справа № 753/26330/25
провадження № 1-кс/753/3395/25
"05" грудня 2025 р. слідчий суддя Дарницького районного суду м.Києва ОСОБА_1 , з секретарем судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на внесення застави до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020004374 від 03.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, -
Слідчий СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києві за погодженням із прокурором Київської міської прокуратури звернувся до слідчого судді із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави до ОСОБА_4 , який підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020004374 від 03.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Вважаючи, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжного злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років, то у сукупності із фактом усвідомлення тяжкості покарання, може спонукати його до переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності (покарання), що позбавить можливості притягти його до передбаченої законом відповідальності. Інкримінований підозрюваному злочин відноситься до кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, зокрема, по відношенню до неповнолітньої особи, що в сукупності свідчить про ймовірність свідомої, поза процесуальної поведінки підозрюваного. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків у вигляді ув'язнення у майбутньому, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим, й усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Перебуваючи на волі, та, маючи можливість доступу до контакту з неповнолітньою потерпілою, у тому числі, з використанням месенджерів, соціальних мереж, телефонних дзвінків, підозрюваний буде мати можливість незаконно вплину на неї з метою ненадання показань, які мають важливе значення для викриття всіх обставин кримінального правопорушення, повною відмовою від прийняття участі у слідчих та процесуальних діях, які є необхідними при розслідуванні даної категорії кримінальних правопорушень, або викривлення інформації на користь підозрюваного, яку необхідно отримати під час проведення слідчих дій за її участі. Підозрюваний шляхом навіювання, прохання, обіцянок винагород для неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 та свідків, або шляхом погроз застосувати покарання, буде здійснювати незаконний вплив на них з метою ухилення від викриття злочинних діянь, у яких останній обґрунтовано підозрюється. Крім того, підозрюваний може здійснювати вплив й на законного представника неповнолітньої потерпілої, яка є її матір'ю, шляхом умовлянь, прохання та маніпуляцій або підкупу може впливати на батьків з метою не надання показань, їх самостійного впливу на дитину або ненадання доступу до дитини для проведення слідчих та процесуальних дій за її участю, а також може отримати доступ до потерпілої з метою впливу на останню. Ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків є те, що підозрюваному відомо їх місце проживання, які проживають в одному районі міста Києва. Крім цього, потерпіла є неповнолітньою особою, відносно якої підозрюваним вчинено кримінальне правопорушення проти статевої свободи та статевої недоторканості, а також, враховуючи той факт, що неповнолітня потерпіла перебуває у залежному стані від підозрюваного, який є повнолітньою особою, як дитина від дорослої особи, оскільки вони є більш психологічно вразливими та психологічно залежними, ніж повнолітні громадяни. У разі перебування на волі підозрюваного орган досудового розслідування не зможе контролювати такі спроби, що зашкодить об'єктивному розслідуванню провадження та призведе до спотворення істини у даному провадженні. Незаконний вплив на неповнолітню потерпілу, її законного представника, свідківматиме негативні наслідки для досудового розслідування та може перешкодити досягненню мети кримінальної відповідальності.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві перебуває кримінальне провадження № 12025100020004374 від 03.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування).
З огляду на особу підозрюваного, злочин, який ним вчинений, наявність вказаних ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, слідчий за погодженням із прокурором просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без права на внесення застави, зважаючи на положення п.3 ч.4 ст.183 КПК України, якщодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства.
Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання слідчого, вважаючи мету і підстави застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на внесення застави обґрунтованими та такими, що дають право на застосування найбільш суворого заходу, посилаючись на ризики, визначені п.п.1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України.
Захисник в судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання. Вказав, що підозра на даному етапі досудового розслідування не обгрунтовавна, а відтак й ризики, просив застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, а саме домашній арешт.
Підозрюваний підтримав доводи та аргументи свого захисника, просив у задоволенні клопотання слідчого відмовити, застосувати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою, не визнаючи вину, вважаючи обмовлянням проти нього, вказав, що не мав ніяких фізичних зносин із потерпілою.
Вивчивши клопотання слідчого та матеріали, додані до нього, з'ясувавши думку осіб, що приймали участь у розгляді клопотання слідчого, зокрема, міркування прокурора та слідчого щодо доведеності наданими слідчому судді доказами обставин, передбачених ч.1 ст.194 КПК України, думку підозрюваного, його захисника, проаналізувавши надані стороною обвинувачення доказів підозри, у їх сукупності з наданим до клопотання обґрунтуванням, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
З клопотання та доданих до нього матеріалів вбачається, що у провадженні слідчого відділу Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м.Києві перебуває кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020004374 від 03.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), тобто у вчиннунні злочину, передбаченому ч.3 ст.152 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні доказами у їх сукупності, зокрема: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_9 від 03.12.2025р.; протоколом огляду місця події від 03.12.2025р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 від 03.12.2025р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_10 від 03.12.2025р.; протоколом огляду свідка ОСОБА_11 від 03.12.2025р.; протоколом допиту свідка ОСОБА_12 від 03.12.2025; протоколом затримання ОСОБА_4 від 03.12.2025р.; протоколом обшуку від 03.12.2025р.; протоколом огляду відеозапису від 03.12.2025р., й на даному етапі триває збір інших доказів, призначено судово-медичну експертизу від 03.12.2025 року.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об'єднаного Королівства» від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року вимога розумності підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування.
При цьому правильність кваліфікації дій підозрюваної особи, так само як і наявність чи відсутність в її діях складу злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягають вирішенню на досудовому провадженні.
Тобто, практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Описана у клопотанні фабула злочину у сукупності з наданими прокурором поясненнями та матеріалами кримінального провадження, доданими до клопотання, на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, в діях ОСОБА_4 .
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), тобто у вчиннунні злочину, передбаноному ч.3 ст.152 КК України.
Підозра ОСОБА_4 ґрунтується на відомостях, що об'єктивно пов'язують такого підозрюваного із обумовленим кримінальним правопорушенням.
Таким чином, дослідженими в судовому засіданні доказами обґрунтовано можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення, передбаноного ч.3 ст.152 КК України, що може слугувати підставою для застосування до нього заходів забезпечення кримінального провадження на підставі поданих слідчим до клопотання матеріалів.
03.12.2025 року о 05 годині 50 хвилин (час фактичного затримання) ОСОБА_4 було затримано в порядку ст.208 КПК України, й 03.12.2025 року йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України.
В порядку ст.177 КПК України слідчим обгрунтовані та слідчим суддею встановленні ризики, які вказують на те, що підозрюваний може ухилитись від виконання покладених на нього процесуальних обов'язків, а саме: переховування від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілого й свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням в тіло неповнолітньої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), тобто у вчиннунні злочину, передбаноному ч.3 ст.152 КК України., за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років, що може спонукати його до переховування від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності (покарання). Інкримінований підозрюваному злочин відноситься до кримінальних правопорушень проти статевої свободи та статевої недоторканості особи, зокрема, по відношенню до малолітньої особи. Можливі негативні для підозрюваного наслідки у виді позбавлення волі доводять, що цей ризик є достатньо високим, й усвідомлюючи неминучість покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Перебуваючи на волі, та, відповідно, маючи можливість контакту з неповнолітньою потерпілою, у тому числі, з використанням месенджерів, соціальних мереж, телефонних дзвінків, підозрюваний може мати можливість незаконно вплину на неї з метою ненадання показань, які мають важливе значення для викриття всіх обставин кримінального правопорушення, повною відмовою від прийняття участі у слідчих та процесуальних діях, які є необхідними при розслідуванні даної категорії кримінальних правопорушень, або викривлення інформації на користь підозрюваного, яку необхідно отримати під час проведення слідчих дій за його участі. Підозрюваний шляхом навіювання, прохання, обіцянок винагород для неповнолітньої потерпілої та свідків або шляхом погроз застосувати покарання, може здійснювати незаконний вплив на них з метою ухилення від викриття злочинного діяння, у яких обґрунтовано підозрюється. Крім того, може здійснювати вплив й на законного представника неповнолітньої потерпілої. Підозрюваний шляхом умовлянь, прохання та маніпуляцій або підкупу може впливати на її батьків з метою не надання показань, їх самостійного впливу на дитину або ненадання доступу до неї для проведення слідчих та процесуальних дій за її участю, а також може отримати доступ до потерпілої з метою впливу на останню. Ризиком того, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на неповнолітню потерпілу та свідків є те, що підозрюваному відомо їх місце проживання. Незаконний вплив на неповнолітню потерпілу, її законного представника, свідків матиме негативні наслідки для досудового розслідування та може перешкодити досягненню мети кримінальної відповідальності.
Слідчий суддя зазначає, що при встановленні наявності ризику впливу на потерпілого, свідків слід враховувати визначену КПК України процедуру отримання показань у кримінальному провадженні, а саме те, що початку стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК). За таких обставин ризик впливу на потерпілого, свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від представника потерпілого та дослідження їх судом.
Кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного виправдано наявністю конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року), а альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку підозрюваного.
Крім того, необхідно зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів». Тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному, у разі визнання його винним, з огляду на вірогідність переховування від органів досудового розслідування, незаконний вплив на потерпілих, свідків доводять ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Слід враховувати, що кримінальне провадження перебуває на стадії досудового розслідування, тому лише на підставі розумної та об'єктивної оцінки отриманих доказів слідчий суддя визначає, чи виправдовують вони в своїй сукупності факт проведення досудового розслідування, та чи дозволяють встановити причетність особи до вчинення кримінального правопорушення, яка є вірогідною та достатньою для застосування, або продовження застосування щодо неї заходу забезпечення кримінального провадження.
Слідчий суддя вважає, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченому ч.3 ст.152КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, що згідно ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином.
Застосовуючи найсуворіший запобіжний захід при його обранні, слідчий суддя вважає доведеним слідчим існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме:переховування підозрюваним від органу досудового розслідування та/або суду, незаконний вплив на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Метою застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам вчинити вказані ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України наявність обґрунтованої підозри у вчиненні таким підозрюваним кримінального правопорушення, а також ризиків, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, що зазначені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, й ці ризики виправдовують його тримання під вартою, що є підставою для застосування щодо нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Варто зауважити, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст.177 КПК України і встановлених в судовому засіданні, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність.
Щодо питання уникнення наявним ризикам шляхом застосування іншого запобіжного заходу не пов'язаного з тримання особи під вартою (більш м'якого), серед яких у виді цілодобового домашнього арешту, то у світлі факторів, пов'язаних з особою підозрюваного, його ролі у вчиненні злочину, його моральністю, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками, вважає недостатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів, й, у тому числі, цілодобового домашнього арешту, для запобігання обгрунтованим ризикам.
Пояснення сторони захисту жодним чином вказані висновки не спростовують.
Підстави, які б свідчили про неможливість утримання підозрюваного в установах попереднього ув'язнення за станом здоров'я, не встановлені.
З урахування сукупності викладених обставин, даних про особу підозрюваного, особливо тяжного злочину, який ним чинений, в силу характеру вчиненого ним діяння та одночасної потереби у проведенні слідчих (розшукових) дій, спрямованих на встановлення всіх обставин кримінального правопорушення для забезпечення належного виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, слідчий суддя приходить до висновку про те, що слідчий довів дійсні підстави для застосування найсуворішого запобіжного заходу, а саме тримання під вартою, й вважає, що лише такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку вказаного підозрюваного з урахуванням обставин правопорушення та його особи, адже підозрюваний обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, зважаючи на вчинений ним злочин, усвідомлення наслідків покарання, може вплинути на його процесуальну поведінку - переховування від органів досудового розслідування та/або суду, продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється.
Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів, а ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу (Jarzynski v.Poland (Яжинський проти Польші) §43).
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev проти Молдови, § 58).
Обговорюючи питання наявності ризиків щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду, то існування такого ризику є цілком ймовірним.
Так, підозрюваний хоча раніше не судимий, разом із цим підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, й те, що він здатен до вчинення іншого кримінального правопорушення, його ролі у вчиненні такого злочину, й усвідомлення наслідків покарання є достатньо вагомими підставами для прийняття спроб уникнути відповідальності шляхом переховування від органу досудового розслідування, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення ним зазначених дій. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п.4 ч.2 ст.183 КПК України).
Строк тримання під вартою не виходить за межі, визначені КПК України, та є необхідною мірою в ній з огляду на те, що в ході розгляду було встановлено наявність передумов, регламентованих ст. 194 даного Кодексу, тобто строк утримання під вартою відповідає критерію розумності згідно ст. 197 КПК України.
Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів (ч.1 ст. 197 КПК України).
Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, - з моменту затримання. У строк тримання під вартою включається час перебування особи в медичному закладі під час проведення стаціонарної психіатричної експертизи. У разі повторного взяття під варту особи в тому ж самому кримінальному провадженні строк тримання під вартою обчислюється з урахуванням часу тримання під вартою раніше (ч.2 ст. 197 КПК України).
Відповідно, зважаючи на вказані норми процесуального закону, строк дії цієї ухвали відраховувати з 05 год. 50 хв. 03.12.2025 року, дія якої завершиться 01.02.2026 року о 05 год. 50 хв.
Слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті (ч.3 ст.183 КПК Укпаїни).
Водночас, відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК Українислідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
З огляду на зазначене, наявність обгрунтованих ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 12 років, його ролі у вчиненні такого злочину, слідчий суддя не вбачає підстав для визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави з огляду на положення п.1 ч.4 ст.183 КПК України, щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства, для запобігання обгрунтваним ризикам та з метою забезпечення досудового розслідування у межах визначених 60 днів.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.176-178, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ Дарницького УП ГУНП в м.Києва ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_7 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без права на внесення застави до ОСОБА_4 за матеріалами кримінального провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025100020004374 від 03.12.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 152 КК України, - задовольнити.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.152 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів, без права на внесення застави.
Строк дії ухвали слідчого судді становить 60 (шістдесят днів) і обчислюється з 05 год. 50 хв. 03.12.2025 року.
Ухвала слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою припиняє свою дію 01.02.2026 року о 05 год. 50 хв.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.