі, можуть:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому враховано тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, та особи обвинувачених, які мають постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки та стаж роботи на певних спеціальностях. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які відповідно до ухвали суду ще не допитані, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обвинуваченим інкриміновано участь в злочинній організації та те, що вони тривалий час займалися незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, злочинною організацією, крім того, щодо обвинуваченого ОСОБА_12 в обвинувальному акті зазначено, що він є особою, яка в силу ст.89 КК України раніше не судима, тобто притягувався до кримінальної відповідальності.
Таким чином, доводи апеляційних скарг захисників щодо відсутності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є необґрунтованими, оскільки зазначені ризики встановлені в ухвалі суду та підтверджуються зазначеними обставинами, відповідно до яких, заявлені ризики об'єктивно існують і для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинувачених, оскільки обвинувачені не мають постійного місця роботи та законного джерела доходу, обвинувачуються у збуті за грошові кошти наркотичного засобу та психотропної речовини.
Посилання сторони захисту на те, що: - обвинувачений ОСОБА_16 має постійне місце проживання, проживає з цивільною дружиною та її сином, має 17 років трудового стажу, раніше не судимий; - обвинувачений ОСОБА_14 має міцні соціальні зв'язки, страждає на певне захворювання, раніше не судимий, не має паспорту для виїзду за кордон та родинних зв'язків на території держави агресора та на непідконтрольній території нашої держави; - обвинувачений ОСОБА_15 має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебувають неповнолітня донька та мати похилого віку, яка має хронічні захворювання, має постійне місце проживання, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, є учасником АТО, під час виконання бойового завдання отримав поранення руки, не має паспорту для виїзду за кордон та родинних зв'язків на території держави агресора та на непідконтрольній території нашої держави; - обвинувачений ОСОБА_11 має бабусю, яка потребує догляду; - обвинувачений ОСОБА_12 має дитину та дружину, колегія суддів вважає такими, що не зменшують заявлені у кримінальному провадженні ризики, оскільки зазначені обставини не були стримуючими факторами, окрім того, відсутні відомості на підтвердження неможливості перебування обвинувачених під вартою у зв'язку із станом здоров'я.
Твердження сторони захисту про те, що прокурором ризики не доведені, спростовується наявними в матеріалах провадження клопотаннями прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених, які, як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідають вимогам п.6 ч.1 ст.183, ч.3 ст.199 КПК України, так як у них зазначені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, а також щодо неможливості застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою.
Доводи сторони захисту про те, що підозра є необгрунтованою, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обгрунтованість підозри була належним чином перевірена слідчим суддею під час вирішення питання щодо застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід продовжено щодо особи, обвинувальний акт щодо якої розглядається судом, окрім того, встановлення обставин суб'єктивної та об'єктивної сторони кримінального правопорушення є задачею судового розгляду, відповідно до якого, у випадку встановлення відсутності складу кримінального правопорушення постановлюється виправдувальний вирок.
Твердження захисника ОСОБА_10 про те, що суд у своєму рішенні не навів жодної ознаки наявності суспільного інтересу у цій справі, - не приймається до уваги, оскільки судом враховано підстави продовження тримання під вартою, наявність ризиків, осіб обвинувачених, при цьому колегія суддів зазначає, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти загальносуспільних прав і інтересів.
Посилання захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_10 про те, що обвинувачені ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 тривалий час перебувають під вартою, колегія суддів вважає таким, що не є підставою для застосування до обвинувачених більш м'якого запобіжного заходу, оскільки розгляд кримінального провадження триває, встановлено наявність ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачуються.
При цьому слід зазначити, що судом розглянута можливість застосування до обвинувачених альтернативного запобіжного заходу, а саме, застави.
Доводи сторони захисту про те, що застава є непомірною для обвинувачених ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 ,- є безпідставними, оскільки колегією суддів встановлено, що ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів. Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно. Судом першої інстанції в ухвалі зазначено про визначення обвинуваченим застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто мінімальний розмір, передбачений п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України, при цьому судом враховано тяжкість та обставини вчинених ними кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, тому, на думку колегії суддів, застава судом була визначена відповідно до вимог ч.5 ст.182 КПК України, з урахуванням тяжкості вчинених обвинуваченими кримінальних правопорушень.
Враховуючи наведене, підстав для застосування судом до ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Отже, на думку колегії суддів, суд першої інстанції, приймаючи рішення про продовження обвинуваченим ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 строку тримання під вартою, повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення, а тому за наслідками апеляційного розгляду колегія суддів вважає необхідним ухвалу суду щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 залишити без змін, а апеляційні скарги їх захисників залишити без задоволення
Водночас, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визначаючи розмір застави обвинуваченим ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , належним чином не дотримався вимог кримінального процесуального закону, оскільки постановлюючи ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченим, не врахував вимоги, передбачені ч.4 ст.182 КПК України, та відповідно до ч.3 ст.183 КПК України належним чином не обгрунтував визначений розмір застави.
Таким чином, рішення суду про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_17 ухвалено з порушенням вимог кримінального процесуального закону, що, відповідно до ст. 412 КПК України, є підставою для скасування ухвали та постановлення нової ухвали судом апеляційної інстанції.
Розглядаючи вказане клопотання прокурора, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст.ст. 199, 331 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.
Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими.
Так, колегія суддів вважає, що наявні ризики, передбачені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що обвинувачені ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , перебуваючи на свободі, можуть:
- переховуватись від суду, оскільки обвинувачуються у вчиненні тяжких та особливо тяжких злочинів, при цьому враховується тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим у разі визнання їх винними, та особи обвинувачених, які мають постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки та стаж роботи на певних спеціальностях. Окрім того, ризик переховування від суду об'єктивно збільшується з урахуванням введення в Україні воєнного стану, який суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку, зокрема ускладнює належний виклик таких осіб, а також контроль за виконанням запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які відповідно до ухвали суду ще не допитані, оскільки відповідно до ст.23 КПК України показання учасників кримінального провадження суд отримує усно;
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачуються, оскільки обвинуваченим інкриміновано участь в злочинній організації та те, що вони тривалий час займалися незаконним збутом наркотичних засобів та психотропних речовин, злочинною організацією.
Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а тому для їх запобігання необхідно продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також, колегія суддів вважає, що при вирішенні питання застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, суд апеляційної інстанції виходить з того, що: - особисте зобов'язання не забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених з огляду на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються, та встановлені ризики; - заяв про взяття на поруки обвинувачених не надходило; - домашній арешт, з огляду на інкриміновані обвинуваченим кримінальні правопорушення, не є дійовим запобіжним заходом щодо обвинувачених, оскільки обвинувачені не мають постійного місця роботи та законного джерела доходу, обвинувачуються у збуті за грошові кошти наркотичного засобу та психотропної речовини.
Посилання захисника ОСОБА_6 на те, що обвинувачений ОСОБА_13 має постійне місце проживання, раніше не судимий, - не є слушним, оскільки не зменшує заявлені у кримінальному провадженні ризики.
Враховуючи наведене, підстав для застосування судом до ОСОБА_13 та ОСОБА_17 більш м'якого запобіжного заходу, колегія суддів не вбачає, з огляду на вищевикладені обставини.
Враховуючи наведене, виходячи з вимог п. 2 ч. 3 ст. 407 КПК України, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 та ОСОБА_9 необхідно задовольнити частково, ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року щодо обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_17 скасувати та постановити нову ухвалу, якою частково задовольнити клопотання прокурора та продовжити обвинуваченим ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11.01.2026 року включно.
В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно із ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року, розмір застави визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
З урахуванням тих обставин, що ОСОБА_13 та ОСОБА_17 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинів, відсутності відомостей щодо їх майна та сімейного стану, наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та тієї обставини, що з часу визначення судом застави обвинуваченим в розмірі 393 640 грн (відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень ще 07.04.2025 року) пройшов значний час, колегія суддів вважає за необхідне визначити заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, який на 01.01.2025 року встановлено в розмірі 3028 грн, що становить 242 240 грн і вважає, що саме такий розмір застави достатньою мірою гарантуватиме виконання обвинуваченими покладених на них обов'язків.
Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_16 , захисника ОСОБА_10 в інтересах обвинувачених ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинувачених ОСОБА_11 та ОСОБА_12 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року - залишити без задоволення.
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_13 , захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_17 на ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року- задовольнити частково.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_16 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 - залишити без змін.
Ухвалу Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13 листопада 2025 року щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_17 - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_13 та ОСОБА_17 - задовольнити частково.
Продовжити обвинуваченим ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 11 січня 2026 року.
Визначити ОСОБА_13 та ОСОБА_17 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень.
Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена, як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою заставодавцем.
У разі звільнення ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , з-під варти під заставу, покласти на них обов'язки до 11 січня 2026 року: - прибувати до суду у визначений час; - утримуватись від спілкування зі свідками та іншими обвинуваченими; - не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду; - повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; - здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної в ухвалі, обвинувачений зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Попередити обвинувачених ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , що в разі невиконання покладених на них зобов'язань внесена застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ _________ __________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4